Рішення № 141106682, 30.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4617/26

РІШЕННЯ

іменем України

"30" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 18 березня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Договір №680148825.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн та строком користування коштами протягом 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 17 квітня 2020 року, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови належного виконання позичальницею своїх зобов`язань 0,83 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; базова процентна ставка, яка застосовується протягом усього періоду кредитування за умови неналежного виконання позичальницею своїх зобов`язань 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання на вимогу кредитодавця зобов`язалася сплачувати неустойку пеню у розмірі 1,3 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

05 квітня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №680148825 від 18.03.2020 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 18 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожен день користування коштами за весь період користування кредитом.

28 квітня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №680148825 від 18.03.2020 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 23 дні зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,33 % від суми кредиту за кожен день користування коштами за весь період користування кредитом.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 04 серпня 2020 року №92 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 40 806,74 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 14 667,54 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 26 139,20 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача ОСОБА_2 не з?явилася, проте у позові просила про розгляд справи без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги визнала частково в частині заборгованості за кредитом (тілом кредиту), проти стягнення заборгованості за процентами заперечувала, вказуючи на їх завищений розмір. Також вважала завищеними витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі представниці позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 18 березня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Договір №680148825.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн та строком користування коштами протягом 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 17 квітня 2020 року, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови належного виконання позичальницею своїх зобов`язань 0,83 % від суми кредиту за кожен день користування коштами; базова процентна ставка, яка застосовується протягом усього періоду кредитування за умови неналежного виконання позичальницею своїх зобов`язань 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальницею умов кредитного договору остання на вимогу кредитодавця зобов`язалася сплачувати неустойку пеню у розмірі 1,3 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

05 квітня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №680148825 від 18.03.2020 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 18 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожен день користування коштами за весь період користування кредитом.

28 квітня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №680148825 від 18.03.2020 р., згідно якої сторони збільшили строк кредитування на 23 дні зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,33 % від суми кредиту за кожен день користування коштами за весь період користування кредитом.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 04 серпня 2020 року №92 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №05/06/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №680148825 від 18 березня 2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли усі права та обов`язки кредитора за Договором №680148825 від 18 березня 2020 року.

З матеріалів справи, а саме відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260929/62616-БТ, а також виписки з банківського рахунку позичальниці вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування на користь позичальниці кредиту у розмірі 20 000 грн.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 26 серпня 2026 року (момент подання позовної заяви) позичальниці нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 40 806,74 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 14 667,54 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (нарахованими за період з 18 березня 2020 року до 16 серпня 2020 року) 26 139,20 грн.

Суд погоджується із нарахованою заборгованістю за кредитом (тілом кредиту), яка не оспорювалася позичальницею.

Однак суд не погоджується з вказаним розрахунком в частині нарахованих процентів у зв`язку з наступним.

Зокрема, як вбачається з умов кредитного договору, сторони узгодили умову про повне повернення позичальницею кредиту (з урахуванням продовження цього строку) до 27 травня 2020 року.

Таким чином, строк кредитування закінчився 27 травня 2020 року.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За встановленого, нарахування договірних процентів поза межами строку кредитування, тобто після 27 травня 2020 року, не відповідає умовам договору та вимогам закону.

Тому після дати припинення строку кредитування позивач не позбавлений права вимагати від боржниці сплати процентів за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, що узгоджується з п. 4.3 кредитного договору.

Однак позивач не заявляв окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов`язання, а тому такі вимоги не були предметом судового розгляду.

Таким чином, нараховані позивачем проценти після 27 травня 2020 року стягненню не підлягають.

Тому заборгованість за процентами до стягнення становить 5 996,12 грн (згідно розрахунку заборгованості).

Тому, до стягнення підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 663,66 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 14 667,54 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 березня 2020 року до 27 травня 2020 року) 5 996,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню 1 348,24 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 5 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому (за клопотанням відповідачки) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених вимог) до 2 300 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором №680148825 від 18 березня 2020 року, що утворилася станом на 26 серпня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 667 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 54 копійки; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 березня 2020 року до 27 травня 2020 року) у розмірі 5 996 (п?ять тисяч дев?ятсот дев?яносто шість) гривень 12 копійок, а всього в загальному розмірі 20 663 (двадцять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 66 копійок, а також 3 648 (три тисячі шістсот сорок вісім) гривень 24 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв