Рішення № 141106033, 27.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2026м. СумиСправа № 920/715/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/715/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ»

(вул. Гавела Вацлава, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 45320950)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП»

(майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, Сумська область, 40000,

код ЄДРПОУ 40769647)

про стягнення 1 006 240 грн 24 коп.,

Суть спору. 02.06.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд:

1 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950) заборгованість в загальному розмірі 1 006 240,24 грн (один мільйон шість тисяч двісті сорок гривень, 24 коп.), що складається з: 733 731,37 грн - основний борг; 46 640,23 грн інфляційні втрати; 20 142,43 грн - 3% річних; 205 726,21 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

2. Зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 733 731,37 грн, починаючи з 30.05.2026 року до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950).

3. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40769647) суми основного боргу, нарахування 3 % річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.

08.06.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву від 08.06.2026 вих.№05-06-1/2026 (вх.№3031) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/715/26; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

05.08.20216 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду клопотання (вх.№3586) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідно до якого просить суд розгляд справи № 920/715/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» про стягнення 1 006 240 грн 24 коп., здійснювати за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін. Окрім цього, у п. 2 прохальної частини позивачем заявлено клопотання (вх.№3587) згідно з яким просить суд встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.08.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (вх.№3586) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (вх.№3587) про встановлення строку для надання відзиву відмовлено; відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2026; постановлено, що справа буде розглянута без проведення судового засідання.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду клопотання (вх.№3775), відповідно до якого просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (адреса 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 4, ЄДРПОУ 45320950) для огляду оригінали наступних документів: Договір №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 квітня 2026 року; Акт Л-7 про придбання майна на аукціоні від 24.04.2026. У разі не надання оригіналів вказаних документів, відповідно до ч.6 ст. 91 ГПК України не брати до уваги копії Договору №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 квітня 2026 року та Акту Л-7 про придбання майна на аукціоні від 24.04.2026.

24.08.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заперечення (вх.№4362) на клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, копії яких долучено до матеріалів позовної заяви, для огляду судом, згідно з якими позивач заперечує щодо задоволення означеного клопотання відповідача з огляду на його необґрунтованість.

Ухвалою суду від 10.09.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (вх.№3775 від 19.08.2026) задоволено зобов`язано позивача надати суду для огляду в строк до 22.09.2026 оригінали Договору №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 квітня 2026 року та Акту Л-7 про придбання майна на аукціоні від 24.04.2026, копії яких було долучено позивачем як додатки до матеріалів позовної заяви; відкладено розгляд справи по суті на 29.09.2026, справа буде розглянута без проведення судового засідання.

21.09.2026 на виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 10.09.2026 позивачем надано до суду для огляду оригінал Договору №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 квітня 2026 року та оригінал Акту Л-7 про придбання майна на аукціоні від 24.04.2026.

Разом з тим, розгляд справи №920/715/26, призначений на 29.09.2026 без проведення судового засідання, не відбувся у зв`язку з пошкодженням будівлі суду внаслідок завданого 26.09.2026 авіаудару та тимчасовим призупиненням роботи суду з 28.09.2026 по 12.10.2026. Зазначене підтверджується актом Господарського суду Сумської області від 12.10.2026 у справі №920/715/26.

Ухвалою суду від 12.10.2026 призначено розгляд справи №920/715/26 по суті на 27.10.2026, справа буде розглянута без проведення судового засідання.

13.10.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву (вх.№5090) про повернення оригіналів документів після їх огляду судом.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 45232649) (далі ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ», Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40769647) (далі ТОВ «ТАРОС ГРУП», Покупець, Відповідач) було укладено Договір №Г-29 купівлі-продажу майна (далі - Договір №Г-29).

Згідно з п. 1.1. Договору №Г-29 Продавець зобов`язується передати у власність майно, перелік якого визначено в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (надалі іменується «майно»), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

У Додатку №1 до Договору №Г-29 Сторони дійшли згоди, що загальна вартість майна (відповідно до наведеного у вказаному додатку переліку) складає 1 048 800,00 грн з ПДВ.

Право власності на майно виникає у Покупця з моменту підписання видаткової накладної. (п. 1.2. Договору №Г-29).

Відповідно до п. 2.2. Договору №Г-29 Покупець зобов`язаний: прийняти майно і розрахуватися за нього не пізніше 29.06.2025 року.

Пунктом 3.1. Договору №Г-29 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем за визначеною п. 1.2. цього Договору ціною та у визначений п. 2.2. цього Договору строк шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця у безготівковому порядку.

Згідно з п. 4.1. Договору №Г-29, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. (п.п. 4.1.1. Договору №Г-29).

Пунктом 5.1. Договору №Г-29 встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору №Г-29 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. Договору, та закінчується 31.12.2026 р.

31.03.2025 ТОВ «ТАРОС ГРУП» прийняв, а ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» передав майно, перелік якого визначено в Додатку №1 до цього Договору, на загальну суму 1 048 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною між Сторонами Договору №Г-29 видатковою накладною №С1-0000001.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.07.2025 у справі №920/914/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 45232649).

Постановою Господарського суду Сумської області від 09.10.2025 у справі №920/914/25 визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 45232649) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну (40014, Сумська обл., м. Суми, вул. Перекопська, буд. 9; свідоцтво № 1782 від 06.12.2016).

Надалі між ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» в особі ліквідатора Жмакіної Н. В. та ТОВ «ТАРОС ГРУП» в особі директора Куксова О.М. підписано акт звіряння розрахунків, згідно з яким заборгованість ТОВ «ТАРОС ГРУП» перед ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» станом на 31.03.2026 складає 733 731,37 грн.

24.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 45232649) (далі - Первісний кредитор (Продавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950) (далі ТОВ «ДЕБЕТ», Новий кредитор (Покупець), Позивач) було укладено Договір №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - Договір №Л-7).

Відповідно до п. 1.1. Договору №Л-7 Первісний кредитор (Продавець) відступає (передає) права вимоги, а Новий кредитор (Покупець) набуває (приймає) на умовах, визначених цим Договором відступлені права вимоги підприємства-банкрута, придбані на аукціоні у складі Лоту № 45232649_7 відповідно до Протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20260406-01031 від 17.04.2026, за результатами якого Нового кредитора (Покупця) визначено Переможцем аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 45232649), а саме:

1.1.1. Право вимоги дебіторської заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (40000, Сумська область, місто Суми, майдан Незалежності, будинок 3/1, код ЄДРПОУ 40769647; надалі - Боржник 1) у розмірі 733 731,37 грн, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Згідно з п. 1.2. Договору №Л-7 право вимоги полягає у праві Нового кредитора (Покупця) вимагати від Боржника 1 належного виконання зобов`язань та відступається в обсязі і на умовах, що існують на момент відступлення, щодо:

1.2.1. Повернення (сплати) Боржником 1 суми грошових коштів в розмірі 733 731,37 грн, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Відповідно до п. 2.1. Договору №Л-7, права вимоги за цим Договором відступаються на виконання вимог ст. 87, 88 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами проведеного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» відповідно до Протоколу електронного аукціону №BRD001-UA 20260406-01031 від 17.04.2026, за результатами якого Нового кредитора (Покупця) визначено переможцем аукціону з продажу майна банкрута по Лоту № 45232649_7.

24.04.2026 між ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 45232649) та ТОВ «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950) було укладено Акт №Л-7 про придбання майна на аукціоні, згідно з п.1. якого Продавець (Первісний кредитор) відступає (передає) права вимоги, а Покупець (Новий кредитор) набуває (приймає) відступлені права вимоги підприємства-банкрута відповідно до умов Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №Л-7, Протоколу про проведення аукціону № BRD001 UA-20260406-01031 від 17.04.2026, за результатами якого Покупця (Нового кредитора) визначено переможцем аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 45232649) по Лоту № 45232649_7, а саме:

1.1.1. Право вимоги дебіторської заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (40000, Сумська область, місто Суми, майдан Незалежності, будинок 3/1, код ЄДРПОУ 40769647) у розмірі 733 731,37 грн, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

29.04.2026 ТОВ «ДЕБЕТ» було направлено ТОВ «ТАРОС ГРУП» засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою: 40000, Сумська обл., м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, повідомлення від 29.04.2026 про відступлення права вимоги за результатами аукціону, яке було вручено 05.05.2026 представнику ТОВ «ТАРОС ГРУП» за довіреністю (трекінг номер поштового відправлення R040500053668).

Водночас, в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Відповідач, станом на день звернення з цим позовом до суду, належним чином договірних зобов`язань щодо оплати отриманого Товару за Договору №Г-29 (право вимоги дебіторської заборгованості за яким на підставі Договору №Л-7 набуло ТОВ «ДЕБЕТ») не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 733 731 грн 37 коп., а також Позивачем нараховано Відповідачу 205 726 грн 21 коп. пені, 46 640 грн 23 коп. інфляційних втрат та 20 142 грн 43 коп. 3% річних. Окрім цього, Позивач просить суд у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування трьох відсотків річних починаючи з 30.05.2026 року до виконання рішення суду.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт передачі ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» та отримання «ТАРОС ГРУП» майна за Договору №Г-29 на загальну суму 1 048 800,00 грн з ПДВ, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковою накладною від 31.03.2025 №С1-0000001, яка підписана між Сторонами вказаного Договору, підписи скріплені печатками.

Надалі між ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» в особі ліквідатора Жмакіної Н. В. та ТОВ «ТАРОС ГРУП» в особі директора Куксова О.М. підписано акт звіряння розрахунків, згідно з яким заборгованість ТОВ «ТАРОС ГРУП» перед ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» станом на 31.03.2026 складає 733 731,37 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄГАРТ ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 45232649) (далі - Первісний кредитор (Продавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (код за ЄДРПОУ 45320950) (далі ТОВ «ДЕБЕТ», Новий кредитор (Покупець), Позивач) було укладено Договір №Л-7 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Відповідно до п. 1.1. Договору №Л-7 Первісний кредитор (Продавець) відступає (передає) права вимоги, а Новий кредитор (Покупець) набуває (приймає) на умовах, визначених цим Договором відступлені права вимоги підприємства-банкрута, придбані на аукціоні у складі Лоту № 45232649_7 відповідно до Протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20260406-01031 від 17.04.2026, за результатами якого Нового кредитора (Покупця) визначено Переможцем аукціону з продажу майна банкрута ТОВ «ВЄГАРТ ОІЛ» (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 45232649), а саме:

1.1.1. Право вимоги дебіторської заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (40000, Сумська область, місто Суми, майдан Незалежності, будинок 3/1, код ЄДРПОУ 40769647; надалі - Боржник 1) у розмірі 733 731,37 грн, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Згідно з п. 1.2. Договору №Л-7 право вимоги полягає у праві Нового кредитора (Покупця) вимагати від Боржника 1 належного виконання зобов`язань та відступається в обсязі і на умовах, що існують на момент відступлення, щодо:

1.2.1. Повернення (сплати) Боржником 1 суми грошових коштів в розмірі 733 731,37 грн, що виникло на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Отже, судом встановлено, що Позивач на підставі вказаного вище Договору №Л-7 від 24.04.2026 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема набув право вимоги повернення Відповідачем суми основного боргу в розмірі 733 731 грн 37 коп., яка виникла на підставі Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позову Відповідач не подав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання Відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати отриманого майна (товару), суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 733 731 грн 37 коп.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Договору №Г-29, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. (п.п. 4.1.1. Договору №Г-29).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, норми Цивільного кодексу України (п. 3 ч. 1 ст. 611 цього Кодексу) визначають сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.

Отже, неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для її стягнення встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 19.11.2024 у справ № 911/2269/22.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин, укладення спірного Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з поданим Позивачем розрахунком сума пені становить 205 726 грн 21 коп. (а.с.19 зворотна сторона).

Водночас, судом встановлено, що Позивачем здійснено нарахування пені поза межами шести-місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, укладення спірного Договору купівлі-продажу № Г-29 від 01.03.2025.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку загальна сума пені складає 114 039 грн 95 коп.

Таким чином, нарахування пені у розмірі 91 686 грн 26 коп. є необгрунтованим, а тому суд відмовляє у позові в цій частині.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком (а.с. 19) Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 20 142 грн 43 коп. 3% річних за загальний період з 30.06.2025 по 29.05.2026 та 46 640 грн 23 коп. інфляційних втрат за загальний період з 30.06.2025 по 29.05.2026.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений Позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з Відповідача 733 731 грн 37 коп. основного боргу, 114 039 грн 95 коп. пені, 20 142 грн 43 коп. 3% річних та 46 640 грн 23 коп. інфляційних втрат. Водночас, суд відмовляє в частині стягнення 91 686 грн 26 коп. пені, у зв`язку з необгрунтованістю їх нарахування.

Щодо вимог Позивача про зазначення у рішенні про нарахування 3% річних, починаючи від 30.05.2026 до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Суд вважає за необхідне, враховуючи вказані приписи процесуального законодавства та клопотання Позивача, зазначити в рішенні про здійснення нарахування 3% річних на суму основного боргу, починаючи з 30.05.2026 до моменту виконання рішення (оскільки розрахунок 3% річних у позовній заяві здійснений по 29.05.2026) до моменту остаточного виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати Позивача зі сплати судового збору в розмірі 10 974 грн 65 коп. покладаються на Відповідача, в інший частині на Позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» про стягнення 1 006 240 грн 24 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРОС ГРУП» (майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 40769647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» (вул. Гавела Вацлава, буд. 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 45320950) 733 731 (сімсот тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн 37 коп. основного боргу, 114 039 (сто чотирнадцять тисяч тридцять дев`ять) грн 95 коп. пені, 20 142 (двадцять тисяч сто сорок дві) грн 43 коп. 3% річних та 46 640 (сорок шість тисяч шістсот сорок) грн 23 коп. інфляційних втрат, а також 10 974 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 733 731 (сімсот тридцять три тисячі сімсот тридцять одна) грн 37 коп., починаючи з 30.05.2026 до моменту остаточного виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.11.2026.

СуддяС.В. Заєць