Ухвала суду № 141105587, 27.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарг

"27" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4081/21 (№ 916/2501/25)Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

розглянувши матеріали скарги (вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026) та скарги (вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА на постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 та на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості (оцінки) майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 75369548

стягувачами у ЗВП є:

1) Дочірнє підприємство "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. М. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 32018511),

2) Державне некомерційне товариство "СЛУЖБА МІСЦЕВИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. М. Грушевського, буд. 49; код ЄДРПОУ 42641417),

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696),

боржником у ЗВП є: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, буд. 26; код ЄДРПОУ 39111320)

у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: Яківець М.В.;

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.: Деяк Я.М (поза межами приміщення суду).

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Вагон": не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/2501/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" 43 459,96 грн, з яких: 34 321,22 грн основного боргу; 7 295,91 грн інфляційних втрат; 1 842,83 грн 3% річних.

Рішенням від 17.09.2025 (суддя Волков Р.В.) позов у справі № 916/2501/25 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" 34 321,22 грн заборгованості, 1 842,83 грн 3% річних,7 295,91 грн інфляційних втрат, а також 6 000,00 витрат на професійну правову допомогу та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

08.10.2025 на виконання рішення видано наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА звернулося зі скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 21.08.2026 (вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026), в якій просить:

визнати неправомірними дії (постанову) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо опису та арешту майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 75369548 щодо десяти напіввагонів № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331;

скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА звернулося зі скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 07.09.2026 (вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026), в якій просить:

визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості (оцінки) майна боржника десяти напіввагонів чотиривісних люкових без гальмівної площадки № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548;

визнати недійсними наслідки виконавчих дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, а саме визнати недійсними звіти про незалежну оцінку майна, складені Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-консалтингове бюро Тріада (за угодою про співпрацю з ТОВ Ніка-Моріс), дата оцінки 10 серпня 2026 року, дата складення звіту 13 серпня 2026 року, щодо кожного з наступних об`єктів оцінки: напіввагонів № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича поновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА на узгодження вартості майна у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 скаргу (вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні № 75369548 передано для розгляду в межах справи № 916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2026 скаргу (вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні № 75369548 передано для розгляду в межах справи № 916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2026 прийнято до свого провадження у межах справи № 916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" матеріали скарги за вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 у зведеному виконавчому провадженні; прийнято до свого провадження у межах справи № 916/4081/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "ОДЕСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" матеріали скарги за вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості (оцінки) майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Вагон" звернулося із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 12.10.2026 (вх. № 34789/26 від 12.10.2026), в якій просило залучити його до участі у справі № 916/4081/21 (№ 916/2501/25) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні стягувача ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», для участі у розгляді скарг вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026 та № 2-1760/26 від 08.09.2026, які стосуються дев`яти придбаних заявником вагонів.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що 14.09.2026 ТОВ «ГРАНД ВАГОН» визначено переможцем електронних торгів ДП «СЕТАМ» щодо дев`яти напіввагонів, які входять до переліку майна, щодо якого подано обидві скарги. Вплив на права товариства полягає у можливих наслідках для правомірності процедури набуття саме цих активів, здійснення володіння й користування ними та захисту від вимог колишнього власника. Пов`язані обов`язки покупця щодо оплати вже виконані, а документи реалізації підтверджують зміну власника. Якщо при вирішенні скарг визначатимуться нові дії щодо цих вагонів, суд повинен врахувати, що вони стосуються майна іншої особи. За таких обставин інтерес ТОВ «ГРАНД ВАГОН» індивідуалізований номерами вагонів і документами придбання, а не є загальною зацікавленістю в результаті чужого спору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2026 задоволено заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 12.10.2026 (вх. № 34789/26 від 12.10.2026), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Вагон" про залучення до участі у справі як третьої особи. Залучено до участі у справі № 916/4081/21(916/2501/25) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні стягувача ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», для участі у розгляді скарг вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026 та № 2-1760/26 від 08.09.2026. Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ст. ст. 50, 234, 235 ГПК України, виходив з наступного.

При розгляді скарги на дії приватного виконавця ГПК прямо не передбачено на стадії судового контролю за виконанням судових рішень залучення третьої особи. Водночас суд урахував усталену судову практику Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки станом на час розгляду поданих ТОВ «Стройспетехніка» скарг на дії приватного виконавця, що пов`язані безпосередньо з діями останнього з виконання судових рішень, зокрема: з описом, арештом, оцінкою та подальшою реалізацією арештованого майна, вже виникли цивільні права та обов`язки інших осіб (не сторін виконавчого провадження), та у зв`язку з чим, на переконання заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Вагон" до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав (аналогічні правові позиції викладені, зокрема: у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20 (провадження № 61-2503св21), від 27 листопада 2024 року в справі № 2-3086/11 (провадження № 61-13731св23). Відтак при вирішення скарги на дії державного виконавця суд має необхідність залучити тих осіб, на цивільні права яких може вплинути відповідне рішення суду, зокрема на осіб, які не є учасниками виконавчого провадження.

Крім того, вказаною ухвалою суду було запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Вагон" надати пояснення щодо скарг.

Судові засідання були призначені на 01.10.2026, 12.10.2026, 16.10.2026, 23.10.2026.

23.10.2026 року після дослідження всіх обставин, викладених у скаргах, заслухавши представника скаржника, представників приватного виконавця та третьої особи, перевіривши вказані пояснення наявними у матеріалах справи доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення (ухвали) та в порядку ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення до 27.10.2026 до 9:15 год.

27.10.2026 у судовому засіданні господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Щодо строку розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Ураховуючи складність справи, процесуальну поведінку сторін, обсяг долучених пояснень та доказів, суд розглянув скарги поза межами встановленого ст. 342 ГПК України строку, у розумний строк.

У приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 75369548 до складу якого входить:

- ВП № 75115796 з примусового виконання наказу № 916/4081/21(916/1141/23);

- ВП № 75663676 з примусового виконання наказу № 916/4081/21(916/4457/23);

- ВП № 77916092 з примусового виконання наказу № 916/506/23;

- ВП № 77916277 з примусового виконання наказу № 916/506/23;

- ВП № 78246376 з примусового виконання наказу № 916/2166/24

- ВП № 80531264 з примусового виконання наказу № 916/2501/25.

28.07.2026 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна десяти напіввагонів моделі 12-9745, код моделі 1409: № 62959028, 62959010, 62958970, 62958962, 62959002, 63016380, 63016364, 63016307, 63016356 та 63016331.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" у скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округ Одеської області Парфьонова Г.В. від 21.08.2026 зазначає, що під час опису та арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" приватним виконавцем допущено порушення вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція).

Вказані порушення, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА", виражаються у тому, що:

1. Постанова складена без фактичного огляду Вагонів Виконавцем, що суперечить самій суті опису майна.

2. Постанова не дає змоги перевірити дотримання Виконавцем строків здійснення опису та арешту майна, встановлених ст. 13 Закону, що підтверджує відсутність фактичного огляду майна за місцем його знаходження.

3. У Постанові відсутній обов`язковий елемент опису колір (зовнішній вигляд) майна.

4. З матеріалів виконавчого провадження, з якими представника Скаржника ознайомлено 18.08.2026, вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, яким чином Виконавець отримав доступ до Вагонів для їх виявлення, ідентифікації серед іншого рухомого складу та (стверджуваного) огляду.

5. Претензії щодо зберігача майна за відсутності доказів вручення йому постанови під розписку, що прямо суперечить частині першій ст. 58 Закону, а також пункту VIII Інструкції.

Зазначає, що вказані порушення мають самостійне та суттєве значення для подальшого руху виконавчого провадження, оскільки саме Постанова про опис та арешт майна є вихідним документом, на підставі якого в подальшому визначається вартість майна та (за необхідності) складається Звіт суб`єкта оціночної діяльності, а отже недостовірність, неповнота чи суперечливість вихідних даних щодо стану вагонів, зафіксованих у самій Постанові, з високою ймовірністю буде відтворено в подальшому акті визначення вартості чи звіту про оцінку, складеного без самостійного виходу оцінювача на станцію Одеса-Ліски та без фактичного огляду вагонів.

Вказує, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, що реалізація майна за заниженою або недостовірно визначеною ціною завдає збитків як стягувачам, так і боржнику, а тому усунення недоліків опису на найбільш ранній стадії до визначення вартості та передачі майна на реалізацію відповідає інтересам усіх учасників виконавчого провадження. Дії (постанови) виконавця щодо опису та арешту майна боржника підлягають оскарженню в порядку, встановленому статтею 74 Закону та відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, як процесуальна дія у виконавчому провадженні, що завершується процесуальним документом (постановою) виконавця.

Оскільки копія Постанови Скаржнику Виконавцем не вручалася і не направлялася, перебіг встановленого законом строку на оскарження цієї Постанови не міг розпочатися раніше дня, коли Скаржнику фактично стало відомо про її існування та зміст, тобто не раніше 18.08.2026 дня Ознайомлення представника Скаржника з матеріалами виконавчого провадження № 75369548. З огляду на це станом на дату подання цієї скарги встановлений законом строк на оскарження Постанови Скаржником не пропущено.

Просить суд визнати неправомірними дії (постанову) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо опису та арешту майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 75369548 щодо десяти напіввагонів № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

28.07.2026 приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна Боржника, а 10.08.2026 постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у ЗВП для проведення оцінки вищевказаного рухомого майна.

Згідно Звітів про незалежну оцінку майна, виконаних ТОВ Інвестиційно-консалтингове Бюро "Тріада" 13.08.2026, вартість вищезазначеного рухомого майна складає 8 043 840,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" у скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округ Одеської області Парфьонова Г.В. від 07.09.2026 (вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026) зазначає, що під час визначення вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" приватним виконавцем допущено порушення вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003.

Вказані порушення, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА", виражаються у тому, що:

- про призначення суб`єкта оціночної діяльності приватним виконавцем у ЗВП № 75369548 Скаржнику стало відомо лише 18.08.2026 під час ознайомлення представником з матеріалами зведеного виконавчого провадження;

- оцінка проведена без фактичного особистого огляду об`єктів оцінки, що прямо випливає зі змісту Звітів;

- приватний виконавець чи суб`єкт оціночної діяльності не мали доступу до вагонів, що документально підтверджено відповіддю власника території їх зберігання;

- Оцінка вагонів проведена з порушенням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 та із застосуванням невідповідного нормативного інструментарію;

- Оціночні процедури в межах порівняльного підходу є необґрунтованими та штучно занижують вартість вагонів;

- Наведені порушення призвели до істотного, кратного заниження вартості вагонів, що підтверджується рецензіями та незалежними звітами про оцінку, складеними на замовлення скаржника;

- у встановлений Законом строк Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" не надано повідомлення про результати визначення вартості майна, оскільки Звіти складені 13.08.2026, відправлені приватним виконавцем 24.08.2026, а отримані скаржником лише 04.09.2026 поштою.

З огляду на вищезазначене Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості (оцінки) майна боржника десяти напіввагонів чотиривісних люкових без гальмівної площадки № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548;

- визнати недійсними наслідки виконавчих дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, а саме визнати недійсними звіти про незалежну оцінку майна, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» (за угодою про співпрацю з ТОВ «Ніка-Моріс»), дата оцінки 10 серпня 2026 року, дата складення звіту 13 серпня 2026 року, щодо кожного з наступних об`єктів оцінки: напіввагонів № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича поновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» на узгодження вартості майна у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Приватний виконавець виконавчого округ Одеської області Парфьонов Г.В. надав до господарського суду письмові пояснення від 15.10.2026 (вх. № 35572/26 від 16.10.2026), від 15.10.2026 (вх. № 35578/26 від 16.10.2026), від 20.10.2026 (вх. № 36226/26 від 21.10.2026), від 22.10.2026 (вх. № 36578/26 від 23.10.2026) на скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА", а також для приєднання до матеріалів справи надав окремі матеріали зведеного виконавчого провадження № 75369548 на підтвердження розшуку майна боржника, правомірного здійснення опису та арешту майна (10 напіввагонів) боржника, докази надсилання відповідної постанови сторонам виконавчого провадження, призначення суб`єкта оціночної діяльності та проведення оцінок в межах зазначеного ЗВП, докази надсилання відповідної постанови та висновків про визначення вартості майна сторонам ЗВП, реалізації майна боржника на прилюдних торгах та оформлення прав переможців торгів, в яких, зокрема, зазначив про наявні преюдиційні обставини, встановлені в межах даної справи у Постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 при перегляді Ухвали суду І-ої інстанції від 08.07.2026 року, та що виконуючи вказані судом виконавчі дії, усуваючи недоліки виконавчого процесу, приватний виконавець встановлював місцеперебування вказаних вагонів. 13.07.2026 була направлена вимога № 31354 на адресу ТОВ «Термінал», в триденний строк повідомити виконавця про фактичне місцезнаходження вказаних вагонів, завантаженість та наявні документи стосовно цих вагонів. Другим пунктом вимоги було надання доступу до цих вагонів. Зазначає, що адресат не отримав вказану кореспонденцію, яка була повернута з відміткою «АДРЕСАТ ВІДСУТНІЙ», що підтверджується наданим до суду конвертом з вимогою. Таким чином, доказів перебування ТОВ ТЕРМІНАЛ за цією адресою у виконавця не було, як і підстав звертатися додатково чи повторно. Приватний виконавець, не отримавши інформації щодо майна боржника від самого боржника, 28.07.2026 року виїхав самостійно до станції Ліски, та знайшов на відкритій території на залізничних шляхах відповідні напіввагони, ідентифікував їх, описав та виніс відповідну постанову про опис та арешт вказаних напіввагонів. Наголошує, що вказана територія, де розташовані зазначені напіввагони, з боку залізничних путей від станції Ліски не огороджена, з вільним доступом, без охорони та будь-якого спеціального режиму пропуску. На фотофіксації чітко зазначені саме ті вагони, що належали боржнику, та в подальшому були оцінені та реалізовані. Зазначає, що викладені в скарзі сумніви щодо фактичного перебування виконавця 28.07.2026 року на станції Ліски та фактичного знаходження на території ТОВ «ТЕРМІНАЛ» майна боржника, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Лист ТОВ «Термінал» щодо ненадання виконавцю дозволу та перебування на території, не доводить відсутність виконавця 28.07.2026 року на ділянці, де знаходяться напіввагони, та має бути критично оцінений судом, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження пропускного режиму, охорони периметру та неможливості потрапити на вказану територію поза прохідної, якщо така є. Зазначає, що відповідно до частини другої статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону, опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження; у разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцезнаходженням юридичної особи опис та арешт цього майна здійснюються негайно.

Наголошує, що виконавець отримав доступ самостійно та встановив місцезнаходження майна самостійно, саме 28.07.2026 року, за результатом чого і склав постанову про опис та арешт. Відсутність в постанові кольору вагонів жодним чином не впливає на їх ідентифікацію за номерами, не впливає на наступне визначення вартості майна. Фотофіксація вказаних вагонів є достатнім доказом перебування виконавця за місцем знаходження майна боржника. Щодо відсутності доступу для виявлення та огляду зазначає, що доступ є вільний. Виконавець вільно потрапив до цієї території, побачив ці вагони та описав їх. Виконавець не планував вказаний виїзд за участю боржника та стягувача, тому що на той момент не був впевнений, що знайде майно боржника. Окрім цього, враховуючи поведінку боржника до здійснення цих виконавчих дій, спрямовану на приховування майна, мав обґрунтовані припущення, що у разі повідомлення боржника про виконавчі дії щодо розшуку майна на станції Ліски, останній міг завчасно їх сховати в іншому місці.

Приписи ЗУ «Про виконавче провадження» не зобов`язують виконавця проводити розшук, опис та арешт майна боржника за його участю. Якщо б боржник бажав, він міг будь-коли надати інформацію про місцезнаходження вагонів виконавцю, запросити його до цього місця, та взяти участь у проведені виконавчих дій. Зберігачем виконавець визначив Трубчаніна Олександра, тому що інших осіб (сторін ВП та представників ТОВ Термінал) при цьому не було. Зазначає, що це право виконавця щодо визначення зберігача, та в даному випадку договір на зберігання не укладався, тому додаткового грошового навантаження на сторони виконавчого провадження не відбулося. Виконавець діяв виключно в межах ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», будь яких порушень норм закону та прав боржника не допустив. Зазначає, що дії та рішення виконавця щодо арешту та опису майна боржника постановою від 28.07.2026 є такими, що відбулися з повним дотриманням вимог діючого законодавства. Належний приватний виконавець, за умови наявності належним чином сформованого ЗВП № 75369548, в межах своїх законних повноважень, знайшов майно боржника, про що було зазначено судом НЕОДНОРАЗОВО в судових рішеннях як необхідну первісну дію, встановив місцезнаходження цього майна САМОСТІЙНО, встановив, що саме це майно належить боржнику у вказаному ЗВП, особисто описав його та виніс передбачену законом постанову про опис майна боржника. Незгода боржника з діями виконавця, спрямованими на звернення стягнення на його майно задля виконання рішення суду є цілком зрозумілою, проте, на думку приватного виконавця, не може бути прийнята судом як аргумент. Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні зазначеної скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 р. у повному обсязі.

Крім того, до матеріалів справи приватним виконавцем долучено Акт приватного виконавця від 15.10.2026 складений м. Одеса (станція Ліски), фото і відеофіксація місця розташування вагонів на ст. Ліски, КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ВИСНОВОК (вих. № 52 від 19.10.2026) Інституту експертизи та управління власності (Сертифікат Суб`єкта оціночної діяльності № 917/21 від 21.12.2021р. Ліцензія Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України АВ №585886 від 15.07.2011 р.), рецензії Малих Л.Я., експерта Інституту експертизи та управління власністю від 15.10.2026 (а.с. 197-235, т. 4).

При цьому, приватний виконавець зауважує, що незгоду скаржника з проведеною оцінкою напіввагонів та рецензіями на неї його довіреною особою згідно долученим скаржником рекомендованим повідомленням (а.с. 170 т. 3) було отримано в день проведення електронних торгів 14.09.2026 о 17:41, а безпосередньо приватним виконавцем після їх закінчення, а тому, зважаючи на приписи законодавства, ним не могло бути ураховано таку незгоду та надано відповідь скаржнику.

Третя особа ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРАНД ВАГОН" надало письмові пояснення від 16.10.2026 за вх. № 35591/26 від 16.10.2026, від 21.10.2026 за вх. № 36447/26 від 22.10.2026, від 21.10.2026 за вх. № 36454/26 від 22.10.2026, в яких заперечило проти задоволення скарг вх. № 2-1660/26 та № 2-1760/26 на підставі доводів, викладених ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» у скарзі щодо оцінки від 07.09.2026 та додаткових поясненнях від 21.10.2026.

Зазначає, що статті 74, 79 та 86 ГПК України не дозволяють підміняти встановлення обставин припущеннями. Обов`язок довести власні твердження поширюється на кожного учасника. Переказ змісту звіту, рецензії або листа у скарзі не надає цьому переказу наперед установленої сили та не звільняє від оцінки самого доказу.

ТОВ «ГРАНД ВАГОН» не заперечує права ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» оскаржувати конкретні рішення, дії чи бездіяльність виконавця за наявності передбачених законом підстав. Однак реалізація такого права повинна мати законну процесуальну мету, бути спрямованою на захист конкретного порушеного права та здійснюватися добросовісно, без невиправданого втручання у права третіх осіб. У цьому контексті істотне значення має питання, яке саме право ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» може бути реально відновлене внаслідок задоволення його скарги на оцінку майна після завершення електронних торгів та переходу права власності до нового набувача. Якщо предметом скарги є лише дії виконавця щодо визначення вартості майна, тоді як правомірність результатів уже проведених торгів та правочинів з реалізації майна оспорюється в окремому позовному провадженні, суд повинен врахувати відмінність правових наслідків розгляду відповідних вимог. Задоволення скарги на дії виконавця саме по собі не означає автоматичного визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування правочинів з реалізації майна чи припинення права власності ТОВ «ГРАНД ВАГОН». Разом з тим подальше оскарження вже завершеної процедури реалізації майна створює правову невизначеність щодо придбаних вагонів та може використовуватися як підстава для фактичного перешкоджання новому власнику у володінні й користуванні майном. За наведених обставин сукупність дій ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА», зокрема оскарження оцінки майна після проведення торгів та одночасне оспорювання правочинів з його реалізації, дає підстави перевірити, чи не має відповідна процесуальна поведінка ознак недобросовісного використання права на судовий захист з метою блокування результатів примусової реалізації майна. ТОВ «ГРАНД ВАГОН» вважає, що суд має оцінити не лише формальні доводи про нібито заниження вартості, а й фактичні наслідки обраного ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» способу захисту, його здатність відновити конкретне порушене право та пропорційність втручання у права нового власника. Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про необхідність критичної оцінки доводів ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» та перевірки відповідності обраного ним способу судового захисту принципам добросовісності, правової визначеності й заборони зловживання процесуальними правами.

Щодо суті поданої ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» скарги зазначає:

Із повідомлення ТОВ «ТЕРМІНАЛ» від 05.09.2026 № 2-3 про ненадання допуску, відсутність перепусток, записів у журналах та супроводу працівниками не випливає об`єктивна неможливість будь-якого особистого огляду виконавцем та оцінювачем. За статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» юридичне значення має належне вчинення виконавчої дії, а не сама наявність документа внутрішнього пропускного режиму підприємства. Тому відсутність перепустки не може бути самостійною та безумовною підставою скасування постанови. Цей аргумент не є твердженням про доведений альтернативний маршрут або про доведене проведення огляду; він спростовує категоричний висновок скаржника про те, що відсутність запису про допуск уже вичерпує предмет доказування.

Щодо твердження про відсутність особистого огляду на підставі фраз «технічний стан не перевірявся» та «загальний стан задовільний», збігу цих фраз із постановою виконавця і прочерку в графі кольору зазначає, що перевірка технічного стану та візуальне спостереження не є тотожними процедурами. Відсутність інструментальної діагностики не виключає зовнішнього огляду; незаповнений реквізит кольору не встановлює ані підміни об`єкта, ані конкретної помилки у розрахунку вартості. Індивідуалізація напіввагона здійснюється передусім за його номером та технічними характеристиками; колір не замінює цих ознак; Стаття 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пункти 50 і 56 Національного стандарту № 1 передбачають особистий огляд, а за технічної або юридичної неможливості відповідні пояснення та обґрунтовані застереження у звіті. Наявність цих вимог не перетворює кожну неповноту описового реквізиту на доказ не проведення огляду. Факт огляду та достатність вихідних даних є самостійними обставинами; зазначені скаржником текстові збіги не підміняють їх встановлення. У постанові КГС ВС від 19.06.2025 у справі № 916/302/16 значення огляду пов`язане з достовірністю вихідних даних та оцінки. Із цього висновку не випливає презумпція незаконності оцінки через прочерк у графі кольору або використання схожої характеристики зовнішнього стану. Посилання на цю постанову не усуває необхідності довести саме порушення у спірній оцінці вагонів.

Щодо однакового результату 670 320 грн без ПДВ за кожен вагон, який скаржником названо «статистично неможливим» за умови належного виконання оцінки, зазначає, що в наданій останнім альтернативній оцінці ФОП Лосєвої О. М. наведений також однаковий розмір вартості для всіх десяти вагонів 1 325 000 грн без ПДВ за одиницю. Отже, сам скаржник використовує однакову вартість десяти об`єктів як результат оцінки, яку вважає належною. Застосування протилежного критерію до первинної оцінки є непослідовним: однаковість результату не може сама по собі доводити формальність лише нижчої оцінки та водночас не мати такого значення для вищої. Вагони мають спільну модель, виробника та рік виготовлення. За таких характеристик рівність оціночних результатів може пояснюватися їх економічною однорідністю. Різниця між січнем і серпнем 2017 року та відмінність дат ремонту не встановлюють наперед конкретної різниці ринкової вартості. Скаржник не навів у тексті скарги статистичної моделі, розрахунку ймовірності або професійного висновку, який доводив би заявлену «неможливість». Цей довід не підтверджує правильності первинної суми автоматично. Він спростовує використання самого збігу сум як достатньої підстави визнати всі десять звітів недостовірними. За статтею 86 ГПК України доказове значення має обґрунтованість індивідуальних вихідних даних і застосованої методики, а не лише форма числового результату.

Дата призначення суб`єкта оціночної діяльності не є датою завершення визначення вартості. За власними відомостями скаржника, оцінку виконано станом на 10.08.2026, а звіти складено 13.08.2026 після спливу більш як десяти календарних днів із дати постанови від 28.07.2026. За частинами першою-третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначальною є наявність взаємної згоди сторін щодо вартості та письмового повідомлення виконавця. Односторонній висновок, замовлений боржником у вересні, не є доказом погодження ціни зі стягувачами у липні чи серпні. Незгода з результатом оцінки також не надає боржнику права одноосібно встановити ціну або вимагати прийняття виконавцем саме його оцінки.

ВП ВС у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/10956/15 розмежувала визначення вартості та залучення суб`єкта оціночної діяльності. Саме залучення фахівця не доводить порушення права на погодження. Відомості про співпрацю ТОВ «ІКБ «Тріада» і ТОВ «Ніка-Моріс» також не встановлюють незаконної підміни виконавця оцінки без зіставлення їх зі змістом постанови, договору та підписами у звітах.

Посилання у звіті на Методики щодо колісних транспортних засобів не встановлює саме по собі розміру помилки оцінки залізничного майна. Помилкове нормативне посилання та застосування непридатного алгоритму різні обставини. Висновок про вплив на вартість повинен спиратися на конкретний використаний розрахунок, а не лише на назву акта в переліку джерел. Доводи про підміну строку служби датою ремонту та подвійний облік пошкоджень також стосуються конкретної розрахункової операції. Вони не спростовуються самою наявністю позитивної рецензії, але й не підтверджуються повторенням твердження про «штучне заниження». Заперечення товариства полягає у відсутності автоматичного зв`язку між наведеним ним добутком коефіцієнтів та висновком про незаконність усієї оцінки. За скаргою від 07.09.2026 первинна оцінка визначена станом на 10.08.2026, а альтернативна станом на 03.09.2026. Різниця становить 654 680 грн без ПДВ за вагон, або приблизно 97,67 %. Ця розбіжність підтверджує існування двох різних оціночних висновків, але не визначає, який із них відповідає ринковій вартості на належну дату.

Додатково ТОВ «ГРАНД ВАГОН» звертає увагу суду на обставини первісного придбання спірних вантажних напіввагонів ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» у 2017 році. Зокрема, у 2017 році ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» придбало зазначені 9 вантажних напіввагонів українського виробництва за загальною вартістю менш як 9 000 000,00 грн. Натомість 14.09.2026, тобто через дев`ять років після їх придбання, зазначені вагони реалізовано на електронних торгах за 10 008 500,00 грн, що перевищує їхню номінальну вартість придбання у 2017 році. При цьому особливої уваги заслуговує строк експлуатації спірного рухомого складу. Нормативний строк експлуатації зазначених напіввагонів становить 22 роки, з яких протягом перебування у власності ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» минуло 9 років, тобто приблизно 40,9% загального нормативного строку їх експлуатації. Таким чином, за період із 2017 до 2026 року відбулося суттєве скорочення залишкового нормативного експлуатаційного ресурсу відповідного рухомого складу. За таких обставин твердження ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» про очевидне заниження вартості вагонів потребують належного доказового підтвердження, зокрема з урахуванням їхнього віку, фактичного технічного стану, залишкового строку експлуатації та вартості необхідних ремонтів. Звертає увагу суду, що у 2026 році реалізовано не нове майно, а вантажні напіввагони, нормативний експлуатаційний ресурс яких уже частково вичерпано. Водночас фактична номінальна ціна їх реалізації перевищила ціну придбання цих самих вагонів попереднім власником дев`ять років тому. На переконання ТОВ «ГРАНД ВАГОН», наведені обставини в сукупності з актуальними ціновими показниками аукціонів АРМА спростовують можливість визнання вартості спірних вагонів очевидно заниженою виключно на підставі суб`єктивних тверджень попереднього власника. При цьому ТОВ «ГРАНД ВАГОН» не стверджує, що первісна ціна придбання автоматично визначає ринкову вартість майна у 2026 році, проте вважає її додатковою обставиною, яка підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Крім того, актуальні дані електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» щодо реалізації 80 вантажних напіввагонів на чотирьох аукціонах АРМА у жовтні 2026 року свідчать про значно нижчі стартові цінові показники майна аналогічної категорії порівняно з фактичною ціною реалізації спірних вагонів. Наведені обставини не дозволяють автоматично визначити точну ринкову вартість кожного зі спірних вагонів, проте об`єктивно ставлять під сумнів категоричні твердження ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» про очевидне та істотне заниження їхньої вартості. За таких обставин виникають обґрунтовані сумніви, чи справді метою процесуальних дій ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» є усунення можливих порушень під час проведення оцінки майна, чи фактично такі дії спрямовані на перешкоджання реалізації майна у процедурі примусового виконання судового рішення. Особливе значення має та обставина, що електронні торги вже відбулися, їх переможця визначено, а ТОВ «ГРАНД ВАГОН» сплатило повну вартість придбаного майна та набуло право власності на відповідні вагони. Отже, спірні вагони вже вибули з майнової сфери попереднього власника за результатами проведеної процедури реалізації. Водночас ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» продовжує оспорювати обставини оцінки та реалізації зазначеного майна, а також звернулося з окремим позовом щодо правочинів з його продажу. За таких умов необхідно розмежувати право учасника виконавчого провадження на судовий захист від використання процесуальних інструментів у спосіб, який фактично призводить до блокування результатів завершеної реалізації майна та створення перешкод для реалізації прав його нового власника.

Позиція суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 10 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 57 Закону закріплено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання.

У матеріалах справи містяться копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №75369548. З вказаних матеріалів зведеного виконавчого провадження №75369548 вбачається, що у них міститься копія постанови від 28.07.2026р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. ЗВП № 75369548 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вказаною постановою описано та накладено арешт на десять напіввагонів № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА":

У резолютивній частині вказаної постанови зазначено, що сторонам виконавчого провадження роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання.

Таким чином, передумовою для самостійного визначення виконавцем вартості майна Боржника, у тому числі із залученням суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, є додержання вимог ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторін виконавчого провадження у строк, встановлений у ч. 2 цієї статті. У випадку, якщо у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець наділений повноваженнями самостійно визначити вартість майна боржника.

Згідно ч. 1, 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.

До матеріалів справи разом з клопотанням приватного виконавця Парфьонова Г.В., сформованим в системі «Електронний суд» 15.10.2026 (вх. № 35433/26 від 15.10.2026) долучені докази надсилання рекомендованого листа на зареєстровану адресу ТОВ «Стройспецтехніка» в списку згрупованих відправлень від 29.07.2026, яке було повернено відправнику з приміткою Укрпошти «За закінченням встановленого терміну зберігання» (деталізований трекінг RO 67241122678). За встановлених обставин направлення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. вказаної постанови сторонам виконавчого провадження, у тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА" за адресою, що зазначена в матеріалах ЗВП не пізніше наступного дня спростовують доводи скаржника про неповідомлення його належним чином про опис та арешт його майна 28.07.2026.

Тобто, наявні підстави вважати, що сторони виконавчого провадження НЕ досягли згоди щодо вартості майна та НЕ повідомили виконавця про визначену ними вартість майна у встановлений Законом строк.

Відтак, ухвалення 28.07.2026 постанови про опис та арешт майна боржника та (після спливу 10-денного строку для узгодження вартості майна та повідомлення виконавця) 10.08.2026 постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки вищевказаного майна Боржника є обґрунтованим, правомірним та таким, що в частині призначення суб`єкта оціночної діяльності НЕ оскаржено. Відтак, матеріалами справи спростовується стверджуване скаржником порушення з боку приватного виконавця щодо порушення права скаржника з визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", натомість встановлено дотримання приватним виконавцем вимог ч. 2 вказаної статті Закону щодо вжиття заходів для визначення вартості майна боржника.

За таких обставин судом не встановлено порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» на узгодження вартості майна у зведеному виконавчому провадженні № 75369548, у зв`язку з чим підстави для його поновлення відсутні.

Щодо визначення приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. зберігачем описаного та арештованого майна Трубчаніна Олександра.

Відповідно до ст. 58 Закону «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Як слідує з Постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 (а.с. 5-7 т. 1) на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження у праві користування ним: відчуження, приховування, підміна. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 . Як слідує з п. 4 Постанови її копію надано сторонам виконавчого провадження та зберігачу. Постанова також містить підпис Зберігача. Відтак, доводи щодо невручення зберігачу копії такої постанови, не попередження його про кримінальну відповідальність спростовуються змістом самої постанови дослідженої судом.

Крім того, суд бере до уваги пояснення приватного виконавця, що Договір зі зберігачем арештованого майна не укладався, відтак додаткових витрат сторони виконавчого провадження не несуть. Порушень приписів ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», які б могли потягнути скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026, судом не встановлено.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Статтею 31 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" врегульовано, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані, зокрема, здійснювати огляд об`єкта оцінки. У разі технічної або юридичної неможливості особистого огляду зазначати у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Пунктом 1 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 встановлено, що Національний стандарт №1 (далі Стандарт) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до п. 50 Стандарту проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Пунктом 51 Стандарту визначено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 56 Стандарту звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, зокрема, містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

З аналізу вищевказаних положень вбачається, що під час проведення незалежної оцінки, суб`єкт оціночної діяльності обов`язково повинен здійснити особистий огляд майна, що підлягає оцінці, а замовник (в даному випадку приватний виконавець) забезпечити йому доступ до об`єкта оцінки.

Як зазначає Боржник, доступу для огляду майна, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА", ТОВ Інвестиційно-консалтингове Бюро "Тріада" та виконавцю з боку ТОВ «ТЕРМІНАЛ» надано не було, оскільки виконавець не отримував від ТОВ «ТЕРМІНАЛ» відповіді на свій запит стосовно надання такого доступу до майна Боржника.

Звіт про оцінку вартості майна боржника не містить інформації про особистий огляд об`єкта оцінки суб`єктом оціночної діяльності, як і не містить пояснень щодо неможливості особистого огляду об`єкту оцінки.

Суд цілком погоджується з наступними доводами Скаржника, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу, замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2025р. у справі №916/302/16.

Водночас, матеріалами справи та поясненнями приватного виконавця, фото та відео фіксацією, долученими ним до матеріалів справи спростовуються доводи скаржника, що доступу до майна Боржника при постановленні приватним виконавцем Постанови про опис та арешт майна Боржника та при здійсненні оцінки оцінювачем не було, поскільки така територія є територією без встановленого пропускного режиму, охорони периметру, що підтверджено виконавцем фото- та відео- фіксацією, долученою до матеріалів справи, а, крім того, зворотнього скаржником належними та допустимимм доказами не доведено. Зважаючи на встановлені Законом права та обов`язки виконавця, надсилання останнім ТОВу «ТЕРМІНАЛ» відповідного листа, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата, НЕ свідчить про порушення з боку приватного виконавця та неможливість законодавчу або технічну потрапити на вказану територію, а відтак і не може слугувати підставою для скасування постанови про опис та арешт майна боржника, вчиненого на виконання рішень судів, що набрали законної сили, по яких видано судові накази, відкриті виконавчі провадження, що об`єднані у зведене виконавче провадження, а виконання здійснюється в примусовому порядку за встановлених обставин розшуку майна боржника.

Суд дійшов таких висновків у системному взаємозв`язку з усіма встановленими по справі обставинами, а також на підставі усних та письмових пояснень учасників, досліджених доказів, долучених як представником скаржника, так і приватним виконавцем (його представниками) та третьою особою.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені й оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися (або доводитися) лише певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зауважував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер, викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21)».

Так, зі змісту досліджених судом Звітів про незалежну оцінку майна, долучених до матеріалів скарги (а.с. 63, т. 1) (а.с. 27-61, 68-86, 92-109, 116-133, 139-157, 163-181, 188-205, 212-229, а.с. 236-250 т.1, а.с. 1, 8-25 т. 2), зокрема, вбачається:

Замовник приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович;

Виконавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада», Оцінювач Постолакіна Людмила Василівна (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 255 від 19.12.2015, видане ФДМУ);

Підстава для проведення оцінки Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ЗВП № 75369548.

Мета оцінки визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення стартової вартості для продажу з аукціону відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Об`єкти оцінки Напіввагони:№ 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331 (по кожному окремо складено Звіт та висновок).

Технічний стан не перевірявся, загальний стан задовільний.

При цьому, суд бере до уваги, що в кожному з досліджених Звітів наявне зазначення оцінювача про те, що:

Оцінка проводилася на підставі:

-аналізу наданої замовником інформації;

Візуального обстеження Об`єкту оцінки;

Процес оцінки включав в себе виконання наступних робіт:

Огляд та фотографування Об`єкту оцінки;

Первинна обробка інформації, визначення складу та розмірів Об`єкту;

Збір та обробку інформації про ціну продажу аналогічних Об`єктів; визначення найкращого та найбільш ефективного використання Об`єкту оцінки;

Визначення вартості Об`єкта оцінки з використанням загальноприйнятих підходів;

Узгодження результатів, отриманих в процесі оцінки;

Підготовку Звіту про оцінку.

Крім того, у досліджених Висновках про вартість майна зазначено, зокрема: про наявність на видимих частинах рами забруднень, осередків поверхневої корозії, місцями значної, тощо.

Суд також бере до уваги, що до Звітів долучені додатки у формі фототаблиць, а суб`єкти оціночної діяльності суб`єкти господарювання ТОВ ІКБ «Тріада», в особі директора Саламахи Т.С., попереджені про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, а також за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

У Висновках про вартість майна (складені щодо кожного з оцінених напіввагонів) в розділі «Коротка характеристика об`єкту оцінки» зазначено детальний опис напіввагонів, зокрема: «Загалом за зовнішніми ознаками технічний стан напіввагона можна охарактеризувати як задовільний, такий, що відповідає його віку та умовам експлуатації, з наявністю помітного експлуатаційного зносу та пошкоджень лакофарбового покриття….».

Всі перелічені характеристики з відповідним описом оцінювачем спростовують припущення Скаржника про оцінку вагонів без фактичного особистого огляду об`єктів оцінки.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи не підтверджено та господарським судом не встановлено, що експертна оцінка майна Боржника проведена з порушенням норм чинного законодавства та є необ`єктивною внаслідок не здійснення суб`єктом оціночної діяльності особистого огляду майна, зокрема у зв`язку з не зазначенням ним кольору вагонів, оскільки не доведено, яким чином вказаний недолік впливає на заниження ціни при оцінці вагонів, є суттєвим та таким, що безумовно тягне визнання недійсними Звітів про оцінку майна.

Щодо інших аргументів скаржника, які могли вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною, що в свою чергу, призвело до порушення прав боржника та інших стягувачів, а також обраного способу захисту прав боржника.

Господарський суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Водночас така скарга має свої особливості, оскільки регулюється не тільки ГПК України, а й спеціальним законом частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022р. у справі №910/10956/15, викладено правові висновки, зокрема, про таке:

аналіз статті 57 Закону дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання;

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16).

Подібні за змістом правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №2-2262/12, від 16.02.2023 у справі №911/1850/18.

Верховним Судом неодноразово зазначалось про те, що сторона виконавчого провадження у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, наділена правом подати заперечення щодо такої оцінки та/або оскаржити таке рішення до суду. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Можливість оскарження оцінки майна, шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій та послідовній практиці Верховного Суду (постанови від 28.07.2021 у справі №921/317/18, від 11.11.2020 у справі №922/585/20, від 24.07.2020 у справі № 906/696/18, від 15.10.2020 у справі №917/628/17, від 19.06.2023 у справі №909/121/22, тощо).

З огляду на викладене, суд зазначає, що до матеріалів справи приватним виконавцем долучено докази отримання Звітів про оцінку майна боржника напіввагонів, дата отримання 21.08.2026.

Частиною 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

У вказаних Звітах, що є предметом оскарження, зазначено, що датою оцінки є 10.08.2026, датою виконання звіту є 13.08.2026. На наданих до суду копіях Звітів містяться штампи приватного виконавця про їх отримання останнім 21.08.2026.

Долучено також лист про направлення сторонам виконавчого провадження, зокрема ТОВ «Стройспецтехніка», який датований 21.08.2026, відправлений 24.08.2026 року (не пізніше наступного робочого дня). В судовому засіданні було досліджено такі докази та, з урахуванням пояснень приватного виконавця, встановлено, що 21.06.2026 року припав на п`ятницю, а 24.08.2026 понеділок, наступний робочий день.

Отже, Приватним виконавцем надано докази, які спростовують твердження Боржника про не повідомлення останнього про результати оцінки майна.

Таким чином, судом не встановлено порушення приватним виконавцем положень ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" убачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, що урахував суд під час розгляду скарги.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16, від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.

Як установлено судом та свідчать матеріали справи, у цьому випадку боржник оскаржує оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця. Його доводи про те, що приватним виконавцем порушено його право на оскарження оцінки майна не підтверджено. Крім того, згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Матеріали справи не містять доказів, що скаржник звертався з такими заявами про зупинення передачі майна на реалізацію до суду. Відтак, Скаржник помилково вважає, що отримавши інформацію про оскарження оцінки в судовому порядку приватний виконавець зобов`язаний був призупинити (відкласти) реалізацію, поновити право на узгодження оцінки майна Боржнику. Право на узгодження оцінки майна та подачу відповідної заяви приватному виконавцю мало бути реалізоване протягом 10 днів з моменту постановлення ухвали про опис та арешт майна Боржника (див. ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону).

Крім того, розглядаючи по суті скаргу ТОВ «Стройспецтехніка», суд ураховує наступне.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 (провадження № 61-17805ск23) зазначив, що «боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, арешт та оцінку належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед позикодавцем, у звіті оцінювача містяться дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки, у розділі «Припущення і обмежувальні умови» містяться застереження і припущення щодо використання результатів оцінки (у зв`язку з неповним оглядом об`єкта). Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що та обставина, що приватний виконавець здійснив опис, арешт та оцінку квартири без проникнення до неї, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу приватного виконавця до квартири боржник не забезпечив, ухилявся від виконання судового рішення. При цьому відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправними дій виконавця щодо оцінки майна боржника. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги, проте не врахував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Оскільки боржник під час розгляду його скарги в суді першої інстанції не надав належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна, впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень».

У справі, що розглядається, судом встановлено, що оцінка майна проводилася на виконання судових рішень, а тому приватний виконавець Парфьонов Г.В. діяв відповідно до вимог Закону, ухвалив постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, оскільки така потребувала спеціальних знань.

Також матеріали виконавчого провадження містять докази того, що приватний виконавець Парфьонов Г.В. вчинив всі необхідні дії для повідомлення боржника ТОВ «Стройспецтехніка» про хід виконавчого провадження, у тому числі про проведення оцінки майна та про результати проведеної оцінки.

Під час підготовки звіту про оцінку майна, а саме напіввагонів, що належали скаржнику на праві власності, суб`єкт господарювання встановив всі характеристики об`єкта оцінки, обґрунтував вибір бази оцінки, її принципи, методологію та основні методичні підходи. При цьому у звіті про оцінку майна від 13.08.2026 міститься застереження щодо використання результатів оцінки в цілях та за призначенням, зазначеними у Договорі.

Посилаючись на те, що оцінка спірного рухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, зокрема у зв`язку з тим, що суб`єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, не зазначив його кольору, що безпосередньо вплинуло на визначення його вартості, суд ураховує, що приватний виконавець повідомляв боржника, зокрема про призначення оцінювача, боржник був обізнаний про відкрите виконавче провадження, мав ідентифікатор доступу до зведеного виконавчого провадження, ухилився від добровільного виконання рішень у ЗВП, був обізнаний про розшук його майна приватним виконавцем.

Так, матеріали справи містять інформацію про те, що у зв`язку з тим, що скаржник приховував місцерозташування вагонів, приватний виконавець самостійно розшукав їх, описав та арештував, направив запит до ТОВ «Термінал», яке повернулося з приміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 48-50 т. 6), зважаючи, що доступ до місця перебування вагонів не був обмежений, приватний виконавець здійснив огляд, що підтверджується фото- та відео- фіксацією, до звіту про оцінку майна також додано фотографії. Відтак твердження про те, що оцінка майна здійснювалась без доступу до об`єктів оцінки за порівняльним підходом спростовується матеріалами справи, дослідженими доказами та поясненнями приватного виконавця.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Тобто Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14 (провадження № 61-2646св19), від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 (провадження № 61-8091св20), від 26 липня 2021 року у справі № 757/33710/14 (провадження № 61-6879св21).

Так, ТОВ «Стройспецтехніка» долучено до скарги:

Звіти про незалежну оцінку десяти напіввагонів чотиривісних люкових без гальмівної площадки № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548 (далі Звіти) (а.с. 63, т. 1) (а.с. 27-61, 68-86, 92-109, 116-133, 139-157, 163-181, 188-205, 212-229, а.с. 236-250 т.1, а.с. 1, 8-25 т. 2),

Звіти про оцінку майна (дата оцінки 03.09.2026, дата завершення 07.09.2026), які містяться в матеріалах справи (а.с. 33-211, т. 2) і які складені на замовлення Скаржника,

рецензії на Звіти, складені на виконання Постанови приватного виконавця від 10.08.2026, рецензент Лосєва О.М. (а.с. 212-230 т. 2), на замовлення скаржника.

Приватним виконавцем на спростування доводів скаржника також проведено рецензування Звітів, відповідні рецензії складені оцінювачем Малих Л.Я. Інституту Експертизи та управління власністю 15.10.2026 (а.с. 297-235 т. 4), а також долучено Консультаційний висновок (вих. № 52 від 19.10.2026) Інституту експертизи та управління власності (Сертифікат Суб`єкта оціночної діяльності № 917/21 від 21.12.2021р. Ліцензія Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України АВ №585886 від 15.07.2011 р.)

Надаючи оцінку поданим Звітам про оцінку майна, наданим рецензіям, суд, ураховуючи усталену практику ВС, виходить з наступного.

У Постанові ВС від 01.10.2025 по справі № 459/3276/24 Верховний Суд звернув увагу, що суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У статті 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною другою цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Враховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Подібні за змістом висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18), а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16 (провадження № 61-21793св18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23), від 10 вересня 2024 року у справі № 754/10703/22 (провадження № 61-9923св24).

При цьому суд бере до уваги висновки, викладені в Консультаційному висновку (вих. № 52 від 19.10.2026) Інституту експертизи та управління власності (Сертифікат Суб`єкта оціночної діяльності № 917/21 від 21.12.2021р. Ліцензія Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України АВ №585886 від 15.07.2011 р.), оскільки такий ґрунтується на спеціальних знаннях при порівнянні Звітів, висновків по рецензуванню звітів з оцінки спірного майна, надані як скаржником, так і приватним виконавцем, та з урахуванням того, що ані суд, ані сторони виконавчого провадження, ані приватний виконавець такими спеціальними знаннями не володіють.

Так, за результатами аналітичного консультаційного дослідження експерт зробив наступні висновки: «1. Так як умови продажу на аукціоні та на відкритому ринку суттєво відрізняються, Оцінювачу необхідно це урахувати при складанні Звіту для визначення стартової ціни. Ринкова вартість, визначена для цілей примусового відчуження, не може дорівнювати ринковій вартості на відкритому ринку без будь-яких обмежень, за умови доброго попиту, та нормальним строком експозиції. Торги на аукціону дещо складніші ніж прямі договори купівлі-продажу, тому оцінювачу треба застосовувати певні коригування і поправки у розрахунках, керуватись принципом заміщення обізнаний покупець не заплатить ціну більшу ніж мінімальна ціна майна на ринку за об`єкт такої ж корисності. 2. На думку експерта обидва Звіти класифікується як такі, що в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки та можуть використовуватися за цілями оцінки, що вказані у Звітах. 3. Для мети оцінки визначення ринкової вартості об`єкту оцінки для визначення стартової вартості для продажу з аукціону відповідно до Закону «Про виконавче провадження», на думку експерта, більш відповідає вартість, визначена у Звітах про незалежну оцінку майна: напіввагони чотиривісний люковий без гальмівної площадки, власник ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА», (10 звітів) що виконані ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО- КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО «ТРІАДА», оцінювач Постолакіна Людмила Василівна.

Суд також бере до уваги, що направлене скаржником повідомлення приватному виконавцю про незгоду з оцінкою майна боржника (а.с. 166-170, т. 3) отримано відповідальною особою за довіреністю (згідно рекомендованого повідомлення Укрпошти) приватного виконавця лише 14.09.2026 о 17 год. 41 хв., тоді як дата початку аукціону 14.09.2026, дата закінчення 14.09.2026 о 18.00. Як зазначалося вище, незгода Боржника з оцінкою не є підставою для зупинення передачі майна на реалізацію.

За таких обставин, отримання самим приватним виконавцем даного повідомлення від скаржника стало можливим лише наступного дня, тобто після проведення аукціону та визначення його переможця, про що він надав пояснення в судовому засіданні 23.10.2026.

За таких обставин, на спростування висновків з рецензування, наданих Скаржником, в судових процедурах, а також на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» для надання відповіді скаржнику, є обґрунтованим замовлення приватним виконавцем висновків з рецензування отриманих раніше звітів про оцінку майна Боржника.

Отже, приватний виконавець Парфьонов Г.В. під час вчинення виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна діяв у межах наданих йому повноважень, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Водночас боржник ТОВ «Стройспецтехніка», правом на узгодження вартості майна напіввагонів не скористалося, ознайомившись зі звітом про оцінку спірного майна, негайно не повідомило про свою незгоду з ним приватного виконавця, і хоча скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки замовленням і проведенням нових оцінок майна, рецензуванням звіту з оцінки нерухомого майна, натомість такі нові Звіти, виконані оцінювачем Лосєвою О.М., та рецензування Звітів, що виконані в межах ЗВП, були здійснені з метою оцінки відмінною від визначення ринкової вартості об`єкту оцінки для визначення стартової вартості для продажу з аукціону відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому не є застосовними саме до вказаних процедур, а відтак в частині дотримання приватним виконавцем вимог саме цього Закону порушень приватного виконавця не встановлено.

При цьому, скаржник не довів належними та допустимими доказами, що приватний виконавець діяв з порушенням порядку, визначеному Законом та Інструкцією, а вартість майна, визначена в оспорюваних Звітах, є заниженою з урахуванням мети такої оцінки для визначення ринкової вартості об`єкту оцінки для визначення стартової вартості для продажу з аукціону відповідно до Закону «Про виконавче провадження», порівняно з ринковою вартістю на відкритому ринку без будь-яких обмежень.

Отже наведені скаржником доводи у скарзі ґрунтуються на припущеннях щодо невідповідності оцінки та визначення вартості майна, що визначена у Звітах про незалежну оцінку майна: десяти напіввагонів чотиривісних люкових без гальмівної площадки № 62959028, № 62959010, № 62958970, № 62958962, № 62959002, № 63016380, № 63016364, № 63016307, № 63016356, № 63016331 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548; власник ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА», (10 звітів) що виконані ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО- КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО «ТРІАДА», оцінювач Постолакіна Людмила Василівна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарг, як необґрунтованих, оскільки дії приватного виконавця щодо оцінки майна, в тому числі щодо повідомлення боржника про її результати, відповідали положенням частин першої-третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд ураховує те, що ТОВ «Стройспецтехніка» не довело належними та допустимими доказами, що його права чи свободи, як боржника, були порушені діями приватного виконавця щодо організації і проведення оцінки спірного майна в межах зведеного виконавчого провадження на загальну суму понад 40 000 000 грн, що є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. (Схожі за змістом висновки у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 (провадження № 61-17805св23).

При цьому, суд бере до уваги аргументи приватного виконавця щодо встановлених обставин в рішеннях суду у межах даної справи, в яких встановлено, що вказане майно (напіввагони) тривалий час перебували в розшуку, боржник у добровільному порядку рішення судів не виконував, на виклики приватного виконавця не з`являвся та сам вказував про накладений арешт на вагони та не вчинення приватним виконавцем всіх дій для розшуку іншого його майна, не обтяженого заставою (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138221975, https://reyestr.court.gov.ua/Review/140306892, https://reyestr.court.gov.ua/Review/137724625 ).

Оскільки постановлена ухвала суду не впливає на права та обов`язки третьої особи ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРАНД ВАГОН", суд не надає відповіді на всі викладені в її поясненнях аргументи щодо можливого втручання у її права як нового набувача права власності на дев`ять напіввагонів за результатами проведеного аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнає необґрунтованими скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. щодо опису та арешту майна боржника та щодо визначення вартості оцінки майна у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Інші доводи скаржника висновків суду не спростовують.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, яких дійшов суд за результатом розгляду скарг в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги за вх. № 2-1660/26 від 21.08.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА на постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.07.2026 у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

2. Відмовити у задоволенні скарги за вх. № 2-1760/26 від 08.09.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо визначення вартості (оцінки) майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 75369548.

Ухвала набирає законної сили 27 жовтня 2026 року та у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повну ухвалу складено та підписано 02 листопада 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко