Ухвала суду № 141105501, 02.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"02" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3653/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю ЧОРНОМОРСАНТЕХМОНТАЖ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 39662,35грн

встановив:

03.09.2026 до суду надійшла позовна заява заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю ЧОРНОМОРСАНТЕХМОНТАЖ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення 39662,35грн, з яких 30000грн заборгованості зі сплати пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста, 7698,54грн інфляційних та 1963,81грн 3% річних.

Прокурор посилається на те, що відповідач почав реконструкцію 15.09.2010, датою завершення будівництва є 15.12.2023, а датою введення в експлуатацію 07.06.2024, але відповідач не уклав договір та відповідно не сплатив кошти пайової участі замовника для створення і розвитку інфраструктури міста.

Ухвалою від 07.09.2026 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань.

Третя особа та позивач отримали ухвалу в електронних кабінетах 07.09.2026, але пояснень щодо позову не подали.

Відповідач отримав ухвалу 07.09.2026 після 17 години в електронному кабінеті.

15.09.2026 прокурор подав заяву про розгляд справи за його участю.

Ухвалою від 17.09.2026 суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви прокурора.

21.09.2026 у встановлений строк відповідач подав відзив, в якому заперечує проти позову.

25.09.2026 прокурор подав відповідь на відзив.

Відповідач подав 29.09.2026 заперечення.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Суд враховує, що статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції цього Закону до 01.01.2020) було визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статтю 40 було виключено з 01.01.2020.

Разом з тим, відповідно до п. 2. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» було встановлено наступне:

«Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21.

Прокурор звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що початок будівництва відбувся до 01.01.2020, однак об`єкт будівництва станом на 01.01.2020 не був введений в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між замовником та органом місцевого самоврядування до 01.01.2020 не укладено, кошти пайової участі не сплачено.

В подальшому, вже під час розгляду даної справи, Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства" № 5018-IX з 22.10.2026 Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено пунктом 6-11, яким передбачено наступне:

«Установити, що не нараховуються та не стягуються із замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі кошти пайової участі), що виникли на підставі абзаців другого двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства":

припиняються зобов`язання замовників будівництва зі сплати коштів пайової участі, що виникли на підставі абзаців другого двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні";

визнаються судом такими, що не підлягають виконанню, виконавчі документи, які видані на підставі судових рішень про стягнення коштів пайової участі на підставі абзаців другого двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Положення абзаців першого четвертого цього пункту поширюються на відносини, що виникли у зв`язку з нарахуванням та стягненням у судовому порядку коштів пайової участі на підставі абзаців другого двадцять третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" до набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства" та які тривають станом на дату набрання чинності Законом України "Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства", у тому числі на стадії судового розгляду або виконавчих проваджень».

Суд враховує, що закон № 5018-IX чітко вказує, що його дія поширюється на правовідносини, які виникли до його прийняття.

Таким чином, зобов`язання в даній справі припинені.

Суд зауважує, що припинення зобов`язання це погашення прав та обов`язків сторін, що складають його зміст. Це означає, що кредитор і боржник більше не пов`язані правами та обов`язками, що свідчить про відсутність предмету спору.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань господарського судочинства (статті 2, 4 ГПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

У постанові від 12.07.2022 у справі № 909/1036/21 Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що пункт 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України текстуально відповідає пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Тому відповідні норми процесуального права мають застосовуватися судом однаково.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність предмету спору.

У випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Керуючись п.п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу підписано 02.11.2026.

Суддя В.В. Литвинова