Рішення № 141104365, 27.10.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
914/2202/26
Номер документу
141104365
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 914/2202/26

За позовною заявою: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), м.Яворів Львівської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича, с.Запілля Ковельського району Волинської області

про стягнення 301684,55грн штрафних санкцій за неналежне виконання Договору про закупівлю паливної деревини №169 від 25.03.2025

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від позивача: І.С.Прийма представник

Від відповідача: Д.В.Ярошенко - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, справу №914/2202/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

04.08.2026 від позивача надійшла заява (вх.№3605/26 від 04.08.2026) про збільшення розміру позовних вимог. За змістом поданої заяви, позивачем було зроблено уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого загальний розмір штрафних санкцій (пеня та штраф) становить 81 669,95 грн + 227 878,48грн = 309 578,43 грн.

Ухвалою від 10.09.2026 призначено судове засідання на 22.09.2026.

Ухвалою від 22.09.2026 розгляд справи відкладено на 01.10.2026.

У судових засіданнях від 01.10.2026 та від 07.10.2026 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні від 27.10.2026 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні від 27.10.2026 представник відповідача заперечив проти позову та підтримав клопотання про зменшення заявлених штрафних санкцій.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, між Яворівською квартирно експлуатаційною частиною (району) (надалі позивач, покупець, Яворівська КЕЧ) та фізичною особою підприємцем Рабчун Віталієм Анатолійовичем (надалі відповідач, постачальник, ФОП Рабчун В.А.) укладено договір № 169 від 25.03.2025 про закупівлю паливної деревини (код ДК 021:2015 03413000-8), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у 2025 році поставити покупцеві товар, позивач прийняти та оплатити цей товар.

Ціна договору становить 1265991,56грн (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ФОП Рабчун В.А. зобов`язався поставити товар у термін з 01.05.2025 до 01.10.2025, згідно з графіком:

з 01.05.2025 по 31.05.2025 20 % товару на суму 253 198,31 грн;

з 01.06.2025 по 30.06.2025 25 % товару на суму 316 497,89 грн;

з 01.07.2025 по 31.07.2025 25 % товару на суму 316 497,89 грн;

з 01.08.2025 по 31.08.2025 25 % товару на суму 253 198,31 грн;

з 01.09.2025 по 30.09.2025 10 % товару на суму 126 599,16 грн.

Загальна кількість товару відповідно до Специфікації становить 844 куб. м, а ціна за одиницю товару (без урахування ПДВ) 1 499,99 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, місце поставки товару Старицький гарнізон, що знаходиться в Яворівському районі Львівської області.

Згідно з п. 5.1.1 договору, постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару до пункту доставки товару, завантаження, розвантаження, штабелювання товару за адресами, що передбачені п. 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 5.3.2. договору, постачальник зобов`язався належно виконувати умови цього договору.

Згідно з п. 6.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

За твердженням позивача - ФОП Рабчун В.А. умови договору порушив, графіку з поставки товару недотримав, передбачені договором об`єми поставок не здійснив, поставивши лише незначну частину товару з порушенням встановлених строків. Так, згідно з видатковими накладними, товар поставлено лише частково - на загальну суму 247 498,35 грн, що становить 165 куб. м паливної деревини. Зокрема, за видатковою накладною № 001 від 29.07.2025 поставлено 35 куб. м товару на суму 52 499,65 грн; за видатковою накладною № 002 від 29.07.2025 35 куб. м товару на суму 52 499,65 грн; за видатковою накладною № 003 від 29.07.2025 35 куб. м товару на суму 52 499,65 грн; за видатковою накладною № 004 від 18.09.2025 30 куб. м товару на суму 44999,70 грн; за видатковою накладною № 005 від 18.09.2025 30 куб. м товару на суму 44 999,70 грн.

Стосовно товарно-транспортних накладних (надалі- ТТН) позивач зазначив, що такі містять підписи представників третьої особи (військової частини), яка не є стороною спірного договору. Натомість видаткові накладні від липня та вересня, які є єдиною підставою для виникнення фінансових зобов`язань Яворівської КЕЧ (району), підписані безпосередньо сторонами договору та не містять жодних посилань на липневі ТТН.

08 вересня 2025р. за вих. № 3000 Яворівською КЕЧ (району) на електронну адресу постачальника направлено звернення щодо неналежного виконання зобов`язання та попереджено про оплату штрафних санкцій. Постачальник в телефонному режимі неодноразово гарантував поставку паливних дров до кінця графіку поставки, однак своїх зобов`язань не виконав.

Як зазначив покупець, станом на 07.10.2025 відповідач не допоставив 679 куб. м паливної деревини на загальну суму 1 018 493,21 грн.

Внаслідок порушення умов договору постачальником (недотримання графіку його поставки та фактичним невиконанням договірних зобов`язань щодо строків і обсягів поставки паливної деревини) 09.10.2025 між Яворівською КЕЧ (району) та ФОП Рабчун В.А. укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої суму договору зменшено до 247498,35 грн, тобто до фактичної вартості поставленого на той момент товару, та розірвано договір з 07.10.2025.

У зв`язку з неналежним виконанням постачальником договірних зобов`язань, керуючись положеннями п. 6.2 договору, за період з травень-вересень 2025 року позивач нарахував штрафні санкції в розмірі 301 684,55 грн, з яких 97 985,93 грн пеня та 203 698,62 грн 20% штрафу.

Під час розгляду справи позивач звернув увагу, що додаткова угода №1 від 09.10.2025 не містить положень про звільнення відповідача від відповідальності за вже допущене порушення, в тексті додаткової угоди не зазначено, що дія поширюється на правовідносини, які виникли до її укладення. За період від дня початку прострочення і до дня підписання додаткової угоди база нарахування дорівнювала саме 1 265 991,56 грн, відтак, Яворівська КЕЧ (району) застосувала цю суму, як базу для розрахунку. При цьому, зменшення суми договору пізнішою датою не ліквідує факт і обсяг порушення, яке було допущено відповідачем раніше. Також позивач покликається на частину 3 статті 5 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), стверджуючи, що закон або інший нормативно-правовий акт та договірні зміни, не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Укладаючи додаткову угоду № 1, сторони реалізували своє право на зміну істотних умов договору та остаточно визначили нову ціну договору і кінцевий обсяг товару, який підлягав поставці. Тобто після укладення додаткової угоди права та обов`язки сторін визначалися договором саме у редакції цієї угоди, яка встановлювала нову ціну договору - 247 498,35 грн та новий обсяг товару, що мав бути поставлений за договором.

Відповідач не погоджується, що додаткова угода № 1 була наслідком неналежного виконання постачальником договірних зобов`язань та лише зафіксувала фактичний обсяг поставленого товару. При цьому, відповідач звернув увагу, що додаткова угода № 1 не містить жодного положення про визнання постачальником факту прострочення, про фіксацію порушення зобов`язань, а також про збереження за позивачем права на нарахування та стягнення штрафних санкцій, виходячи з первісної вартості договору чи первісних місячних обсягів поставки.

Відповідач вважає, що доводи позивача про те, що додаткова угода № 1 лише оформлювала наслідки неналежного виконання договору та не впливає на базу нарахування штрафних санкцій, є виключно власним тлумаченням Яворівської КЕЧ, яке не підтверджується змістом правочину та не може підміняти собою погоджену сторонами редакцію договору.

Згідно з поясненнями відповідача, характер змін, внесених додатковою угодою, полягає не в упорядкуванні виконання договору виключно на майбутнє, а в остаточному узгодженні сторонами загального обсягу зобов`язання відповідача за договором у цілому. За міркуваннями постачальника, питання щодо моменту, з якого змінюються чи припиняються зобов`язання сторін договору в разі його зміни чи розірвання, врегульовано спеціальною нормою - статтею 653 ЦК України, яка й підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а не статтею 5 ЦК України.

За твердженням відповідача, укладення додаткової угоди № 1 було зумовлене насамперед господарськими інтересами обох сторін, а не наміром оформити розірвання договору саме як наслідок його порушення чи зафіксувати таке порушення. Так, після укладення договору ринкова вартість паливної деревини суттєво зросла, внаслідок чого подальша поставка товару за погодженою фіксованою ціною 1 499,99 грн за куб. м стала для відповідача економічно збитковою. Водночас позивачу не було збільшено бюджетні видатки, які б дозволили закупівлю товару за цінами, що відповідали ринковим. За таких обставин виконання договору у первісно погодженому обсязі стало економічно неможливим, а фактично поставлений відповідачем обсяг товару забезпечував нагальні потреби позивача. У зв`язку з цим сторони за взаємною згодою реалізували передбачене п. 1.4, 2.3, 10.4 договору право на зміну його істотних умов та уклали додаткову угоду № 1, якою зменшили загальну суму договору, а відповідно і обсяг товару, що підлягав поставці.

Згідно з п. 6.2 договору, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % вказаної вартості.

За міркуваннями відповідача, неустойка може бути нарахована виключно щодо того зобов`язання, яке існувало між сторонами та було порушене боржником. Оскільки після укладення додаткової угоди № 1 сторони остаточно погодили нову ціну договору та обсяг товару, який підлягав поставці, то саме 247 498,35 грн є обсягом договірного зобов`язання відповідача та максимально можливою базою для обчислення штрафних санкцій у разі встановлення факту порушення умов договору. Відтак, відповідач вважає, що позивач безпідставно здійснив розрахунок штрафних санкцій (як пені, так і штрафу), виходячи з первісного обсягу поставки та ціни договору - 1 265 991,56 грн, незважаючи на те, що сторони у встановленому законом та договором порядку змінили його істотні умови, погодивши нову ціну - 247 498,35 грн.

Щодо дійсних дат поставки товару відповідач звернув увагу, що позивач визначає дати поставки товару за датами складення видаткових накладних - 29.07.2025 та 18.09.2025. Проте видаткові накладні у цьому випадку фіксують лише документальне оформлення приймання-передачі товару, тоді як фактична доставка (передача) товару до місця поставки відбулася раніше, у дати, зазначені у товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 3.2 договору, товар приймається на підставі належно оформлених первинних документів - накладних та товарно-транспортних накладних.

За твердженням відповідача, саме товарно-транспортні накладні підтверджують факт і дату фактичної доставки (передачі) товару покупцеві у місці поставки.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, відповідач здійснив поставку товару частинами в загальній кількості 165 куб. м паливної деревини вартістю 247 498,35 грн, а саме:

03.07.2025 35 куб. м паливної деревини вартістю 52 499,65 грн (ТТН № 15 від 03.07.2025);

04.07.2025 35 куб. м паливної деревини вартістю 52 499,65 грн (ТТН № 029898 від 04.07.2025);

05.07.2025 35 куб. м паливної деревини вартістю 52 499,65 грн (ТТН № 11 від 05.07.2025);

14.07.2025 30 куб. м паливної деревини вартістю 44 999,70 грн (ТТН № 1 від 14.07.2025);

25.07.2025 30 куб. м паливної деревини вартістю 44 999,70 грн (ТТН № 1 від 25.07.2025).

Таким чином, відповідач вважає, що весь обсяг товару, передбачений договором у редакції додаткової угоди № 1, поставлено у повному обсязі станом на 25.07.2025. Відтак, будь-яка заборгованість з поставки товару у постачальника відсутня.

З огляду на зазначене, відповідач подав контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого з відповідача може бути стягнуто 1 772,98 грн пені та 9 899,93 грн штрафу.

Разом з цим, відповідач зазначив, що отримання товару відбулося в безпосередньо за погодженим сторонами місцем поставки представниками військової частини, дислокованої у Старицькому гарнізоні, що є належним способом фактичного отримання товару та відповідає погодженому сторонами порядку виконання договору. Сам по собі факт того, що особа, яка фактично прийняла товар у місці його поставки, не є стороною договору, не спростовує факту доставки товару покупцеві, якщо така доставка здійснювалася саме за визначеною спірним договором адресою та в межах виконання договірного зобов`язання постачальника.

Відповідач заперечив проти покликань позивача, що видаткові накладні є належними документами для бухгалтерського оформлення відповідних господарських операцій, їхні дати самі по собі не можуть визначати момент фактичного виконання постачальником обов`язку з доставки товару та, відповідно, продовжувати період прострочення після фактичної передачі товару в пункті поставки. Особливо показовою є різниця між датою останньої ТТН від 25.07.2025 та датою видаткових накладних №№ 004-005 від 18.09.2025, яка становить майже два місяці. За таких обставин ототожнення дати видаткової накладної з датою фактичної поставки призвело б до штучного продовження періоду прострочення на строк, протягом якого товар уже фактично перебував у розпорядженні покупця. Отже, відповідач вважає, що для визначення моменту припинення прострочення поставки у цій справі необхідно виходити з фактичної дати доставки та передачі товару в погодженому сторонами пункті поставки, яка підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, а не видатковими накладними, які складались позивачем через декілька місяців після фактичної поставки товару.

Водночас, відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90 %. В обґрунтуванні заявленого клопотання відповідач зазначив, що позивач не поніс жодних витрат на оплату товару, який не був поставлений. При цьому, заявлена до стягнення неустойка є явно неспівмірною з ціною договору.

Також відповідач звернув увагу, що згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи- підприємця за 2025 рік, загальний дохід відповідача без урахування витрат, необхідних для ведення господарської діяльності, у 2025 році становив лише 457 848,35 грн. Натомість заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 309 548,43 грн становить понад дві третини річного доходу відповідача (без урахування витрат на здійснення господарської діяльності). Крім того, відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійних витрат на лікування, у зв`язку з чим стягнення з нього заявленої суми з урахуванням наведених обставин є для нього надмірним тягарем.

З огляду на компенсаційний, а не каральний характер неустойки, яка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника чи на джерело надмірного прибутку для кредитора відповідач просить зменшити розмір заявленої неустойки.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 169 від 25.03.2025 про закупівлю паливної деревини, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на виконання умов договору із значним простроченням відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 247498,35грн за видатковими накладними, копії яких долучені до позову (оригінали судом оглянуто). При цьому товар на загальну суму 1 018 493,21грн відповідач не поставив.

Відповідач як постачальник не заперечив факту прострочення поставки товару.

08 вересня 2025р. за вих. № 3000 Яворівською КЕЧ (району) на електронну адресу постачальника направлено звернення щодо неналежного виконання зобов`язання та попереджено про оплату штрафних санкцій. Згідно з поясненнями позивача, постачальник в телефонному режимі неодноразово гарантував поставку паливних дров до кінця графіку поставки, однак своїх зобов`язань не виконав.

Внаслідок порушення умов договору постачальником (недотримання графіку його поставки та фактичним невиконанням договірних зобов`язань щодо строків і обсягів поставки паливної деревини) 09.10.2025 між Яворівською КЕЧ (району) та ФОП Рабчун В.А. укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої суму договору зменшено до 247498,35 грн, тобто до фактичної вартості поставленого на той момент товару, та розірвано договір з 07.10.2025.

У зв`язку з неналежним виконанням постачальником договірних зобов`язань, керуючись положеннями п. 6.2 договору та загальною сумою договору 1265991,56грн, за період з травень-вересень 2025 року позивач нарахував штрафні санкції в розмірі 301 684,55 грн, з яких 97 985,93 грн пеня та 203 698,62 грн 20% штрафу.

Проте, відповідач заперечив проти проведеного розрахунку на підставі суми договору 1265991,56грн, яка передбачена п. 2.1 договору від 25.03.2025. За твердження відповідача, після укладення додаткової угоди права та обов`язки сторін визначалися договором саме у редакції цієї угоди, яка встановлювала нову ціну договору - 247 498,35 грн та новий обсяг товару, що мав бути поставлений за договором.

З огляду на матеріали справи та заперечення відповідача слід зазначити, що додаткову угоду укладено 09.10.2025, тобто через шість місяців після укладення основного договору та вже після фактичного часткового виконання договору (поставки товару здійснено у липні та вересні 2025 року).

Суд констатує, що додатковою угодою сторони лише зменшили суму договору до 247498,35грн та передбачили набрання нею чинності з моменту її підписання 09 жовтня 2025 року. Інші положення первісного договору залишені без змін.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ч.3 ст.653 ЦК України, в разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються з моменту досягнення домовленості про таку зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, суд відзначає, що сторонами не погоджено ретроспективної дії додаткової угоди, тобто встановлення в додатковій угоді нової ціни не дає підстав ототожнювати зменшення всього відповідного обсягу паливної деревини з кількістю товару, погодженим до його укладення. А також сторонами не погоджено відповідного припинення відповідальності постачальника за несвоєчасне та не повне виконання взятих зобов`язань за первісним договором. Отже, зменшена ціна договору не може правомірно застосовуватися до обсягів товару, погодженого до укладення спірної додаткової угоди.

Обов`язок сплатити неустойку за прострочення поставки товару, виник та визначався у період редакції договору до 09.10.2025, тому до цих правовідносин застосовуються умови та положення, чинні на момент їх виникнення. Укладення додаткової угоди не може ретроспективно зменшити обсяг відповідальності боржника за зобов`язаннями, що виникли в період до укладення додаткової угоди №1. Така мета не відповідає правовій природі тлумачення правочину, яке покликане з`ясувати існуючий зміст домовленості сторін, а не доповнювати його або використовуватися для ретроспективного обґрунтування правомірності вже вчинених дій.

Зважаючи на зазначене, господарський суд відхиляє заперечення відповідача, що саме 247498,35 грн є обсягом договірного зобов`язання відповідача та максимально можливою базою для обчислення штрафних санкцій.

Слід зазначити, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей.

За ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Під час розгляду справи відповідач заперечив щодо порядку обчислення днів прострочення та дійсних дат поставки товару, оскільки позивач визначив дати поставки товару за датами складення видаткових накладних - 29.07.2025 та 18.09.2025. Натомість відповідач подав товарно-транспортні накладні ТТН № 15 від 03.07.2025, ТТН № 029898 від 04.07.2025, ТТН № 11 від 05.07.2025, ТТН № 1 від 14.07.2025, ТТН № 1 від 25.07.2025.

Згідно з п. 3.2 договору, товар приймається на підставі належно оформлених первинних документів (накладних та товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Пунктом 5.1.1 договору встановлено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару до пункту доставки товару, завантаження, розвантаження, штабелювання товару за адресами, що передбачені п. 4.3 договору, за рахунок постачальника.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, отримання товару відбулося в безпосередньо за погодженим сторонами місцем поставки представниками військової частини, дислокованої у Старицькому гарнізоні. Факт того, що особа, яка фактично прийняла товар у місці його поставки, не є стороною договору, не спростовує факту доставки товару покупцеві, якщо така доставка здійснювалася саме за визначеною спірним договором адресою та в межах виконання договірного зобов`язання постачальника. Разом з цим, ототожнення дати видаткової накладної з датою фактичної поставки призводить до штучного продовження періоду прострочення на строк, протягом якого товар уже фактично перебував у розпорядженні покупця.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що саме товарно-транспортні накладні підтверджують факт і дату фактичної доставки (передачі) товару покупцеві у місці поставки. Відтак, для розрахунку штрафних санкцій слід застосовувати графік поставки разом з датами фактичної поставки (передачі) товару позивачу.

Згідно з п. 6.2 договору, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % вказаної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. Так, в цьому спорі з відповідача підлягає до стягнення 88704,90 грн пені за період з травень вересень 2025 року, замість нарахованої позивачем суми 97985,93грн пені.

Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення неустойки до 90%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

У постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертає увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Водночас сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, - у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат.

Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Суд враховує, що договір укладено під час дії воєнного стану, що вказує на обізнаність відповідача з проблемами, які можуть виникнути під час виконання договору, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин, станом на дату розгляду спору, зменшити розмір неустойки, оскільки у даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв`язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до статті 551 ЦК України.

Зважаючи на заявлене клопотання, враховуючи економічну ситуацію в країні, загальний дохід відповідача без урахування витрат, необхідних для ведення господарської діяльності, у 2025 році, часткове виконання відповідачем взятих зобов`язань, відсутність збитків у позивача, розумним є зменшення фінансового навантаження на суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, з врахуванням інтересів обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тобто 45575,70грн штрафу та 21716,68грн пені. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81000, Львівська область, Яворівський район, місто Яворів, вулиця Львівська, 19, ідентифікаційний код 07930854) 45575,70грн штрафу, 21716,68грн пені та 3603,17 грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог - відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141104365 ?

Документ № 141104365 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141104365 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141104365 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141104365 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141104365, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141104365, Господарський суд Львівської області було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141104365 відноситься до справи № 914/2202/26

Це рішення відноситься до справи № 914/2202/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141104364
Наступний документ : 141104366