Рішення № 141104345, 30.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 Справа № 914/2593/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙРЕКТВЕЙ, місто Львів

до відповідача Приватного підприємства ТЕК ЛЕВ-ТРАНС, місто Львів

про стягнення 35 073,12 грн заборгованості.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙРЕКТВЕЙ до Приватного підприємстваТЕК ЛЕВ-ТРАНС, про стягнення 35 073,12 грн заборгованості, з яких 33 000,00 грн сума основного боргу, 2073,12 грн пеня.

Крім того, позивачем зазначено про стягнення 7 300 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 000,00 грн гонорар успіху.

Ухвалою від 24.08.2026 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙРЕКТВЕЙ та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням 25.08.2026 позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 31.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 31.08.2026 про відкриття провадження у справі була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 31.08.2026.

16.09.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26176/26).

21.09.2026 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№26474/26) та пояснення (вх.№26666/26).

30.10.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання (вх.№30864/26) про відмову у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу або зменшення цих витрат.

Крім того, 30.10.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшла заява про подання доказів щодо витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням поданих процесуальних документів, як позивачем так відповідачем.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу №5949УП від 18.03.2026 позивачем були надані транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом місто Дніпро (Дніпропетровська область) село П`ятничани (Львівська область) на загальну суму 33 000,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих транспортних послуг не виконав, внаслідок чого за розрахунками позивача станом на момент подання позовної заяви до суду у відповідача існує заборгованість за надані послуги в сумі 35 073,12 грн, з яких 33 000,00 грн сума основного боргу, 2073,12 грн пені, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7 300,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 2000 грн гонорар успіху.

Позиція відповідача.

Відповідач подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (вх.№26167/26 від 16.09.2026) у якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю та необгрунтованістю.

Зокрема, відповідачем у відзиві зазначено, що позивач не надіслав відповідачу оригіналів та копій документів, які передбачені пунктом 12 договору заявки на перевезення вантажу від 18.03.2026за №5949УП.

14.08.2026 Приватним підприємством «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС», здійснено передоплату Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» за перевезення на суму 33 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% згідно з рахунку на оплату за №58-1 від 20.03.26.

Відповідач стверджує, що заборгованість на суму у розмірі 35 073,12 грн, стягнення якої є предметом розгляду у цій судовій справі, не могла виникнути.

Відповідач повідомив суд, що вантаж, вручений вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЛДІНЖИНІРИНГ». Ні від вантажовідправника, ні від вантажоодержувача не надходили претензії щодо даного перевезення. Приватне підприємство «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС», здійснило передоплату Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» згідно виставленого рахунку на оплату за №58-1 від 20.03.2026.

Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі послуг зі здійснення перевезення.

Перевізником за товарно-транспортною накладною є Приватне підприємство «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС», а замовником або Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЛД ІНЖИНІРИНГ», або Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ СМЦ».

Тому має місце здійснення фактичного перевезення вантажу, а не виконання умов певного договору-заявки на перевезення вантажу (Гарантійного зобов`язання). Наведене додатково підтверджується розбіжностями між умовами, які зазначені у копіях договору-заявки від 18.03.2026 №5949УП на перевезення вантажу (Гарантійне зобов`язання (Україна) та товарно-транспортної накладної №24580560 від 19.03.2026.

Згідно з умовами договору-заявки підлягав перевезенню вантаж у кількості 20 тон, однак, згідно з відомостями, які містяться у копії товарно-транспортної накладної №24580560 від 19.03.2026, яка долучена до позовної заяви перевезено 21, 850 тон. вантажу.

Крім того, відповідач зазначив, що не є стороною зобов`язання з перевезення про які йде мова у пред`явленому позові. Відтак, позов пред`явлений неналежним позивачем по справі до неналежного відповідача. Наведене свідчить про те, що позивачем невірно обрано способи захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач стверджує, що перевезення може засвідчуватись виключно товарно-транспортною накладною, яка є належним доказом на підтвердження факту виконання такого перевезення. Із змісту копії товарно-транспортної накладної №24580560 від 19.03.2026, яка долучена до позовної заяви спростовує факт здійснення перевезення за договором-заявкою від 18.03.2026 №5949УП на перевезення вантажу (Гарантійне зобов`язання (Україна) з огляду на розбіжності між змістом, обсягом господарської операції, сторін які були їх учасниками у наведених копіях документів.

Первинні документи, які б засвідчували приймання-передачу послуг між позивачем у справі, підписаних сторонами за договором-заявкою від 18.03.2026 №5949УП уматеріалах справи відсутні.

Щодо сплати пені відповідач зазначає, що обов`язковою умовою для сплати неустойки (пені) за порушення стороною взятих на себе грошових зобов`язань є пред`явлення кредитором до боржника відповідної вимоги щодо сплати суми неустойки.

Відповідач стверджує, що позивач не надсилав та не пред`являв до відповідача вимогу щодо сплати 2073,12 грн пені. До позовної заяви відповідна про це претензія (інша вимога) з доказами про її направлення не долучена. Відтак, вимоги позивача по справі в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідач зазначає, що будь-яких документів, які б підтверджували виникнення у нього перед позивачем обов`язку зі здійснення оплати за наведеним договором, на які йде посилання у змісті позовної заяви, документів на підтвердження інших обставин, на які міститься посилання у змісті пред`явленого позову позивачем не долучено.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що очікує понести витрати на надання правової допомоги у розмірі 25 000,00 грн.

У зв`язку з вищенаведеним просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.03.2026 між Приватним підприємством ТЕК ЛЕВ-ТРАНС (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором замовник, експедитор-довірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДАЙРЕКТВЕЙ (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу №5949УП від 18.03.2026 (Гарантійне зобов`язання (Україна), відповідно до умов якого виконавець, зобов`язується організувати доставку вантажу замовника автомобільним транспортом, за маршрутом: місто Дніпро (Дніпропетровська область), вулиця Солончакова, 101А село П`ятничани, дільниця ВЕБ-2, Львівська область.

Відповідно до пунктів 2-5 договору сторони погодили тип вантажу: метал, маса 22 т, об`єм 86 м; вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ СМЦ»; вантажоотримувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЛД ІНЖИНІРИНГ», платник Приватне підприємство «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС».

Згідно з пунктів 6-7 договору сторони погодили, що дата, час і адреса завантаження: 18.03.2026, 08:00-17:00 год, кількість пунктів завантаження 1, адреса завантаження:місто Дніпро (Дніпропетровська область), вулиця Солончакова, 101А .

Відповідно до пунктів 10-12 договору: адреса розвантаження село П`ятничани, дільниця ВЕБ-2, Львівська область, вартість фрахту та умови оплати 33 000,00 грн. з ПДВ (перерахунок) впродовж10 банківських днів після одержання оригіналів документiв: ТТН, рахунку, актів виконаних робіт, копій: свідоцтва державної реєстрації або виписка з Державного реєстру, свідоцтва платника єдиного податку, витягу з Державного реєстру, за наявності реєстрованої податкової накладної.

Згідно з пунктами 14-16 договору: інші умови верхнє за/розвантаження, розвантаження 19.03.2026, 08:00 до 17:00; марка тягача Вольво Тип кузова тент; вантажопідйомність, т 20,об`єм, м3 86; держ.№ тягачаВС994ЕТ, держ.№ н/причепа НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 НОМЕР_2 .

Згідно з пунктом 17 договору перевізник несе відповідальність за зберігання вантажу від пункту завантаження до пункту розвантаження.

Відповідно до пункту 18 договору претензії до перевізника по зберіганню вантажу приймаються тільки в момент розвантаження.

Перевізник зобов`язаний повідомити замовника на протязі 12 год. про непередбачені обставини /затримання, арешт, аварія і т.п./. (пункт 19 договору).

Пунктом 24 договору сторони узгодили, що за прострочення розрахунку експедитор-замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до пункту 26 договору у разі відмови від підтвердженої заявки накладається штраф у розмірі 20% від вартості перевезення.

Згідно з пунктом 26 договору решту спірних питань вирішуються шляхомпереговорів, а при недосягненні згоди у Господарському суді.

Пунктом 27 договору сторони передбачили, що факс-копія заявки має силу оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в визначеним маршрутом, по узгодженій ціні, зазначеної у договоріна перевезення вантажу №5949У П від 18.03.2026.

Позивач на підтвердження виконання своїх зобов`язань по договору перевезення вантажу від 18.03.2026 надав товарно-транспортну накладну №24580560.

Вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Як стверджує позивач, відповідно до пункту 12 вартістьперевезення становить 33 000,00 грн. з ПДВ (перерахунок), впродовж 10 банківських днів після одержання оригіналів документiв: ТТН, рахунку, актів виконаних робіт, копій: свідоцтва державної реєстрації або виписка з Державного реєстру, свідоцтва платника єдиного податку, витягу з Державного реєстру, за наявності реєстрованої податкової накладної.

Відповідно до пункту 12 договору, оплата перевезення здійснюється протягом 10 днів після одержання замовникомперевезення оригіналів документів.

Позивач 09.04.2026 надіслав на адресу відповідача АТ «Укрпошта», рекомендованим листом№ R790690021928, без опису вкладення документи на оплату.

Позивача зазначив, що згідно даними сервісу відстеження АТ «Укрпошти», поштове відправлення було вручене відповідачу 14.05.2026 та будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів не заявлено.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з наступного дня, а саме з 15.05.2026 десятий день, визначений кінцевим днем для проведення оплати, завершився 28.05.2026

Проте, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору-заявки на перевезення вантажу №5949У П від 18.03.2026 в погоджені сторонами строки не провів.

Позивач зазначає, що з наступного дня, а саме з 29.05.2026 грошове зобов`язання на суму 33 000,00 грн вважається простроченим відповідачем, тому позивач просить стягнути пеню нараховану за період з 29.05.2026 по 12.08.2026 на суму 2073,12 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, як замовником, своїх зобов`язань, зокрема несплатою наданих транспортних послуг перевізника позивач просить на дату подання позовної заяви (14.08.2026) стягнути з відповідача 33 000,00 грн основного боргу та 2 073,12 грн пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 300,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 2000 грн гонорар успіху.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір-заявка на перевезення вантажу №5949УП від 18.03.2026.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору на перевезення вантажу №5949У П від 18.03.2026 підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №24580560.

Факт отримання вантажу вантажоотримувачем підтверджується проставленим відбитком печатки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ БІЛДІНЖИНІРИНГ» у товарно-транспортній накладній №24580560.

Вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать штампи та підписи уповноважених осіб у товарно-транспортній накладній №24580560.

Пунктом 12 договору сторони передбачили, що вартість фрахту і умови оплати: вартість перевезення становить 33000,00 грн. з ПДВ (перерахунок), впродовж10 банківських днів після одержання оригіналів документiв: ТТН, рахунку, актів виконаних робіт, копій: свідоцтва державної реєстрації або виписка з Державного реєстру, свідоцтва платника єдиного податку, витягу з Державного реєстру, за наявності реєстрованої податкової накладної.

09.04.2026 позивач надіслав на адресу відповідача АТ «Укрпошта», рекомендованим листом № R790690021928, без опису вкладення документи на оплату.

Згідно з даними сервісу відстеження АТ «Укрпошти», поштове відправлення вручене відповідачу 14.05.2026, будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів не заявлено.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у статті 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати товару в повному обсязі у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 14.08.2026 (дата подання позовної заяви) у відповідача існувала заборгованість на загальну суму 33 000,00 грн

В день звернення позивача до суду із позовом, відповідач сплатив 33 000,00грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №7954 від 14.08.2026.

Отже, сума основної заборгованості у розмірі 33 000,00грн є повністю оплачена відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, в частині позовних вимог про стягнення 33 000,00 грн основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору (у зв`язку із сплатою відповідачем вказаної суми).

Щодо нарахування позивачем пені суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 073,12пені передбачених пунктом 24 договору на перевезення вантажу №5949УП від 18.03.2026.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 24 договору сторони узгодили, що за прострочення розрахунку експедитор-замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, позивач пеню в сумі 2 073,12 пені грн нарахував правильно, отже вона підлягає стягненню.

Щодо відзиву відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач за період прострочення зобов`язання з оплати перевезення, не звертався до позивача з письмовою заявою,претензією чи запитом щодо некомплектності отриманого пакету документів. Також відповідач не заявляв про неможливість ідентифікації послуг, відсутність актів приймання-передачі чи наявність будь-яких інших перешкод для здійснення розрахунків.

Не підписання та не повернення акта не звільняє відповідача від взятих на себе зобов`язань щодо оплати послуг перевезення.

Щодо розбіжностей по масі вантажу в договорі на перевезення та товарно-транспортній накладній, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, а його укладення підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної). Договір на перевезення укладається сторонами заздалегідь і містить лише попередні, орієнтовні або планові параметри майбутнього перевезення (планова вага, об`єм тощо), оскільки на момент підписання заявки вантаж ще не завантажений на транспортний засіб і не пройшов фактичного зважування.

Товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом дляобліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та розрахунків за перевезення. Вона відображає фактичні кількісні та якісні показники господарської операції безпосередньо в момент завантаження на підставі реального зважування на складах вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ СМЦ».

На етапі замовлення транспорту неможливо заздалегідь передбачити точну масу партії, яка буде прийнята у вантажний відсік автомобіля перевізника. Подібне відхилення Незначне відхилення є стандартним технічним коливанням для автомобільних перевезень масових вантажів.

Сам факт того, що транспортний засіб подано під завантаження, водій прийняв вантаж, доставив його одержувачу без зауважень і застережень, і це відображено в товарно-транспортній накладній №24580560, свідчить про реальне виконання договору перевезення. Посилання відповідача на розбіжність у вазі як на підставу заперечення укладення договору є необґрунтованим, оскільки наявність товарно-транспортної накладної №24580560 з підписами та печатками/даними учасників транспортного процесу підтверджує факт здійснення перевезення за погодженим сторонами маршрутом.

Щодо надсилання вимоги про нарахування пені, суд зазначає наступне.

Нарахування пені є похідним від основного зобов`язання оплати за надану послугу перевезення. Оскільки строки оплати перевезення сторонами погоджені у пункті 24 заявки, то нарахування пені може здійснюватися з моменту прострочення основного грошового зобов`язання.

Відтак, пеня в сумі 2073,12 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач довів належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2155 від 14.08.2026.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 2505,03 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2155 від 14.08.2026 у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 33 000,00 грн (вх.№26474/26 від 21.09.2026).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 157,37 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути 7 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогута 2000 грн гонорару успіху.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин 4, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, 11.08.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю«ДАЙРЕКТВЕЙ» (надалі клієнт), в особі директора Гринишина Тараса Івановича, що діє на підставі статуту та Адвокатським бюро «Лози», в особі керуючого адвоката Лози Віктора Миколайовича, що діє на підставі статуту, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, виданого Тернопільською обласною КДК адвокатури (надалі - адвокат) укладено договір №2 про правову допомогу (надалі договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії:надати правову допомогу у спорі, що виник зПриватним підприємством «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС», з цією метою:

- здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правовуоцінку доказів за їх місцезнаходженням (2 год)

- провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5год).

- провести арифметичні розрахунки (0,5 год.)

- здійснити аналіз судової практики (1 год )

- підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.)

- вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (2 год ).

Пунктом 2 договору визначено винагорода та порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1. за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 7300,00 грн.

Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в пункті 2.2. сумі сплачуютьсяповіреномувмомент передачі довірителю підготовленоїпозовної заяви.

Згідно з пунктом 2.3. договору при задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2000,00 грн.

Права та обов`язки сторін передбачені пунктом 3 даного договору, зокрема повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення на умовах найбільш вигідних для довірителя; виконати доручення в строк зазначений в п. 3.1 цього договору; повідомляти довірителеві на його вимогу про хід виконання доручення; після виконання доручення або у разу припинення договору до його виконання в 30 денний строк повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився

Пунктом 4 договору визначені повноваження повіреного.

Відповідно до пункту 6.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання.

Даний договір укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін (пункт 6.6. договору).

14.08.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» та Адвокатським бюро «Лози», в особі керуючого адвоката Лози Віктора Миколайовича, підписано та скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» акт прийому-передачі наданих послуг № 2 до договору №2 про правову допомогу від 11.08.2026.

У пункті 1.2. даного акту зазначено, що загальна вартість послуг складає 7 300,00 грн.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено квитанцію до прибуткого касового ордера №04-08 від 14.08.2026 року на суму 7 300,00 грн.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: договір №2 про правничу допомогу від 11.08.2026; довіреність від 11.08.2026, акт прийому-передачі наданих послуг №2 від 14.08.2026 , квитанцію до прибуткого касового ордера №04-08 від 14.08.2026 року на суму 7 300,00 грн.

Повноваження адвоката Лози Віктора Миколайовича, підтверджуються договором №б/н про правничу допомогу від 11.08.2026; довіреністю від 11.08.2026; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, виданим Радою адвокатів Тернопільської області, відповідно до рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.05.2008 №11.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від Приватного підприємства «ТЕК ЛЕВ-ТРАНС» (відповідача) надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 5 частиною 7, частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, надані представником позивача докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування саме в сумі 7 300,00 грн з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 300,00 грн зважаючи на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Ознайомившись із поданими позивачем документами, суд дійшов висновку, що Приватного підприємства ТЕК ЛЕВ-ТРАНС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙРЕКТВЕЙ підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. У задоволенні решти суми витрат слід відмовити.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує право на зменшення розміру цих витрат, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

У додатковій постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №357/7395/20, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить , що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом , є завищений щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що достатньо обгрунтованою сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 4 000,00 грн, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, а відтак заява підлягає задоволенню частково. Суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є достатньо обґрунтованим в даному випадку. У задоволенні решти витрат слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача гонорару успіху, суд зазначає що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, попри наявність права позивача та його представника визначати таку форму оплати винагороди як гонорару успіху та його реалізацію у договорі, при здійсненні розподілу судових витрат у цій справі відповідні зобов`язання не є обов`язковими для суду, а заявлений до стягнення гонорар успіху підлягає оцінці на предмет необхідності, розумності та обґрунтованості.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару успіху у цій справі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із наданими послугами щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати у вигляді гонорару успіху у розмірі 2 000,00 грн не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування у повному обсязі, з огляду на обставини даної справи (погашення відповідачем суми основного боргу), матиме надмірний характер.

З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення гонорару успіху у повному розмірі не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлений до стягнення гонорар успіху підлягає зменшенню до 1 000,00 грн, а загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, становить 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 231, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ТЕК ЛЕВ-ТРАНС (79060, Львівська область, місто Львів, вулиця Наукова, будинок 5А, квартира 323; ідентифікаційний код юридичної особи 40704988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» (79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Ожинова, будинок 5, квартира 6; ідентифікаційний код юридичної особи 42610986) 2073,12грн пені, 157,37 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині основного боргу на суму 33 000,00 грн.

4. У задоволенні решти витрат на надання професійної правової допомоги відмовити.

5. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЙРЕКТВЕЙ» (79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Ожинова, будинок 5, квартира 6; ідентифікаційний код юридичної особи 42610986) з Державного бюджету України 2 505,03 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2155 від 14.08.2026.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.