Ухвала суду № 141104233, 02.11.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

02 листопада 2026 року м. Харків Справа № 913/266/20(913/252/25)

Провадження №10/913/266/20(913/252/25)

Суддя Смола С.В., розглянувши заяву арбітражного керуючого розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича від 30.10.2026 №02-25/2170 про забезпечення позову у справі

за позовом арбітражного керуючого розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича (вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс АК, м. Київ)

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сіверськодонецьк Луганської області, 93404)

відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідача-3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними правочинів та витребування майна

у межах справи №913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-Металл»

про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»,

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий-розпорядник майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкан Вячеслав Львович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі ПАТ «УкрІнКом»), відповідача-2 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), відповіідача-3 ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) про:

визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ПАТ «УкрІнКом» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 21.07.2017, зареєстрований в реєстрі за №14852;

визнання недійсним договору задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ПАТ «УкрІнКом» та ОСОБА_1 , посвідчений 26.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.М., зареєстрований в реєстрі за №23562, предметом якого є передача у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнання недійсним договору дарування нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за №86, предметом якого є прийняття в дар ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 нежитлової будівлі, загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

витребування у ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрІнКом» нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025 матеріали справи №913/266/20(913/252/25) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/266/20(913/252/25); визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2026 №60/р відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/266/20, у зв`язку із тим, що суддя Масловський С.В. Указом Президента України від 17.09.2026 №944/2026 призначений на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 справу №913/266/20 про банкрутство ПАТ «УкрІнКом» передано для розгляду судді Смолі С.В.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2026 справа №913/266/20(913/252/25), яка розглядається в межах основної справи про банкрутство, передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою від 07.10.2026 прийнято справу №913/266/20(913/252/25) за позовом арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», відповідача-2 ОСОБА_1 , відповідача-3 ОСОБА_2 , до провадження у новому складі суду; визначено розгляд, формування та зберігання даної справи здійснювати в змішаній (паперовій та електронній) формі; підготовче засідання призначено на 06 листопада 2026 року о 16 год. 00 хв.; запропоновано учасникам справи у строк до 30.10.2026 (включно) подати письмові пояснення щодо актуальності заявлених ними клопотань, які не були розглянуті судом.

30.10.2026 через систему «Електронний суд» від арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича надійшла заява про забезпечення позову №02-25/2170.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2026 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.

30.10.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову, які зареєстровані відділом документального забезпечення роботи суду 02.11.2026, в яких він зазначив, що ним оголошення, покладене в основу заяви про забезпечення позову, на інтернет-платформі ОЛХ не розміщувалось.

Оголошення розміщене від імені приватної особи на ім`я ОСОБА_3 з облікового запису, зареєстрованого на платформі «на ОЛХ з жовтня 2026 р.» та опубліковане «сьогодні о 11:11».

Указав, що вказаного оголошення не розміщував, доручення на його розміщення не давав і до особи, яка його розмістила він відношення не має.

Зазначив, що позивачем не надано доказів, що оголошення розміщене ОСОБА_2 , за його дорученням або в його інтересах.

За адресою спірної будівлі за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано місцезнаходження двох товариств: ТОВ «Альтернатива 2022» (ідентифікаційний код 44794373) та ТОВ «Альтернатива 2024» (ідентифікаційний код 45339080), основним видом діяльності яких є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

При цьому, ані ОСОБА_2 , ані попередній власник згоди на реєстрацію місцезнаходження вказаних товариств за адресою будівлі не надавали.

Указав, що обставина, покладена в основу заяви, перевіряється об`єктивними засобами, про що заявником подається окреме клопотання про витребування доказів.

Вважає, що наслідком задоволення заяви про забезпечення позову стане не збереження майна, а закріплення фактичного стану, за якого майном користуються сторонні особи, а законний власник позбавлений можливості цьому зарадити.

Ризики, названі заявником, не відповідають дійсному стану справ.

Зазначив, що формулювання «будь-які інші правочини» охоплює і розпорядження майном, тобто виходить за межі тих ризиків, якими заявник обґрунтовує свою вимогу.

Також, заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову, указав, що не має наміру ані здавати будівлю в комерційну оренду, ані іншим чином комерційно її обтяжувати до вирішення спору по суті. Проти заборони правочинів комерційного характеру не заперечив.

Крім того, просить у разі вжиття заходів до забезпечення позову, обмежити їх правочинами комерційного характеру і прямо виключити з їх обсягу передання будівлі-або її частини у користування органам державної влади, державним установам та військовим формуванням.

Вважає, що питання про забезпечення позову не може бути вирішено до розгляду клопотання від 07.09.2026 про закриття провадження в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування з тієї підстави, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Зазначив, що у разі вжиття заходів забезпечення позову вирішити питання про зустрічне забезпечення в порядку ст.141 ГПК України.

30.11.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких він зазначив, що приєднується до заперечень ОСОБА_2 .

Указав, що у разі визнання оспорюваних у справі правочинів недійсними встановлюється грошове зобов`язання ПАТ «УкрІнКом» перед ОСОБА_1 , забезпечене цією ж будівлею. Заборона будь-яких правочинів щодо будівлі знижує її господарську цінність і тим самим погіршує становище кредитора, вимога якого забезпечена цим майном.

Зазначив, що наразі у справі залишаються нерозглянутими клопотання від 30.06.2026 №78 про залучення до участі у справі Служби безпеки України та клопотання №79 про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Також зазначив, що підтримує клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування.

Повідомив, що обставини можуть перетинатися з предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні 22026101110000444.

30.10.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшло клопотання №20261030_1, яке зареєстроване відділом документального забезпечення роботи суду 02.11.2026, про витребування доказів.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2026 клопотання передано на розгляд судді Смолі С.В.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_2 від 30.10.2026 №20261030_1 про витребування доказів, суд зазначає таке.

В обґрунтування клопотання заявник указав, що він оголошення на платформі ОЛХ не розміщував, доручення на його розміщення не давав і до особи, яка його розмістила відношення не має.

З роздруківки, доданої самим заявником, вбачається, що оголошення розміщене від імені приватної особи на ім`я « ОСОБА_3 » з облікового запису, зареєстрованого на платформі «на ОЛХ з жовтня 2026 р.».

Жодних даних, які дозволяли б пов`язувати цю особу з ОСОБА_2 , заявник не надав і не міг надати, оскільки такі дані перебувають у розпорядженні оператора платформи.

Зазначив, що оператором інтернет-платформи ОЛХ.ua є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємаркет Україна».

У клопотанні ОСОБА_2 просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємаркет Україна» як оператора інтернет-платформи ОЛХ.ua відомості, що дозволяють ідентифікувати особу, яка створила обліковий запис і розмістила оголошення, а саме: ім`я (найменування), контактні дані, номер телефону та адресу електронної пошти, зазначені під час реєстрації облікового запису, з якого розмішене оголошення; унікальний ідентифікатор цього облікового запису та дату і час його створення; ІР-адреси, з яких було створено обліковий запис та розміщено оголошення із зазначенням дати та точного часу відповідних дій; дату і точний час публікації оголошення, а також відомості про внесення до нього змін; номер телефону, що відображається у розділі «Показати телефон» цього оголошення; відомості про інші оголошення, розміщені з того самого облікового запису із зазначенням об`єктів, яких воно стосується; відомості про оплату розміщення оголошення та/або платних послуг його просування (зокрема «Рекламувати», «Підняти»): дату і суму кожного платежу, обраний спосіб оплати, найменування платіжної системи, платіжного сервісу або банку, через який здійснено платіж, маскований номер платіжної картки або рахунку платника, ім`я (найменування) платника, зазначене у платіжних реквізитах, та ідентифікатор операції; відомості про те, чи застосовувалися до цього оголошення платні послуги просування, і в який період; відомості про перегляди оголошення за період з моменту його публікації 30.10.2026 до 16 год. 00 хв. 30.10.2026, із зазначенням дати, часу та ІР-адрес, з яких здійснювався доступ до сторінки оголошення, у тому обсязі, в якому такі відомості зберігаються оператором; відомості про те, чи надходили через платформу повідомлення, запити або звернення щодо цього оголошення, їх кількість та час надходження; загальну кількість переглядів оголошення станом на 16 год. 00 хв. 30.10.2026; метадані з прикріплених фото.

Також просить, у разі, якщо розрахунки за розміщення або просування оголошення здійснювалися через платіжну установу витребувати відповідні відомості також у такої установи, найменування якої буде встановлено з відповіді оператора платформи.

Суд зауважує, що розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється не пізніше двох днів з дня її надходження, тобто терміново, що унеможливлює додаткове витребування будь-яких додаткових доказів.

Крім того, з`ясування питання про те, хто саме розмістив оголошення про оренду в мережі Інтернет не має вирішального значення для розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки його наявність свідчить про ймовірність передачі спірного майна третім особам.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів.

02.11.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він просить: призначити розгляд заяви арбітражного керуючого розпорядника майна Лецкана В.Л. про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням сторін і не вирішувати її за його відсутності; у разі, якщо зазначену заяву вже вирішено розглянути цю заяву як заяву про скасування заходів забезпечення позову і призначити її розгляд у судовому засіданні за участю ОСОБА_2 ; забезпечити участь ОСОБА_2 з розгляду клопотання про забезпечення позову та у судовому засіданні, призначеному на 06.11.2026 о 16:00, і в наступних судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2026 клопотання передано на розгляд судді Смолі С.В.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає таке.

Частинами 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Отже, вирішення питання про розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні є прерогативою суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи приймає таке рішення.

Наразі суд не вбачає необхідності розглядати заяву позивача про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині призначення судового засідання з розгляду заяви про забезпечення позову та про участь у ньому ОСОБА_2 в режимі відеоконференцції слід відмовити.

Відносно вимоги заяви в частині розгляду її як заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає, що на момент її подачі судом заходи забезпечення позову ще не вжиті.

Крім того, положення ст.145 ГПК України встановлюють порядок вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, яким зокрема передбачено подання учасником справи вмотивованого клопотання, а заява ОСОБА_2 цим вимогам не відповідає.

Отже, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача-3 в цій частині.

02.11.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшло клопотання про застосування зустрічного забезпечення.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.11.2026 клопотання передано на розгляд судді Смолі С.В.

Вирішуючи заяву арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича від 30.10.2026 №02-25/2170 про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06) метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивач за вимогами заяви просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-3 ОСОБА_2 укладати, зокрема, але не виключно договори оренди, суборенди, найму, позички, управління та будь-які інші правочини щодо нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. 26, м. Дрогобич Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62736745106) або будь-якої її частини.

Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У заяві про забезпечення позову розпорядник майна зазначив, що 30.10.2026 на інтернет сторінці платформи онлайн оголошень ОЛХ розміщене повідомлення наступного змісту «Здається в оренду нежитлова будівля загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. 26, м. Дрогобич Львівської області», тобто щодо об`єкта нерухомості, витребування якого є предметом позову у справі №913/266/20(913/252/25).

Указане, на думку позивача, свідчить, що відповідачем-3 вчиняються дії щодо пошуку орендарів і передачі спірної будівлі або її окремих частин у платне користування третім особам.

Зазначив, що у разі задоволення віндикаційного позову та витребування будівлі на користь ПАТ «УкрІнКом» товариство вимушене буде миритися з наявністю чужих законних прав користування строкового чи довгострокового характеру.

Також ПАТ «УкрІнКом» не зможе оперативно розпорядитися повернутим активом (у тому числі для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство), а також буде вимушене ініціювати численні нові судові процеси щодо виселення таких користувачів та розірвання договорів оренди.

Крім того, позивач допускає погіршення технічного стану та зносу спірної будівлі сторонніми орендарями.

Вважає, що існує реальна загроза подальшого обтяження спірної будівлі правами третіх осіб до ухвалення рішення у справі, що може унеможливити або ускладнити виконання рішення у справі №913/266/20(913/252/25).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано роздруківку оголошення з мережі Інтернет.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За оцінкою суду зазначена роздруківка оголошення є паперовою копією електронного доказу, відповідає вимогам, визначеним ч.1 ст.96 ГПК України до електронних доказів, та з достатньою вірогідністю доводить обставини існування ризиків передання спірної нерухомості в оренду третім особам.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено існування ризиків щодо передачі в оренду нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. 26, м. Дрогобич Львівської області, яка є предметом спору у справі №913/266/20(913/252/25), а оскільки власником спірної будівлі на даний час є Лисюк Олександр Олександрович, суд вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову саме щодо вказаної особи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі №920/622/18, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21).

Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Суд уважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 укладати договори оренди (найму) є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 у справі №916/143/24, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі №44/227-б (910/14674/21), метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06).

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).

Підсумовуючи наведене, ураховуючи наявність ризиків щодо передачі спірного об`єкту нерухомості або його частини в оренду третім особам, суд погоджується з доводами заявника, що передача спірної будівлі в оренду (найм) третім особам може вплинути на виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що наразі існує реальний ризик ускладнення виконання можливого рішення суду про витребування спірного нерухомого майна від ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрІнКом».

На переконання суду передача спірного об`єкту нерухомості в оренду (найм) третім особам може істотно ускладнити виконання можливого рішення у цій справі в тому сенсі, що потребуватиме від власника вжиття додаткових заходів для відновлення свого необтяженого нічим права власності в повному обсязі.

Отже, ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона ОСОБА_2 укладати договори оренди (найму) щодо нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Також суд зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,

Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна правильним реєстраційним номером спірного об`єкту нерухомого майна є 62736746106.

Щодо вжиття інших передбачених заявою розпорядника майна заходів забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем належними доказами не доведено, що ОСОБА_2 має намір укласти відносно спірної нерухомості договори позички, управління або будь-які інші правочини.

Відносно ризиків укладення ОСОБА_2 договору суборенди суд зазначає, що, по-перше, ОСОБА_2 як зареєстрований власник спірної нерухомості не є стороною цього виду договірних зобов`язань, а, по-друге, заборона укладення договору найму (оренди) в принципі виключає можливість виникнення відносин з піднайму (суборенди).

Отже, підстави для вжиття цих заходів забезпечення позову відсутні.

Окремо суд наголошує, що вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона ОСОБА_2 укладення будь-яких інших правочинів щодо спірної нерухомості є неприпустимим, оскільки така заборона не відповідає вимогам щодо конкретності і передбачуваності заходів забезпечення позову.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_2 від 02.11.2026 про застосування зустрічного забезпечення, суд виходить з такого.

Частинами 1-4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В обґрунтування клопотання про зустрічне забезпечення відповідач-3 зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову покладає на нього обмеження, не припиняючи жодного з обов`язків як власника будівлі з її утримання та сплаті податку на нерухоме майно у сумі 132 640 грн 00 коп. щорічно.

Розмір податку на нерухоме майно за два роки, протягом яких справа реально перебуватиме на розгляді в сумі першої інстанції, апеляційного та касаційного судів, становить 286 734 грн 52 коп.

Зазначив, що витрати на опалення будівлі складають приблизно 178 694 грн 00 коп. за сезон та навів їх розрахунок.

Крім того, указав, що будівля розташована на земельній ділянці площею 0,26 га, за яку сплачується плата за користування в сумі 60 324 грн 51 коп. на рік.

Оцінюючи вказані доводи, суд зазначає, що витрати, про які вказує ОСОБА_2 , що складаються з плати за користування земельною ділянкою під будівлею, податку на нерухомості та витрат на опалення, є звичайними витратами, які здійснюються власниками нерухомого майна в Україні.

Суд наголошує, що вказані витрати не є збитками в розумінні положень Цивільного кодексу України.

Водночас зустрічне забезпечення має на меті забезпечити відповідачу відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Суд зауважує, що в цій справі застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу-3 укладати договори найму (оренди) щодо нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. 26, м. Дрогобич Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62736746106) в цілому або щодо її частини не завдадуть йому збитків, пов`язаних із застосуванням такого заходу забезпечення позову, оскільки і сам відповідач-3 у запереченнях проти заяви про забезпечення позову від 30.10.2026 зазначив, що він не має наміру ані здавати будівлю в комерційну оренду, ані іншим чином комерційно її обтяжувати до вирішення спору судом.

Отже, наразі відсутні підстави для застосування заходів зустрічного забезпечення.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 02.11.2026 про застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст.136, 140, 141, 232, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 30.10.2026 №20261030_1 про витребування доказів відмовити.

2. У задоволенні заяви ОСОБА_2 від 30.10.2026 про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.

3. Заяву арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича від 30.10.2026 №02-25/2170 про забезпечення позову задовольнити частково.

4. Заборони ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , укладати договори найму (оренди) щодо нежитлової будівлі загальною площею 2 072,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62736746106) в цілому або щодо її частини.

5. В інший частині заяви відмовити.

6. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 02.11.2026 про застосування зустрічного забезпечення відмовити.

7. Стягувачем за цією ухвалою є: розпорядник майна Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» арбітражний керуючий Лецкан Вячеслав Львович, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс АК, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

8. Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

9. Ця ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

10. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення 02.11.2026 незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 02.11.2026 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Ухвала може бути пред`явлення до виконання до 03.11.2029 (включно).

Інформацію щодо стану розгляду справи можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/.

Суддя С.В. СМОЛА