Рішення № 141103991, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026Справа № 910/8422/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Інтер Авто-Трейдинг" м. Києва

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" м. Києва

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 300802,08 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Інтер Авто-Трейдинг" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним і відповідачем договору купівлі-продажу № ВДТ1020-313/2-21 від 6 грудня 2021 р. останній частково оплатив переданий йому товар, заборгувавши 850845,21 грн. Для її стягнення він звернувся в суд з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 вересня 2024 р. у справі № 910/7322/24, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на його користь основну суму заборгованості - 850845,21 грн., 3 % річних - 49271,26 грн., інфляційні витрати - 132691,04 грн. нарахованих за період прострочення до 11 червня 2024 року та витрати по сплаті судового збору - 12394 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем сплати належних за проданий товар грошових коштів й після 11 червня 2024 р., позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь 249930,02 грн. збитків внаслідок інфляції, а також 50872,06 грн. три проценти річних з простроченої суми за період прострочення 12 червня 2024-9 червня 2026 років.

Також позивач просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Зазначав, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних витрат.

Заперечував проти стягнення з нього сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання посилаючись на неможливість виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, які були спричинені військовою агресією, внаслідок якої філія "Іршанський ГЗК" втратила можливість здійснювати експорт власної продукції, а також вплинула на виробничу діяльність підприємства в період поточного прострочення 2024-206 років.

Також просив зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних з простроченої суми на 90% до 5087,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату переданого йому позивачем товару за договором купівлі-продажу № ВДТ1020-313/2-21 від 6 грудня 2021 р., укладеного між сторонами, у розмірі 850845,21 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 вересня 2024 р. у справі № 910/7322/24, стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості - 850845,21 грн., 3 % річних - 49271,26 грн., інфляційні витрати - 132691,04 грн. та витрати по сплаті судового збору - 12394 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією вищевказаного рішення суду, яке набрало законної сили, за участю сторін у справі.

У силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.

Вимоги позивача про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, які були предметом розгляду справи № 910/7322/24, були заявлені за період до 11 червня 2024 року.

Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявною у матеріалах справи банківською випискою за 10 червня 2026 р. стверджується, що виконання вказаного судового рішення було здійснено відповідачем 10 червня 2026 р.

Таким чином, позивач набув права вимагати від відповідача сплати сум за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11 червня 2024 до 10 червня 2026 років.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача за період 11 червня 2024 до 9 червня 2026 років сума збитків внаслідок інфляції становить 249930,02 грн., трьох процентів річних з простроченої суми становить 50872,06 грн.

При цьому, як вбачається з викладеного позивачем розрахунку збитків внаслідок інфляції за час прострочення такі обчислені на загальну суму заборгованості, до складу якої вже входять суми інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування та 3% річних за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони не є самостійним цивільно-правовим зобов`язанням. Нарахування відсотків на відсотки або інфляції на інфляцію суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Базою для будь-яких нарахувань за ст. 625 ЦК України може бути виключно сума основного боргу, яка виникла з первинного договору.

У постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/2034/19 зазначено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке судом уже було присуджено стягнення інфляційних втрат та 3% річних за попередній період, Позивач не має права при розрахунку таких виплат за наступний період включати раніше присуджені судом суми санкцій до складу основного боргу. Сума збільшення заборгованості внаслідок інфляційних процесів є компенсаторною виплатою, а не новою сумою заборгованості за отриманий товар.

Тому поданий позивачем розрахунок в частині інфляційних втрат суд оцінює критично, як такий, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зібраних у справі доказах та встановлених обставинах.

Поданий відповідачем контррозрахунок проведений з урахуванням вимог чинного законодавства, тому приймається судом як обгрунтований.

Згідно з указаним дійсний розмір збитків внаслідок інфляції за період прострочення 12 червня 2024-9 червня 2026 років становить 216211,41 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором з нього на користь позивача з урахуванням меж позовних вимог відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 216211,41 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 50872,06 грн. три проценти річних з простроченої суми за період прострочення 12 червня 2024-9 червня 2026 років.

Правова природа передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності є відмінною від неустойки, на відміну від останньої, що є видом забезпечення виконання зобов`язання, носить охоронний (компенсаційний) характер у відносинах з грошовими зобов`язаннями.

Тому положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, які передбачають можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду до спірних, відносин застосуванню не підлягають.

Посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, які були спричинені військовою агресією, внаслідок якої філія "Іршанський ГЗК" втратила можливість здійснювати експорт власної продукції, а також вплинула на виробничу діяльність підприємства в період поточного прострочення 2024-206 років, є необґрунтованими оскільки належними доказами не підтверджені.

Суду не надано належних доказів (довідки територіального відділення Торгово-промислової палати України тощо) про настання саме для відповідача форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання його зобов`язань за договором купівлі-продажу № ВДТ1020-313/2-21 від 6 грудня 2021 р.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Тому посилання з цього приводу є безпідставними.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Інтер Авто-Трейдинг" м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3, код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Інтер Авто-Трейдинг" (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4, код 41195771) 216211,41 грн. збитки внаслідок інфляції за час прострочення, 50872,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 3205 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар