Рішення № 141103937, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026Справа № 910/9839/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУД КАСТЛ ДІСТРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНОЛІ ГРУП»

про стягнення 2 099 382,31 грн,

Представники сторін:

від позивача: Пасько С.М.

від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУД КАСТЛ ДІСТРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНОЛІ ГРУП» про стягнення 2 099 382,31 грн, з яких: 1 838 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 140 745,48 грн неустойки (пені), 14 049,37 грн 3% річних, 14 687,46 грн інфляційних втрат та 91 900,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 27.08.2025 № ККД 27/08/2025-200.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

14.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2026 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі, № 910/9839/26, підготовче засідання призначено на 30.09.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач про відкриття провадження у даній справі та про своє право подати відзив на позовну заяву повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 21.08.2026) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНОЛІ ГРУП».

В підготовче засідання 30.09.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв/клопотань не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2026.

В судовому засіданні 19.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

27.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАУД КАСТЛ ДІСТРО» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНОЛІ ГРУП» (надалі - відповідач) було укладеного договір поставки №ККД 27/08/2025-200 (надалі - Договір), згідно з умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Кількість та асортимент товару, що передається у власність відповідачу, визначається відповідно до складених і підписаних уповноваженими особами сторін накладних (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару (п. 1.7. Договору).

Загальна вартість цього Договору визначається як сума вартості товару, який отриманий відповідачем на підставі видаткових накладних, протягом всього терміну його дії (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач оплачує товар на умовах відтермінування платежу строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що на виконання умов даного Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2 088 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №327 від 20.04.2026, що підписана повноважними представниками сторін у сервісі Вчасно.

Відповідач частково здійснив оплату отриманого товару в розміру 250 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4 від 22.05.2026 та №4 від 08.06.2026.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар, натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару здійснив частково, в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 838 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 088 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №327 від 20.04.2026, що підписана повноважними представниками сторін.

Відповідач в порушення п. 3.1 договору здійснив часткову оплату товару на суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №4 від 22.05.2026 та №4 від 08.06.2026.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем оплата отриманого товару не була здійснена в повному обсязі.

Оцінивши подані позивачем докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення становить 1 838 000,00 грн, яка відповідачем не була спростована та доказів її сплати на користь позивача суду не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 838 000,00 грн обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 14 049,37 грн. -3% річних та 14 687,46 грн. - інфляційні.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 04.05.2026 по 04.08.2026 у розмірі 14 049,37 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок здійснено вірно.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, за загальний період прострочки з 04.05.2026 по 04.08.2026 у розмірі 14 687,46 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Щодо позивних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 140 745,48 грн. та штрафу в сумі 91 900 грн. суд відзначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, сторони в п. 6.4 договору визначили, що за порушення (прострочення виконання) зобов`язань за п. 3.1 договору, відповідач повинен сплатити позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від неоплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення) та штраф у розміру 5% від вартості отриманого, але неоплаченого товару.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені за порушення відповідачем умов Договору, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розміри пені 140 745,48 грн та штрафу 91 900,00 грн. є обґрунтованими та арифметично правильними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНОЛІ ГРУП» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, ідентифікаційний код 44618510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАУД КАСТЛ ДІСТРО» (43020, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3Б, ідентифікаційний код 45548460) заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 838 000 грн. 00 коп., три проценти річних у розмірі 14 049 грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 687 грн. 46 коп., пеню у розмірі 140 745 грн. 48 коп., штраф у розмірі 91 900 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 31 490 грн. 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 02.11.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко