Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026Справа № 922/2437/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУНАВЕТІС"
про стягнення 754 557,08 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява від Фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНУС" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВУНАВЕТІС") про стягнення 754 557,08 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №211123 від 20.11.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2026 ухвалено матеріали позовної заяви по справі №922/2437/26 за позовом фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНУС" про стягнення 754557,08 грн. передати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями справа №922/2437/26 за позовом фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНУС" про стягнення 754 557,08 грн, передана на розгляд судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
12.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 відкрито провадження у справі № 922/2437/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали від 19.08.2026 про відкриття провадження у даній справі була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак ухвала суду була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
УСТАНОВИВ:
20.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Суботіним Тимофієм Павловичем (надалі - ФОП Суботін Т.П., виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОНУС», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУНАВЕТІС», (надалі - ТОВ «ВУНАВЕТІС», замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг №211123 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов?язується за завданням відповідача за плату (винагороду) надати йому послуги відповідно до умов Договору та завдання відповідача, конкретний перелік яких, строки надання та вартість погоджуються сторонами у Протоколі узгодження змісту та ціни послуг, що також вважається технічним завданням відповідача та є невід`ємною частиною Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).
Замовник зобов`язується оплачувати послуги у порядку та у розмірах, передбачених Договором та відповідним Протоколом (п. 2.5. Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору визначення вартості послуг здійснюється шляхом встановлення сторонами фіксованої ціни за конкретні послуги під час конкретного періоду, про що сторони до початку надання послуг підписують відповідний Протокол.
Факт надання послуг позивачем відповідачу за цим Договором засвідчується актом приймання-передавання послуг, який погоджується і підписується сторонами в останній день періоду надання послуг, вказаного у Протоколі, та який є підставою для здійснення розрахунків.
Згідно з п. 4.3 Договору оплата наданих згідно з Договором послуг здійснюється у гривнях у безготівковому порядку, шляхом перерахування суми винагороди, вказаної у відповідному акті, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 робочих днів з моменту підписання відповідного акту.
За наявності у відповідача зауважень щодо надання послуг за Договором, відповідач надсилає позивачу протокол розбіжностей, де він вносить запис про суть та причини своїх зауважень. За відсутності спростування з боку позивача в терміни, визначені для здійснення виплати, відповідач сплачує ту суму, яка ним не оспорюється. Розмір виплати, що становить предмет спору сплачується після вирішення суперечок між сторонами. В такому випадку відповідач не несе жодних штрафних санкцій за затримку виплати спірної суми (п. 4.4 Договору).
Ціна Договору становить загальну вартість послуг, наданих протягом строку дії Договору та зафіксованих у відповідних актах (п. 4.5. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 6.1. Договору).
Судом встановлено, що Договір підписано сторонами у сервісі Вчасно із використанням електронних підписів позивача та представника відповідача, а також електронної печатки відповідача, а отже, даний правочин є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків.
29.12.2023 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31.12.2024, а надалі додатковою угодою від 22.12.2025 продовжили строк дії Договору до 31.12.2026.
Як зазначав позивач, на виконання Договору сторонами підписувались відповідні Протоколи №№ 1- 12 узгодження змісту та ціни послуг до Договору, якими визначались перелік та зміст послуг, строк їх надання та вартість, та на виконання таких Протоколів складались Акти приймання-передавання послуг, якими фіксувалось надання позивачем погоджених послуг.
Втім, як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за надані за Договором послуги, а саме сплатив кошти за надані згідно Протоколів №№ 1-8 до Договору послуги, тоді як решта послуг, передбачених Протоколами №№ 9-12 та підтверджених відповідними актами приймання-передавання послуг залишились не оплаченими.
Судом встановлено, що відповідно до Протоколу №9 узгодження змісту та ціни послуг за Договором від 04.09.2025 передбачалось надання послуг на суму 164 717,00 грн. Виконання послуг на вказану суму коштів у розмірі 164 717,00 грн підтверджується підписаним сторонами електронними підписами Актом приймання-передавання послуг № 9 від 29.09.2025.
Відповідно до Протоколу №10 узгодження змісту та ціни послуг за Договором від 03.10.2025 передбачалось надання послуг на суму 165 967,00 грн. Виконання послуг на вказану суму коштів у розмірі 165 967,00 грн підтверджується підписаним сторонами електронними підписами Актом приймання-передавання послуг № 10 від 30.10.2025.
Відповідно до Протоколу №11 узгодження змісту та ціни послуг за Договором від 03.11.2025 передбачалось надання послуг на суму 176 752,00 грн. Виконання послуг на вказану суму коштів у розмірі 176 752,00 грн підтверджується підписаним сторонами електронними підписами Актом приймання-передавання послуг № 11 від 28.11.2025.
Відповідно до Протоколу №12 узгодження змісту та ціни послуг за Договором від 04.12.2025 передбачалось надання послуг на суму 180 357,00 грн. Виконання послуг на вказану суму коштів у розмірі 180 357,00 грн підтверджується підписаним сторонами електронними підписами Актом приймання-передавання послуг № 12 від 29.12.2025.
Всього за спірними Протоколами та Актами приймання-передавання послуг №№ 9-12 позивачем надано послуг за Договором на суму 687 793,00 грн.
Позивачем надіслано на адресу відповідача листа від 28.04.2026 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 687 793,00 грн, та надалі направив повторного листа від 12.05.2026.
У зв`язку з тим, що вимоги позивача про оплату заборгованості за Договором у розмірі 687 793,00 грн залишені відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому, крім вказаної суми заборгованості, заявив до стягнення з відповідача 51 048,48 грн інфляційних втрат та 15 715,60 грн штрафних санкцій, що в загальній сумі складає 754 557,08 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надавав послуги, а відповідач в свою чергу приймав відповідні послуги, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передавання послуг без жодних зауважень.
При цьому, судом встановлено, що відповідач здійснював часткові оплати за послуги згідно з Договором, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку від 27.04.2026.
За доводами позивача, які не були спростовані відповідачем, несплаченою залишилася заборгованість згідно Протоколів та Актів приймання-передавання послуг №№ 9-12 у розмірі 687 793,00 грн.
Згідно з п. 4.3 Договору оплата наданих послуг здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту підписання відповідного Акту.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору та дати підписання Актів приймання-передавання послуг №№ 9-12, обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг на загальну суму в розмірі 687 793,00 грн на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУНАВЕТІС" перед Фізичною особою-підприємцем Суботіним Тимофієм Павловичем за Договором про надання послуг №211123 від 20.11.2023 становить 687 793,00 грн.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Фізичній особі-підприємцю Суботіну Тимофію Павловичу у вищевказаному розмірі, будь-яких заперечень та доказів на спростування викладених у позові обставин та наявної заборгованості відповідач також не надав.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 687 793,00 грн основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 51 048,48 грн інфляційних втрат та 15 715,60 грн штрафних санкцій, які згідно з наданого позивачем розрахунку, є 3% річних, за загальний період прострочення з 02.10.2025 по 06.07.2026.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд встановив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Договором здійснено за загальний період прострочення з 02.10.2025 по 06.07.2026, що не може бути визнано обґрунтованим, враховуючи визначений у п. 4.3. Договору строк оплати, який пов`язаний із моментом підписання відповідного Акту.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт № 9 підписано відповідачем шляхом проставлення електронного підпису - 13.11.2025, тоді як Акти №№ 10-12 підписано 09.02.2026.
Оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних на всю суму заборгованості у розмірі 687 793,00 грн, а не окремо за кожним актом, у такому випадку суд вважає правильним здійснювати нарахування вищевказаних компенсаційних сум на суму боргу починаючи з 10.02.2026.
Відтак, за перерахунком суду, з відповідача за прострочення оплати заборгованості у розмірі 687 793,00 грн за період прострочення з 10.02.2026 по 06.07.2026 підлягають стягненню 3% річних у розмірі 8 310,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 34 302,58 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУНАВЕТІС" (03110, місто Київ, вул. Кочура Григорія, будинок 19, корпус 6, офіс 1, ідентифікаційний код 42627586) на користь Фізичної особи-підприємця Суботіна Тимофія Павловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 687 793,00 грн, 3% річних у розмірі 8 310,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 34 302,58 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 956,09 грн.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 02.11.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Судове рішення № 141103750, Господарський суд м. Києва було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/2437/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: