Рішення № 141103654, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/7469/26

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"провизнання недійсними пунктів договору та внесення змін до договоруСуддя Сергій БалацСекретар судового засідання Корнєва М.О.Представники сторін:

від позивача: Авраменко О.В.;

від відповідача: Вольда М.А.

С У Т Ь С П О Р У :

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7469/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ" (далі також - позивач, ТОВ "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (далі також - відповідач, ТОВ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ") про визнання недійсними пунктів договору та внесення змін до договору.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання недійсними пунктів 5.1. та 5.4., внесення змін до укладеного між сторонами спору договору постачання природного газу від 24.09.2024 № 8902-ТКЕ(24)-17 у зв`язку з відсутністю виконання державою взятих на себе зобов`язань у вигляді компенсації позивачу різниці в тарифах за 2022-2025 роки.

Підготовче засідання суд призначив на 20.07.2026.

29.06.2026 відповідачем подано відзив у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України).

У підготовчому засіданні 20.07.2026 суд на місці ухвалив: встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 29.07.2026; встановити відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 08.08.2026; оголосити перерву в підготовчому засіданні до 10.08.2026.

30.07.2026 позивач подав відповідь на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, а відповідач 05.08.2026 скористався своїм правом на подання заперечень в порядку ст. 167 ГПК України.

У підготовчому засіданні 10.08.2026 суд встановив порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті та на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.09.2026.

07.09.2026 суд, заслухавши вступне слово учасників справи, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та на місці ухвалив: оголосити перерву в судовому засіданні до 21.09.2026, перед стадією судових дебатів.

Судові засідання, призначені на 21.09.2026 та на 28.09.2026 не відбулися у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

06.10.2026 суд оголосив перерву до 12.10.2026 з огляду на першу поважну неявку представника позивача.

З огляду на оголошенням повітряної тривоги в місті Києві 12.10.2026, справу було знято з розгляду. Наступне судове засідання призначене на 19.10.2026.

У судовому засіданні 19.10.2026 проведено дебати та заслухано промови представників сторін. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його ухвалення в цьому судовому засіданні. Проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (як споживачем) 24.09.2024 укладено договір № 8902-ТКЕ(24)-17 постачання природного газу (далі також - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 (зі змінами) (далі також - Положення, Постанова № 812) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газопостачальної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи) (п. 1.2. Договору).

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) Оператор(и) ГРМ, а саме: ГрМУ Сумська філія, з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори). У разі, якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи, транспортування природного газу, який постачається, здійснює Оператор ГТС, з яким споживач уклав відповідний договір (п. 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 по 30 квітня 2025 (включно) в кількості 2.062,32895 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (розрахункові періоди наведені у п. 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1. цього Договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього Договору.

Обсяг І (фіксований) використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІ природного газу використовуються споживачем для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок Обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований).

Виключно споживач несе відповідальність за використання природного газу за цим Договором у відповідності до призначення, визначеного пп. 2.2.1. Договору та п. 2 додатку до Положення.

Відповідно до пункту 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється окремими актами приймання-передачі газу.

Сумарні обсяги за всіма складеними за розрахунковий/звітний період актами мають відповідати обсягам за даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС за цей період. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими (пп. 3.5.2., 3.5.4.).

Згідно з п. 3.6. Договору, звірка фактично використаного газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС.

У розділі 5 Договору сторони встановили порядок та умови розрахунків за природний газ.

Відповідно до пункту 5.1. Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3. пункту 3.5. цього Договору.

Згідно з п. 5.4. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором.

Підпунктом 2 пункту 6.1. Договору визначено, що споживач має право розірвати цей договір або припинити його в частині поставки природного газу, в тому числі у разі вибору іншого постачальника, але не раніше ніж в останній день розрахункового періоду, попередивши постачальника не менш ніж за 20 днів до розірвання/припинення договору. При цьому споживач зобов`язаний виконати свої обов`язки за цим Договором у частині оформлення використаних обсягів природного газу та їх оплати відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 9.1. Договору споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених Правилами постачання природного газу.

Відповідно до пункту 11.1. Договору у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення.

У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку (пункт 11.2. Договору).

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису, та діє до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач зазначає, що умови пунктів 5.1. та 5.4. Договору щодо порядку і строків розрахунків за поставлений природний газ є несправедливими та погоджені ним під впливом тяжких обставин.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дію мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію, економічну необґрунтованість установлених тарифів, відсутність компенсації різниці в тарифах та накопичення заборгованості за природний газ, поставлений у попередніх періодах, що, на його думку, унеможливлює своєчасне виконання поточних грошових зобов`язань.

Позивач стверджує, що був вимушений погодитися на запропоновані відповідачем умови Договору внаслідок сукупності взаємопов`язаних обставин, а саме: необхідності забезпечення опалювального сезону 2024- 2025 років у м. Конотоп в умовах воєнного стану; дії мораторію на підвищення тарифів протягом опалювальних сезонів 2021- 2022, 2022- 2023 та 2023- 2024 років; некомпенсування різниці в тарифах у 2022- 2024 роках; відсутності альтернативного постачальника природного газу для відповідних потреб; необхідності продовження господарської діяльності, погашення накопиченої заборгованості та уникнення банкрутства.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що укладення Договору зумовлене здійсненням позивачем звичайної господарської діяльності відповідно до його Статуту, а не необхідністю усунення тяжких обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з частиною третьою цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але сторона або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Отже, для застосування положень статті 233 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення сукупності передбачених цією нормою обставин, зокрема наявності тяжкої обставини, вкрай невигідних умов правочину та причинно-наслідкового зв`язку між такою обставиною і його вчиненням.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа, яка оспорює правочин із зазначеної підстави, повинна довести наявність у сукупності таких обставин: тяжкої обставини; нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між нею та вчиненням правочину; вкрай невигідних умов правочину; добровільності його вчинення за відсутності насильства, обману чи помилки; усвідомлення особою своїх дій та вимушеності вчинення правочину саме внаслідок тяжких для неї обставин.

При цьому, має бути доведено, що оспорюваний правочин вчинено саме з метою усунення або зменшення тяжких обставин чи їх негативних наслідків, а за відсутності таких обставин він не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах.

Як установлено судом, позивач обґрунтовує недійсність пунктів 5.1. та 5.4. Договору необхідністю забезпечення опалювального сезону 2024- 2025 років, дією мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію, відсутністю компенсації різниці в тарифах, накопиченням заборгованості за природний газ та неможливістю вибору іншого постачальника.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами вільної торгівлі природним газом і вільного вибору постачальника.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено право споживача на вільний вибір та безоплатну зміну постачальника природного газу.

Водночас, згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено право споживача на вибір постачальника природного газу, а укладення договору з відповідачем не є єдиним передбаченим законом способом придбання природного газу для забезпечення опалювального сезону.

Саме по собі посилання позивача на відсутність альтернативного постачальника, без належного обґрунтування неможливості реалізації передбаченого законом права вибору, не свідчить про вимушеність укладення Договору з відповідачем на оспорюваних умовах.

При цьому, обставини, пов`язані з дією мораторію на підвищення тарифів, відсутністю компенсації різниці в тарифах та накопиченням заборгованості за попередні періоди, характеризують фінансово-господарське становище позивача, однак самі по собі не підтверджують наявності нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та погодженням саме спірних умов Договору.

Зокрема, укладення Договору постачання природного газу забезпечує здійснення позивачем його господарської діяльності з виробництва теплової енергії, проте позивачем не доведено, що погодження передбачених пунктами 5.1. та 5.4. Договору строків і порядку розрахунків було зумовлене необхідністю усунення або зменшення наведених ним тяжких обставин.

Крім того, відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України покупець за договором купівлі-продажу зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу відповідно до умов договору.

Аналогічні положення закріплено пунктами 19, 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, якими передбачено право постачальника отримувати своєчасну оплату за природний газ та обов`язок споживача здійснювати таку оплату на умовах договору.

Отже, передбачений пунктами 5.1. та 5.4. Договору обов`язок споживача оплатити фактично отриманий природний газ у погоджені сторонами строки відповідає правовій природі договору постачання природного газу та наведеним положенням законодавства.

При цьому, умовами пункту 5.1. Договору передбачено здійснення розрахунків після фактичного постачання природного газу, а саме сплату 70% його вартості до останнього числа наступного місяця та остаточний розрахунок до 15-го числа наступного за ним місяця.

Такий порядок розрахунків сам собою не свідчить про вкрай невигідний характер умов Договору в розумінні статті 233 Цивільного кодексу України, оскільки передбачає оплату вже отриманого природного газу, а не обов`язкове попереднє фінансування його постачання.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі № 910/6198/24, ухваленій у подібних правовідносинах щодо визнання недійсними умов договору постачання природного газу про порядок розрахунків та внесення змін до договору.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що обов`язок оплати фактично поставленого природного газу відповідає положенням цивільного законодавства та спеціального законодавства у сфері постачання природного газу, а погодження сторонами післяплати саме собою не становить вкрай невигідних умов правочину. Верховний Суд також наголосив, що суб`єктивне сприйняття стороною умов договору як невигідних не є достатньою підставою для застосування статті 233 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено сукупності обставин, необхідних для визнання пунктів 5.1. та 5.4. Договору недійсними на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, зокрема вкрай невигідного характеру погоджених умов та їх безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку з наведеними позивачем тяжкими обставинами.

Відтак позовні вимоги про визнання недійсними зазначених пунктів Договору задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про внесення змін до Договору шляхом доповнення його пунктами 5.1-1. та 5.7. суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач поєднав дві самостійні вимоги: про визнання недійсними пунктів 5.1. та 5.4. Договору, якими визначено порядок і строки оплати природного газу, та про внесення змін до Договору шляхом його доповнення новими умовами щодо здійснення розрахунків.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Натомість, за змістом частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору в судовому порядку зобов`язання змінюється з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, визнання умов договору недійсними та внесення змін до договору мають різні правові підстави й наслідки.

Застосування запропонованих позивачем способів захисту шляхом одночасного визнання недійсними умов Договору про порядок розрахунків та доповнення його новими умовами на їх заміну може спричинити правову невизначеність щодо строків виконання грошових зобов`язань у період від укладення Договору до набрання законної сили судовим рішенням про внесення до нього змін.

При цьому, відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Таким чином, умови щодо строків і порядку розрахунків є істотними умовами договору постачання природного газу, які мають визначатися договором протягом усього строку його дії, а їх зміна допускається у спосіб, передбачений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За рішенням суду договір може бути змінено на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, за наявності визначених цією статтею умов.

Отже, зміна договору за рішенням суду допускається за наявності передбачених законом або договором підстав.

Крім того, суд вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 910/6198/24, відповідно до яких положення статті 233 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для зміни умов договору, а внесення таких змін у судовому порядку можливе лише за наявності визначених законом підстав.

Можливість внесення змін до договору в судовому порядку передбачена частиною другою статті 651 та частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому, підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).

При цьому, під час розгляду справи суд не встановив наявності у спірних правовідносинах істотного порушення відповідачем договору та/або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні. Усі заявлені позивачем вимоги ґрунтуються виключно на положеннях статті 233 Цивільного кодексу України, яка є імперативною та стосується виключно визнання правочину недійсним та не передбачає можливості зміни умов договору, шляхом його доповнення у випадку укладення правочину під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до Договору шляхом доповнення його пунктами 5.1-1. та 5.7. у запропонованій позивачем редакції, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Крім того, з огляду на те, що строк дії Договору закінчився, внесення змін до його умов у судовому порядку після закінчення такого строку є неможливим, що становить самостійну підставу для відмови в задоволенні позовних вимог у частині внесення змін до Договору.

Отже, враховуючи недоведеність позивачем підстав для визнання недійсними пунктів 5.1. та 5.4. Договору відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України, а також відсутність передбачених законом підстав для внесення змін до Договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ" повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 316 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДПОСТАЧ" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Cуддя Сергій Балац