Рішення № 141103342, 30.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8931/25

Провадження № 2/202/1027/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

30 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом, в якому зазначає, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 545616042, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

При цьому 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає права вимоги та на умовах, визначених цим Договором ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору в новій редакції.

Відповідно до реєстру боржників № 292 від 09.07.2024 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 545616042.

27 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» відступає права вимоги та на умовах, визначених цим Договором ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, серед яких і до відповідача за кредитним договором № 545616042.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 545616042 в сумі 113 509,71 грн, з яких: 24 023,29 грн заборгованість по основному боргу, 89 486,42 заборгованість по процентам.

Отже, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою на користь заборгованість за кредитним договором № 545616042 від 13.02.2024 року у розмірі 113 509,71 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 грудня 2025 року представник відповідача адвокат Климась Ю.І. ознайомився з матеріалами справи.

Позивач у своєму позові просив проводити судовий розгляд у його відсутність та не заперечував проти винесення заочного рішення.

В свою чергу, відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені, відзив на позов не надали, тому судом проведений заочний розгляд справи, яка вирішується на підставі наявних даних та доказів у відсутність відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 13 лютого 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 545616042, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 25 100 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони погодили надання кредиту траншами. Перший транш 15100 грн - 13.02.204.

Кінцевою датою повернення кредиту визначено 15.03.2029 року.

Договір укладено в електронній формі за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора DQBN.

На підтвердження надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту відповідачу позивач надав копії платіжних доручень про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в кредитному договорі, а саме зокрема: 13.02.2024 на суму 15 100 грн, від 18.02.2024 на суму 3050 грн, від 19.02.2024 на суму 1450 грн, від 08.03.2024 на суму 4100 грн, від 12.03.2024 на суму 2523 грн, від 22.03.2024 на суму 1543 грн, від 26.03.2024 на суму 1020 грн, від 31.03.2024 на суму 6007 грн.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 545616042 від 13.02.2024 у загальному розмірі 113 509,71 грн, з яких: 24 023,29 грн - заборгованість за основним боргом та 89 486,42 грн - заборгованість за процентам, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» покликається на те, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої текст Договору викладено у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 292 від 09.07.2024 року до Договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 545616042. У свою чергу, 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» відступає права вимоги та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Таліон Плюс», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором № 545616042.

При вирішенні спору між сторонами суд керується тим, що відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач надав на підтвердження своїх вимог копію додаткової угоди № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка укладена 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», копію договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «Таліон плюс», копію платіжної інструкції від 03.03.2025, копію реєстру прав вимоги № 1 від 27.02.2025, в якому зазначено боржником ОСОБА_1 .

Між тим, у справі відсутні належні докази відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором від 13.02.2014, укладеним із відповідачем, на користь ТОВ «Таліон плюс» і, відповідно, право останнього на відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» і

Отже позивачем не доведено своє право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем і, як наслідок, порушення своїх прав внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином у задоволенні позову необхідно відмовити через недоведеність позовних вимог.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень частини 1 статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, то понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 545616042 від 13.02.2014 відмовити.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко