Рішення № 141102357, 27.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2576/22 (904/307/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Синельникової К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", сел. Дослідне

до Фізичної особи - підприємця Денисенко Андрія Володимировича, м. Дніпро

про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів в сумі 470 000, 00 грн

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Тарасун О.І.

СУТЬ СПОРУ:

ДП «Дослідне господарство Дніпро» ДУІЗК НААУ (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Денисенко А.В. (відповідач) про визнання недійсним договору №5-04 від 05.04.2018 про надання послуг про внесенню засобів захисту рослин (укладеного між сторонами), застосування наслідків недійсності цього договору та стягнення 470 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2021 (суддя Васильєв О.Ю.) відкрито провадження у справі №904/307/21, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ФОП Денисенко А.В. (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим), що ним були виконані взяті на себе зобов`язання за спірним договором, що підтверджується відповідними актами надання послуг за квітень -листопад 2018 року на загальну суму 1 794 000,00 грн; а позивачем лише частково були оплачені послуги відповідача на загальну суму 470 000,00 грн.

Як вбачається з інформації, що міститься в програмі «Діловодство спеціалізованого суду», рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 у справі №904/5739/20 за позовом ФОП Денисенко А.В. до ДП «Дослідне господарство Дніпро» ДУІЗК НААН України про стягнення заборгованості у розмірі 1 324 000,00 грн за договором №5-04 від 05.04.2018 було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зі змісту цього рішення вбачається, що підставами для відмови в задоволенні позовних вимог стало не доведення факту надання ФОП Денисенко А.В. послуг з внесення засобів захисту рослин відповідно до умов договору № 5-04 від 05.04.2018.

Ухвалою суду від 12.04.2021 зупинено провадження у справі №904/307/21 до часу набранням чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у пов`язаній справі № 904/5739/20.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) знаходиться справа №904/2576/22 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код 30093529).

Ухвалою суду від 10.09.2026 постановлено передати матеріали справи №904/307/21 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" до Фізичної особи - підприємця Денисенко Андрія Володимировича про визнання недійсним договору та стягнення 470 000,00 грн до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа №904/2576/22 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (ідентифікаційний код 30093529), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2026, на підставі положень частини 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/2576/22(904/307/21) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 18.09.2026 прийнято матеріали справи №904/2576/22(904/307/21) до провадження судді Соловйової А.Є. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 13.10.2026 о 10:20 год.

30.09.2026 від ФОП Денисенко А.В. надійшли додаткові пояснення вих.№30./09/26-01 від 30.09.2026.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 13.10.2026 о 10:20 год., не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. з 12.10.2026 по 16.10.2026 у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 09.10.2026 призначено судове засідання у справі на 27.10.2026 о 12:30 год.

У судове засідання, призначене на 27.10.2026, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, призначеному на 27.10.2026, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача.

Суд заслухав вступне слово відповідача.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд здійснив дослідження доказів.

Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні, призначеному на 27.10.2026, оголошене скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області розглядалась кримінальна справа №175/4545/19 (суддя Ребров С.О.), КП №12018040000000372 з обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 , що перебував на посаді директора ДІІ «ДГ «Дніпро» ІСГ СЗ НААН», своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, заподіяв матеріальну шкоду інтересам держави в сумі 18 207 391,8 грн.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року в справі №175/4545/19 було звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.367 КК України на підставі ст.49 КК України. Проте внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності Дніпропетровською обласною прокуратурою в інтересах держави пред?явлено позов до Державного підприємства «Дослідне господарство «ДНІПРО» Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на суму 18 207 391,86 грн. (суддя Петренко І.В., справа №904/38/21).

За таких обставин під час кримінального провадження ОСОБА_1 був відсторонений від посади, а в подальшому був звільнений з посади директора ДІ «ДГ «Дніпро» ІСГ СЗ НААН», а на підприємстві було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності. Перевірці були піддані, зокрема, реальність фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП Денисенко А.В.

Так, Позивачем було встановлено, що між фізичною особою - підприємцем Денисенко Андрієм Володимировичем та Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України був укладений Договір №5-04 від 05.04.2018 про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин.

Договір №5-04 від 05.04.2018 про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин регулює правовідносини сторін при організації внесення засобів захисту рослин ДГ «ДНІГРО» ІЗК НААН самохідним обприскувачем ФОП Денисенко А.В.

На виконавця ФОП Денисенко А.В. Договором покладено зобов`язання: прийняти до виконання Заявку замовника, подану з дотриманням вимог, передбачених цим Договором. У разі неможливості виконання Заявки з об?єктивних причин, негайно повідомляти про це представника замовника (п.2.1. Договору); забезпечувати своєчасне та якісне (дотримання регламентів внесення препаратів, оптимальне покриття площі обробки робочим розчином з урахуванням геометрії поля) внесення препаратів Замовника (п.2.2. Договору); здійснювати обробку в найкоротші терміни, за винятком випадків, коли це неможливо через погодні умови, або спричинить за собою зниження якості проведених робіт (п.2.4. Договору).

Розділом 3 Договору встановлено обов?язки Замовника, зокрема: надати інформацію для розрахунків оптимальних маршрутів (п.3.1); забезпечити належне оформлення дозвільних документів та погоджень у відповідних інстанціях для безперешкодного проведення робіт, обумовлених у заявці (п.3.3); провести інструктаж своїм працівникам (п.3.4).

Відповідно до п. 4.1. Договору Загальна вартість робіт за договором 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 копійок). Відповідно до п. 4.2. розмір плати за проведені роботи, включаючи холості пробіги, перегони між робочими площами, узгоджується до подачі Заявки на обробку.

Узгоджені розміри оплати за виконані роботи фіксуються в Заявці замовника, яка є невід?ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору, розмір оплати за надані послуги обчислюється виходячи з вартості 1-го га обробки, з підвозом води і становить 200, 00 грн, за норми внесення робочої рідини не більше 200 л. на 1 га. Замовник забезпечує паливом самохідний обприскувач виконавця, з розрахунку 1 літр бензину А-92 на обробку 1-го гектара площі, або дизельне паливо (ДП) на обробку 1-го гектара площі. Переїзд між полями здійснюється за рахунок господарства з розрахунку норми витрати палива (бензин марки A-02 або дизельне паливо (ДТ) 35 літрів на 100 кілометрів.

З огляду на вищенаведені положення Договору, обов?язковим для виконання виконавцем робіт є отримання виконавцем від замовника розрахунків оптимальних маршрутів, оформлення дозвільних документів, проведення інструктажів працівників, отримання заявки замовника, подальші отримання препаратів замовника, робочого розчину, встановлення геометрії поля, підвоз води; надання палива з розрахунку 1 літр = 1 гектар площі, забезпечення надання інших матеріальних умов(ресурсів) необхідних для виконання визначених договором послуг.

Позивач зазначив, що необхідні для ідентифікації проведених робіт дані (номер поля по внутрішньогосподарській номенклатурі; конкретизовані узгоджені терміни внесення; найменування культури; площа обробки, га; внесене ЗЗР, регламенти внесення) в заявці відсутні, що на його думку унеможливлювало надання послуг ФОП Денисенко А.В.

Невід?ємною частиною Договору є заявка, яка передбачає необхідність відображення істотних умов кожного конкретного замовлення Виконавцю по внесенню засобів захисту рослин, а саме: дата, час, терміни проведення обробок; відповідальна особа Замовника при проведенні робіт, номер телефону; відповідальна особа Виконавця при проведенні робіт, номер телефону; Номер поля по внутрішньогосподарській номенклатурі, узгоджені терміни внесення; Найменування культури; Площа обробки, га; Внесене ЗЗР, регламенти внесення; Підвіз води здійснює; Підвіз ЗЗР здійснює; Загальна площа обробки, га; Вартість обробки, грн за 1 га; Холостий пробіг, км; Вартість холостого пробігу, грн; Потреба в паливі, л.

Позивач вказав, що фактично по Договору на весь час обсяг робіт складена одна загальна Заявка №1, яка містить наступні дані: дата, час, термін проведення обробок - квітень - жовтень; відповідальна особа Замовника при проведенні робіт, номер телефону - Жарій Віктор Олександрович (тел. НОМЕР_1 ); Загальна площа обробки, га - 5000,00; Вартість обробки, грн за 1 га - 200.

Інші необхідні для ідентифікації проведених робіт дані: номер поля по внутрішньгосподарській номенклатурі; - конкретизовані узгоджені терміни внесення; .....- найменування культури; - площа обробки; .....- найменування внесених засобів захисту рослин, - регламенти внесення - в заявці відсутні.

Від підприємства ДП «ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» Заявка 1 підписана директором.

Позивач зазначив, що має оригінали лише трьох актів до даного Договору - №OУ-0000028 від 30.09.2018, №OУ-0000029 від 31.10.2018, №OУ-0000032 від 09.11.2018.

Акти №OУ-0000011, ОУ-0000012, ОУ-0000014, ОУ-0000017, ОУ-0000025 є в наявності тільки у Відповідача.

З Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити час та місце конкретно вчинених дій з надання послуг по внесенню засобів захисту рослин, самі Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст господарських операцій з надання послуг по внесенню засобів захисту рослин.

На підставі висновків аудиторської фірми «Інсайдер» щодо взаємовідносин ДП «ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» з ФОП Денисенко А.В. в період 2018-2019 рр. за договорами по внесенню засобів захисту рослин №5-04 від 05.04.2018 та №94 від 09.04.2019, на ДП «ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» було призначено комісійну перевірку відповідності таких висновків (службова записка головного бухгалтера Ярошенко О.Л. та наказ по ДП «ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» про створення комісії для перевірки висновків аудиторської фірми «Інсайдер» №136 від 15 грудня 2020 року.

Під час здійснення перевірки розрахунків (взаємовідносин) ДП «ДГ «ДНІГРО» ДУ ІЗК НААН» з контрагентом фізичною особою - підприємцем Денисенко Андрієм Володимировичем за договорами по внесенню засобів захисту рослин №5-04 від 05.04.2018 та №94 від 09.04.2019, комісією ДП ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» було виявлено, що послуги за договорами №94 від 09.04.2019 та №5-04 від 05.04.2018 фізичною особою - підприємцем Денисенко Андрієм Володимировичем фактично не надавались, комісія дійшла висновку про неможливість підтвердження реальності здійснення цих господарських операцій між сторонами, та поставила під сумнів факт їх вчинення (Акт №15 від 16 грудня 2020 року).

ДП «ДГ «ДНІПРО» ДУ ІЗК НААН» заперечує надання йому послуг ФОП Денисенко А.В., вважає, що Договір №5-04 від 05.04.2018 є недійсним, укладеним за змовою попереднього директора підприємства - Хорішка С.А., якого було звільнено, та ФОП Денисенко А.В.

При цьому за цим Договором Позивачем було здійснено часткову оплату на користь Відповідача за Договором про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин № 5-04 від 05.04.2018 в сумі 470 000,00 грн.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд визнати недійсним договір №5-04 від 05.04.2018 про надання послуг про внесенню засобів захисту рослин (укладеного між сторонами), застосувати наслідки недійсності цього договору та стягнути з Відповідача 470 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься відзив фізичної особи - підприємця Денисенко Андрія Володимировича, в якому Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про надання послуг по внесенню засобів захисту рослин, наявність чи відсутність підстав для визнання його недійсним, наявність обставин порушення прав позивача оспорюваним договором.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав та встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Позивач у позовній заяві виділяє дві підстави для визнання недійсним договору: правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості та фіктивний правочин.

У відповідності з ч. 2 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №909/330/16 та №912/2185/16 від 31.07.2019.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 березня 2021 року в справі № 201/2832/19

Також позивач зазначає, що оспорюваний договір вчинено внаслідок зловмисної колишнього керівника позивача з відповідачем.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається, зокрема на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2019 у справі №175/4545/19, відповідно до розгляду якої, директор ДП «ДГ «Дніпро» ДУ ІЗК НААН України» Хорішко С.А., обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, був звільнений від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження було закрито.

Водночас, перевіривши вказану ухвалу в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що правопорушення, яке було вчинене колишнім директором Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України Хорішко С.А. було пов`язане з будівництвом автомобільної дороги Знам`янка Луганськ Ізварине «на Волгоград через м. Дніпропетровськ від автомобільної дороги Бориспіль Дніпропетровськ - Запоріжжя до межі м. Дніпропетровська».

Відтак є не зрозумілим, яке саме відношення має ФОП Денисенко А.В. до зазначеного Позивачем кримінального провадження пов`язаного із будівництвом автомобільних доріг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» №2258-VІII від 21 грудня 2017 року аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб?єкта господарювання, або іншого суб?єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Так, суд зазначає, що Аудиторський висновок фірми «Інсайдер», на який посилається Позивач, не є належним доказом факту ненадання послуг Відповідачем Позивачу за Договором №5-04 від 05.04.2018, оскільки Висновок Аудиторської фірми "Інсайдер" це лише думка аудитора.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" - роз?яснено, що фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем були надані послуги Державному підприємству "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на виконання умов Договору №5-04 від 05.04.2018.

Факт надання Відповідачем обумовлених Договором послуг підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи, а саме:

- № ОУ-0000011 від 30.04.2018 на суму 180 200,00 грн (а.с. 78);

- № ОУ-0000012 від 31.05.2018 на суму 492 200,00 грн (а.с. 79);

- № ОУ-0000014 від 30.06.2018 на суму 845 200,00 грн (а.с. 80);

- № ОУ-0000017 від 31.07.2018 на суму 152 000,00 грн (а.с. 81);

- № ОУ-0000025 від 31.08.2018 на суму 45 200,00 грн (а.с. 82);

- № ОУ-0000028 від 30.09.2018 на суму 18 000,00 грн а.с. 83);

- № ОУ-0000029 від 31.10.2018 на суму 35 600,00 грн (а.с. 84);

- № ОУ-0000032 від 09.11.2018 на суму 25 600,00 грн (а.с. 85).

Так, з боку Позивача Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписувались відповідальними особами та директором із засвідченням факту відсутності претензій щодо наданих послуг, внаслідок чого Відповідачем було частково оплачено послуги ФОП Денисенко А.В. в сумі 470 000,00 грн, що підтверджується виписками за особовими рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 87 - 93).

Вказане також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків до Договору №5-04 від 05.04.2018, яким підтверджуно плтежі Позивача і його борг перед Відповідачем (а.с. 86).

Таким чином, оскільки сторони разом вчинили певні дії, спрямовані на виконання саме таких домовленостей, які узгоджувалися ними в умовах договору, а саме предмет договору відповідно до розділу 1 договору цілком відповідає за змістом актам виконаних робіт №ОУ-0000011, ОУ-0000012, ОУ-0000014, ОУ-0000017, ОУ-0000025, ОУ-0000028, ОУ-0000029, ОУ-0000032, а обставини оплати за послуги є такими, що не спростовані Позивачем, ствердження останнього щодо не укладення та щодо його фіктивності, суд вважає безпідставними.

Позивачем не представлено жодних доказів, які б могли спростувати дійсність або підтвердити фіктивність даного правочину.

Крім того, факт укладення договору та факт прийняття послуг з боку Позивача підтверджується також поясненнями ОСОБА_1 , як посадовою особою ДП «ДГ «Дніпро» ДУ ІЗК НААН України, який укладав Договір №5-04 від 05.04.2018 з ФОП Денисенко А.В., і який підтвердив належне виконання сторонами своїх зобов?язань за вказаним договором. Дані пояснення Хорішко С.А. викладені в заяві свідка у письмовому вигляді та посвідчені приватним нотаріусом 10.02.2021 і зареєстровані в реєстрі за 582 (а.с. 103).

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

В ухвалі Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09 зроблено висновок про те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

У постанові від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14-ц суд касаційної інстанції зауважив, що для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Суд роз`яснив, що критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що "під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють".

Відтак, посилання Позивача на наявність умислу між ФОП Денисенко А.В. та представника державного підприємства колишнього директора Хорішко С.А. приховати справжні наміри учасників правочину, а саме незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) ДП «ДГ «Дніпро» ДУ ІЗК НААН України без фактичного надання послуг з внесення засобів захисту рослин, суд вважає не обґрунтованими та недоведеними Позивачем, так як ним не надано суду жодних належних доказів. Обставини підписання договору про надання послуг, зміст самого договору, а також подальші дії сторони (Позивача), які полягали в проведенні оплати за надані послуги, спростовують твердження Позивача приховати справжні наміри учасників правочину, а навпаки, вбачається, що сторони діяли цілком свідомо, не мали жодних розбіжностей стосовно змісту договору, взаємних прав та обов?язків, Оплата за договором виконувалась по факту надання послуг.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд звертає увагу, що надані позивачем докази не підтверджують фіктивності правочину та наявності зловмисної змови колишнього керівника позивача з відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину, а саме стягнення коштів у сумі 470 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути кошти саме як наслідок недійсності правочину. Вимоги стягнути кошти у зв`язку із невиконанням дійсного укладеного правочину не заявлялися. Таким чином, предметом судового розгляду не є встановлення точного обсягу виконаних робіт.

Отже, вимога про застосування наслідків недійсності правочину, а саме стягнення коштів у сумі 470 000,00 грн чітко заявлена саме як похідна вимога, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) до фізичної особи - підприємця Денисенко Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів в сумі 470 000, 00 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.11.2026.

СуддяА.Є. Соловйова