Рішення № 141102199, 02.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25 (904/4887/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про стягнення 62 205,59 грн

в межах справи №904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120; ідентифікаційний код 38530114)

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про визнання банкрутом

Без участі (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області 13.08.2026 за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крамаренко Ганни Миколаївни до відповідача - Акціонерного товариства "Дніпроазот" надійшла позовна заява (вх. суду №26-2145/26) про стягнення 62 205,59 грн, відповідно до якої позивач просить суд:

- стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь ОСОБА_1 60 678,32 грн - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 1 527,27 грн - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні.

Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620).

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2026 матеріали позовної заяви №904/6487/25 (904/4887/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 вказану позовну прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 17.08.2026, зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 17.08.2026 була отримана відповідачем 19.08.2026, що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "Дніпроазот".

Станом на 02.11.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2026 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 15.12.1996 по 23.03.2026 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот", що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 12-15).

На підставі наказу Акціонерного товариства "Дніпроазот" №55 від 23.03.2026 позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (а.с. 16).

Відповідно до розрахункового листка за березень 2026 року (а.с. 17) станом на день звільнення позивача за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість з належних йому виплат у розмірі 60 678,32 грн.

Як зазначає позивач, у день звільнення відповідач не здійснив із ним повного розрахунку, зокрема не виплатив нараховану заробітну плату та інші належні при звільненні суми, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 60 678,32 грн, яка станом на дату звернення до суду залишилася непогашеною.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем установлених строків виплати заробітної плати, позивач нарахував компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 1 527,27 грн.

Таким чином, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 60 678,32 грн та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 1 527,27 грн, що загалом становить 62 205,59 грн.

Щодо стягнення заборгованості із заробітної плати господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 15.12.1996 по 23.03.2026 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот", що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 12-15).

На підставі наказу Акціонерного товариства "Дніпроазот" №55 від 23.03.2026 позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (а.с. 16).

Відповідно до розрахункового листка Акціонерного товариства "Дніпроазот" за березень 2026 року за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем у розмірі 60 678,32 грн (а.с. 17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначає, що відповідач усупереч вимогам трудового законодавства не здійснив із ним повного розрахунку при звільненні та не виплатив належні йому суми, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 60 678,32 грн, яка станом на дату звернення до суду залишилася непогашеною.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі позивачу та докази щодо спростування вимог, заявлених позивачем, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Зазначеній конституційній гарантії кореспондується обов`язок роботодавця належним чином оплачувати працю працівника та своєчасно виплачувати йому заробітну плату відповідно до вимог законодавства і умов трудового договору.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із статтею 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 22 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, обов`язок роботодавця щодо своєчасної та повної виплати заробітної плати поширюється як на період перебування працівника у трудових відносинах, так і на момент їх припинення. При цьому звільнення працівника не припиняє обов`язку роботодавця щодо виплати всіх належних йому сум, нарахованих за час роботи.

Відповідно до абзацу 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Право працівника на отримання нарахованої заробітної плати також підлягає захисту в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), "Принц Ганс-Адам II Ліхтенштейнський проти Німеччини" (заява №42527/98), сформовано підхід, за яким поняття "майно" охоплює не лише існуюче майно, а й майнові вимоги, стосовно яких особа має достатні правові підстави розраховувати на їх реалізацію.

Таким чином, право працівника на отримання належної йому заробітної плати є майновим правом, яке підлягає судовому захисту в разі його порушення роботодавцем.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд встановив, що факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем та припинення таких відносин 23.03.2026 підтверджується трудовою книжкою та відповідним наказом про звільнення.

Наданий позивачем розрахунковий листок за березень 2026 року підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 60 678,32 грн.

Матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем зазначеної заборгованості, у тому числі платіжних документів або інших належних доказів, які б підтверджували здійснення повного розрахунку з позивачем.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, обставин, на які посилається позивач, не спростував та доказів погашення заборгованості суду не надав.

При цьому сама по собі відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши подані докази та оцінивши їх відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що факт порушення відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної виплати заробітної плати позивачу підтверджується матеріалами справи, а наявність заборгованості в розмірі 60 678,32 грн відповідачем не спростована.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт наявності заборгованості із заробітної плати, відсутність доказів її погашення та обов`язок роботодавця провести повний розрахунок із працівником при звільненні, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Разом з тим господарський суд враховує, що спірні правовідносини виникли за участю Акціонерного товариства "Дніпроазот", стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори з вимогами до боржника, а також спори про стягнення заробітної плати. За змістом частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Отже, перебування відповідача у процедурі банкрутства не звільняє його від обов`язку щодо виплати належної працівникові заробітної плати та не перешкоджає судовому захисту порушеного права шляхом розгляду відповідних вимог у межах справи про банкрутство. При цьому порядок і черговість задоволення вимог працівників боржника визначаються положеннями Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням правової природи таких вимог та моменту їх виникнення.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати господарський суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається на порушення відповідачем установлених законодавством строків виплати належної йому заробітної плати, у зв`язку з чим просить стягнути компенсацію втрати частини доходу в розмірі 1 527,27 грн.

Правові засади компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати визначено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із статтею 2 Закону Україну "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону Україну "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічний механізм обчислення компенсації передбачено порядком № 159, відповідно до якого сума компенсації визначається як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і приросту індексу споживчих цін за період невиплати доходу, поділений на 100.

Статтею 4 Закону Україну "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, наведені положення законодавства спрямовані на забезпечення захисту майнових прав громадян у разі несвоєчасної виплати належних їм доходів, які не мають разового характеру. За своєю правовою природою така компенсація покликана відшкодувати втрату купівельної спроможності грошових доходів особи внаслідок інфляційних процесів протягом періоду прострочення їх виплати.

При цьому компенсація втрати частини доходів не є самостійним видом відповідальності роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, а має компенсаційний характер та безпосередньо пов`язана з наявністю заборгованості з виплати відповідного доходу.

Як встановлено судом, станом на день звільнення позивача (23.03.2026) за Акціонерним товариством "Дніпроазот" обліковувалася заборгованість перед ОСОБА_1 у розмірі 60 678,32 грн, що підтверджується розрахунковим листком за березень 2026 року (а.с. 17).

Відповідач у встановлений законодавством строк повного розрахунку з позивачем не здійснив. Доказів погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт нарахування позивачу належних виплат та порушення відповідачем установлених строків їх виплати на період понад один календарний місяць.

При цьому, враховуючи одночасне пред`явлення позивачем вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини доходу, господарський суд оцінює зазначені вимоги у взаємному зв`язку, з урахуванням правової природи компенсації.

Разом з тим при вирішенні питання щодо розміру компенсації суд враховує, що відповідно до статті 3 Закону Україну "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 порядку № 159 її обчислення здійснюється щодо доходу за кожний відповідний місяць з урахуванням приросту індексу споживчих цін за період його невиплати.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, розмір компенсації визначено шляхом застосування індексів споживчих цін за квітень-липень 2026 року до загальної суми заборгованості в розмірі 60 678,32 грн. За результатами проведеного розрахунку позивачем визначено до стягнення компенсацію в сумі 1 527,27 грн.

Досліджуючи обґрунтованість зазначеної вимоги, господарський суд враховує, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується розрахунковим листком за березень 2026 року, а факт порушення встановлених строків її виплати відповідачем не спростовано.

Водночас відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву та контррозрахунку компенсації не подав, доказів здійснення виплат на погашення відповідної заборгованості суду не надав.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності з наявними у справі доказами, господарський суд виходить із того, що обов`язок щодо своєчасної виплати заробітної плати покладається на роботодавця, а порушення такого обов`язку за наявності передбачених законом умов є підставою для компенсації працівникові втрати частини доходу.

З огляду на встановлені обставини справи, правову природу спірної виплати, тривалість порушення строків її здійснення та заявлений позивачем розмір компенсації, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 1 527,27 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, визначення його розміру, порядку сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, визначених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Разом з тим пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При цьому господарський суд враховує, що заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати.

З урахуванням характеру заявлених позовних вимог та наведених положень законодавства позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі.

Водночас звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку його сплати в разі задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав би сплаті за її подання, з урахуванням мінімальної ставки та коефіцієнта 0,8 становить 2 662,40 грн (3 328,00 грн ? 0,8).

Оскільки позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі, а відповідач не звільнений від сплати судового збору, відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Дніпроазот" в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 62 205,59 грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 60 678,32 грн (шістдесят тисяч шістсот сімдесят вісім гривень тридцять дві копійки) - заборгованості по заробітній платі та 1 527,27 грн (одну тисячу п`ятсот двадцять сім гривень двадцять сім копійок) - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) в дохід Державного бюджету ((отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 02.11.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин