Рішення № 141102150, 18.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2384/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.

та представників:

від позивача: Тищенко А.І. - адвокат;

від відповідача: Гребенар О.В. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі", м. Дніпро

про стягнення 51 133 413,56 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося 29.04.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі ЄСІКС) до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" про стягнення 51 133 413,56 грн, з яких: 50 936 824,08 грн - основний борг, 196 589,48 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - користувачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати позивачу - оператору системи передачі вартості послуг, наданих згідно з договором від 01.01.2024 № 0535-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, за період лютий - березень 2026 року.

09.06.2026 від представника відповідача адвоката Гребенара О.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при здійсненні розрахунку заборгованості у спірний період позивачем не врахована оплата відповідача, а саме платежі 17.04.2026 на суму 3 630 888,01 грн, 28.04.2026 на суму 6 330 026,80 грн, 30.04.2026 на суму 3 000 000,00 грн.

Посилається відповідач також на те, що в подальшому він продовжував здійснювати погашення наявної заборгованості. Зокрема, ним здійснено платежі: 08.05.2026 на суму 9332869,73 грн, 18.05.2026 на суму 3 867 966,87 грн, 18.05.2026 на суму 5 464 902,86 грн, 28.05.2026 на суму 8 063 575,94 грн.

На думку відповідача зазначені обставини, що підтверджені ним відповідними банківськими виписками, свідчать про те, що залишок непогашеної заборгованості за основним боргом у справі становить 14 326 924,27 грн, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 36 609 899,81 грн за відсутності предмета спору на вказану суму відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, відповідач, посилаючись на судову практику, вказує на те, що здійснені ним платежі містили посилання на призначення цих платежів згідно з наданими позивачем рахунками. Тому позивач не мав право змінювати призначення платежу та самостійно визначати порядок зарахування коштів.

Також відповідач зазначає про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували планові обсяги послуг у кожному розрахунковому періоді, які вказано в рахунках-фактурах та які використані при нарахуванні 3% річних. При цьому відповідач вважає, що саме фактичний обсяг наданої послуги підлягав оплаті відповідно до умов договору, тому розрахунок 3% річних повинен проводитися відносно фактичних обсягів наданої послуги.

Посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23 та на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, відповідач зауважує, що нарахування 3% річних необхідно здійснювати, виходячи із вартості наданої послуги, що відображена в актах наданих послуг, які відповідають вартості фактично наданих відповідачу послуг.

Відтак відповідач вважає, що нарахування 3% річних на суми (планові обсяги послуг), які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним; при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем не враховано часткове погашення відповідачем заборгованості.

За контррозрахунком відповідача, наведеним у відзиві, сума безпідставно нарахованих позивачем 3% річних за лютий-березень 2026 року становить 75 251,94 грн (а.с. 186 214 том 1).

15.06.2026 від представника позивача адвоката Тищенко А.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про те, що ним було враховано всі здійснені відповідачем платежі з урахуванням договірного порядку черговості зарахування коштів відповідно до пункту 3.9 договору. При цьому у межах розрахунку за лютий 2026 року було враховано 3 080 330,40 грн із платежу від 17.04.2026 № 4520181 у сумі 3 630 888,01 грн, оскільки інша частина - 550 557,61 грн підлягала зарахуванню відповідно до договірної черговості за наявної заборгованості минулих періодів.

Позивач звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі №904/426/25 підтвердив, що погоджена сторонами договірна черговість зарахування коштів є обов`язковою, а реквізит платіжної інструкції не усуває дії спеціальної умови договору щодо погашення найдавнішої заборгованості.

З огляду на викладене позивач стверджує, що доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині 36 609 899,81 грн є необґрунтованими, оскільки закриття провадження у справі можливе лише в частині фактично погашеного основного боргу в сумі 36055879,81 грн.

На думку позивача пункт 3.7 договору щодо остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не скасовує і не замінює пункт 3.5 договору, який передбачає обов`язок користувача здійснювати поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду у визначені строки: до 18 числа розрахункового періоду, до 28 числа розрахункового періоду та до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим. Ці положення регулюють різні етапи одного розрахункового механізму: поетапну оплату планової вартості протягом розрахункового періоду та остаточне врегулювання за фактичним обсягом після завершення періоду.

Позивач вважає, що доводи відповідача про недоведеність планових обсягів є необґрунтованими, оскільки планові обсяги визначалися на підставі даних Адміністратора комерційного обліку, які формуються у системі комерційного обліку за участю постачальника послуг комерційного обліку включно з відповідачем, який сам завантажує перший реліз даних комерційного обліку; відповідач не надав конкретного альтернативного розрахунку, не підтвердив наявності належно заявлених розбіжностей та не спростував доказів позивача щодо фактичного обсягу і вартості наданої послуги (а.с. 1 - 8 том 2).

22.06.2026 від представника відповідача адвоката Гребенара О..В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній указує на те, що відповідачем під час провадження у справі продовжувалося погашення заборгованості. Зокрема, проведено платежі 08.06.2026 на суму 9 456 181,83 грн та 18.06.2026 на суму 4 870 742,44 грн, у зв`язку з чим заборгованість за березень 2026 відсутня (а.с. 38 - 40 том 2).

16.09.2026 від представника позивача адвоката Тищенко А.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшли письмові пояснення, в яких остання зазначила про те, що за результатами додаткової звірки встановлено фактичне надходження 6330026,80 грн за платіжною інструкцією № 4531222 на рахунок НЕК "Укренерго" 28.04.2026, тобто до звернення з позовом до суду (28.04.2026). Також позивач указав, що не наполягає на нарахуванні 3% річних на суму 6330026,80 грн за день її фактичного зарахування - 28.04.2026.

Судова процедура. Заяви, клопотання сторін.

Ухвалою суду від 08.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.06.2026; встановлено відповідачу для подання відзиву на позов 15-денний строк з дня вручення ухвали.

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника відповідача адвоката Гребенара О.В. надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву до 09.06.2026, яке господарським судом задоволено, про що постановлено ухвалу від 29.05.2026.

26.05.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника позивача адвоката Тищенко А.І. надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 27 995 766,26 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в сумі 335 949,19 грн (а.с. 132 - 136 том 1).

Подана заява обґрунтована тим, що після формування позовного розрахунку та після відкриття провадження у справі позивач отримав та опрацював актуалізовані облікові дані розрахунків за договором № 0535-03041-ПД, з яких убачається, що частина заявленого до стягнення основного боргу в сумі 27 995 766,26 грн фактично погашена, на підтвердження чого ПрАТ "НАК "Укренерго" долучено до матеріалів справи баланс за договором станом на 26.05.2026.

Ухвалою від 04.06.2026 господарським судом продовжено підготовче провадження до 06.08.2026 включно та за клопотанням представника відповідача адвоката Гребенара О.В. відкладено підготовче засідання на 23.06.2026.

Протокольною ухвалою від 23.06.2026 господарським судом відкладено підготовче засідання на 14.07.2026.

13.07.2026 від представника позивача адвоката Тищенко А.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 50 936 824,08 грн та повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в сумі 611 241,89 грн, яка обґрунтована погашенням суми основного боргу відповідачем у повному обсязі, на підтвердження чого ПрАТ "НАК "Укренерго" долучено до матеріалів справи баланс за договором станом на 08.07.2026 та відповідні платіжні інструкції (а.с. 49 - 68 том 2).

13.07.2026 від представника позивача адвоката Тищенко А.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшла заява про проведення підготовчого засідання 14.07.2026 за її відсутності.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2026.

07.09.2026 від представника відповідача адвоката Гребенара О..В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшла заява, в якій останній просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2384/26 на 12 місяців.

Подана заява обґрунтована тим, що на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дію якого неодноразово було продовжено: воєнний стан діє по теперішній час.

Посилається відповідач також на несприятливу фінансову ситуацію, що пов`язана з великими збитками у господарській діяльності, в тому числі необхідність постійного відновлення мереж в зоні ведення бойових дій (Донецька область); обмежену можливість примусового стягнення з більшості боржників відповідача заборгованостей за рішенням суду у зв`язку із зупиненням здійснення виконавчих дій певних категорій споживачів послуг про розподіл.

08.09.2026 від представника позивача адвоката Тищенко А.І. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшли заперечення на заяву ТОВ "ДТЕК Високовольтні Мережі" про відстрочення виконання судового рішення, які зводяться до того, що відповідачем не надано суду актуальних виписок про залишки коштів на рахунках, звіту про рух грошових коштів за 2026 рік, оборотно-сальдових відомостей за рахунками грошових коштів, платіжного календаря, прогнозу надходжень і витрат або іншого документа, який би відображав ліквідність на дату звернення із заявою.

Також позивач звертає увагу на те, що погашення суми основного боргу під час розгляду справи свідчить про наявність у відповідача операційного грошового потоку та практичної можливості акумулювати значні суми для розрахунків із ПрАТ "НЕК "Укренерго". Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0535-03041-ПД укладено 01.01.2024, тобто майже через два роки після запровадження воєнного стану. Спірні послуги надані та прийняті у лютому - березні 2026 року, а тому загальний режим воєнного стану, бойові ризики та необхідність відновлення мереж уже існували як постійні умови діяльності відповідача на момент виникнення зобов`язань і не є новою тимчасовою подією, яка сама по собі пояснює необхідність відкладення виконання саме на дванадцять місяців.

Протокольною ухвалою від 08.09.2026 господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2026.

Під час розгляду справи по суті представники сторін підтримали свої доводи на підтвердження вимог та заперечень, викладених у поданих до суду заявах суті справи справи.

За результатом судового засідання 18.09.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі НЕК "Укренерго", оператор системи передачі, ОСП, позивач) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго" (публічно доступний за адресою https://ua.energy/wp-content/uploads/2021/09/Statut-Minenergo-2021-1.pdf).

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За змістом пункту 8 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, серед інших, договори про надання послуг з передачі.

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч. 4 ст. 33 Закону "Про ринок електричної енергії").

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14.03.2018 № 309 (далі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (далі - ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", користувач, відповідач) надійшла заява-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Даною заявою ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" засвідчило таке приєднання та підтвердило згоду на автоматизовану обробку його персональних даних згідно з чинним законодавством та можливу їх передачу третім особам, які мають право на отримання цих даних згідно з чинним законодавством, а також підтвердив ознайомлення з текстом договору (а.с. 64 - 65 том 1).

Згідно з повідомленням НЕК "Укренерго" № 01/70379 від 20.12.2023 про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" приєднано до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі договір); ідентифікатор договору № 0535-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024 (а.с. 66 том 1).

За змістом повідомлення № 01/70379 від 20.12.2023 з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку, встановленому Кодексом системи передачі, користувач набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.

Відтак між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0535-03041-ПД (далі договір; а.с. 26 - 84 том 1).

06.08.2025 ПрАТ "НЕК "Укренерго" наказом № 627 затвердило оновлені умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Відповідно до пункту 1.1 договору він є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавним лініям зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).

Послуга, яка надається за договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код 35.12.

Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п. 2.2).

Згідно з пунктом 2.3 договору під час виконання його вимог, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, КСП, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Розділом 3 договору визначені умови щодо ціни договору та умови оплати.

Ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 3.1).

Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (п. 3.2).

Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ІХ КСП (п. 3.3).

Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 3.4).

Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду (п. 3.5).

Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду (п. 3.6).

Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони (п. 3.7).

Користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідно розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п. 3.8).

Згідно з пунктом 3.9 договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.

У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим договором, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів).

За умовами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору на користувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.

У розділі 11 договору сторонами визначені умови щодо обміну інформацією в межах договору.

Акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в договорі (п. 11.3).

Будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://оnlіnе.uа.еnеrgу/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа) (п. 11.5).

Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб (п. 11.6).

Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені (п. 11.7).

Сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані стороною (уповноваженою нею особою) (п. 11.9).

Відповідно до пункту 13.1 договору останній набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, в якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов шляхом направлення відповідного повідомлення.

На виконання умов договору позивач у період з лютого по березень 2026 року (далі спірний період) надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 54 017 154,48 грн, що підтверджується підписаними сторонами за допомогою Сервісу "Аскод-онлайн" актами надання послуги (далі - спірні акти), а саме:

- актом надання послуги № ДУА-0023808 від 28.02.2026 (фактичний обсяг 198 141,048000 МВт*год) на суму 26 161 751,41 грн (а.с. 99-100 том 1);

- актом надання послуги № ДУА-0024611 від 31.03.2026 (фактичний обсяг 210 968,244000 МВт*год) на суму 27 855 403,07 грн (а.с. 97-98 том 1).

Для здійснення відповідачем поетапної оплати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління позивачем виставлялися відповідні рахунки (а.с. 101 том 1), а саме:

- рахунок-фактура № ДУ-0088821/0535-03041-ПД від 14.02.2026 на суму 9 435 936,50 грн з ПДВ за лютий 2026 року (плановий обсяг 71 464,877000 МВт*год) (а.с. 91-92 том 1);

- рахунок-фактура № ДУ-0089585/0535-03041-ПД від 24.02.2026 на суму 9 164 629,85 грн з ПДВ за лютий 2026 року (плановий обсяг 69 410,084000 МВт*год) (а.с. 93-94 том 1);

- рахунок-фактура № ДУ-0090357/0535-03041-ПД від 04.03.2026 на суму 7 635 295,28 грн з ПДВ за лютий 2026 року (плановий обсяг 57 827,375000 МВт*год) (а.с. 95-96 том 1);

- рахунок-фактура № ДУ-0091906/0535-03041-ПД від 14.03.2026 на суму 9 246 294,12 грн з ПДВ за березень 2026 року (плановий обсяг 70 028,584000 МВт*год) (а.с. 85-86 том 1);

- рахунок-фактура № ДУ-0092680/0535-03041-ПД від 24.03.2026 на суму 9 110 611,68 грн з ПДВ за березень 2026 року (плановий обсяг 69 000,967000 МВт*год) (а.с. 87-88 том 1);

- рахунок-фактура № ДУ-0093458/0535-03041-ПД від 04.04.2026 на суму 9 409 028,22 грн з ПДВ за березень 2026 року (плановий обсяг 71 261,082000 МВт*год) (а.с. 89-90 том 1).

Однак, повні та своєчасні розрахунки за планові та фактичні обсяги наданих позивачем послуг відповідачем здійснені не були.

Так, відповідачем у рахунок оплати наданих послуг було здійснено платіж відповідно до платіжної інструкції № 4520181 від 17.04.2026 на суму 3 630 888,01 грн (а.с. 17 том 1), з яких за надані у лютому 2026 року послуги (акт надання послуги № ДУА-0023808 від 28.02.2026) позивачем зараховано 3 080 330,40 грн, а решту суми за вказаною платіжною інструкцією (550557,61 грн) віднесено на погашення заборгованості за січень 2026 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що з урахуванням сум за актами надання послуги за період з лютого по березень 2026 року, зважаючи на здійснений відповідачем платіж, залишок не сплачених коштів за договором у спірний період на дату звернення з позовом до суду (29.04.2026) становив 50 936 824,08 грн (54 017 154,48 - 3 080 330,40 = 50 936 824,08).

Указана заборгованість і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини щодо виконання відповідачем зобов`язань за договором від 01.01.2024 № 0535-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в частині повної та своєчасної оплати послуг, наданих позивачем у період з лютого по березень 2026 року.

Статтею 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до положень частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявними у справі доказами - актами надання послуги за період з лютого по березень 2026 року підтверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачу послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цих послуг у порядку та строки, визначені умовами договору, а саме розділом 3 (Ціна договору та умови оплати).

Зважаючи на строки оплати планової вартості послуг та вартості фактичного обсягу послуг, які у розрахунку позивача наведені правильно, суд доходить висновку, що строк оплати відповідачем був порушений.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідач факту надання йому позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом спірного періоду в обсягах, зазначених у спірних актах, не спростував.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем до подання позову та відкриття провадження у справі (08.05.2026) здійснено оплату наданих позивачем послуг за спірним договором на загальну суму 9 330 026,80 грн, з яких: 6 330 026,80 грн за платіжною інструкцією №4531222 від 28.04.2026 (а.с. 148 том 1) та 3 000 000,00 грн за платіжною інструкцією № 4536357 від 30.04.2026 (а.с. 148 том 1), що не враховано позивачем під час звернення з позовом до суду та є підставою для відмови у позові, оскільки права позивача в цій частині не порушені.

Також заборгованість за надані у період з лютого по березень 2026 року послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за спірним договором у сумі 41606797,28 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у цій справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних документів про надходження грошових коштів, які зараховувалися позивачем у порядку черговості відповідно до пункту 3.9 договору, а саме: платіжних інструкцій № 4547554 від 08.05.2026 на суму 9 332 869,73 грн, № 4555082 від 18.05.2026 на суму 3 867 966,87 грн, № 4555081 від 18.05.2025 на суму 5464902,86 грн, № 4585671 від 28.05.2026 на суму 8 063 575,94 грн, № 4599986 від 08.06.2026 на суму 9 456 181,83 грн, № 4610711 від 18.06.2026 на суму 4 870 742,44 грн та № 4610710 від 18.06.2026 на суму 4 585 439,39 грн (яка зарахована в сумі 550 557,61 грн за надані у березні 2026 року послуги на погашення остаточної заборгованості) (а.с. 196, 197, 199 том 1; а.с. 24, 25, 43, 45, 65, 66 том 2).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України сплата основного боргу під час судового провадження, що є предметом спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (див. п. 4.15), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22.

За частиною третьою статті 231 цього Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак судове провадження за позовом у частині стягнення основного боргу в сумі 41 606 797,28 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем встановлених договором строків виконання грошових зобов`язань з оплати планових та фактичних обсягів послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 196 589,48 грн за загальний період прострочення з 19.02.2026 по 28.04.2026.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у визначенні суми заборгованості для здійснення нарахування за актом № ДУА-0023808 від 28.02.2026 (за лютий 2026 року).

Так позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних за вказаним актом не враховано здійснену відповідачем 28.04.2026 оплату в сумі 6 330 026,80 грн (платіжна інструкція №4531222).

З огляду на викладене, правильним є наступне нарахуванням 3% річних:

з 19.02.2026 по 15.03.2026 на суму 9 435 936,50 грн - 19 388,91 грн;

з 01.03.2026 по 15.03.2026 на суму 9 164 629,85 грн - 11 298,86 грн;

з 09.03.2026 по 15.03.2026 на суму 7 635 295,28 грн - 4 392,91 грн;

з 16.03.2026 по 16.04.2026 на суму 26 161 751,41 грн - 68 808,99 грн;

з 17.04.2026 по 27.04.2026 на суму 23 081 421,01 грн (26 161 751,41 - 3 080 330,40 = 23081421,01) - 20 868,13 грн;

28.04.2026 на суму 16 751 394,21 грн (23 081 421,01 - 6 330 026,80 = 16 751 394,21) - 1 376,83 грн;

з 19.03.2026 по 15.04.2026 на суму 9 246 294,12 грн - 21 279,14 грн;

з 29.03.2026 по 15.04.2026 на суму 9 110 611,68 грн - 13 478,71 грн;

з 09.04.2026 по 15.04.2026 на суму 9 409 028,22 грн - 5 413,41 грн;

з 16.04.2026 по 28.04.2026 на суму 27 855 403,07 грн - 29 763,31 грн.

За вказаних обставин заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню до 196 069,20 грн (19 388,91 + 11 298,86 + 4 392,91 + 68 808,99 + 20 868,13 + 1 376,83 + 21 279,14 + 13 478,71 + 5413,41 + 29 763,31 = 196 069,20).

Щодо правомірності зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів з визначеним призначенням платежу в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, як це передбачено умовами укладеного сторонами договору, суд зазначає про таке.

У пункті 3.9 укладеного сторонами договору встановлено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів).

Тобто в межах наданого статтею 534 ЦК України, як диспозитивної норми права визначати іншу черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, керуючись принципом свободи договору (ст.ст. 3, 627 ЦК України), сторони встановили іншу черговість зарахування здійснених відповідачем платежів у разі наявності у нього заборгованості за укладеним договором: визначили, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Узгоджені сторонами в цій частині умови щодо черговості зарахування здійснених відповідачем платежів у разі наявності в останнього заборгованості за цим договором є обов`язковим для сторін, оскільки вони відповідають приписам статей 6, 627, 628, 629 ЦК України та узгоджуються з нормами статті 534 ЦК України, яка визначає черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі лише тоді, коли інше не встановленого договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.04.2026 у cправі № 904/426/25.

Отже, за наявності встановленого договором порядку зарахування коштів боржник не вправі в односторонньому порядку через платіжну інструкцію із зазначенням призначення платежу змінювати цей алгоритм, оскільки платіжна інструкція не підміняє собою умови договору.

Заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних на заборгованість щодо планових платежів судом відхиляються з огляду на таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із основним боргом суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Умовами спірного договору (п.п. 3.5, 3.6, 3.7) сторони визначили, що плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, та сплачується до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим включно, на підставі рахунків та актів надання послуги.

Отже, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язаними та не замінюють один одного. Тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця - сплатити за фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць.

Оскільки укладеним між сторонами договором визначено саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом надання послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та у постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 904/3305/22, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 03.09.2026 у справі № 905/54/26.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 12 місяців, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зазначена Конвенція є головним нормативним актом в сучасній європейській системі захисту прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відтак відстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

За змістом частини третьої статті 331 цього Кодексу підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Щодо обставин, наведених відповідачем в обґрунтування підстав для надання йому відстрочки виконання судового рішення, суд зауважує, що за змістом частини першої статті 73 ГПК України встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, здійснюється на підставі доказів.

Відповідно до частини першої статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Обґрунтовуючи подане клопотання про відстрочення виконання судового рішення, відповідач надав, зокрема, довідку про дебіторську заборгованість, згідно з якою станом на 01.01.2026 заборгованість споживачів та постачальників перед ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" становить 124 620 679,31 грн, станом на 01.04.2026 - 141 215 951,35 грн.

Утім даний документ жодним чином не відображає фінансовий стан підприємства, який би свідчив про неможливість виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем у сумі 196069,20 грн, що у порівнянні до сплаченого ним основного боргу є не значною сумою.

Звертаючись із заявою про відстрочку виконання судового рішення, заявник жодних доказів відсутності у нього грошових коштів станом на час подання відповідної заяви, у тому числі на банківських рахунках, а також інших активів, достатніх для розрахунку з позивачем, суду не надав.

При цьому, як убачається з балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" на 31.12.2025, грошові кошти та їх еквіваленти відповідача зросли з 482 260 тис. грн на початок 2025 року до 712 984 тис. грн на кінець 2025 року, оборотні активи зросли з 1 190 482 тис. грн до 1 555 225 тис. грн, а поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги зменшилася з 744 148 тис. грн до 170 288 тис. грн; за звітом про фінансові результати за 2025 рік чистий дохід відповідача становив 701 155 тис. грн, валовий фінансовий результат змінився зі збитку 59 945 тис. грн у 2024 році на прибуток 138 366 тис. грн у 2025 році, результат від операційної діяльності - зі збитку 82 383 тис. грн на прибуток 39 025 тис. грн, чистий прибуток за 2025 рік становив 11 492 тис. грн.

Безпідставне надання відстрочки у виконанні судового рішення без дотримання балансу інтересів позивача (стягувача) та відповідача (боржника) порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

За таких обставин правові підстави для надання відстрочки виконання судового рішення на цей час відсутні. Однак це не позбавляє відповідача повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, чи то вирішити питання відстрочення/розстрочення сплати заборгованості безпосередньо з позивачем як на стадії виконавчого провадження, так і до цього шляхом укладення з ним окремого договору.

У питанні розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 41606797,28 грн має наслідком повернення з державного бюджету позивачу за його клопотанням та на підставі ухвали судового збору в сумі 499 281,57 грн (41606797,28х613600,96/51133413,56 = 499 281,57), сплаченого ним у складі судового збору в сумі 613 600,96 грн за подання позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № AU.sud-698 від 29.04.2026 (а.с. 11 том 1).

Решта судового збору в сумі 114 319,39 грн (613600,96-499281,57 = 114319,39) відповідно до статті 129 ГПК України розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам і покладається на відповідача в сумі 2352,83 грн (196069,20х114319,39/9526616,28=2352,83) та на позивача в сумі 111 966,56 грн (114319,39-2352,83 = 111966,56).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" про стягнення 51 133 413,56 грн, з яких: 50 936 824,08 грн - основний борг, 196 589,48 грн - 3% річних - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основного боргу в сумі 41 606 797,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні Мережі" (ідентифікаційний код 31018149; місцезнаходження: 49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) 3% річних у сумі 196 069,20 грн, судовий збір у сумі 2 352,83 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 499 281,57 грн, сплачений у складі судового збору в сумі 613 600,96 грн за платіжною інструкцією № AU.sud-698 від 29.04.2026, про що постановити ухвалу.

Судовий збір у сумі 111 966,56 грн за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя І.І. Колісник