Рішення № 141101216, 30.10.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1796/25

2/706/225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі :

головуючої судді - Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кулинича О.І. ,

представника третьої особи - Лабюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Христинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Давидяк Ю.О. звернулася до Христинівського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Христинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить визнати відповідача батьком малолітньої дитини, внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, стягнути аліменти на утримання дитини та матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебувала з відповідачем у довготривалих романтичних стосунків, які мали характер «близьких».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_4 .

14 жовтня 2025 року Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено актовий запис про народження № 523 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

На момент народження дитини у зареєстрованому шлюбі з відповідачем позивачка не перебувала, спільної заяви про визнання батьківства сторони не подавали, у зв`язку із чим відомості про батька дитини було внесено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері.

За твердженням позивачки, у період її вагітності відповідач цікавився її станом здоров`я та здоров`ям майбутньої дитини, визнавав своє батьківство й обіцяв брати участь у фінансовому забезпеченні витрат, пов`язаних із пологами. Однак із наближенням дати пологів відповідач припинив спілкування з позивачкою.

Після народження дитини відповідач жодного разу не бачив сина, не цікавиться його здоров`ям і розвитком, участі у вихованні не бере, матеріальної допомоги на його утримання не надає та від добровільного визнання батьківства відмовляється.

У зв`язку з цим позивачка просить суд визнати ОСОБА_3 батьком малолітнього ОСОБА_4 та зобов`язати відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження дитини № 523 від 14 жовтня 2025 року, зазначивши відповідача батьком дитини.

Також позивачка зазначає, що син проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її утриманні.

Відповідач офіційно працевлаштований у Христинівському локомотивному депо, є працездатним та має регулярний дохід, однак добровільно коштів на утримання дитини не надає. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки дитина не досягла трирічного віку та проживає разом із позивачкою, вона має право на утримання від батька дитини - відповідача у справі. ОСОБА_3 є працездатним, офіційно працевлаштований, має можливість надавати матеріальну допомогу, тому позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на власне утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Разом із позовною заявою позивачка подала клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою встановлення біологічного батьківства відповідача щодо малолітньої дитини.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання.

23.02.2026 відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що його стосунки з позивачкою розпочалися у листопаді 2024 року, мали тимчасовий та виключно романтичний характер і не передбачали створення сім`ї чи ведення спільного господарства. За його словами, вже 04 січня 2025 року він повідомив їй про припинення цих стосунків, після чого будь-яке спілкування припинилося. Відповідач заперечує своє біологічне батьківство щодо дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вважає позовні вимоги спробою матері отримати матеріальну вигоду.

Відповідач наголошує, що навіть у разі встановлення батьківства стягнення аліментів у розмірі чверті всіх його доходів є неможливим, оскільки він уже сплачує аліменти на утримання свого старшого сина від першого шлюбу на підставі судового наказу від 13 вересня 2024 року. Через це сукупний розмір виплат не може перевищувати встановлених законом меж, а стягнення на другу дитину можливе лише у меншій частці. Крім того, відповідач вважає абсолютно безпідставною вимогу про стягнення аліментів на утримання самої позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки за законом таке право має лише дружина, якою позивачка ніколи не була.

Таким чином, відповідач просить залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення.

25.02.2026 представник позивачки Давидяк Ю.О. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив. У поданій заяві по суті справи представник позивача наголошує на порушенні відповідачем норм процесуального закону при подачі відзиву на позовну заяву та безпідставності заявлених клопотань.

Постановленою 10.04.2026 судом ухвалою у справі призначено судову молекулярно - генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 23.07.2026 провадження у справі поновлено.

14.09.2026 судом постановлено ухвалу, якою підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також суду пояснила, що познайомилася з відповідачем ОСОБА_3 05.08.2024 через соціальні мережі. Після спілкування в мережі Інтернет між ними виникли романтичні стосунки, і вони почали регулярно зустрічатися. Зокрема, очні зустрічі відбувалися 10, 17 та 22 серпня 2024 року, а також надалі у вересні, листопаді та грудні 2024 року. Вони неодноразово їздили до м. Умань та м. Христинівка, де зупинялися в готелях та орендованому житлі. На початку знайомства відповідач стверджував, що розлучений вже два роки, однак пізніше позивачці стало відомо, що його колишня дружина лише подала позов про розлучення та стягнення аліментів. Відповідач був знайомий з її дітьми, а позивачка - з його сином. Позивачка підтвердила, що вони з відповідачем не проживали однією сім`єю та не вели спільного побуту. Разом з тим, ними робилася спроба винайняти окреме житло в м. Христинівка: позивачка особисто оглянула квартиру та внесла передоплату для бронювання. Проте відповідач скасував оренду, пославшись на особисті проблеми за місцем свого проживання. Восени 2024 року позивачка вже була вагітна від відповідача, однак ця вагітність закінчилася завмиранням плоду, про що відповідач достеменно знав. Остання зустріч та інтимний зв`язок між сторонами мали місце 04.01.2025 в м. Умань. Про свою нову вагітність позивачка дізналася лише 22 січня 2025 року. Переривання вагітності було неможливим за медичними показаннями через попередню завмершу вагітність та загрозу для її здоров`я. Після січня 2025 року сторони продовжували спілкуватися телефоном. Відповідач знав про вагітність позивачки, цікавився станом її здоров`я та статтю майбутньої дитини, а в травні 2025 року під час останньої телефонної розмови обговорював питання купівлі дитячої коляски. У зв`язку з відмовою відповідача добровільно визнати батьківство, позивачка звернулася до суду. Покликаючись на висновок судово-генетичної експертизи, за результатами якої батьківство відповідача стосовно дитини підтверджено з ймовірністю 99,9%, позивачка просила суд визнати ОСОБА_3 батьком дитини, внести зміни до актового запису про народження дитини, вказавши відомості про батька - ОСОБА_3 , та присвоїти дитині прізвище « ОСОБА_6 », стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно та стягнути з відповідача аліменти на утримання самої позивачки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Кулинич О.І. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що між позивачкою та відповідачем існували виключно романтичні стосунки, які були повністю припинені 04 січня 2025 року. На момент припинення стосунків відповідач не володів інформацією про вагітність позивачки. Відносини сторін не вийшли за межі романтичних: сторони приховували свої зустрічі від оточуючих, зустрічалися у готелях, не мали спільного проживання та не були пов`язані спільним сімейним побутом. Романтичні стосунки не мають сімейно-правового значення та не породжують суб`єктивних сімейних прав чи обов`язків. Відповідно до ст. 2, 3 та 7 Сімейного кодексу України, сімейне законодавство регулює відносини між подружжям, батьками та дітьми, а також членами сім`ї, які проживають спільно, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки. Оскільки сторони сім`ї не створювали, у позивачки відсутні правові підстави для звернення до суду за сімейно-правовим захистом. Вимоги про визнання батьківства, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та утримання самої позивачки є необґрунтованими з правової точки зору через відсутність між сторонами сімейних відносин. Посилання позивачки на ст. 91 СК України є безпідставним, оскільки обов`язок щодо утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, виникає лише за умови їх тривалого проживання однією сім`єю, що у даній справі повністю відсутнє. Також представник відповідача вказав, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на дитину, вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) є завищеною. Відповідач вже сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки на іншу дитину, у зв`язку з чим додаткове стягнення 1/4 частки створить надмірний матеріальний тягар. З огляду на це, розмір аліментів підлягає зменшенню як мінімум до 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача.

Представник третьої особи - Лабюк А.В. у судовому засіданні підтвердила, що дитина була зареєстрована відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, прізвище дитини вказане за вказівкою матері. Щодо вирішення спору по суті представник третьої особи поклалася на розсуд суду.

20.10.2026 ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено судом до 14 год 00 хв 30.10.2026.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Його батьками згідно виданого14.10.2025 Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України №00054169825 від 14.10.2025, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинений за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записані за вказівкою матері.

ОСОБА_1 - позивачка у справі та ОСОБА_3 - відповідач, у шлюбі не перебували, із спільною заявою про визнання батьківства не зверталися.

Відповідно до висновку експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18.06.2026 № СЕ-19/124-26/5721-БД, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність походження даних ДНК - профілів від дитини та біологічних батьків становить 99,99999999%.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

За приписами частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Рішення суду щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, від 19.09.2018 у справі № 761/10732/16-ц та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовуються судом у спірних правовідносинах.

За результатами розгляду даної справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт батьківства відповідача щодо дитини.

Згідно проведеної за клопотанням позивача молекулярно - генетичної експертизи ймовірність батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 становить 99,99999999%.

Висновок експерта відповідає вимогам чинного законодавства, проведений експертною установою за вибором відповідача та підтверджує факт кровної спорідненості між дитиною та відповідачем, а відтак позовна вимога про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини підлягає до задоволення.

Відсутність між сторонами шлюбних, сімейних відносин, на чому акцентував увагу представник відповідача, суті встановлених судом обставин у даній справі не змінює та не є перепоною для визнання відповідача батьком дитини позивачки.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання сина, суд виходить із положень ч. 2 ст. 51 Конституції України, якою закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Частиною першою статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України унормовує, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є працездатним, працює машиністом крану дорожнього ходу Локомотивного депо, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сплачує аліменти на підставі виданого 13.09.2024 Христинівським районним судом Черкаської області у справі №706/1093/24 судового наказу у розмірі 1/4 його заробітку (доходу). Інших утриманців не має.

Визначаючи розмір аліментів на дитину у даній справі, суд враховує принцип розумності і справедливості, зважає на те, що відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований, має на утриманні одну малолітню дитину від попереднього шлюбу. Доказів неспроможності сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_9 у заявленому позивачкою розмірі - 1/4 розміру його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, відповідач суду не надав, а тому дану позовну вимогу суд вважає обґрунтованою та задовольняє.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, не порушуватиме рівність дітей відповідача та водночас не становитиме надмірний тягар для платника.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У зв`язку із означеними положеннями матеріального права, аліменти із відповідача слід стягувати, починаючи із 02 грудня 2025 року, тобто від дня пред`явлення ОСОБА_1 позову, і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.

При вирішенні юридичного спору про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки, суд виходить із такого.

Судом установлено, що сторони не перебувають у зареєстрованому шлюбі, як і не мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син, який від народження проживає із матір`ю.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Тлумачення частини другої статті 84 та частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.

Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 03.11.2021 у справі №487/5798/20. Схожі за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №601/809/15-ц, від 21.01.2022 у справі №756/82/18.

Таким чином, право жінки, з якою проживає дитина віком до трьох років, на отримання аліментів від чоловіка - батька дитини, не пов`язане із перебуванням сторін у шлюбі або тривалим проживанням сторін однією сім`єю, про що стверджує відповідач та його представник, а відтак позовна вимога підлягає до задоволення.

Водночас, виходячи із принципів справедливості, розумності, зважаючи на матеріальний стан сторін, відсутність доказів неспроможності сплачувати відповідачем аліментів на користь позивачки та з огляду на стягнення із нього аліментів на двох малолітніх дітей, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання матері дитини у вигляді 1/8 частини з усіх видів доходів платника аліментів, щомісячно, з моменту пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною трьох років.

З огляду на положення ч. 1 ст. 79 СК України суд стягує із відповідача аліменти на утримання позивачки від дня подання позовної заяви до суду, тобто із 02 грудня 2025 року та до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За приписами ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства суд задовольняє, із відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Від сплати судового збору за пред`явлення позовних вимог про стягнення аліментів позивачка звільнена відповідно до положень, передбачених ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути 1 211,20 грн судового збору за пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та 1 211,20 грн за позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258 - 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Христинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умані Черкаської області, про що 14.10.2025 Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено актовий запис №523 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Внести зміни до актового запису №523, що складений Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про народження дитини - ОСОБА_4 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умані Уманського району, де в графі «батько» вказати - « ОСОБА_3 ». Прізвище дитини змінити на « ОСОБА_6 ».

Стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 02.12.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_10 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Негайно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, у межах платежу за один місяць.

Негайно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, у межах платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду проголошено 30 жовтня 2026 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Христинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ - 04060989, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Христинівка, Уманський район, Черкаська область.

Суддя Альона ШКОЛЬНА