Рішення № 141101167, 02.11.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6434/26

2/705/4475/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2023 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 87094.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «ФК «Авіра Груп» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 87094 від 08.07.2023, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця, тому позивач констатує про належне укладенням між сторонами Кредитного договору.

Також позивач констатує, що на виконання умов кредитного договору № 87094 від 08.07.2023 ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 3700 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

У той же час, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу №23122024.

Згідно Договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 87094 від 08.07.2023. Також згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "Діджи Фінанс") є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 13 505 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3700 грн.; заборгованість за відсотками становить 9805 грн.

Саме вказану суму заборгованості за Кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача та витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою судді від 18.09.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 87094 від 08.07.2023, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV2068.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів, тобто до 21 липня 2023 року. Строк дії договору 14 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

Згідно п.1.3 Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

Згідно п.3.1 Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

Згідно п.3.3 Кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору, всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.8.1 Кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У п.9 Кредитного договору вказані реквізити та підписи сторін, зокрема у відомостях про клієнта ОСОБА_1 , останньою зазначений рахунок позичальника, яким є № НОМЕР_1 .

Крім того, 08.07.2023 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV2068 додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 87094 від 08.07.2023, яким є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, відповідно до якого: строк, на який надано кредит: 14 днів; сума кредиту: 3700 грн.; фіксована процентна ставка: 5%/день; сума нарахованих відсотків: 2590 грн.; до оплати: 6290 грн.

Із дослідженої в судовому засіданні довідки про ідентифікацію, що складена ТОВ «ФК «Авіра Груп», суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 як клієнт була ідентифікована означеним товариством. Акцепт договору позичальником (підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: KL2068, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 08.07.2023 о 11 год. 06 хв. 02 сек.; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380960087063.

Також суд встановив, що 08.07.2023 о 11:06 год. ТОВ «ПрофітГід» здійснило транзакцію на замовлення ТОВ «ФК Авіра Груп» щодо перерахування ОСОБА_1 3700 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу: видача кредиту № 87094.

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-261001/25895-БТ від 06.10.2026, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.09.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 08.07.2023 було зараховано грошові кошти в сумі 3700 грн., що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у п.1.1 Кредитного договору.

Також суд встановив, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» («Клієнт») та ТОВ «Діджи Фінанс» («Фактор») укладено договір факторингу №23122024 (далі Договір факторингу).

Відповідно до розділу 2 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100 гривень 00 коп. (в т.ч. ПДВ), що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений в пункті 12 цього договору.

Із платіжних інструкцій №11417 та 11146 від 13.02.2025 та 15.01.2025 суд встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Авіра Груп» кошти в сумі відповідно 507 226,55 грн. та 507 226,55 грн. на виконання умов Договору факторингу.

Згідно витягу з додатку №1 до Договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 87094 від 08.07.2023 року у загальній сумі 13 505 гривень 00 копійок, з яких: 3700 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, та 9805 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 87094 від 08.07.2023, складеної ТОВ «ФК «Авіра Груп», станом на 16.12.2024, ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 13 505 гривень 00 копійок, з яких: 3700 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, та 9805 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що нарахування відповідачу відсотків первісним кредитодавцем здійснювалося в період з 08.07.2023 до 29.08.2023; крім того відповідач не здійснювала погашення будь-яких складових кредитної заборгованості.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: AV2068.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «ФК «Авіра Груп» грошових коштів в сумі 3700 грн., так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи, що досліджені безпосередньо в судовому засіданні, підтверджується той факт, що сума кредиту, що була обумовлена між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем саме 08.07.2023 шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «ФК «Авіра Груп», так і його правонаступнику ТОВ «Діджи Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3700 грн. в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 9805 грн., суд зазначає про таке.

Із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором № 87094 від 08.07.2023, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем по сплаті відсотків за користування коштами, отриманими у кредит, становить 9805 грн. Ця заборгованість ТОВ «ФК «Авіра Груп» була нарахована позичальнику ОСОБА_1 за період з 08.07.2023 до 29.08.2023.

Водночас, суд встановив, що саме означена вище сума заборгованості по сплаті відповідачем відсотків за Кредитним договором, без будь яких змін та корегувань, перейшла від первинного до нового кредитора, тобто від ТОВ «ФК «Авіра Груп», до ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі Договору факторингу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами в сумі 9805 грн. є незмінним, починаючи з 29.08.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Відповідно до пункту 1.2 у взаємозв`язку із умовами п.3.1 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредиту становить 14 днів, а проценти за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору, всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором, в частині сплати відсотків за користування кредитом протягом усього строку кредиту, не виконала тому розмір заборгованості за відсотками складає 2590 грн. (3700 грн. (сума кредиту) х 5% (процентна ставка згідно п. 1.3 Кредитного договору) х 14 днів (строк кредиту).

Отже, за умов Кредитного договору, що були погоджені сторонами, позивач як правонаступник первинного позикодавця ТОВ «ФК «Авіра Груп» має право на стягнення з відповідача відсотків лише у межах строку кредиту в розмірі фіксованої процентної ставки, що узгоджується із положеннями п.1.2 та 1.3 Кредитного Договору.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що позивач всупереч положенням ст.81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що строк дії Кредитного договору був продовжений у спосіб, передбачений п.6.3 Кредитного договору, тобто шляхом укладення додаткової угоди.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що долучений до позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості за відсотками у розмірі 9805 грн. не відповідає умовам Кредитного договору і проведений всупереч означеним вище висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, а відтак розмір заборгованості за несплаченими відповідачем відсотками перед первісним кредитодавцем за Кредитним договором становить 2590 грн.

Таким чином, ураховуючи викладене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, з останньої на користь позивача як правонаступника первісного кредитодавця за Кредитним договором слід стягнути заборгованість за несплаченими відсотками в розмірі 2590 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн., на підтвердження яких позивачем надано Договір № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01.06.2026, Додаткову угоду № 87094 від 29.06.2026, Детальний опис робіт (наданих послуг), Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 6000 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми 3000,00 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 615, 1049, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість по кредитному договору № 87094 від 08.07.2023 в розмірі 6290 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240,15 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Черкаського апеляційного суду. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.С. Годік