Ухвала суду № 141100324, 02.11.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/819/26

Номер провадження 2/948/720/26

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

02.11.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У серпні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ТОВ «Діджи Фінанс», який стверджує, що набув права грошової вимоги до боржників відповідно до договору факторингу, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 211783 від 01.11.2021 у розмірі 10 290,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, мотивуючи тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за цим договором.

Ухвалою від 21.08.2026 року Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін , призначив судове засідання для розгляду справи по суті та за клопотанням позивача витребував з АТ «КБ «ПриватБанк»» необхідні докази (а.с.64,65).

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач та його представник шляхом направлення електронних листів до їх електронних кабінетів (а.с.67-70,92,93), відповідач шляхом направлення рекомендованих листів з повідомленням, як були отримані адресатом (а.с.78,94).

Представник позивача направив заяву, у якій просить судові засідання проводити за відсутності представника позивача, оскільки не мають можливості направити представника на розгляд даної справи, а також просить на підставі наявних у справі доказів позов задовольнити у повному обсязі та щодо проведення заочного розгляду справи не заперечують (а.с.74,75).

За повідомленням командира ВЧ НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України Артема Шаркова №1288/179/1/167/760/пс від 06.10.2026 року, відомо, що солдат ОСОБА_1 , 1985 р.н. 23.12.2025 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 та після проходження базової загальновійськової підготовки 16.02.2026 року вибув для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 та на підтвердження зазначеного надано відповідні накази командирів (а.с.95-97,100-102).

За інформацією наданою командиром ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 №1798/102/1/1668/пс від 17.10.2026 відомо, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 17.02.2026 по теперішній час, про що надано витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №51 від 17.02.2026 року (а.с.105,106).

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на території України введено воєнний стан, який триває і зараз.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 відступила від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульованих у ряді постанов колегії суддів Верховного Суду, де вирішувалися питання щодо зупинення провадження у справі за участю сторони, яка була військовослужбовцем, та виснувала, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

У цій же поставі ВП ВС зазначила, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1932-ХІІ участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України. Водночас забезпечення державної безпеки та захист кордонів доручено іншим відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам. Отже, саме ці структури становлять основу сектору безпеки і оборони, на які держава покладає функцію збройного захисту країни, зокрема в період воєнного стану.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Отже, враховуючи викладене та з огляду на те, що в Україні введений воєнний стан, відповідач по справі перебуває на військовій службі у складі ЗСУ, за останніми відомостями у НОМЕР_3 , а тому суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення, у тому числі призупинення, перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні.

Керуючись ст. 252, 253, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення, у тому числі призупинення, перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повідомити суд про звільнення з військової служби протягом 3 днів з моменту такого звільнення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч.1 ст.254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за їх клопотанням або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С. М. Косик