Ухвала суду № 141099221, 30.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2470/26

Номер провадження № 1-кп/309/137/26

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

30 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря с/з: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62024140120001340, внесене до ЄРДР від 18 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 3 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває вищевказане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, обвинувачений буде переховуватись від суду, може фізично або психологічно впливати на свідків, з метою зміни їх показань. Зазначив, що ОСОБА_4 вчинив два окремих діяння самовільного залишення військової частини, які не були об`єднані єдиним умислом. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, а саме: нез`явлення військовослужбовця з лікувального закладу на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Стосовно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Хустського районного суду у справі №309/1711/26 від 07.05.2026 у вказаному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 04.07.2026 включно, без визначення розміру застави, який згодом ухвалою судді Хустського райсуду від 02.07.2026 року продовжено по 02 вересня 2026 року включно, без визначення застави.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 як обвинуваченого у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від суду, виникла необхідність в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Наразі ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Що стосується ризиків, передбачених ст.177 КК України, то, на думку сторони обвинувачення, в ході досудового розслідування встановлено їх наявність, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які продовжують існувати і на даний час, заявлені ризики не зменшилися та виправдовують тримання особи під вартою.

Захисник обвинуваченого надав заперечення в якому заперечує проти задоволення клопотання, оскільки його доводи не містять належного, конкретного й актуального обґрунтування того, що саме на час судового розгляду існують ризики у заявленому прокурором обсязі та що жоден більш м`який запобіжний захід не здатний їм запобігти. Аргументація переважно відтворює загальні твердження про тяжкість обвинувачення, попередні періоди відсутності на службі й абстрактні припущення щодо можливої поведінки обвинуваченого. Зауважив, що клопотання прокурора не містить конкретних актуальних фактів щодо спроб переховування, незаконного впливу на свідків, знищення доказів, підготовки до нового злочину, симуляції хвороби чи самопошкодження. Ключові доводи є припущеннями, значною мірою повторюють попередній документ та не пояснюють, чому менш суворі засоби з процесуальними обов`язками не можуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Медичні документи, постійне місце проживання та відсутність попередніх судимостей мають бути оцінені в сукупності з іншими факторами. З огляду на це продовження тримання під вартою без визначення застави є непропорційним за наведеного рівня обґрунтування.

Одночасно, захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні подав клопотання про направлення його підзахисного ОСОБА_4 на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення актуального стану здоров`я, ступеня придатності до військової служби, наслідків отриманих поранень і травм, а також наявності потреби в подальшому лікуванні та реабілітації. Необхідність такого огляду зумовлена документально підтвердженими ушкодженнями, отриманими ОСОБА_4 під час проходження військової служби, та відсутністю в матеріалах, наданих стороні захисту, висновку повторної ВЛК, який би оцінював стан його здоров`я після завершення лікування. До клопотання захисником ОСОБА_5 додано копії медичних документів, а саме: довідку ВЛК №267 від 01.10.2024; довідку №1374; направлення на ВЛК; медичні виписки №10466 та №13459: виписний епікриз; документи невідкладної медичної допомоги; рапорт про надання відпустки за станом здоров`я. З наявних документів убачається, що 5 вересня 2024 року ОСОБА_4 отримав поранення, зокрема відкриті уламкові переломи п`ясткових кісток лівої кисті, ушкодження ділянки правого коліна/гомілки з наявністю металевих сторонніх тіл, а також акустичну травму з ушкодженням лівої барабанної перетинки. Після цього він проходив лікування та медичні обстеження. 2 Довідкою ВЛК №267 від 1 жовтня 2024 року ОСОБА_4 було рекомендовано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 днів. Разом з тим зазначена довідка не є висновком про ступінь його придатності до військової служби на теперішній час. За поясненнями ОСОБА_4 , після завершення цієї відпустки, а також після подальшого повернення до військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , повторного огляду ВЛК він не проходив. У наданому стороні захисту комплекті медичних матеріалів відсутній остаточний висновок такої повторної ВЛК Наведені обставини підтверджуються медичними виписками №10466 та №13459, виписним епікризом, довідками №1374 та №267, направленням на ВЛК, документами невідкладної медичної допомоги й рапортом про надання відпустки за станом здоров`я. Ці документи не дають стороні захисту підстав самостійно робити медичний висновок про придатність чи непридатність ОСОБА_4 до військової служби; навпаки, вони свідчать про необхідність оцінки стану здоров`я компетентною ВЛК. У зв`язку з наведеним захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 від 27 жовтня 2026 року про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою без визначення застави. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність подальшого запобіжного заходу застосування змінити тримання під вартою на заставу, визначивши її в розмірі 66 560 грн або в іншому співмірному розмірі після індивідуальної оцінки ризиків та майнового стану обвинуваченого. Одночасно просив задовольнити клопотання про направлення обвинуваченого на медичний огляд ВЛК та направити ОСОБА_4 , до уповноваженої військово-лікарської комісії для визначення актуального ступеня придатності наслідків поранень до військової служби та оцінки наслідків поранення і травм, отриманих 5 вересня 2024 року. Визначити метою огляду оцінку функціонального стану лівої кисті після переломів п`ясткових кісток, стану правого коліна/гомілки з урахуванням задокументованих металевих сторонніх тіл, стану слуху після акустичної травми, а також встановлення потреби в додатковому лікуванні, реабілітації чи медичних обмеженнях під час військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з думкою захисника, та просив задовольнити клопотання про направлення його на ВЛК.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Оцінюючи доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів. Санкція ч.5 ст.407 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Також, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, його сімейний стан, який не одружений, має постійне місце проживання, відсутність у нього роботи та постійного джерела доходу, міцність його соціальних зв`язків, раніше не судимий, а також доведеність прокурором в судовому засіданні існування ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК приходить до висновку про існування ризику ухилення обвинуваченого від суду, з огляду на суворість можливого покарання.

Крім того, суд бере до уваги стадію провадження, на якій не всі свідки обвинувачення судом були допитані, заперечення обвинуваченим своєї вини, а тому суд приходить до висновку, що перебуваючи поза межами місця тримання під вартою, обвинувачений зможе вплинути на свідків в даному провадженні.

За таких обставин, суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КК України.

Обрання іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не запобігатиме вищевказаним ризикам. Докази наявності обставин, які унеможливлюють застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суду не надано.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2026 від 24 червня 2026 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 визнано такою, що не відповідає Конституції України частину восьму статті 176 КПК України, яка передбачала безальтернативне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці.

Суд враховує правову позицію Конституційного Суду України викладену у вищевказаному рішенні про те, що застосування до військовослужбовців виключно найсуворішого запобіжного заходу без можливості індивідуальної оцінки обставин конкретного кримінального провадження та ризиків не відповідає конституційним гарантіям свободи та особистої недоторканності.

Водночас зазначене рішення Конституційного Суду України саме по собі не означає автоматичної неможливості застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Його зміст вимагає від суду не формального посилання на статус військовослужбовця та кваліфікацію за ст.407 КК України, а індивідуальної оцінки ризиків, обставин справи, даних про особу та можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, є реальними, актуальними та не можуть бути виключені при застосуванні запобіжного заходу, не пов`язаним із триманням під вартою.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, вимог ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принципу пропорційності, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, визначених ч.4 ст.183 КПК України.

Згідно з абзацом восьмим ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст.407 КК України.

Наведена норма надає суду право не визначати розмір застави, однак не встановлює обов`язку суду у кожному випадку відмовлятися від визначення застави. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2026, принципу індивідуалізації запобіжного заходу та необхідності забезпечення реальної альтернативи триманню під вартою, суд вважає за необхідне визначити заставу.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд враховує тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, санкцію ч.5 ст.407 КК України, попередню судимість обвинуваченого за аналогічний злочин, характер обвинувачення, наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків а також стадію судового розгляду, на якій не всі докази досліджені та не всі свідки допитані.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, стан здоров`я, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд приходить до висновку про визначення обвинуваченому ОСОБА_4 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи чи служби; здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченим обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08 січня 2009 року).

Станом на час постановлення ухвали прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн. Отже, 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 199 680 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню: строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 необхідно продовжити на 60 днів, одночасно визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, передбаченому законом для тяжкого злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 178, 183, 194, 199, 331, 392 КПК України, суд -,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 02 листопада 2026 року по 31 грудня 2026 року включно з визначенням розміру застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408;

Банк отримувача ДКСУ м. Київ ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з під варти, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання, а саме с. Іза, Хустського району Закарпатської області, без дозволу прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання, роботи чи служби, залежно від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, за наявності.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі УВП №9 ДПтС України.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа УВП №9 м. Ужгород негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Хустський районний суд.

У разі внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після закінчення строку, на який на обвинуваченого покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов`язки скасовуються.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику обвинуваченого, та надіслати до ДУ Закарпатської УВП №9 м.Ужгорода - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено об 14 год. 00 хв. 02.11.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1