Рішення № 141099154, 30.09.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/966/26

Провадження № 2/272/1105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Карповця В.В.,

секретаря судового засідання Степанчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Тайгер - фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №33340292 від 09.03.2025 у загальному розмірі 19281,60 грн та судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 09.03.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №33340292 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. строком користування 360 днів, зі сплатою процентів, комісії за надання кредиту та інших платежів. Відповідач не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустила істотні порушення умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості у загальному розмірі 19281,60 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 13081,60 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 200,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами 2000,00 грн., яку позивач просить стягнути, а також стягнути судовий збір в сумі 2662, 40 грн та 8000 грн.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились, від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідачки, позовні вимоги не визнають.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.03.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №33340292 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів, тобто до 04.03.2026, зі сплатою процентів. Денна процентна ставка становить 0,97% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 17934,40 грн. ( п.1.5. 1 договору).

Пільгова процентна ставка становить 0,8% в день.

Умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 200 грн (п.1.5.3. договору).

До укладання кредитного договору відповідач ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів, що підтверджується накладенням нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Між позивачем та відповідачкою укладена додаткова угода до кредитного договору №33340292, у якій змінилась дата повернення кредиту, а саме кредит повернути до 18.03.2025 року. Також зміни щодо процентної ставки, а саме: пільгова процентна ставка 18.03.2026 0 становить 0.8% та нараховується з 23.03.2025 по 12.04.2025 Стандартна (базова) процентна ставка становить 0.96% та нараховується з 13.04.2025 по 18.03.2026.

Згідно листа ТОВ «ФК «Контрантовий дім» від 20.04.2026 року, відповідно до договору укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 070524/A1-1909 від 07.05.2024, 09.03.2025 успішно здійснено переказ грошових коштів в сумі 4000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачка має заборгованість у загальному розмірі 19281,60 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 13081,60 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 200,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами 2000,00 грн.

Відповідачці було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 2091/24293321 від 22.05.2026.

Слід зазначити, що відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» у вільному доступі для споживачів розміщена інформація щодо умов надання кредитних послуг, порядку укладення договорів про споживчий кредит, прав та обов`язків сторін, а також інша інформація, необхідна споживачу для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. Зокрема, на веб-сайті розміщуються документи та інформація щодо умов кредитування, порядку укладення та виконання договорів, вартості кредиту, процентних ставок, комісій та інших платежів, а також інша інформація, передбачена законодавством у сфері споживчого кредитування та надання фінансових послуг. Таким чином, до укладення договору відповідач мала можливість ознайомитися з інформацією про умови кредитування та порядок укладення відповідного договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідачем не подано власного розрахунку заборгованості, не наведено конкретних арифметичних помилок у розрахунку процентів та не надано доказів погашення заборгованості в іншому розмірі, ніж встановлено судом.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит №33340292 від 09.03.2025 у розмірі 17081,50 грн, з яких: 4000,00 грн основного боргу, 13081,60 грн відсотків.

При цьому, суд зазначає, що сума заборгованості за нарахованими процентами відповідає статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, що набрала чинності 24.12.2023 щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Що стосується вимоги про стягнення комісії 200,00 грн. та штрафу у сумі 2000,00 грн, суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При цьому суд враховує заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 1000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі з яких задоволено вимог на суму 2358,35 грн.

Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів) заборгованість за кредитним договором №33340292 від 09.03.2025 у розмірі 17081,50 грн, з яких: 4000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 13081,60 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів) судовий збір у розмірі 2358,35 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:В. В. Карповець