Рішення № 141099091, 02.11.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2378/26

Провадження № 2-а/163/20/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про визнання протиправною, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7902736 від 18 вересня 2026 року та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

Позовна заява надійшла на адресу суду 25 вересня 2026 року. У позові представник позивача просить ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7902736 від 18 вересня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 18 вересня 2026 року о 09:02:16 поліцейський 5 роти 1 батальйону Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Семенюк Володимир Костянтинович виніс постанову серії ЕНА № 7902736 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі Постанова). Вказаною Постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з фабулою Постанови, 18.09.2026 о 08:55:15 на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин (488 км, с. Вишнів Ковельського району Волинської області) водій керував транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_2 ), «без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, а саме туману», чим порушив п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху України. Позивач із зазначеною Постановою не погоджується, вважає її повністю протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП) з огляду на те, що поліцейським не встановлено кваліфікуючої ознаки «видимість дороги менше 300 м», що є обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення. Поліцейський ОСОБА_3 не здійснював жодних замірів відстані видимості дороги, не зазначив у Постанові виміряну відстань у метрах, не зафіксував орієнтири та не залучив даних гідрометеорологічних служб. Подія мала місце 18.09.2026 о 08:55, тобто у світлий час доби (через дві години після сходу сонця), у автомобілі під управлінням Позивача в спірний період були автоматично включені денні ходові вогні відповідно до вимог ПДР. Крім того, автомобіль «RENAULT DUSTER» обладнаний штатною системою автоматичного керування освітленням, перемикач перебував у режимі «AUTO», при якому ближнє світло вмикається за датчиком освітленості автоматично, коли це необхідно. Це додатково підтверджує відсутність у діях водія вини. Під час складання постанови позивач чітко заперечував проти позиції інспектора, однак останній ці заперечення проігнорував. Представник позивача зазначив, що прогнозовані судові витрати позивача складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., підтвердження судових витрат буде подане суду до закінчення розгляду справи.

30 вересня 2026 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про приєднання доказів у справі, які отримав на адвокатський запит від відповідача, про що попередньо зазначалося у позовній заяві, а саме: відеозаписи з місця події, а додав також фото таблицю з місця зупинки та витяг з сервісу earth.google.com.

12 жовтня 2026 року через «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, зупинка транспортного засобу, процедура розгляду справи зафіксовані за допомогою технічного засобу, а саме портативного відеореєстратора 477844, що використовувався поліцейським під час несення служби. Правилами дорожнього руху передбачено обов`язок водія у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги увімкнути на транспортному засобі, що рухається, фари ближнього (дальнього) світла або протитуманні фари, оскільки в умовах недостатньої видимості водій не має змоги точно аналізувати дорожні умови і транспортні ситуації при недостатній видимості й оглядовості. «Недостатню видимість» поліцейський визначив за допомогою спеціального орієнтира у вигляді автозаправної станції, що розміщується на заздалегідь відомій відстані менше 300 м, маючи на увазі заправну станцію, яка знаходиться попереду, її не було видно за умов туману, тому за таких обставин поліцейський дійшов висновку, що фактична видимість дороги менше 300 метрів. Вказане зафіксовано на бодикамері та доводиться шляхом введення координат місця зупинки у інтернет-сервіс «GOOGLE MAPS» та при проведенні виміру від точки-координат до умовного орієнтиру, вказаного поліцейським, АЗС (можливо встановити, що відстань до орієнтиру є меншою ніж 300 м.). Крім того, на портативному реєстраторі поліцейського зафіксовано значно меншу видимість, оскільки не проглядаються об`єкти, які знаходяться на значно ближчій відстані. Так, наприклад, при підході поліцейського до автомобіля позивача портативний відеореєстратор спрямований у бік АЗС «Укрнафта», яка знаходиться на відстані 200 м. від місцезнаходження поліцейського, що можливо встановити за замірами сервісу «GOOGLE MAPS», однак споруди даної заправної станції також не проглядаються через велику туманність. Наявність у транспортному засобі автоматичної системи керування освітленням є виключно технічною особливістю транспортного засобу та не є передбаченою ПДР України підставою для звільнення водія від виконання вимог щодо користування зовнішніми світловими приладами. Щодо судових витрат на правничу допомогу зазначив, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, тому вони не підлягають задоволенню.

Крім того, 12 жовтня 2026 року представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без руху, з огляду несплати позивачем судового збору. Вважає, що обов`язок сплати судового збору визначений ЗУ «Про судовий збір», а позиція Конституційного Суду (Рішення КСУ від 09.09.2026 №10-р(ІІ)/2026), на яку посилається позивач, не є обов`язковою та не може скасовувати відповідну норму закону, у якому визначено відповідну ставку судового збору за подання позову немайнового характеру фізичною особою, а також відміняти обов`язковість висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, справа №543/775/17, про те, що за подання позовної заяви у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні в поряду ч.5 ст. 262 КАС України від учасників справи не надходило, з огляду на що суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху суд дійшов такого.

Суд під час відкриття провадження у справі перевірив позовну заяву на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, зокрема щодо необхідності сплати судового збору, та встановив, що підстави для залишення позовної заяви без руху в порядку статті 169 КАС України відсутні та 28 вересня 2026 року постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 4 статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита (судового збору). Дана норма є спеціальною та прямою гарантією забезпечення права на судовий захист, закріпленого частиною другою статті 55 Конституції України.

У ст. 151-2 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України 10-р(ІІ)/2026 від 09.09.2026 року, Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи заявника, Конституційний Суд України вже вказав, що «саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору». Суд звернув увагу, що передбачені ч. 2 ст. 4 Закону ставки стосуються інших об`єктів справляння збору. Зокрема, ставка для адміністративного позову немайнового характеру не може автоматично поширюватися на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так само ставка, визначена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, не встановлює плати за подання позову про скасування постанови органу державної влади.

Наведеним стверджується, що справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення не передбачено.

Отже, клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору задоволенню не підлягає.

Аналізом доказів по справі суд дійшов такого.

Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до п. п. 1.1- 1.5 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.10 ПДР України недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

Згідно з п. 19.1.а. у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

У примітці до даного пункту правил зазначається, що в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.

Нормою п. 1.10 ПДР України чітко визначено: «недостатня видимість» це видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

Диспозицією ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

18 вересня 2026 року о 09:02:16 поліцейський 5 роти 1 батальйону Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Семенюк Володимир Костянтинович виніс постанову серії ЕНА № 7902736 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно з фабулою цієї постанови 18.09.2026 о 08:55:15 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин (488 км, с. Вишнів Ковельського району Волинської області) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , (власник ОСОБА_2 ), «без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, а саме туману», чим порушив п. 19.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Відповідно до постанови подію правопорушення зафіксовано на портативний відеореєстратор поліцейського «477844» та камерами зовнішнього відеонагляду, відеозаписи з яких долучено до відзиву відповідачем.

Дослідженням вказаних відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 18.09.2026 о 08:55:15 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин керував транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар, увімкнувши денні ходові вогні, вказаний факт не заперечується і позивачем.

Після виявлення цього факту працівником поліції водію даного транспортного засобу було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки, підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а ПДР України.

Водій надав запитувані документи, у ході перевірки яких було встановлено особу водія транспортного засобу «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , ким виявився ОСОБА_1 .

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 19.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про розгляд адміністративної справи щодо Позивача.

Зокрема, під час розгляду справи Позивачу були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись із доказами інкримінованого правопорушення.

Після чого, врахувавши та дослідивши обставини справи, стосовно Позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7902736 від 18.09.2026 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., відповідно до санкції даної статті.

Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено із змістом винесеної щодо нього постанови, копію постанови Позивачу на місці розгляду справи було вручено під підпис.

Отже, суд дійшов висновку, що зупинка позивача та розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувалися з дотриманням вимог чинного законодавства, порушення прав позивача передбачених ст. 268 КУпАП, суд не встановив.

У відповіді Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП від 24.09.2026 року на адвокатський запит про надання всіх матеріалів справи (включаючи акти, рапорти, схеми, виміри) вказано: «надати інші запитувані Вами матеріали не виявляється можливим, оскільки такі відсутні».

Разом з тим, аналізом доданих відеозаписів встановлено, що вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом в умовах недостатньої видимості без ввімкненого ближнього світла фар, поліцейський при визначенні видимості застосовував візуальний метод, встановлюючи видимість спеціального орієнтира, який розміщений на заздалегідь відомій відстані, АЗС «WOG».

На відеозаписі зафіксовано, що при спілкуванні із позивачем поліцейський знаходиться біля дорожньої станції патрульної поліції, відеокамера поліцейського спрямовується у бік розміщення заправної станції, однак заправної станції або розміщених поряд об`єктів чи споруд не видно взагалі, як і інших об`єктів, що знаходяться перед заправною станцією на значно ближчій відстані.

Аналізом доданого відповідачем витягом з сервісу earth.google.com. встановлено, що при введені географічних координат місця зупинки, які зафіксовано на портативному відеорестраторі, у інтернет-сервіс «GOOGLE MAPS» та при проведенні виміру від цієї точки-координат до умовного орієнтиру (вказаної АЗС) можливо встановити, що відстань до орієнтиру є 293,88 м.

Крім того, аналогічним способом встановлено, що не проглядаються об`єкти, які знаходяться на значно ближчій відстані. Так, наприклад, при підході поліцейського до автомобіля позивача, портативний відеореєстратор спрямований у бік АЗС «Укрнафта», яка знаходиться на відстані 200 м. від місцезнаходження поліцейського, що підтверджується відповідним витягом, однак споруди даної заправної станції також не проглядаються через велику туманність.

Наведене доводиться і доданою представником позивача фототаблицею, якою зафіксовано чітку проглядовість вказаних АЗС і розташованих біля них об`єктів за умов хорошої видимості.

Таким чином, доводи позивача про те, що поліцейським не встановлено кваліфікуючої ознаки «видимість дороги менше 300 м», не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Доданий представником позивача витяг з сервісу earth.google.com. не спростовує наведеного, адже об`єкти, між якими визначалася відстань, визначені приблизно без введення точних географічник координат.

Доводи представника позивача про те, що автомобіль «RENAULT DUSTER» обладнаний заводською системою автоматичного керування освітленням, яка самостійно визначає рівень зовнішнього освітлення та вмикає ближнє світло фар при поганій освітленості, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

Наявність у транспортному засобі автоматичної системи керування освітленням є виключно технічною особливістю транспортного засобу та не є передбаченою ПДР України підставою для звільнення водія від виконання вимог щодо користування зовнішніми світловими приладами.

Водій, керуючи транспортним засобом, повинен забезпечити його експлуатацію відповідно до встановлених вимог ПДР, а тому не може посилатися на автоматичну систему транспортного засобу як на обставину, що виключає його відповідальність за невиконання вимог ПДР України.

Так само не спростовують вини ОСОБА_1 доводи його представника про те, що подія мала місце 18.09.2026 о 08:55, тобто у світлий час доби (через дві години після сходу сонця), у автомобілі під управлінням позивача в спірний період були автоматично включені денні ходові вогні, згідно вимоги п. 9.8 ПДР (на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар).

Пунктом 19.1.а. встановлено вимогу ввімкнення, зокрема в умовах недостатньої видимості, незалежно від ступеня освітлення дороги (без прив`язки до періоду доби), на транспортному засобі, що рухається, світлових пристроїв: фар ближнього (дальнього) світла або протитуманних вогнів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відео-запису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, наявні у справі докази належним чином підтверджують обставини, викладені у постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7902736 від 18 вересня 2026 року за ч.2 ст.122 КУпАП, такі докази є достатніми, достовірними, належними, допустимими, та не спростованими під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог ст. 77 КАС відповідач виконав обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення та довів правомірність складення постанови щодо позивача.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: керування ним у зазначений час та у вказаному місці транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар в умовах недостатньої видимості, а саме туману.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У частині 2 статті КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

У частині 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в по-рядку, встановлених законом.

Згідно із ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, знайшов своє належне та обґрунтоване підтвердження, розгляд справи поліцейським проведено без порушення прав позивача, а отже постанова серії ЕНА № 7902736 від 18 вересня 2026 року прийнята поліцейським правомірно, відповідно до закону, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.

Згідно п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведені висновки стосовно суті спору та заявлених вимог, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.242-247 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Постанову поліцейського роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП Семенюка Володимира Костянтиновича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7902736 від 18 вересня 2026 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування цієї постанови без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення.

Інформація про сторін:

Ім`я позивача ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Найменування відповідача Департамент патрульної поліції; місцезнаходження вулиця Ф.Ернста, 3, місто Київ; код ЄДРПОУ - 40108646.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук