Рішення № 141098708, 28.10.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1730/26

Провадження № 2/510/2321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Березенко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 41644 грн. 40 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав.

Представник позивача в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, на задоволенні позову наполягав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія публічної пропозиції АТ «КБ «ГЛОБУС» на укладення Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування; копія порядку надання та обслуговування споживчих кредитів; копія заяви-анкети №41719707 від 26.01.2022р. на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» ; копія паспорту споживчого кредиту; копія паспорту громадянина України, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія тарифів на банківські операції та послуги при обслуговуванні споживчого кредиту для фізичних осіб в рамках програми цільового роздрібного кредитування для фізичних осіб «Кредит на товари» копія письмового повідомлення боржника від 27.04.2026р. про наявну кредитну заборгованість; копії реєстраційних та установчих документів позивача; копія договору №010725 від 01.07.2025р. про надання професійної правничої (правової) допомоги; копія свідоцтва від 27.11.1998р. про право на заняття адвокатською діяльністю, оформленого на ім`я ОСОБА_2 ; копія акту №41719707 від 21.07.2026р. прийому-передачі послуг за договором №010725 від 01.07.2025р. про надання професійної правничої (правової) допомоги; копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів №16821 від 22.07.2026р. на суму 7500,00 грн.; копія меморіального ордеру №7809 від 27.01.2022р. на суму 24842,51 грн.; копія детального розрахунку заборгованості по позичальнику ОСОБА_1 станом на 01.06.2026р.; довідка про рух по рахунку № НОМЕР_1 по валюті 980 за період з 26.01.2022р. по 01.06.2026р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що АТ «КБ «ГЛОБУС» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування від 26.01.2022р. в розмірі 41644 грн. 40 коп., яка складається з: 25256 грн. 00 коп. - простроченої заборгованості за кредитом (тіла кредиту); 16388 грн. 40 коп. простроченої заборгованості за відсотками, а також судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 26.01.2022р. ОСОБА_1 подав до АТ «КБ «ГЛОБУС» заяву-анкету на приєднання до договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування, чим акцептував публічну пропозицію Банку. Вказаний договір є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Згідно з умовами заяви-анкети та договору, позичальнику було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 за програмою кредитування.

Договір укладено на наступних умовах: сума кредиту 28256 грн. 00 коп., строк кредитування 36 місяців (з 26.01.2022р. по 25.01.2025р.), пільговий період 14 місяців (з 26.01.2022р. по 26.03.2023р.), комісія за управління кредитом 2,90 %, розмір процентної ставки % річних 0.00001%, схема повернення ануїтет, реальна процентна ставка 43,91 % річних. Відповідачем не здійснено повернення грошових коштів, сплати процентів відповідно до Графіку платежів по договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01.06.2026р. складала 41644 грн. 40 коп., з яких: 25256 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 16388 грн. 40 коп. - прострочена заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору 3328 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 7500 грн.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню.

26.01.2022р. між АТ «КБ «ГЛОБУС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №41719707 від 26.01.2022р. про приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування.

Договір укладено на наступних умовах: вид кредиту - споживчий кредит, сума кредиту -28256 грн. 00 коп.; строк кредитування - 36 місяців (з 26.01.2022р. по 25.01.2025р.), пільговий період -14 місяців (з 26.01.2022р. по 26.03.2023р.), комісія за управління кредитом - 2,90 %, розмір процентної ставки % річних -0.00001%, схема повернення-ануїтет, реальна процентна ставка - 43,91 % річних. Умови договору містять погоджений сторонами Графік Платежів - Таблицю обчислення вартості кредиту та реальної річної ставки, яким сторонами погоджено сума та складові щомісячного платежу на погашення кредиту.

Також позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 28256 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по особистому рахунку.

Презумпцію укладеного між сторонами Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-анкети №41719707 від 26.01.2022р., отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано.

Відповідно до наведеного в Заяві-анкеті Графіка платежів, позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати визначену суму платежу у розмірі 1285 грн. 65 коп.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається в письмовій формі.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України, встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, про що банк повідомив відповідача, надіславши на його адресу вимогу від 27.04.2026р. про погашення заборгованості в повному обсязі, яка була залишена без реагування.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором №41719707 від 26.01.2022р., яка станом на 01.06.2026р. складає 41644 грн. 40 коп., з яких: 25256 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 16388 грн. 40 коп. прострочені відсотки.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви.

При ухваленні судом рішення, надаючи оцінку обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України Про споживче кредитування споживчий кредит (який набрав чинності з 10.06.2017р.) споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У розумінні ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов`язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.

Враховуючи наведене та умови договору, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які пов`язані з отриманням (поверненням) виданого ОСОБА_1 кредиту за Договором поширюється Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає прострочена заборгованість по тілу кредиту 25256 грн. 00 коп. станом на 01.06.2026р., яка виникла на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Що стосується іншої суми платежів в розмірі 16388,40 грн. , які позивач також просив стягнути з відповідача, суд зазначає, що за текстом позову ця сума іменована як прострочені відсотки. За графіком платежів , який додається до заяви анкети, нарахування відсотків за користування кредитом не передбачено, оскільки графа «проценти за користування кредитом» - не містить будь-яких цифрових даних. Однак, в графіку платежів є інша графа «Інші послуги банку (Комісія за управління кредитом)», в якій за весь період користування кредитом вказана сума 18027,24 грн. Згідно детального розрахунку заборгованості по позичальнику ОСОБА_1 станом на 01.06.2026р. є два види нарахувань заборгованості : залишок на рахунку прострочки 25256,00 грн. та залишок на рахунку комісії за управління кредитом 16388,40 грн. У паспорті споживчого кредиту зазначено процентну ставку (відсотків річних) за користування кредитом 0,00001 % та умови нарахування щомісячної комісії (2,9 %), комісії за сервіс смс інформування 499,00 грн. разово.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновків, що позичальник розділяє поняття нарахування відсотків за користування кредитом та поняття нарахування комісії, оскільки апріорі ці два поняття і не можуть бути тотожними. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана в позовній заяві сума, яку просить позивач стягнути з відповідача 16388,40 грн. є саме комісією, а не відсотками за користування кредитом.

Судом встановлено, що умовами Заяви анкети №41719707 від 26.01.2022р. про отримання споживчого кредиту, позичальнику встановлено плату за управлінням кредиту у розмірі 2,9 % від суми кредиту.

Сплата щомісячної комісії у розмірі 819 грн. 00 коп. (2,9 % від суми кредиту) за управління кредитом визначена у Графіку щомісячних платежів та повинна здійснюватися позичальником, починаючи лише з 26.04.2023р.

Після набрання чинності (10 червня 2017 року) Закону України «Про споживче кредитування», у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії за користування кредитом у розмірі 16388,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7500 гривень, суд зазначає таке:

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 01.07.2025р. між АТ «КБ «ГЛОБУС» та адвокатом Рибитва О.А. укладено договір про надання правничої допомоги №010725. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно із правовою позицією ВС, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн. позивачем наданий детальний опис наданих правничих послуг: акт №41719707 від 21.07.2026р. наданих послуг правової (правничої) допомоги із детальним описом наданих послуг до акту, платіжна інструкція кредитового переказу коштів за надані адвокатом послуги на суму 7500 грн.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зауважив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Таким чином, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд зазначає, що в даному випадку не йде мова про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами. В даному випадку слід застосувати положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат між сторонами в разі часткового задоволення позову.

Таким чином, оскільки позовні вимоги за даним позовом були задоволені на суму 25256 грн. 00 коп., то виходячи з положень пропорційності, з відповідача слід стягнути тільки 4549,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 2018 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями (станом на 01.06.2026 року) в розмірі 25256 грн. 00 коп., яка складається з: 25256 грн. 00 коп. - заборгованості за наданим кредитом (тіла кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) 2018 грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) витрати на правничу допомогу у розмірі 4549,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять ) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК