Постанова № 1410981, 26.02.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.02.08р.

Справа № А37/256-07

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий Дім "Дніпрошина" Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська , м. Дніпропетровськ

про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007 року

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі Усік І.В.

Представники сторін:

від позивача: Полуциганова І.В. дов № 20 від 25.06.2007 року

від відповідача: Духневич Т.С. дов № 618/6/10/001 від 15.01.2007 року

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Торговий Дім "Дніпрошина" Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач) і просить суд повністю скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення –рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007 року. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зазначеним повідомленням-рішенням йому нараховано податок на прибуток на суму 7250,0грн. та застосовані штрафні санкції на суму 3501,0грн., з чим позивач не згодний. Зокрема, позивач посилається на:

порушення відповідачем порядку проведення та оформлення результатів перевірки,

неправомірне та безпідставне, з перевищенням власних повноважень виключення з валових витрат консультаційно - інформаційних послуг, як таких, що не призвели до зростання власного капіталу та не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що не відповідає дійсності, а залежність права на валові витрати від зростання власного капіталу не передбачено Законом;

в акті не викладено чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що саме порушив позивач, відобразивши у податковій декларації на прибуток за 2005рік у складі валових витрат у рядку 05.2 самостійно виявлені помилки за результатами 3 кварталу 2005року на суму 23100,0грн. Позивач зазначає, що вказана сума є самостійно виявленою арифметичною помилкою. Витрати на цю суму підтверджуються первинними документами.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні витрати з консультаційно-інформаційних послуг не призвели до зростання власного капіталу, тому вони не належать до господарської діяльності і не можуть бути віднесені до валових витрат підприємства. Крім того, первинні документи щодо спірних витрат не містять усіх необхідних реквізитів, як цього вимагають правила бухгалтерського обліку. Щодо декларування в декларації з податку на прибуток за 2005 рік помилки за минулі податкової періоди, відповідач вказує на те, що це спростовується результатами попередньої податкової перевірки позивача за період з 01.01.2003року по 30.09.2005року, в ході якої заниження валових витрат на суму 23100,0грн. встановлено не було, а позивач зауважень до акту перевірки не висловив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту № 215/231/30992704/01-046 від 16.05.2007 року „Про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дочірнього підприємства „ТД „Дніпрошина„ ВАТ „Дніпрошина” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року, відповідачем видано податкове повідомлення –рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007 року, яким нараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 7250,00 грн. та штрафні санкції на суму 3501,00 грн.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово –господарської діяльності встановлено наступне:

Позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат витрати на консультаційно-інформаційні послуги на загальну суму 5833,31 грн. отримані від ТОВ АФ „ „Каупервуд”.

Так, ДП ТД „Дніпрошина” уклало угоду № 90-к від 23.09.2002 року з ТОВ „ АФ „Каупервуд” про надання консультаційно-інформаційних послуг. Предмет угоди - надання замовнику (позивачеві) консультаційно-інформаційних послуг, пов’язаних з економічно-правовим забезпеченням господарської діяльності замовника. Вартість робіт складає 1000,00грн. в місяць, у тому числі ПДВ - 166,67 грн.

Надання послуг підтверджується актами прийому наданих послуг:

- акт від 31.12.2005 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 28.02.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 31.03.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 30.04.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 31.05.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 30.06.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

- акт від 31.10.2006 року на суму 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн.;

У акті прийому - здавання наданих послуг за місяць вказується, що консультаційно- інформаційні послуги у відповідності з угодою надані.

По бухгалтерському обліку ДП ТД „Дніпрошина” надання консультаційно –інформаційних послуг відображено у складі валових витрат у наступних податкових періодах:

- 2005 рік –833,33 грн., в тому числі ІУ кварталі 2005 року –833,33 грн.;

- І квартал 2006 року – 1666,66 грн.;

- І півріччя 2006 року - 4166,65 грн., в тому числі ІІ квартал 2006 року –2499,99 грн.;

- 2006 рік –4999,98 грн., в тому числі ІУ квартал 2006 року – 833,33 грн.

Відповідач вважає, що в порушення п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” акти прийому наданих послуг не відповідають вимогам до первинних документів, а саме:

- в актах прийому наданих послуг не вказане місце (юридична адреса) їх складання (в актах вказано тільки місто);

- в актах прийому наданих послуг відсутні зміст та обсяг господарської операції та одиниця виміру господарської операції. Кожний акт повинен містити інформацію щодо відпрацьованого напрямку інформаційно –консультаційних послуг, одиницю виміру (людино-години), ціна одиниці (грн..), загальний обсяг виконаних робіт (людино-години) та загальні витрати виконаних робіт.

Таким чином, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 п/п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 11 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”, п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” позивачем були безпідставно завищені влові витрати по інформаційно –консультаційним послугам, які не підтверджені відповідними документами у наступних податкових періодах:

- 2005 рік - 833,33 грн., в тому числі ІУ кварталі 2005 року –833,33 грн.;

- І квартал 2006 року – 1666,66 грн.;

- І півріччя 2006 року –4166,65 грн., в тому числі ІІ квартал 2006 року –2499,99 грн.;

- 2006 рік - 4999,98 грн., в тому числі ІУ квартал 2006 року - 833,33 грн.

Суд вважає в цій частині донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій необґрунтованим з таких підстав.

Підставою для формування валових витрат платника податків є стаття 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” , пунктами 5.1 та п/п.5.2.1 п.5.2 статті 5 якого передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п/п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

Правила податкового обліку встановлені статтею 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які вимог щодо форми первинних документів не встановлюють.

Пунктом 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дата і місце складання, а також зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції є обов’язковими реквізитами первинних документів бухгалтерського обліку на підставі ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Матеріали справи свідчать, що спірні акти прийому наданих послуг містять місце їх складення, а саме : м. Дніпропетровськ. При цьому Закон не вимагає вказувати адресу із зазначенням вулиці, будинку тощо.

Із змісту актів також вбачається викладення змісту наданих послуг, суть яких викладено в договорі, укладеного з ТОВ „АФ „Каупервуд”, а саме це консультаційно-інформаційні послуги, пов’язані з економіко-правовим забезпеченням господарської діяльності позивача. Одиниця виміру в актах прийому-здачі наданих послуг не зазначена, однак, за висновком суду, це не може бути підставою для їх невизнання як первинних документів, оскільки Закон не містить подібних приписів. Посилання при цьому відповідача на норми Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995року N 88, суд вважає неправомірним через те, що вказане Положення не узгоджується з нормами Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який має вищу юридичну силу і має той же предмет правового регулювання.

На підставі ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пов’язаність спірних послуг з господарською діяльністю позивача суд вбачає із змісту цих послуг, оскільки вважає, що в сучасних умовах здійснення господарської діяльності без економіко-правового забезпечення є ризиком отримати збитки в майбутньому. У зв’язку з цим посилання відповідача на відсутність зростання власного капіталу по спірним операціям суд вважає недоречним.

Далі, в акті перевірки зазначається, що Дочірнє підприємство „Торговий Дім „Дніпрошина” віднесло до валових витрат по рядку 05.2 „Коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів” Декларації по податку на прибуток за 2005 рік 23100,0 грн., які не підтверджені відповідними документами. Попередня перевірка фінансово – господарської діяльності підприємства з питань дотримання податкового законодавства проводилась Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську за період з 01.01.2003 року по 30.09.2005 року. Складено акт № 96-08-02/3-30992704/ДСК від 22.03.2006 року. Усі суми валових доходів та валових витрат були вказані у акті перевірки, який був підписаний та отриманий посадовими особами ДП ТД „Дніпрошина”. Стосовно зазначеної суми, у акті перевірки не було вказано, що валові витрати підприємства були занижені на 23100,00 грн. за період 9 місяців 2005 року.

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення п/п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” позивачем були безпідставно завищені валові витрати за 2005 рік на суму 23100,00 грн.

Суд вважає даний висновок необґрунтованим, оскільки він суперечить даним висновку судово-економічної експертизи №1547/1548, призначеної по справі ухвалою суду 14.08.2007року. Висновок складений 26.11.2007року. Так, згідно з проведеними експертними дослідженнями, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2005 рік на суму 23100,0грн. документально не підтверджуються. Нарахування податку на прибуток на суму 23,1тис.грн. є необґрунтованим.

У матеріалах експертизи вказано, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, які зроблені в результаті їх висновки та надані обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У зв’язку з цим суд приймає висновок експерта як доказ у справі та вважає недоведеними аргументи відповідача про завищення валових витрат позивача у 2005 році.

Враховуючи вищенаведене, слід вважати необґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат по періодах:

- 2005 рік –на 23933,33 грн., в тому числі ІУ квартал 2005 року - 23933,33 грн.,

- І квартал 2006 року – на 1666,67 грн.,

- І півріччя 2006 року –на 4166,65 грн., в тому числі ІІ квартал 2006 року - 2499,98 грн.,

- 2006 рік –на 4999,98 грн., в тому числі ІУ квартал 2006 року - 833,33 грн.

У зв’язку з цим донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 7250,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3501,00 грн. слід визнати безпідставним, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.05.2007 року № 0000342301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.Кеся

Постанову підписано у повному обсязі 26.02.2008року