Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 02.11.2026
Справа № 334/4140/26
Провадження № 2/334/3329/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
02 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Іванової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації у місті Києві та Енергодарська міська військова адміністрація, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
Позивач звернувся із позовом до відповідача із вимогою про позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх вимог вказала про те, що ОСОБА_2 є батьком двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач починаючи з 2015 року, тобто моменту розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , майже не спілкувався з дітьми сторін, не брав участі у їхньому вихованні та житті в цілому, не відвідував дні народження та свята, не цікавився навчанням, здоров`ям та потребами дітей, не опікується станом фізичного та психологічного здоров`я дітей, свідомо ухиляється від виховання дітей, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не цікавиться успіхами у навчанні, не приймає участі у їх фінансовому забезпеченні, не телефонує, не виявляє ніякого бажання щодо присутності у їхньому житті, що підтверджує відсутність належного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків.
З відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей на підставі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області по справі №316/2510/15-ц від 02.15.2015 року. Відповідно до розрахунку №51544497 від 10.06.2026 року, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області ДМУ МЮ України у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 410 902,56 грн.
Відповідно до листа №08/01-47 від 25.02.2026 року Енергодарської гімназії №3 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області, протягом дев`яти років навчання ОСОБА_3 у школі (починаючи з 2017 року) навчанням і вихованням займається виключно мати. Про батька дитини жодної інформації навчальним закладом надано не було.
Відповідно до листа №02-11/04 від 25.02.2026 року Енергодарської гімназії №5 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області, протягом восьми років навчання ОСОБА_4 у школі (починаючи з 2018 року) навчанням і вихованням займається виключно мати. Батько дитини з викладачами на контакт не виходив, успіхами сина не цікавився.
07 жовтня 2026 року практичним психологом було проведено психологічні обстеження дітей. Відповідно до висновків про результати психологічного обстеження, діти мають позитивну емоційну прихильність, довіру та сприйняття матері як джерела підтримки та допомоги. Під час спілкування з дітьми було встановлено, що остання особиста зустріч ОСОБА_3 з батьком відбулась у початковій школі, постійного контакту з дочкою батько не підтримував і не підтримує; остання особиста зустріч ОСОБА_4 з батьком відбулась, коли йому було близько трьох років, постійного контакту з сином батько не підтримував і не підтримує.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Прокурор заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що згідно з абз. 2 ч. З ст. 45, абз. 2 ч. 6 ст. 56 ЦПК України участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини; усиновлення дитини. Звертаю увагу суду, що прокурор не є адвокатом чи представником жодної зі сторін цього спору. Прокурор діє виключно як самостійний процесуальний суб`єкт, завданням якого є захист найкращих інтересів дитини та забезпечення верховенства права, а не відстоювання приватних інтересів позивача чи відповідача.
Висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.06.2026, яким визнано доцільним позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, є одностороннім та ґрунтується виключно на поясненнях позивачки ОСОБА_1 , її дітей та документів, які посвідчують факт проживання з матір`ю та навчання в школі. Крім того, висновок не містить відомостей про дійсні причини поведінки відповідача ОСОБА_2 та ризиків, що така його поведінка дійсно становить реальну загрозу для благополуччя дітей, здоров`я та психічного розвитку. Простої бездіяльності батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких його можна позбавити батьківських прав. З огляду на викладене, висновок органу опіки і піклування є неповним, необґрунтованим та передчасним.
Відповідно до наданої органом державної виконавчої служби довідки станом на 10.06.2026 обліковувалася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі понад 410 тис. грн. Вказана заборгованість виникла з березня 2022 року. В той же час, до березня 2022 року аліменти сплачувалися шляхом відрахування частини заробітної плати відповідача, заборгованість була відсутня.
Крім того, сам по собі факт існування заборгованості зі сплати аліментів, подальше її погашення не може бути автоматично свідчити про наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав без комплексної оцінки усіх фактичних обставин справи.
Прокурор зазначив, що факт співпраці відповідача з окупаційною владою РФ відомий учасникам справи лише зі слів позивачки. Однак, незважаючи на те, що ці відомості їй стали відомі від знайомих, такі особи у судовому засіданні опитані не були та клопотання про їх допит позивачем не заявлено; інших доказів (у т.ч. публікації мережі Інтернет, повідомлення про підозру, вироки суду тощо) такої співпраці відповідача суду не надано. Не надано доказів (у т.ч. не ініційовано перед судом клопотання про їх витребування) щодо можливого перетину відповідачем кордону України; реєстрації його як внутрішньо-переміщеної особи; призову для проходження військової служби, що може свідчити про порушення його права на захист під час судового розгляду у цій справі та з`ясування причин такої його поведінки. Не перевірено також і можливий факт реєстрації смерті відповідача.
Позивачка також повідомила, що метою подання цього позову є вирішення юридичних питань, пов`язаних з можливим виїздом дітей за кордон, оформлення соціальних виплат тощо. В той же час, ОСОБА_1 не надала суду докази, які б свідчили про неможливість вирішення таких питань без ухвалення судового рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (наприклад, відмови уповноважених органів у перетині кордону, оформлення соціальних пільг/ виплат тощо).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. З цього випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї. З урахуванням наведених обставин, прокурор просив відмовити в ОСОБА_1 у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі у загальному порядку, призначено підготовче засідання у справі, зобов`язано орган опіки та піклування скласти висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 30.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань з цього приводу суду не надав.
Частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.
01.07.2006 року укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.07.2006 року.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , яке видане 27.07.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1347, її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 .
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , яке видане 07.02.2012 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 248, її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 .
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 25.09.2015 року у справі №316/1993/15-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.12.2015 року у справі №316/2510/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх доходів.
У зв`язку із окупацією міста Енергодара ОСОБА_1 разом із дітьми виїхала до міста Києва, де вони разом проживають до теперішнього часу.
Відомостей про виїзд з окупованої території ОСОБА_2 відсутні.
Згідно із розрахунком №51544497 від 10.06.2026 року, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області ДМУ МЮ України у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 410 902,56 грн.
Відповідно до листа №08/01-47 від 25.02.2026 року Енергодарської гімназії №3 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області, протягом дев`яти років навчання ОСОБА_3 у школі (починаючи з 2017 року) навчанням і вихованням займається виключно мати. Про батька дитини жодної інформації навчальним закладом надано не було.
Відповідно до листа №02-11/04 від 25.02.2026 року Енергодарської гімназії №5 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області, протягом восьми років навчання ОСОБА_4 у школі (починаючи з 2018 року) навчанням і вихованням займається виключно мати. Батько дитини з викладачами на контакт не виходив, успіхами сина не цікавився.
У відповідності до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації у місті Києві від 22.06.2026 року №109-4217 батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків, а саме: не відвідує дітей, не цікавиться їхнім життям та розвитком, не бере участі у їх вихованні,; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. З урахуванням найкращих інтересів дітей, орган опіки та піклування дійшов висновку, про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Згідно із результатами проведення психологічного обстеження від 07.10.2026 року, який наданий Енергодарською міською військовою адміністрацією, як органом опіки та піклування, діти мають позитивну емоційну прихильність, довіру та сприйняття матері як джерела підтримки та допомоги. Під час спілкування з дітьми було встановлено, що остання особиста зустріч ОСОБА_3 з батьком відбулась у початковій школі, постійного контакту з дочкою батько не підтримував і не підтримує; остання особиста зустріч ОСОБА_4 з батьком відбулась, коли йому було близько трьох років, постійного контакту з сином батько не підтримував і не підтримує.
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що в останнє бачила батька ще коли навчалась у початковій школі. Він не вітає її з днем народження чи іншими святами, не телефонує та не намагається зв`язатись в інший спосіб. Також дитина вказала на те, що вони із батьком припинили зустрічатись ще коли жили в одному місті - Енергодарі.
ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив суду, що в останнє бачив батька у віці трьох років. Після цього батько не спілкувався із ним, у школу не ходив, якоїсь іншої участі у його житті не приймав.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Вимогами ч. 1 ст. 164 СК України унормовано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із пунктом 16 названої постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Частиною восьмою статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з якою слід рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Положеннями статті 166 СК України унормовано, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідач не підтримує зв`язок з позивачем та дітьми. Про дітей він не піклується, їхнім життям не цікавиться та не виявляє такого бажання, матеріально не забезпечує, засобами зв`язку не зв`язується, до органів опіки та піклування з приводу встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні не звертався.
Згідно із поясненнями самих дітей вони в останнє бачили відповідача близько десяти років тому, після цього інформації про будь-яке спілкування батька із дітьми відсутня.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів прокурора про недоведеність позовних вимог, то суд вважає за необхідне вказати про те, що метою участі прокурора у цій категорії справ є захист прав та інтересів дітей. Яким саме чином має бути змінена поведінка відповідача, який десять років свідомо не спілкується із своїми дітьми та виявляє такого бажання, і у чому саме таке свідоме та тривале нехтування інтересами своїх рідних дітей відповідає їхнім інтересам прокурором не зазначено.
Також суд наголошує на тому, що прокурор має повний обсяг процесуальних прав і не позбавлений можливості заявляти клопотання, у тому числі, з питань витребування доказів, у випадку, якщо вважатиме, що такі докази мають істотне значення для вирішення спору. Однак прокурор таким правом не скористався.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором не надано жодного аргументу на користь того, що поведінка відповідача, яка полягає у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками відповідає інтересам дітей, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації у місті Києві та Енергодарська міська військова адміністрація, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання, як внутрішньо переміщенної особи: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін
Судове рішення № 141097427, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 334/4140/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: