Єдиний державний реєстр судових рішень
Заводський районний суд м. Запоріжжя
69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125
Справа № 332/2681/18
Провадження №: 6/332/146/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Блажко У.В., за участю секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Капіталресурс» через систему «Електронний суд» звернулось до Заводського районного суду міста Запоріжжя із заявою про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви представник заявника посилалась на те, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н від 27.09.2013, за умовами якого останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік їх повернення. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено та на виконання рішення видано виконавчий лист № 332/2681/18 від 11.02.2019 про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу за кредитним договором.
22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладений Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 .
Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс». Окрім того, кредитний договір відповідача на момент звернення заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.
На примусовому виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 58869333 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
12.06.2019 постановою головного державного виконавця вищевказане виконавче провадження було завершене та оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив. За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. У зв`язку з вказаним ТОВ «Капіталресурс» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права як стягувача у виконавчому провадженні.
При цьому заявник зазначає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущеним не вважається, оскільки у Перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У зв`язку з викладеним просить замінити сторону (стягувача) у виконавчому листі № 332/2681/18 від 11.02.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" боргу з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» та видати товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа від 11.02.2019 № 332/2681/18 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Представник заявника ТОВ «Капіталресурс» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в заяві просив розгляд справи провести за його відсутності.
Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» боржник ОСОБА_1 , представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили, із заявами про відкладення судового засідання до суду не звертались.
Згідно з ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах .
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2018 року у справі № 332/2681/18, провадження № 2/332/1321/2018, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2013 у розмірі 116 087,35 гривень та судовий збір 1762,00 гривень.
За вказаним рішенням 11.02.2019 стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк» виданий виконавчий лист № 332/2681/18.
На виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 58869333, відкрите на підставі виконавчого листа № 332/2681/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 117 849,35 грн.
Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гайдаш О.С. від 12.06.2019 виконавчий лист № 332/2681/18, виданий 11.02.2019 Заводським районним судом м. Запоріжжя, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, враховуючи постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження № 58869333 завершене не у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» (Клієнт) і ТОВ «Капіталресурс» (Фактор) був укладений договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого Клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги Клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань, який складається Клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між Клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань. Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом купівлі в нього права вимоги та сплачує Клієнту за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Ціна договору купівлі становить 93 375 000,00 грн. Моментом переходу до Фактора права вимоги є день підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі відповідного Реєстру боргових зобов`язань.
Згідно з Актом № 4 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 4 від 10.09.2025 за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 Клієнт АТ КБ «ПриватБанк» передав, а Фактор ТОВ «Капіталресурс» прийняв реєстр боргових зобов`язань № 4 від 10.09.2025.
З копії витягу з реєстру боргових зобов`язань № 4 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, складеного 10.09.2025, вбачається, що під № 49315 зазначено боржника ОСОБА_1 , дата відкриття рахунку 27.09.2013, кількість днів прострочення 4332, сума заборгованості за основним боргом (тіло + відсотки) 14 433,22 грн, з них 3894,60 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 538,62 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
У постанові від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватися питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).
Поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Отже, цивільний процесуальний закон передбачає можливість розгляду двох окремих, самостійних, процесуальних питання щодо: заміни сторони виконавчого провадження; заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначено, що «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України».
Тобто, необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документа на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 724/188/16-ц (провадження № 61-8339св24).
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Матеріали справи свідчать про те, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2018 року у справі № 332/2681/18, провадження № 2/332/1321/2018, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2013 у розмірі 116 087,35 гривень та судовий збір 1762,00 гривень.
За вказаним рішенням 11.02.2019 стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк» виданий виконавчий лист № 332/2681/18.
Із матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, АТ КБ «ПриватБанк» передало ТОВ «Капіталресурс» права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , що випливають із кредитного договору б/н від 27.09.2013.
У постановах від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та від 30 червня 2022 року у справі № 276/1706/14-ц Верховний Суд зазначив: «…вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни».
Судом не встановлено, що договір факторингу оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним, тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
В силу частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Установивши наведені обставини та перевіривши надані заявником докази, суд доходить висновку, що відбулося правонаступництво у спірних правовідносинах, унаслідок чого до ТОВ «Капіталресурс» перейшли права первісного кредитора щодо боржника.
Щодо видачі дубліката виконавчого листа суд зазначає таке.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08).
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гайдаш О.С. від 12.06.2019 виконавчий лист № 332/2681/18, виданий 11.02.2019 Заводським районним судом м. Запоріжжя, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування заяви про видачу дубліката виконавчого листа заявник зазначає, що 12.06.2019 постановою головного державного виконавця вищевказане виконавче провадження було завершене та оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив.
Разом з тим, заявником на підтвердження факту втрати оригіналу виконавчого листа стягувачем не надано жодних належних та допустимих доказів. Крім того, не спростований заявником і факт наявності у стягувача оригіналу виконавчого листа.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки заявником не доведений факт відсутності виконавчого листа у стягувача, у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 259-261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», боржник ОСОБА_1 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача у виконавчому листі його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа задовольнити частково.
Замінити стягувача акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ: 43513923) у виконавчому листі № 332/2681/18, виданому Заводським районним судом м. Запоріжжя 11.02.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 117 849,35 грн.
У видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дубліката виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2019 № 332/2681/18 про стягнення боргу з ОСОБА_1 заборгованості відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя У. В. Блажко
Судове рішення № 141097372, Заводський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 332/2681/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: