Ухвала суду № 141097095, 30.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2831/25

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

без виклику та участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 22 травня 2018 року відповідачка шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №629428 уклала з позивачем кредитний договір, у межах якого банк відкрив на її користь окремий рахунок з видачею позичальниці окремої платіжної картки, відкрив на користь ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію у загальному розмірі 250 000 грн та з встановленим лімітом кредитування у 40 000 грн, а відповідачка зобов`язалася щомісячно частинами повертати кредит, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 0,001 % річних протягом Грейс-періоду та проценти у розмірі 35 % річних протягом звичайного періоду, а також комісії за надання додаткових послуг.

В подальшому розмір кредитного ліміту за договором було збільшено до 75 000 грн з встановленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 46,8 % річних.

Проте позичальниця умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 29 липня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 50 017,72 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 42 899,15 грн;

- заборгованість за процентами 7 096,48 грн;

- заборгованість за комісією 22,09 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04 червня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представниці позивача Кудактіної О.І. про об`єднання вказаної справи в одне провадження з цивільною справою №473/3864/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зобов?язання відновити кошти на кредитному рахунку та списання нарахованих відсотків, комісій.

Ухвалою суду від 22 липня 2025 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №473/3864/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зобов?язання відновити кошти на кредитному рахунку та списання нарахованих відсотків, комісій.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року провадження у справі відновлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представниці позивача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року провадження у справі закрито у зв?язку з відмовою представниці позивача від позову.

22 жовтня 2026 року представниця відповідачки Компанієць А.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення понесених відповідачкою судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

28 жовтня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому остання просила відмовити у стягненні вказаних витрат з підстави недоведення їх необхідності, а також необґрунтованості та невідповідності критерію розумності їх розміру фактичному обсягу наданих адвокатських послуг.

30 жовтня 2026 року від представниці відповідачки ОСОБА_4 надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у яких представниця відповідачки наполягала на стягненні таких витрат у нарахованому розмірі, вказуючи на те, що витрати відповідають критеріям дійсності та необхідності адвокатських послуг, а також розумності їх розміру та відповідності обсягу наданих послуг.

Суд проводив розгляд справи без повідомлення та участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2025 року між адвокатом Компанієць А.В. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги №б/н.

Відповідно до умов договору адвокат Компанієць А.В. зобов`язалася надати ОСОБА_1 увесь обсяг правничої допомоги у цивільній справі №473/2831/25 за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі свого боку ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити на користь адвоката вартість наданої правничої допомоги (гонорар) у розмірі 20 000 грн протягом 15 робочих днів після набуття чинності рішенням у справі, яким буде закінчено розгляд справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Разом з тим, правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що процесуальний кодекс конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Відповідно до п. 1 ч 2 ст. 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічно у своїх постановах (зокрема від 08 грудня 2021 року у справі №454/3919/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 та інших) Верховний Суд неодноразово висловлювався, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише у разі наявності клопотання відповідної сторони про зменшення таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Згідно копії Акту прийняття-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025, датованого 22 жовтня 2026 року, сторони засвідчили, що адвокатом було виконано наступні роботи: ознайомлення зі справою (8 год. 30 хв., з урахуванням часу переїзду адвоката); правовий аналіз позову (2 год.); правовий аналіз клопотання представниці позивача про об?єднання справи з іншим судовим провадження та підготовка письмової правової позиції (1 год); підготовка клопотання про зупинення провадження у справі (30 хв.); підготовка клопотання про поновлення провадження у справі (30 хв.); підготовка заяви про судові витрати (20 хв.); правовий аналіз клопотання позивача про залишення позову без розгляду та підготовка заперечень (1 год.); підготовка заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (20 хв.); складання письмових пояснень (2 год. 30 хв.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 22 липня 2025 року (9 год. 30 хв., з урахуванням часу переїзду адвоката); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 21 жовтня 2026 року в режимі відеоконференції (30 хв.).

Суд вважає доведеними, дійсними та необхідними надані адвокатом послуги в цілому, оскільки вони безпосередньо пов`язані з розглядом справи та передбачені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Водночас суд констатує, що в договорі про правничу допомогу не деталізовано, що фіксований розмір гонорару в 20 000 грн стосується виключно представництва інтересів відповідачки у суді першої інстанції, оскільки вказаний договір передбачає представництво інтересів позивачки в судах усіх рівнів.

За встановленого, враховуючи вищевказане, а також складність справи, час, витрачений на її розгляд, обсяг здійснених представницею відповідачки процесуальних дій, умови Договору про надання правничої допомоги, ціну позову, а також те, що справа по суті розглянута не була у зв?язку з відмовою позивача від позову, суд вважає розумним до відшкодування розмір професійної правничої допомоги у 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять) тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п?ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: О.В. Вуїв