Рішення № 141095549, 30.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4105/26

Провадження №2/442/1900/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої-судді - Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", в інтересах якого діє представник - адвокат Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6107162 від 16.11.2022 в сумі 22357,80 грн, з яких: 6000 грн - тіло кредиту, 10746 грн - відсотки за користування кредитом, 5611,80 грн нараховані позивачем проценти за 47 календарних днів, а також судові витрати у сумі 12662,40 грн., з яких 10000 грн. витрат на правову допомогу та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.11.2022 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6107162. Згідно даного договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Товариством нараховано проценти за користування кредитом в сумі 10746 грн. Позивачем нараховано заборгованість по процентах за 47 календарних днів за період часу з 26.09.2023 по 11.11.2023 у розмірі 5611,80 грн. 25.09.2023 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25.09/23Ф. Згідно даного договору ТОВ «Авентус Україна» за плату відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 було змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал». Відповідачем не погашалася вказана заборгованість. Зважаючи на вказане, просить суд задоволити позовні вимоги.

07.08.2026 відповідач, в інтересах якого діє представник Федоренко О.П., подала відзив на позовну заяву. Відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме не заперечує факту укладення 16.11.2022 з ТОВ «Авентус Україна» договору №6107162 про надання споживчого кредиту та отримання кредитних коштів. Відповідач не погоджується з заявленим до стягнення розміром процентів та витратами на професійну правничу допомогу. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», проценти були нараховані за період з 16.11.2022 по 14.02.2023. Водночас згідно з окремим розрахунком, складеним позивачем після набуття права вимоги за договором факторингу від 25.09.2023, останнім нараховано проценти за період з 26.09.2023 по 11.11.2023. Таким чином, із наданих позивачем доказів вбачається, що нарахування процентів первісним кредитором було припинено 14.02.2023, тобто більш ніж за сім місяців до укладення договору факторингу. При цьому, позовна заява не містить жодних пояснень, чому після припинення нарахування процентів 14.02.2023 їх нарахування було відновлено. Вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих за період з 26.09.2023 по 11.11.2023 у розмірі 5611,80 грн необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними достатніми доказами, заявлений до стягнення розмір процентів явно неспівмірним сумі отриманого кредиту. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Зважаючи на вказане, просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині. Крім того, відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу та вважає їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим на їх виконання. Враховуючи майновий стан відповідача, яка є студенткою денної форми навчання, не має постійного місця роботи, єдиним джерелом доходу такої є стипендія в розмірі 2000 грн., просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

У свою чергу стороною позивача надано відповідь на відзив. З доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав. Укладаючи кредитний договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 16.12.2022 відповідач не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 47 календарних днів (26.09.2023 - 11.11.2023) у межах строку договору, а саме: 6000 грн * 1,99 % = 119,4 грн*47 календарних днів = 5611,80 грн. Згідно з п. 1.1. договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта продажу за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконания зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Враховуючи те, що на момент укладання договору факторингу 25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк договору №6107162 про надання споживчого кредиту від 16.11.2022 не сплив, позивачем здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 47 календарних днів з 26.09.2023 по 11.11.2023. Посилання відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18 є помилковим. У спірних правовідносинах не можуть бути застосовані вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Таким чином, факт укладення Кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Також просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву доводи позивача, викладені в відзиві на позовну заяву доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

16.11.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6107162.

Відповідно до п.1.2. даного договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванян ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

З умов договору вбачається, що сума кредиту становить 6000 грн., тип кредиту - кредит, строк кредиту - 360 дні (п.1.3, п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1.99% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Згідно із п.1.8 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 48984 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, така становить 48984 грн.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, що підписаний відповідачем, остання ознайомлена з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» за договором №6107162 від 16.11.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.09.2023 заборгованість становить 16746 грн., в тому числі 6000 грн - тіло кредиту, 10746 грн - проценти.

Як вбачається з листа АТ "Універсал Банк" від 06.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 16.11.2022 здійснено переказ коштів 6000 грн.

25.09.2023 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25.09/23-Ф. Згідно даного договору ТОВ «Авентус Україна» за плату відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості позивача за період часу з 26.09.2023 по 11.11.2023 сума заборгованості відповідача за процентами складає 5611,80 грн.

Відповідно до п.1.1 згаданого договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» зобов`язалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно із п.1.2. перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «Авентус Україна» передав, а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» прийняв Реєстр Боржників.

З витягу з реєстру боржників від 25.09.2023 вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право вимоги, зокрема, до відповідача в сумі 16746 грн, з яких: 6000 грн - тіло кредиту, 10746 грн - відсотки.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 було змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.610,612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Відповідно до ст. ст.5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене вище, слід дійти висновку, що укладений між первісним кредитором та відповідачем договір, є укладеним з додержанням письмової форми, визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному Законом та договором.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (ст. 1077 ЦК України).

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту на законних підставах.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договору про надання споживчого кредиту, що визнається відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту в сумі 6000 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків у загальній сумі 16357,80 суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що розмір процентів є явно завищеними, таким, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

За змістом частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього Закону, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят процентів вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Надаючи оцінку щодо стягнутої суми заборгованості по процентам, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят процентів вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у даному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань, не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами в договорі за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

При цьому, проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 16357,80 грн. є обґрунтованими.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" підлягають до задоволення повністю.

Згідно ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду на суму 2662,40 грн.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

10.12.2024 між позивачем на адвокатом Столітній М.М. укладено договір про надання правової допомоги №10/12-2024, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною договору. Після виконання заявки адвокат складає Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих полуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису. Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п.4.1., п. 4.4., п.4.6., п.4.8. договору).

Із заявки №19048 від 17.04.2026 до договору №10/12-2024 вбачається, що адвокатом надано ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» юридичні послуги: зустріч адвоката та клієнта - 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів - 840 грн., аналіз чинного законодавства - 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання 840 грн., письмова юридична консультація - 840 грн., проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів - 840 грн., складання позовної заяви - 1640 грн., складання та оформлення інших документів - 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді - 1640 грн, представництво інтересів клієнта -1640 грн. Загальна сума - 10000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 18.05.2026 адвокат Столітній М.М. надав, а клієнт ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" прийняв вищезгадані послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №6107162 від 16.11.2022, укладеним між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 .

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, то суд вважає такі неспівмірними з розглядом даної справи, яка розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін, та зважаючи на вимоги розумності і справедливості, ціну позову, заявлене клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, майновий стан останньої, вважає за доцільне стягнути з відповідача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, рішення не проголошується, а датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №6107162 від 16.11.2022 у сумі 22357,80 гривень (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят сім гривень 80 коп), з яких: 6000 (шість тисяч) гривень - тіло кредиту, 16357,80 грн (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят сім гривень 80 коп) - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 30.10.2026.

Суддя М.М. Грицай