Рішення № 141095531, 02.11.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Cправа№ 336/3202/26

Пр.2/336/2931/2026

02.11.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/3202/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

за відсутності сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 представник позивача О.Поляков за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, за змістом якого просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №413043714 від 23.09.2021 у сумі 46 708,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.09.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №413043714 щодо видачі кредиту у сумі 11 000,00 гривень. Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів. Так, для отримання кредиту відповідач зареєструвався на сайті Кредитодавця та отримав доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації він пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту Кредитодавця. Після цього Відповідач ознайомився з чинною редакцією Правил надання грошових коштів у позику, заповнив свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказав суму коштів, яку бажає отримати. При цьому, як стверджує представник позивача, відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів, необхідних для її проведення, має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Позичальником та від укладення з Позичальником Кредитного договору.

Таким чином, як вказано у позовній заяві, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Крім того, при укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З боку кредитора зобов?язання за договором виконані в повному обсязі. Заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 46 708,20 гривень, складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 11 000,00 гривень, відсотків за користування кредитом у сумі 35 708,20 гривень.

Також відповідно до доводів сторони позивача, 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Додатковими угодами термін дії договору продовжувався.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №161 від 23.11.2021 первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача у розмірі, вказаному у реєстрі прав вимоги.

В подальшому 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитним договором, зокрема, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі, вказаному у реєстрі прав вимоги.

Крім того, 10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитним договором, зокрема, до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача на користь позивача у розмірі, вказаному у реєстрі.

Враховуючи наведене, неможливість позасудового врегулювання спору, стверджуючи, що на користь жодного з кредитодавців заборгованість від позичальника не надходила, відповідні сплати не здійснювались, із посиланням на норми ст.512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.04.2025 прийнято позовну заяву до провадження судді та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також судом у вказаній ухвалі суду задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів. Ухвала суду в частині витребування доказів виконана в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позову просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача не заперечує в разі виникнення обставин, викладених у ч.1 ст.280 ЦПК України.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, викликалась до суду засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою реєстрації, що підтверджено матеріалами справи, при цьому, як внутрішньо переміщена особа, ОСОБА_2 не зареєстрована, як видно з відповіді на електронний запит суду.

На виконання свого процесуального обов?язку, визначеного абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, надіслання копії позовної заяви із додатками здійснено стороною позивача при зверненні до суду, що підтверджено наявними доказами.

Крім того, судом розміщувалось оголошення про виклик відповідачки відповідно до ч.10 ст.187 ЦПК України для забезпечення її участі під час розгляду справи.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заяв та клопотань до матеріалів справи стороною відповідача не надано, про причини своєї неявки відповідачка суд не повідомила, своїм правом на подання заяв по суті спору не скористалась.

За приписами ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Відповідну ухвалу постановлено 16.09.2026, що видно з протокола судового засідання, після чого розпочато стадію з?ясування обставин справи та перевірки їх доказами, визначено порядок дослідження доказів, досліджено позовну заяву. Після перерви 02.11.2026 судом досліджено письмові докази, постановлено ухвалу про закінчення з?ясування обставин справи та перевірки їх доказами, відповідно, суд перейшов на стадію ухвалення рішення.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 23.09.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі первісний кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_2 (далі відповідач, позичальник) укладено кредитний договір (договір кредитної лінії) №413043714, додатком до якого є паспорт споживчого кредиту. Також судом досліджено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на які наведено посилання у договорі.

Відповідно до п.1.1.-1.3 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 11 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Між сторонами укладено саме електронний договір з використанням мережі «Інтернет», підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Грошові кошти кредитором в обумовленій сумі перераховані на картку відповідача, що свідчить про виконання зобов`язань в повному обсязі. Так, на виконання умов кредитного договору, 23.09.2021 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через надавача фінансових платіжних послуг на платіжну картку відповідача, що підтверджено довідкою від 21.09.2025 за підписом директора первісного кредитодавця.

Крім того, згідно з даними, скерованими до суду Акціонерним банком «Південний» на виконання ухвали суду, на ім?я відповідачки емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (що відображений й у заявці про надання кредиту із підписом відповідачки), підтверджено фінансовий номер телефону, а також зарахування на дану картку 24.09.2021 суми 11 000,00 гривень, на підтвердження чого до відповіді долучено виписку по картковому рахунку ОСОБА_3 .

Згідно з п.1.7. кредит надається строком на 30 днів, від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 23.10.2021, що вважається дисконтним періодом. При цьому, як визначено сторонами у договорі, для продовження строку надання кредитної лінії позичальник протягом дисконтного та пільгового періоду має здійснити оплату всіх фактично нарахованих процентів, за умови активації функції продовження дисконтного періоду, що вказано й у п.1.10 договору. Доказів сплати нарахованих процентів протягом вказаного вище строку матеріали справи, зокрема, наданий розрахунок, не містять.

Проте у п.1.12 договору визначено, що факт користування кредитом після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України.

Так, ч.1 ст.212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно, в даному випадку є застосовними положення п. 1.12.1 договору щодо строку кредитування (не більше 90 днів) від дати закінчення дисконтного періоду, тобто, до 21.01.2022, а також п.1.12.2 щодо денної процентної ставки.

Згідно з п.1.9. дисконтна процентна ставка становить 1,93% від суми кредиту за кожний день користування ним, після чого 2,98% за кожний день (п.1.12.2).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» клієнт ОСОБА_2 ідентифікована товариством, ідентифікатор, вказаний у договорі, скерований відповідачу 23.09.2021.

Таким чином, відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Проте, незважаючи на умови договору, взяті зобов?язання, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Так, відповідно до виписки з особового рахунку, а також розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату звернення до суду за кредитним договором, становить 46 708,20 гривень.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця, за кредитним договором від 23.09.2021, ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 27 695,80 гривень, а саме: за тілом кредиту 11 000,00 гривень, за відсотками 16 695,80 гривень. При цьому, проценти нараховувались за період з 23.09.2021 (крім 24.09.2021) до 23.10.2021 в сумі 212,30 гривень, 23.10.2021 1 476,20 гривень, з 27.10.2021 по 327,80 гривень в строк до 23.11.2021.

ТОВ «Таліон» відповідно до даних розрахунку, дослідженого судом, з 24.11.2021 також здійснювалось нарахування відсотків у тотожній сумі в строк до 20.01.2022, тобто, в межах 90-денного строку кредитування.

Таким чином, за кредитним договором від 23.09.2021, ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 46 708,20 гривень, а саме: за тілом кредиту 11 000,00 гривень, за відсотками 35 708,20 гривень.

Також судом досліджено виписку з особового рахунку ОСОБА_2 , із даними про наявну перед ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість.

Крім того, судом встановлено, що 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого на користь ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Так, згідно з п.2.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п.4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги. Право на подальше відступлення прав вимоги врегульовано п. 5.3.3 договору. Строк дії договору узгоджений сторонами правочину до 28.11.2019 (п.8.2 договору), при цьому, відповідно до п.8.6 договору додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання особа сторонами та становлять його невід?ємну частину. Крім того, дослідивши зміст додаткових угод №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 суд вважає підтвердженим продовження строку дії договору факторингу, востаннє до 31.12.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №161 від 23.11.2021 первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача у розмірі, вказаному у реєстрі прав вимоги, а саме: у сумі 27 695,80 гривень, яка складається з тіла кредиту 11 000,00 гривень, відсотків 16 695,80 гривень. Стороною позивача долучено копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021

Також знайшло своє підтвердження, що 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого на користь фактора - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, які виникнуть у майбутньому. Так, згідно з п.2.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п.4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Право на подальше відступлення прав вимоги врегульовано п. 5.3.3 договору. Строк дії договору узгоджений сторонами правочину до 04.08.2021. Відповідно до п.8.6 договору додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання особа сторонами та становлять його невід?ємну частину. Крім того, дослідивши зміст додаткових угод №2 від 03.08.2021, №3 від 30.12.2023 суд вважає підтвердженим продовження строку дії договору факторингу, востаннє до 30.12.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі, вказаному у реєстрі прав вимоги, а саме: у сумі 46 708,20 гривень, яка складається з тіла кредиту 11 000,00 гривень, відсотків 35 708,20 гривень. Стороною позивача долучено копію платіжної інструкції на підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно з вказаним вище реєстром.

Крім того, 10.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників за кредитним договором, зокрема, до відповідача.

Згідно з п.1.1 договору фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов?язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід?ємною частиною цього договору. Відповідно до п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Строк дії договору обумовлений у п.9.3 договору.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено факторові позивачу право грошової вимоги до відповідача у розмірі, вказаному у реєстрі, а саме у сумі 46 708,20 гривень, яка складається з тіла кредиту 11 000,00 гривень, відсотків 35 708,20 гривень. Також судом досліджено копію платіжних інструкцій на підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно з вказаним вище реєстром, копію акта прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором від 10.07.2025, що підтверджує доводи сторони позивача щодо передання реєстру боржників та, відповідно, права вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631, 638 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків. Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.

Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд також зауважує, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, судом встановлено, що 23.09.2021 між первісним кредитором та відповідачем укладено саме електронний договір про надання споживчого кредиту. Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, тобто, відповідно до ч.6,8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідач дійсно ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до досліджених договорів факторингу, позивач набув статусу нового кредитора відповідача за вказаним вище кредитним договором. Наданий розрахунок заборгованості (й виписка по особовому рахунку), є достатніми та допустимими доказами у даній справі на користь наявної заборгованості, контррозрахунка стороною відповідача не подано.

Відповідно, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку про те, що позивач набув право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор, за кредитним договором №413043714 від 23.09.2021, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 11 000,00 гривень, по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 35 708,20 гривень.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 46 708,20 гривень з урахуванням наведених вище складових (тіла та відсотків).

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 2 622,40 гривень, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що професійна правова допомога ТОВ «ФК «ЕЙС» надавалася адвокатським бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 із додатком протоколом погодження вартості послуг, додаткової угоди №25771240112 від 01.09.2025 щодо представництва адвокатом інтересів позивача саме в даній справі, довіреності. На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано й копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг, ордер й копію довіреності. Вартість складання позовної заяви протягом 2 годин, як передбачено актом, становить 5 000,00 гривень, вивчення матеріалів справи щодо боржника 1 000,00 гривень, підготовка адвокатського запиту 500,00 гривень, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500,00 гривень, тобто, загальна сума дорівнює 7 000,00 гривень.

Суд приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Соломком О.В. робіт на підставі договору, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 7 000,00 гривень згідно з наявним описом послуг, викладеним в акті.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку відповідач. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Так, стороною відповідача не подано заперечень проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до приписів ч.1 ст.182 ЦПК України.

Враховуючи наведене обґрунтування, ціну позову, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, із врахуванням наведеного стороною позивача розрахунка, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача, -у загальній сумі 6 000,00 гривень. Суд також наголошує, що відшкодування витрат на професійну правову допомогу здійснюється незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на вказані норми права, повне задоволення позову, критерії відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 гривень.

В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 49, 76-82, 89, 95, 141, 178, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №413043714 від 23.09.2021 у сумі 46 708,20 гривень (сорок шість тисяч сімсот вісім гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2 622,40 гривень (дві тисячі шістсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок), у стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб.13;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 02.11.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух