Рішення № 141094394, 20.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3305/26

Провадження 2-2437/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Савчин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О ВИ В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101933932. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній систем товариства. Відповідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект договору разом з додатками, ознайомилася з усіма його умовами. 24.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 962,72 грн. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 101933932 від 26.07.2025 року в розмірі 17 962,72 грн., з яких: 4 449,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 369,52 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; - 4 144,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф). У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

Представником позивача до суду було подано клопотання, в якому він підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився на адресу суду подав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з тим, що позивачем не доведено наявність у нього станом на 28.05.2026 року прав на стягнення заявленого залишку основної суми кредиту, не доведено законність включення до заборгованості комісії та неустойки, а розрахунок відсотків сформовано на підставі обліку, в якому частина платежів відповідача зарахована на погашення комісії. За договором про споживчий кредит № 101933932 від 26.07.2025 відповідачу надано 7 000,00 грн строком на 360 днів. Пунктом 1.4 договору визначено остаточну дату погашення заборгованості 21.07.2026. Графіком платежів передбачено погашення основної суми кредиту частинами по 7,00 грн у відповідні розрахункові періоди та погашення 6 853,00 грн основного боргу 21.07.2026. За розрахунком самого позивача залишок основної суми кредиту становить 4 449,20 грн, тобто з отриманих 7 000,00 грн. первісним кредитором було зараховано в погашення тіла кредиту 2 550,80 грн. Пунктом 2.4.2 договору передбачено, що платежі, які перевищують поточну та прострочену заборгованість, спрямовуються у погашення тіла кредиту починаючи з першого несплаченого розрахункового періоду, який передбачає погашення тіла кредиту, у хронологічному порядку. З урахуванням зазначеного порядку зарахування та графіка платежів заявлений позивачем залишок 4 449,20 грн. є залишком тієї частини основного боргу, строк погашення якої встановлено на 21.07.2026. Позов подано 28.05.2026, тобто до настання передбаченого договором кінцевого строку погашення основної суми кредиту. У наданих позивачем матеріалах справи відсутня письмова вимога про дострокове повернення кредиту та відсутні докази її направлення і отримання відповідачем, а тому позивачем не доведено реалізацію права на дострокове стягнення 4 449,20 грн. основного боргу до 21.07.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101933932. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства.

Згідно п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, сума кредиту становить 7000,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеного у додатку № 1 до договору.

Згідно п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.6 договору, тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п. п. 2.2.2, 2.2.3 договору.

Відповідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами Договір №101933932 про споживчий кредит підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису. Додаток №1 до договору про споживчий кредит №101933932 містить графік платежів, який також підписаний електронним підписом. Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 26.07.2025 року електронним підписом, містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

24.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 962,72 грн., з яких:- 4 449,20 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;- 2 369,52 грн. сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; - 4 144,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Таким чином, кредитні кошти були фактично надані відповідачу шляхом їх перерахування безпосередньо на його рахунок, що відповідає умовам кредитного договору.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконував.

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку, а отже наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 818,72 грн.

Щодо стягнення комісії в сумі 4144, 00 грн., то ця вимога також підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає, а тому ця вимога підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Із приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосовує суд, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» 7 000,00 грн неустойки.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить з того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору первісним кредитором відповідачу було надано кредитні кошти, що підтверджується наданими до суду доказами, зокрема платіжними документами та матеріалами кредитної справи. Таким чином первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів позичальнику.

Водночас відповідач, всупереч умовам укладеного кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, своєчасно кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом у встановлені договором строки не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №101933932 в розмірі 10 962,72 грн. В іншій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору, що понесені та документально підтверджені позивачем, у розмірі 2662,40 гривень, в порядкуст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.12,18,141,142,263-265,272,280-284,353,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова буд. 2) заборгованість за кредитним договором № 101933932 від 26.07.2025 року в розмірі 10 962,72 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 13 625 грн.12 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного тексту рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В.Потабенко