Рішення № 141094387, 30.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18924/25

Провадження № 2/369/6750/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі судового засідання Погрєбної З.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 18 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4660610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати кредит в сумі 29 600,00 грн, строком на 360 днів з 18.05.2024 року по 13.05.2025 року, за процентною ставкою 1,50 % в день.

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4660610 від 18.05.2024 року у період з 18.05.2024 року по 27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 39 177,18 грн.

27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) укладено договір факторингу № 27/02/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4660610. Станом на дату укладання Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025, строк дії Договору № 4660610 від 18.05.2024 року не закінчився. Таким чином, в межах строку дії Договору, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 , ТОВ «Українські фінансові операції» здійснено донарахування процентів за період з 74 календарних днів (29600 грн*1,5% =164,614654 * 74 календарних днів) у сумі 12181,48 грн.

Відповідачка належним чином зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 62 332,97 грн, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10 974,31 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором в розмірі 39 177,18 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 74 календарних днів в розмірі 12 181,48 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 62 332,97 грн, з яких: 10 974,31 грн - заборгованість за основним боргом; 39 177,18 грн сума процентів, нараховані первісним кредитором, 12 181,4841 грн сума процентів, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 74 календарних днів, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Крім того, позивач просив у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до його виконання. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.10.2025 було витребувано докази по зазначеній справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив суд слухати справу без участі позивача та їх представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4660610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого надано кредит в сумі 29 600,00 грн, строком на 360 днів, за процентною ставкою 1,50 % в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33724.

За умовами Договору, Товариство зобовязуєтьсчя надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строкової, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2. Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 29 600,00 грн, тип кредиту - кредит (п.1.2 Договору).

Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3 Договору).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3. цього Договору (п. 1.4 Договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.8 Договору).

Сторони узгодили, зокрема, порядок обчислення (нарахування) процентів, Порядок зміни процентів.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за Договором, перерахувавши грошові кошти у розмірі 29 600,00 грн за реквізитами банківської картки відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про підтвердження 18.05.2024 року переказу коштів на номер карти НОМЕР_2 , номер транзакції в систем iPay.ua- 399877768, призначення платежу: Зарахування 29600,00 грн на картку НОМЕР_2 .

Відповідно до листа АТ «ПриватБанк», який надійшов на виконання ухвали суду, з якого вбачається, що на ім`я відповідачки ОСОБА_1 була емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку було зараховано кошти на суму 29 600,00 грн від 18.05.2024 року.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит на умовах передбачених Договором.

Натомість, відповідачкою порушено зобов`язання за кредитним договором, а саме не надала своєчасно ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Так, згідно з наданим позивачем детальним розрахунком, заборгованість за договором № 4660610 станом на 27.02.2025 року становить 64 951,49 грн, з яких: 10 974,31 грн - заборгованість за основним боргом; 39 177,18 грн - заборгованість по відсотках, 14 800,00 грн штрафні санкції.

27.02.2025 року між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з даними Акту прийому-передачі та Витягу з Реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором № 4660610, у сумі 64 951,49 грн, з яких: 10 974,31 грн - заборгованість за основним боргом; 39 177,18 грн - заборгованість по відсотках, 14 800,00 грн - штрафні санкції.

Разом з тим 14 800,00 грн штрафних санкцій позивачем до стягнення не заявлялися.

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» строк Договору № 4660610 про надання споживчого кредиту від 18.05.2025 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 74 календарних днів з 28.02.2025 року по 12.05.2025 року в межах строку договору, що відповідно до розрахунку становить: 10 974,31 грн * 1,5 % = 164,41 грн * 74 календарних днів = 12 181,14 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договори є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідачка ОСОБА_1 ознайомилася з наданою в договорі інформацією, що засвідчила електронним підписом, вибрала та погодилася з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклала кредитний договір підписавши їх особистим електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Тобто таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за Договором № 4660610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.05.2024 року, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за процентами нараховувалася первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» за період з 18.05.2024 року по 16.06.2024 року за ставкою 0,45%, за період з 17.05.2024 року по 27.02.2025 року за ставкою 1,5% в день протягом усього строку кредитування до відступлення права вимоги.

Разом з тим, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

З урахуванням правил обчислення строків протягом наступних 120 днів, тобто до 20 серпня 2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, а починаючи з 21 серпня 2024 року застосуванню підлягав максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Правило щодо максимального розміру денної процентної ставки має імперативний характер, а погодження сторонами договору фіксованої ставки не надає їм права відступити від установленої законом максимальної межі. Такий підхід застосовується судами при перерахунку процентів за договорами, укладеними в перехідний період.

З детального розрахунку первісного кредитора вбачається, що станом на 27 лютого 2025 року ним було нараховано процентів у загальному розмірі 48 651,49 грн, із яких: за період з 18.05.2024 року по 15.06.2024 року включно нараховано проценти у розмірі 3 862,80 грн - сплачено відповідачем; за період з 16.06.2024 року по 04.07.2024 року включно нарахована проценти у розмір 5 611,51 грн сплачено відповідачем, а залишок визначено у сумі 39 177,18 грн.

За період із 21 серпня 2024 року до 27 лютого 2025 року включно, тобто за 191 день, первісним кредитором на залишок основного боргу 10 974,31 грн застосовувалася ставка близько 1,5 % на день та щоденно нараховувалося по 164,61 грн.

Розмір процентів, фактично нарахованих первісним кредитором за цей період, становив: 164,61 грн * 191 день = 31 440,51 грн.

Отже, розмір процентів, нарахованих первісним кредитором до 21 серпня 2024 року та включених до загальної суми 48 651,49 грн, становив: 48 651,49 грн 31 440,51 грн = 17 210,98 грн.

Починаючи з 21 серпня 2024 року проценти могли нараховуватися не більше ніж за ставкою 1 % на день.

За період із 21 серпня 2024 року до 27 лютого 2025 року включно розмір процентів становить: 10 974,31 грн * 1 % * 191 день = 20 960,93 грн.

Таким чином, загальний розмір правомірно нарахованих первісним кредитором процентів становить: 17 210,98 грн + 20 960,93 грн = 38 171,91 грн.

З урахуванням сплачених відповідачем 9 474,31 грн процентів залишок процентної заборгованості перед первісним кредитором становить: 38 171,91 грн 9 474,31 грн = 28 697,60 грн.

Після переходу права вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» за період із 28 лютого 2025 року до 12 травня 2025 року включно нарахувало проценти за 74 календарних дні за ставкою 1,5 % на день.

Однак у цей період максимальна денна процентна ставка відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» становила 1 %.

Тому розмір процентів за зазначені 54 дні становить: 10 974,31 грн * 1 % * 74 дні = 8120,99 грн.

Отже, загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить: 28 697,60 грн + 8 120,99 грн = 36 818,59 грн.

Щодо вимоги про подальше нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

За змістом частини одинадцятої статті 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

У пунктах 238-239 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 зазначено, що нарахування відсотків або пені на майбутнє ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

У цій справі позивач не заявив до стягнення конкретно визначену та розраховану суму трьох процентів річних за період прострочення, що передував ухваленню рішення, а просив лише встановити їх нарахування на майбутнє. Отже, відсутня матеріально-правова вимога, задоволення якої могло б бути продовжене у порядку частин десятої й одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Крім того, зазначені норми процесуального закону передбачають можливість визначити подальше нарахування відсотків або пені, але не встановлюють механізму нарахування виконавцем інфляційних втрат, а тому вимога про майбутнє нарахування інфляційних втрат також не ґрунтується на частинах десятій й одинадцятій статті 265 ЦПК України.

Також, відповідно до пункту 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин підстав для задоволення вимоги про зазначення в судовому рішенні подальшого нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних до моменту виконання рішення відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 4660610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.05.2024 року у загальному розмірі 62 332,97 грн, з яких: 10 974,31 грн - заборгованість за основним боргом; 28 697,60 грн - проценти, нараховані первісним кредитором; 8 120,99 грн проценти, нараховані за період з 28.02.2025 року по 12.05.2025 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, заявку на виконання доручення № 4660610, акт приймання-передачі виконаних робіт від 18 вересня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4660610 від 18.09.2025 року, ордер та інші документи, якими підтверджено надання правничої допомоги на суму 10 000 грн.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.

Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд бере до уваги розмір понесених позивачем витрати за фактично отриману правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн та враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.

З урахуванням критеріїв реальності та розумності суд визначає розмір відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1857,25 грн (2442,40 грн - сплачений судовий збір * 76,67 % - процентне співвідношення задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4660610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 травня 2024 року у загальному розмірі 47 792 (сорок сім тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 90 коп., з яких: 10 974 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 31 коп. - заборгованість за основним боргом, 28 697 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 60 коп. - проценти, нараховані первісним кредитором; 8 120 (вісім тисяч сто двадцять) грн 99 коп. проценти, нараховані за період з 28 лютого 2025 року по 12 травень 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору у розмір 1 857 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім) гривень 25 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40955896, що розташовується за адресою: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення виготовлено 30.10.2026 року.

Суддя Наталя Хацько