Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №504/3450/26
Провадження №2/504/4007/26
Доброславський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2026с-ще ДоброславДоброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
за участі секретаря Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проти Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379692, 67512, Одеська обл., Березівський р-н, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла позивачці (на той час ОСОБА_3 ) належний їй житловий будинок з господарськими будівлями в с. Каїри.
Житловий будинок належав спадкодавиці згідно із записом у погосподарській книзі Каїрської сільської ради. Державна нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок та рекомендувала звернутися до суду.
Рух справи.
Ухвалою судді від 27.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 09.10.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивачки адвокат Денісова Н.Д. у заяві від 28.09.2026 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце всіх судових засідань відповідач повідомлявся шляхом надсилання судових повісток до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, заперечень проти позову не висловив.
27.10.2026 року до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 208/95 щодо майна ОСОБА_2 , заведеної Комінтернівською державною нотаріальною конторою Одеської області.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Каїри Комінтернівського району Одеської області, про що виконкомом Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області складено відповідний актовий запис, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11.05.1995 року, та повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
15.07.1992 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області Мукосей Л.І. та зареєстрований у реєстрі за № 26.
Цим заповітом ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Каїри Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_3 , яка проживала в АДРЕСА_2 .
Відповідно до відмітки секретаря виконкому сільської ради станом на 30.08.1995 року заповіт не скасовано і не змінено.
Судом встановлено, що позивачка є тією самою особою, на ім`я якої складено заповіт. ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18.09.2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується актовим записом про шлюб № 1885, складеним Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивачки ( НОМЕР_1 ) збігаються з даними, зазначеними в актовому записі про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в межах шестимісячного строку з дня смерті спадкодавиці, батько позивачки ОСОБА_6 , діючи від імені своєї малолітньої на той час доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав до Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями в с. Каїри.
Згідно з копіями матеріалів спадкової справи № 208/95, які надійшли до суду, на підставі цієї заяви Комінтернівською державною нотаріальною конторою 04.11.1995 року заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_2 . У заяві зазначено, що інших спадкоємців, зокрема того з подружжя, хто пережив спадкодавицю, немає.
На момент відкриття спадщини позивачці виповнилося дев`ять років.
Згідно з довідками виконавчого комітету Каїрської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 222 від 16.07.2007 року та № 229 відповідно до запису № 37 на сторінці 39 погосподарської книги № 3 Каїрської сільської ради за померлою ОСОБА_2 значиться одноповерховий кам`яний житловий будинок, збудований у 1948 році, розташований на земельній ділянці площею 0,29 га в АДРЕСА_1 .
Листом державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області від 16.07.2007 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки не надано документа, що посвідчує право власності спадкодавиці на цей будинок. Нотаріус рекомендував звернутися до суду.
Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим ФОП ОСОБА_7 станом на 20.06.2026 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 36,8 кв.м, у тому числі житловою площею 16,4 кв.м, веранди, сараю літ. «Б», огорожі № 1 та воріт № 2.
Релевантне законодавство.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої цього Кодексу застосовуються, якщо спадщина відкрилася не раніше дня набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується законодавство, чинне на час її відкриття (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2021 у справі № 185/10173/16-ц).
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спірних правовідносин щодо прийняття спадщини застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Щодо заповіту.
Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
Суд переконаний, що заповіт ОСОБА_2 від 15.07.1992 року посвідчений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, зареєстрований у реєстрі, не скасований і не змінений, недійсним у встановленому порядку не визнавався. Отже, він є підставою для спадкування.
Щодо прийняття спадщини малолітньою спадкоємицею.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 14 ЦК УРСР за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.
Згідно зі ст. 60 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час відкриття спадщини, захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладається на їх батьків, які є законними представниками своїх неповнолітніх дітей.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2021 у справі № 185/10173/16-ц (провадження № 61-6398св20) зазначив, що нормами ЦК УРСР не передбачено автоматичного прийняття спадщини неповнолітньою особою. Прийняття спадщини від імені малолітньої дитини, яка в силу віку не може самостійно вчинити таку дію, здійснюється її законним представником, зокрема шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини від імені дитини.
На відміну від ч. 4 ст. 1268 чинного ЦК України, яка визнає малолітню особу такою, що прийняла спадщину в силу прямого припису закону, ЦК УРСР вимагав від законного представника малолітнього спадкоємця вчинення активних дій, передбачених ст. 549 ЦК УРСР.
Судом встановлено, що такі дії вчинено. 04.11.1995 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, батько позивачки як її законний представник подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за заповітом від імені своєї малолітньої доньки.
На думку суду, ця заява є належним волевиявленням малолітньої спадкоємиці на прийняття спадщини, вчиненим в її інтересах особою, яка в силу закону мала право діяти від її імені.
Отже, позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строк, і спадщина визнається належною їй з часу її відкриття з 09.05.1995 року (ст. 548 ЦК УРСР).
Прийнята спадщина не втрачається через те, що спадкоємиця тривалий час не отримала свідоцтва про право на спадщину. Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Щодо права власності спадкодавиці на житловий будинок.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Аналогічне правило містилося і в законодавстві, чинному на час відкриття спадщини.
Позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину на будинок з тієї причини, що в спадкодавиці немає правовстановлюючого документа у сучасному розумінні свідоцтва про право власності чи відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому суд перевіряє, чи належав будинок спадкодавиці на праві власності за законодавством, чинним на час його виникнення.
Суд звертає увагу, що порядок оформлення та підтвердження права власності на житлові будинки в сільській місцевості до середини 1990-х років істотно відрізнявся від порядку, встановленого для міст.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, поширювалася лише на міста та селища міського типу. Реєстрація житлових будинків, розташованих у селах, бюро технічної інвентаризації не здійснювалася.
Облік житлових будинків у сільській місцевості та їх власників вели виконавчі комітети сільських рад у погосподарських книгах відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановами Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5, від 12.05.1985 № 5-24/26 та від 25.05.1990 № 69.
Записи в погосподарських книгах вносилися на підставі даних, наданих членами господарства, та підтверджували належність житлового будинку громадянину. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням належності житлового будинку, що знаходиться в сільському населеному пункті, могли бути довідки виконавчого комітету сільської ради, видані на підставі записів у погосподарських книгах.
Отже, за законодавством, чинним на час будівництва будинку та на час відкриття спадщини, запис у погосподарській книзі був належним підтвердженням права власності громадянина на житловий будинок у селі, а окрема реєстрація такого права в органах технічної інвентаризації не вимагалася.
Обов`язкова державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в органах бюро технічної інвентаризації в усіх населених пунктах, у тому числі в сільській місцевості, була запроваджена лише після втрати чинності Інструкцією 1966 року на підставі наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 13.12.1995 № 56, тобто вже після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент їх виникнення діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудовано у 1948 році, і згідно із записом № 37 у погосподарській книзі № 3 Каїрської сільської ради власником цього будинку значилася ОСОБА_2 .
Суд переконаний, що спадкодавиці на момент смерті на праві власності належав спірний житловий будинок з господарськими будівлями, а тому він входить до складу спадщини.
Щодо способу захисту.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним зі способів захисту є визнання права.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Верховний Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується за наявності перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 130/1846/24).
У цій справі позивачка прийняла спадщину, звернулася до нотаріуса, проте отримала відмову у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, які спадкодавиця за законодавством того часу й не мала обов`язку отримувати. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.
За таких обставин позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, а обраний нею спосіб захисту є належним та ефективним.
Курісовська сільська рада є належним відповідачем, оскільки спірне майно розташоване на території Курісівської територіальної громади, а за відсутності спадкоємців спадщина могла бути визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади.
Висновки суду.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).
Щодо судових витрат.
Позивачка не просила стягувати з відповідача судові витрати. Крім того, звернення до суду зумовлене не порушенням відповідачем прав позивачки, а неможливістю оформити спадкові права в нотаріальному порядку.
Тому судові витрати слід залишити за позивачкою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 524, 534, 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1296 ЦК України, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проти Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379692, 67512, Одеська обл., Березівський р-н, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 36,8 кв.м, житловою площею 16,4 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами (веранда, сарай літ. «Б», огорожа № 1, ворота № 2), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
СуддяВ. К. Барвенко
Судове рішення № 141094366, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області) було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 504/3450/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: