Рішення № 141092484, 30.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
30.10.2026
Номер справи
759/16359/25
Номер документу
141092484
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16359/25

пр. № 2/759/1473/26

30 жовтня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.,

за участю секретаря - Дрога Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської РДА про знесення об`кта самочинно побудованого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року представник Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: зобов`язати ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028 площею 0,0955 га на АДРЕСА_1 із приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва житлового будинку, споруди 3-4, загальною площею 44,2 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732253880000) та житлового будинку споруди 1-3, загальною площею 225,3 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732220780000).

Позов мотивовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу на підставі договору дарування від 16 березня 2017 року № 236 прийнято рішення, яким право власності, на земельну ділянку загальною площею 0,0955 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 . У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2018 року № 978, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Земельна ділянка загальною площею 0,0955 га з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028, яка розташована на АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 . На земельній ділянці розміщено нерухоме майно житловий будинок загальною площею 198, 4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отримавши висновок про можливість поділу об`єкта нерухомості, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора та зареєструвала право власності на житловий будинок, споруди 3-4, загальною площею 44,2 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732253880000), який належить ОСОБА_1 ; на житловий будинок, споруди 1-3, загальною площею 225,3 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732220780000), який належить ОСОБА_1 . Однак, згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.07.2025 № 055-9766, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не надавались. Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028). Під час розгляду судової справи № 202/810/16-ц та справи № 759/12152/19 судами встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване самочинне будівництво, у користування чи власність ОСОБА_3 не надавалась, а тому він не міг набути права власності на спірне нерухоме майно та, відповідно, в подальшому здійснювати будь-які дії щодо нього, в тому числі і відчуження на користь інших осіб. Тобто, у даному випадку, будівництво на земельній ділянці позивача здійснено самовільно, внаслідок чого у Київської міської ради у відповідності до приписів ст. 376 Цивільного кодексу України виникло право на захист порушеного права шляхом зобов`язання знесення самочинно збудованого майна.

05.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Київської міської ради, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить: - визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028, площею 0,0955 на АДРЕСА_1 ; - визнати за нею право власності на житловий будинок, площею 225,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , розташований на земельниій ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028; - визнати за нею право власності на споруду, площею 44,2 кв.м., що розташована на АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028.

Зустрічний позов мотивує тим, що 14.10.2025 року ОСОБА_1 отримано листа б/н від 09.09.2025 року від Управління захисту прав та інтересів територіальної громади КМР з пропозицією сплатити кошти за користування земельною ділянкою (безпідставно збережні кошти) з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028 у сумі 12137,81 грн. та нормативно грошову оцінку земельної ділянки у сумі 1963108,74 грн. На виконання вимог листа КМР ОСОБА_1 23.10.2025 року внесено на відповідні рахунки 12137,90 грн., 576500,00 грн. та 1388109 грн. Вказані обставини на думку позивача за зустрічним позовом вказують на те, що ОСОБА_1 діяла добросовісно, відкрито та дотриманням вимог органу місцевого самоврядування, не ухилялася від виконання обов`язків, пов`язаних із використанням земельної ділянки, а навпаки- вжила всіх необхідних заходів для врегулювання правовідносин. Факт звернення Київської міської ради із вимогою про сплату коштів за користування земельною ділянкою, визначення розміру такиж платежів, а також надання реквізитів для їх сплати, свідчить про фактичне визнання позивачем за основним позовом існування правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою. Крім того, зазначає, що будинок та спірна ділянка придбана ОСОБА_1 за платними договорами купівлі-продажу 25.05.2018 року. При укладені вказаних договорів, приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О. було перевірено відсутність обтяжень та заборон відчуження на нерухоме майно за даними реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також перевірено відсутність податкової застави на активи сторін за даними державного реєстру обтяжень рухомого майна. Наведене свідчить про законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та житловий будинок у АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 набула у власність зазначені об`єкти нерухомості на підставі реальних оплатних договорів, вона є добросовісним набувачем.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.09.2025 року у залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Службу у справах дітей Святошинської РДА.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року у справі закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив задовольнити, з підстав зазначених у позові. Щодо зустрічного позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 в задоволенні основного позову просив відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, зустрічний позов підтримав просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується основний позов та зустрічний, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

25 лютого 2016 року заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі № 202/810/16-ц за ОСОБА_3 визнано право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 198, 4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 січня 2017 року додатковим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі № 202/810/16-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 січня 2017 року, визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0955 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 за ОСОБА_3 .

23 лютого 2017 року на підставі зазначеного рішення державним реєстратором ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» м. Києва зареєстровано право приватної власності на вказану вище земельну ділянку, індексний номер: 33996221.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу на підставі договору дарування від 16 березня 2017 року № 236 прийнято рішення, яким право власності, на земельну ділянку загальною площею 0,0955 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстровано за ОСОБА_6 право приватної власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2018 року № 978, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №432187788 від 20.06.2025 року, за ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок загальною площею 44,2 кв.м. на земельній ділянці 8000000000:75:096:0028 з л. А, споруди №3-4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 225,3 кв.м. на земельній ділянці 8000000000:75:096:0028 з л. А-1, споруди №1-3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №67538296 та №67537385.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2017 року у справі № 202/810/16-ц заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2016 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2017 року скасовано та призначено цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у справі № 202/810/16-ц позовну заяву за позовом ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року скасовано ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року справу № 202/810/16-ц про розірвання договору та визнання права власності передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та постановою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року, позов задоволено частково. Розірвано інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 20 червня 2015 року. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 202/810/16-ц судами встановлено:

«З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Святошинського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018101080000200 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, в ході розслідування якого досліджується факт самовільного, всупереч установленому законом порядку набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 площею 0,0955 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 115-116).

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування з приводу надання спірної земельної ділянки у власність чи користування в порядку діючого законодавства.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 198,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач звернувся до суду за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту».

Суд апеляційної інстанції у постанові від 08.09.2022, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції зазначає:

«Основною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції зазначив факт самочинної побудови такого майна і не доведення позивачем наявності у нього права власності або права користування земельною ділянкою під будинком.

З наведеною позицією в повній мірі погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Позивачем було подано до суду вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, однак не було надано відповідних документів, які підтверджують належність земельної ділянки під ним ні позивачу, ні відповідачу.

Представлені позивачем до суду документи стосовно реалізації частини передбаченої законом процедури отримання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028 жодним чином не посвідчують факту завершення такої процедури та набуття права власності або користування такою земельною ділянкою. Більш того, з наданих до суду самим позивачем витягів з державного земельного кадастру вбачається, що спірна земельна ділянка не належить ні позивачу, ні відповідачу.

Свою позицію у даній справі ОСОБА_1 ґрунтує на тому, що вона придбала спірний будинок та земельну ділянку під ним у ОСОБА_2 , яка в свою чергу набула права власності на такі об`єкти відповідно до договору дарування. При цьому на час набуття такого будинку та земельної ділянки право власності продавця було належним чином зареєстровано, а правовою підставою первісного виникнення права власності на будинок було заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, права власності на земельну ділянку додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, які на той час ще існували і ще не були скасовані. Вказані обставини з точки зору третьої особи свідчать про належність набуття ОСОБА_1 права власності на будинок та земельну ділянку.

З такою позицією колегія суддів апеляційного суду погодитись не може. Для визнання належності особі права внаслідок його набуття за цивільно-правовою угодою має бути встановлена наявність підстав (та їх належність) для первісного виникнення такого права, яке в подальшому може бути передано однією особою іншій. При цьому рішення суду, яке в подальшому було скасоване, не породжує цивільних прав для будь-якої сторони.

Вищевказане заочне рішення та додаткове рішення суду були в подальшому скасовані. На даний час не існує жодного чинного судового рішення, яке б підтверджувало першопочаткове право на спірний будинок та земельну ділянку. За таких умов апеляційний суд констатує той факт, що первісне право власності на будинок та земельну ділянку у ОСОБА_3 належним чином не виникало. В свою чергу вказане свідчить про відсутність такого права й у його подальших набувачів, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За таких умов позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення у зв`язку з відсутністю у неї того права, яке вона вимагає захистити, через відсутність цього права у осіб, які їй начебто його передали».

11.03.2019 Київська місцева прокуратура № 8 листом № 43-1249вих-19 повідомила Київську міську раду про факт вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Києва земельної ділянки площею 0,0955, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 на підставі рішень Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

08.07.2019 Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Трубінська О. О., ОСОБА_3 , у якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 25 травня 2018 року № 978; витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 та передати цю земельну ділянку у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року у справі № 759/12152/19 позовну заяву задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 25 травня 2018 року № 978. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 та передано цю земельну ділянку у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 759/12152//19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Д`яконової К. І., задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Так, під час розгляду касаційної скарги Верховним Судом встановлено:

«В матеріалах справи відсутні докази щодо належності ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, судове рішення, на підставі якого він набув право власності на спірну земельну ділянку, скасовано.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_3 до органів місцевого самоврядування з приводу надання спірної земельної ділянки у власність чи користування в прядку діючого законодавства. Оскільки ОСОБА_3 не набув право власності на спірну земельну ділянку, та відповідно, не міг в подальшому здійснювати будь-які дії щодо неї, у тому числі відчужувати на користь третіх осіб. Установлено, що спірний будинок, який у подальшому був відчужений на користь третіх осіб, набутий ним на підставі судового рішення, яке скасовано.

Установлено, що рішення про виділення спірної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не приймав, а здійснене на ній будівництво є самочинним, оскільки набуте ОСОБА_3 на підставі скасованого судового рішення, та у подальшому незаконно відчужене на користь третіх осіб».

Як було встановлено вище, земельна ділянка загальною площею 0,0955 га з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028, яка розташована на АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 .

На земельній ділянці розміщено нерухоме майно житловий будинок загальною площею 198, 4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.07.2025 № 055-9766, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не надавались.

В реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» (зі змінами) відсутні відомості про документи щодо присвоєння об`єктам нерухомого майна, об`єктам будівництва адреси АДРЕСА_1 .

Згідно листа Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.07.2025 № 073-2457, станом на час надання відповіді до Департаменту не надходили документи, передбачені Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 щодо отримання права на виконання підготовчих / будівельних робіт і прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028).

08.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Київської міської ради із заявою в якій просить з метою зберження її права на житловий будинок, та усвідомлючи завдані збитки теритоіральній громаді міста Києва, заначити суму таких збитків у вигляді безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та суму компенсації щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:096:0028 та надати розрахунок зазначених сум та реквізити для перерахування коштів.

Листом Управління захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва від 14.10.2025 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 повідомило останню про суму збитків та нармативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з зазначенням реквізитів.

ОСОБА_1 на підставі листа від 14.10.2025 року внесено на відповідні рахунки грошові кошти у розмірі 12137, 90 грн., 576500,00 грн. та 1388109 грн., що підтверджується копіями квитанцій.

У відповідь на адвокатський запит №1/26 від 09.03.2026 року, КМР листом від 09.03.2026 року №225-СК-780 повідомило, що підтвердження зарахування безпідставно збережених коштів управління направило запит до розпорядника інформації - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Наразі листами Департемент відмовився у наданні запитуваної інформації.

Згідно листа Департаменту земельних ресурсів, вбачається, що відповідно до виписок по рахунку UA6289999803140005444000026001 отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/24060300, код ЄДРПОУ 37993783 зараховано кошти на зазначений рахунок частинами, а саме: 23.10.2025 року у сумі 12137,90 грн., 04.02.2026 року у сумі 575000,00 грн., 04.02.2026 року у сумі 1388108,84 грн. від ОСОБА_1 .

Адвокатом Одінцовим Е.В. направлено клопотання від 03.04.2026 року до Київської міської ради, відповідно до якого, просить врахувуючи оплату нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028 та безпідставно збережених коштів визнати право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

У відповідь на вищевказаний запит, Київська міська рада листом від 24.04.2026 року №225-КР/1432 повідомила, що розгляд поданого клопотання буде відбуватися відповідно до Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 року №241/2463, та з урахуванням Правил підготовки та прийняття рішень орагнами Київської міської ради щодо набуття та припинення прав на землю комунальної власності в місті Києві, затверджені рішенням Київської міської ради від 09/10/2025 98/10565.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК).

Особливості права власності на землю врегульовані ЗК, відповідно до статті 80 якого суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 78 ЗК право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. При цьому права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою в повному обсязі можуть належати лише власникові земельної ділянки.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина 1 статті 375 ЦК).

Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво, або здійснює будівництво без відповідного документа, проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту наведеної норми, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 17.12.2025 у справі №908/2388/21, на які послався прокурор в касаційній скарзі).

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватись земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї. Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, житловий будинок, споруди 3-4, загальною площею 44,2 кв.м. , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га, кадастровий номер 8000000000:75:096:0028, яка також зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, по АДРЕСА_1 та житлловий будинок сопруди 1-3, загальною площею 225,3 кв.м., який знаходиться на вищевказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У справі 202/810/16-ц ОСОБА_1 завернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок, вважаючи, що він оспорює або не визнає її право власності. Суди встановили, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на вказаний житловий будинок, а також і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, правовий статус нерухомого майна як об`єкту самочинного будівництва встановлений під час розгляду судової справи № 202/810/16-ц та доказуванню не підлягає, як і той факт що ОСОБА_1 не набула жодних прав на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028.

Так, у статті 392 ЦК України йдеться про визнання права власності, яка не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Згідно частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником.

Частина третя статті 376 ЦК України, на відміну від частини сьомої цієї статті, набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не ставить у залежність від того, чи відповідають виконані роботи державним будівельним нормам і правилам і чи не порушують права третіх осіб та не суперечать суспільним інтересам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Рішення уповноважених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Окрім того, за результатом розгляду судової справи № 202/810/16-ц та судової справи № 759/12152/19 суди, встановивши, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване самочинне будівництво, у користування чи власність ОСОБА_3 не надавалась, дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав є повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки із приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 і від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц сформулювала висновок щодо питання комплексного застосування положень статті 41 Конституції України, статей 328, 331, частин другої, четвертої, п`ятої статті 376 ЦК України і статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду виклала таку правову позицію: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 Цивільного кодексу України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно , яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята цієї ж статті).

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Як було встановлено вище, земельна ділянка загальною площею 0,0955 га з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028, яка розташована на АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 .

На земельній ділянці розміщено нерухоме майно житловий будинок загальною площею 198, 4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отримавши висновок про можливість поділу об`єкта нерухомості, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора та зареєструвала право власності на житловий будинок, споруди 3-4, загальною площею 44,2 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732253880000), який належить ОСОБА_1 ; на житловий будинок, споруди 1-3, загальною площею 225,3 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732220780000), який належить ОСОБА_1 .

Однак, згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.07.2025 № 055-9766, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не надавались.

Згідно листа Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.07.2025 № 073-2457, станом на час надання відповіді до Департаменту не надходили документи, передбачені Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 щодо отримання права на виконання підготовчих / будівельних робіт і прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028).

Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028).

Тобто, у даному випадку, будівництво на земельній ділянці позивача здійснено самовільно, внаслідок чого у Київської міської ради у відповідності до приписів ст. 376 Цивільного кодексу України виникло право на захист порушеного права шляхом зобов`язання знесення самочинно збудованого майна.

При цьому, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або у користування, юридична або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на земельній ділянці площею 0,0955 га, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:75:096:0028, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, здійснено самочинне будівництво, яке порушує права власника земельної ділянки.

Законом встановлено, що власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК).

Згідно із частиною 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 2 статті 212 ЗК приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 212 ЗК установлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

На об`єкт самочинного будівництва не виникає права власності як на нерухому річ (згідно із частиною 2 статті 376 ЦК особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК.

Частиною 4 статті 376 ЦК встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

Зазначена норма покладає обов`язок щодо знесення об`єкта самочинного будівництва на особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Такою є особа, яка має юридичні права на об`єкт самочинного будівництва. До визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК, статус об`єкта самочинного будівництва не змінюється.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та обставини, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за основним позовом знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, позивач зазначає, що нею було замовлено та в повному обсязі оплачено проведення нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, а також сплачено безпідставно збереженні кошти за користування земельною діялнкою, що, на її думку, є достатньою підставою для визнання за нею права власності на це майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом з земельної ділянки, визначеним за встановленими та затвердженими нормативами, і використовується виключно як економічна та розрахункова база для визначення розміру земельного податку, орендної плати, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок тощо. Сплата вартості послуг з виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки або оплата самої оцінки за своєю правовою природою є лише підготовчим етапом землевпорядного процесу і не є правочином, спрямованим на відчуження чи набуття майна.

Суд звертає увагу, що оплата нормативної грошової оцінки не замінює собою передбачену законом процедуру набуття права власності на земельну ділянку державної власності та не може вважатися правовою підставою для виникнення такого права.

Сам по собі факт здійснення підготовчих чи технічних дій не є підставою для набуття права власності, якщо у позивача відсутній первинний юридичний склад (рішення уповноваженого органу) для його виникнення.

Крім того, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, передумовою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є наявність у позивача такого права, яке виникло на законних підставах.

Оскільки уповноваженим органом державної влади рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність позивача не приймалося, договір купівлі-продажу чи інший цивільно-правовий договір не укладався, право власності на цю ділянку у позивача за зустрічним позовом не виникло, будинок є об`єктом самочинного будівництва.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд не може підміняти собою уповноважені органи державної влади чи місцевого самоврядування та приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян за відсутності відповідного адміністративного рішення чи волевиявлення самого власника (держави). Захист прав у судовому порядку не може здійснюватися у спосіб, який суперечить чинному законодавству або нівелює встановлений законом адміністративний порядок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Також суду зазначає, звертаючись до суду з основним позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради діє у законний спосіб, передбачений статтею 376 ЦК України та статтею 212 ЗК України. Позивач дотримався необхідних гарантій захисту права власності від свавільного втручання, ініціювавши судовий розгляд спору, що виключає можливість визнання дій органу місцевого самоврядування непропорційними або такими, що не відповідають принципу верховенства права.

Розподіл судового збору

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог за основним позовом, сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської РДА про знесення об`кта самочинно побудованого майна - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Київській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:096:0028 площею 0,0955 га на АДРЕСА_1 із приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва житлового будинку, споруди 3-4, загальною площею 44,2 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732253880000) та житлового будинку споруди 1-3, загальною площею 225,3 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0955 га (кадастровий номер 8000000000:75:096:0028) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732220780000).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Київської міської ради (вул. Хращатик 36, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 22883141) судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради,, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда

Часті запитання

Який тип судового документу № 141092484 ?

Документ № 141092484 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141092484 ?

Дата ухвалення - 30.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141092484 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141092484 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141092484, Святошинський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141092484, Святошинський районний суд міста Києва було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141092484 відноситься до справи № 759/16359/25

Це рішення відноситься до справи № 759/16359/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141092483
Наступний документ : 141092486