Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/15285/20
Провадження № 2/752/108/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Мороза Дмитра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49136235 від 11.10.2019р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності 33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18772380000, за ТОВ «Каса народної допомоги»; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946865 від 29.01.2015р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, запис про право власності 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29393880000, за ТОВ «Каса народної допомоги»; зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської
ради (Київської міської державної адміністрації), суб`єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Мороза Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41936235 від 11.10.2019р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності 33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18772380000, за ТОВ «Каса народної допомоги»; зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суб`єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946865 від 29.01.2015р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, запис про право власності 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2939380000, за ТОВ «Каса народної допомоги».
В обгрунтування позову зазначила, що є власником нерухомого майна - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 19.03.2004р., виданого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Кугуровою О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №8-1407., та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.02.2012р., серії СЖ №019386. 27.03.2013р. між позивачем та відповідачем 1 укладено Кредитний договір №2703002/000-КФІВ/13. Також 27.03.2013р. в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №2705, предметом якого є належний позивачу житловий будинок та земельна ділянка. Між позивачем та ОСОБА_2 11.09.2012р. було укладено шлюб. У 2013р.-2014р. позивач тяжко захворіла та не могла контролювати свої дії. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.04.2017р. позивача визнано недієздатною. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2017р. опікуном ОСОБА_3 призначено ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 є законним представником позивача. На ім`я ОСОБА_2 від відповідача 1 було направлено вимогу про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном за вих. №43-01/19 від 29.10.2019р. Із вказаної вимоги ОСОБА_2 стало відомо, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було звернено стягнення в порядку Закону України «Про іпотеку». 26.12.2019р. ОСОБА_2 отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, зі змісту якої стало відомо, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем 1, підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво, серія та номер 3768,
виданий 26.09.2019р., видавник ПН КМНО Верповська О.В., Договір іпотеки, серія та номер 2705, виданий 27.03.2013р., видавник ПН КМНО Верповська О.В., Кредитний договір, серія та номер 2703002/000-КФІВ/13, виданий 27.03.2013р., підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49136235 від 11.10.2019р., прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Морозом Д.М. Також із вказаною довідки стало відомо, що право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, також зареєстровано за відповідачем 1 у Державному реєстрі прав під номером запису про право власності 8545355, підставою виникнення права власності зазначено Договір іпотеки, серія та номер 2705, виданий 27.03.2013р., видавник ПН КМНО Верповська О.В., підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946865 від 29.01.2015р., прийняте державним реєстратором Молдовановою Г.М. Позивач вважає, що рішення №4913635 та рішення №18946865 прийняті з порушенням норм чинного на той період законодавства та підлягають скасуванню. Так, як зауважує позивач, відповідач 1 не виконав свої зобов`язання, що полягають у надсиланні іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, чим порушив ч. 1, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на 25.09.2019р.). Окрім цього, як вказує позивач, відповідачем 1 порушено ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на 04.02.2019р.) п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, (у редакції станом на 23.07.2019р.), оскільки в переліку документів, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення №49136235, відсутні документи, яких вимагає вказаний пункт та стаття, а саме - оригінали правовстановлюючого документи, копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Також рішення №49136235 відповідач 2 прийняв із грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, оскільки був зобов`язаний відмовити у державній реєстрації прав на підставі статті 23, 24 Закону. Окрім того, відповідачем 1 порушено п. 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки в переліку документів, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення №18946865, відсутні документи, яких вимагає вказаний пункт та стаття, а саме - оригінали правовстановлюючого документу, копія письмової вимоги про усуненні порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від
іпотекодавця, та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строк з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Також рішення №18946865 відповідач 3 прийняв з грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868, оскільки був зобов`язаний відмовити в державній реєстрації прав на підставі п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на 25.11.2014р.). Отже, як зазначає сторона позивача, у зв`язку з порушенням відповідачем 1 вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а саме щодо неналежного повідомлення позивача та/або законного представника про стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, та у зв`язку з порушенням відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868, вказане майно вибуло із власності позивача, чим порушено права останньої.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіної О.О. від 08.09.2020р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надала письмові пояснення щодо вимог позовної заяви та просить позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначає, що в даному випадку до Департаменту, який виступає в даному спорі в якості 3-ї особи, висунуто позовні вимоги зобов`язального характеру, та у зв`язку з цим посилається на практику Верховного Суду, де в постанові від 13.03.2019р. суд вказав про те, що позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб, а тому суд не може задовольняти позовні вимоги про зобов`язання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вчинити певні дії. Також вказує про те, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У разі задоволення даного позову позивач має право звернутися із заявою та відповідними документами до Департаменту для прийняття рішення державним реєстратором Департаменту.
Відповідач 1 подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, за яким
просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач 1 зазначає, що позивачем не були повернуті кошти, що отримані нею від відповідача 1 згідно Кредитного договору №2703002/000-КФІВ/13. 29.09.2019р. приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. видано Свідоцтво про направлення вимоги ОСОБА_2 за №3768. У подальшому у зв`язку з невиконанням стороною позивача вимоги за відповідачем 1 зареєстровано право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач 1 є законним власником зазначеного нерухомого майна. Твердження позивача про ненаправлення вимоги про усунення порушень за кредитним договором позивачу не відповідають дійсності. Звернення стягнення на майно здійснено правомірно. Реєстрація була здійснена у відповідності до діючого на момент реєстрації законодавства. Доказів неналежної реєстрації права власності за відповідачем 1 позивачем не надано.
Також відповідачем 1 подана заява про застосування строків позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що жодних письмових вимог ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 не отримували, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про іпотеку», та не знали про те, що житловий будинок та земельна ділянка перейшли у власність до відповідача 1. Окрім того, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України №1127, відповідну вимогу мав направити саме іпотекодержатель, а не нотаріус. Відомості за декларацією №0302807755907 не зареєстровані в системі АТ «Укрпошта». Представник відповідача 1 не надав жодного доказу направлення іпотекодержателем відповідної вимоги у встановленому законодавством порядку. Із вказаного також виходить, що вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано, а тому дії відповідача 1 не є законними. Позивач також посилається на практику Верховного Суду та звертає увагу на постанову від 25.04.2017р. у справі №816/1774/15. Щодо заявленого про застосування строку позовної давності, то позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався з інформаційної довідки від 26.12.2019р. із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після чого звернувся до суду. Отже, перебіг строку позовної давності по даній праві слід відраховувати від 26.12.2019р. і цей строк закінчився б 26.12.2021р. у випадку не звернення позивача до суду.
У запереченнях відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про заборгованість та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Починаючи з 2015р. могли вільно отримати дані про реєстрацію майна. Позивач повинна була вжити заходів, якщо вважала, що права були порушені, однак цього не зробила, а, отже, строк позовної давності позивачем пропущений. Також звертає увагу на те, що позивач має довести ту обставину, що відповідач 1 не надав певних документів під час реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
За ухвалою суду від 21.09.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2023р. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 13.06.2023р. ухвалу
Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2023р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2023р. справу №752/15285/20 передано на розгляд судді Колдіній О.О.
Згідно розпорядження керівника апарату суду від 03.08.2023р. №691 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв`язку з тим, що судді Колдіній О.О. надано відпустку тривалістю 40 календарних днів, здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08. 2023р. справу №752/15285/20 розподілено на суддю Ольшевську І.О.
За ухвалою від 03.08.2023р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 , постановила розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
Постановою Верховного суду від 13.10.2023р. постанову Київського апеляційного суду від 13.06.2023р. залишено без змін.
04.12.2023р. до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , за якою вона просить суд розглядати справу з наступними вимогами до відповідачів: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Мороз Дмитра Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49136235 від 11.10.2019р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18772380000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги»; припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: №33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 187772380000; поновити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.03.2004р., виданого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Кугуровою О.С. та зареєстровано в реєстрі за №8-1407; визнати право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ; визнати право власності на нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18946865 від 29.01.2015р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29393880000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги»; припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» на
земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29393880000; поновити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:790242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29393880000; визнати право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29393880000 за ОСОБА_1 та внести відповідні відомості; визнати суму нарахованого боргу за кредитним договором, зазначену у вимозі від 26.09.2019р. такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та договору, та встановити розмір боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Каса народної допомоги» в розмірі 403 099,36 грн., з яких тіло кредиту - 140 000,00 грн.; відсотки за користування у строк кредитування - 19 980,87 грн.; пеня (штрафні санкції) - 70 000,00 грн.; 3% річних за користування чужими грошовими коштами - 12 588,49 грн.; інфляційні витрати - 160 530,00 грн.; встановити факт зарахування зустрічних однорідних (грошових вимог) у частині погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Каса народної допомоги» та часткове погашення компенсації вартості житлового будинку ТОВ «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_1 , та визнати внаслідок цього виконаним кредитний договір №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_1 залишок вартості знесеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (після зарахування зустрічних однорідних вимог) у сумі 1 961 450,64 грн.; визнати припиненим договір іпотеки від 27.03.2013р. внаслідок належного виконання зобов`язань боржником за первісним договором (кредитним договором №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р.; припинити запис про іпотеку №472000 від 27.03.2013р. та запис про обтяження №471867 від 27.03.2013р. щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18772380000; припинити запис про іпотеку №472176 від 27.03.2013р. та запис про обтяження №472257 від 27.03.2013р. щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер майна: 29393880000.
У заяві про уточнення розміру позовних вимог позивач зазначає, що з вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором позивачу стало відомо про здійснений відповідачем 1 розрахунок заборгованості в розмірі 1 723 255,13 грн., який не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», Закону України «Про споживче кредитування, Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому позивач подає коректний, на його погляд, розрахунок та просить здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 . Окрім того, позивач зазначає, що будинок на сьогоднішній день є знищеним за розпорядженням на той момент титульного володільця, визнання перереєстрації будинку недійсною не забезпечить захисту
прав позивача, оскільки відповідне нерухоме майно було знищено повністю. З огляду на що необхідна компенсація вартості майна, яке було втрачене титульним правовласником на момент знищення у випадку винесення рішення про скасування державної реєстрації. У звіті про оцінку садибного (індивідуального будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , визначено вартість такого будинку у 2 364 550,00 грн. на дату здійснення оцінки 21.09.2021р. Оскільки майно, яке є предметом цього позову було знищено, що фактично виключає можливість звернення з віндикаційним позовом, у такому випадку єдиним способом відновлення порушених прав є отримання компенсації вартості такого майна. Також позивач зазначає, що позивач має зобов`язання передати грошові кошти в певному розмірі відповідачу 1, у свою чергу, відповідач 1 має обов`язок компенсувати вартість знищеного майна при винесенні судом рішення про скасування державної реєстрації, оскільки це майно є знищеним за розпорядженням відповідача 1. Оскільки вартість знесеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 2 364 550,00 грн., а заборгованість позивача перед відповідачем 1 складає 403 099,36 грн., то внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог борг позивача перед відповідачем 1 є виконаним, а відповідач 1 має сплатити позивачу 1 961 450,64 грн. На думку позивача, всі зазначені вимоги в уточненій позовній заяві стосуються одних предметів та правовідносин. Враховуючи протиправний характер дій відповідача 1, систематичне порушення прав споживача за таким договором, у тому числі, знесення житла відповідача в період наявності спору про право на нього (як спосіб тиску), необхідний комплексний розгляд судом усіх вимог для встановлення справедливості та недопущення подальших маніпуляцій з боку відповідача 1 та необхідності повторних звернень до суду щодо цих же правовідносин.
За ухвалою суду від 11.03.2024р. залучено до участі у справі в якості третьої особи Міністерство юстиції України.
За ухвалою суду від 27.05.2024р. прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовної заяви.
Відповідач 1 подав письмовий відзив на уточнену позовну заяву, вважає вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач 1 вказує, що позивач поданням уточненої позовної заяви намагається поза межами строків позовної давності та в порушення процесуальних норм у рамках даної справи оскаржити, в тому числі, кредитний договір, розрахунок заборгованості, а також створити штучну заборгованість відповідача 1 перед позивачем. Звертає увагу на те, що відповідно до Свідоцтва про направлення вимоги відповідна заява була надіслана поштою 15.07.2019р., вручена 17.07.2019р., що засвідчується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №030280775590. Отже, позивач отримав розрахунок заборгованості 17.07.2019р., тобто більше, ніж 3,5 роки до дати уточненої позовної заяви. Позивачем чи його представником протягом усього цього часу не оскаржувався розрахунок заборгованості. Тобто, як вказує відповідач 1, позивачем пропущено строк позовної давності. Окрім того, відповідач 1 зазначає, що позивач жодного належного доказу факту знищення будинку, як і факту здійснення такої дії саме відповідачем 1 чи за розпорядженням відповідача 1 не надає. Щодо надано звіту про оцінку вартості майна, то, на думку відповідача 1, він є неналежним, недопустимим та
недостовірним доказом, оскільки отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.
Міністерством юстиції України поданий відзив на уточнену позовну заяву. Міністерство вказує, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову в частині пред`явлених вимог до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М.
За ухвалою суду від 01.12.2025р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні заслухані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_2 показав, що взяли із ОСОБА_1 кредит на ремонт будинку. Деякий час платили. Свідок особисто сплачував кредит готівкою в касі ТОВ «Каса народної допомоги». Коли давали кредит, то задавали запитання, чим буде виплачуватися кредит. Свідок і ОСОБА_5 покладалися на те, що частину будинку вони здавали квартирантам, а також свідок працював. Потім склались так обставини, що не могли кілька місяців сплатити кредит, після чого пішли дзвінки з погрозами, а також на подвір`ї почали з`являтись по 10-12 здорових чоловіків, які то вікна вибивали, то труби різали. Поліцію викликали, однак заяв не подавали. ТОВ «Каса народної допомоги» створила умови, за яких квартиранти не могли жити в будинку (двері зламали, дах, порізали труби, батареї, котел порізали), а значить унеможливили сплату кредиту. Серед чоловіків, які з`являлись на подвір`ї, був ОСОБА_6 , який був директором ТОВ «Каса народної допомоги». Потім товариство притягнуло Київгаз, щоб Київгаз відрізав газ. Однак представник Київгазу відмовилася відрізати газ. Потім приїхали з документом про те, що вони вже є власниками. Також приїхав трактор, виніс ворота і забор. Свідок щось встиг забрати - документи, телефони. І більше в будинок не пускали. Трактор почав ламати будинок. Повністю не зніс, а зробив так, як будинок став руїною. На руїнах свідок намагався щось знайти із речей. Викликали поліцію, однак поліція нічого не змогла зробити, оскільки в них були документи на будинок. На наступний день приїхало 5-6 камазів і почали вантажити все разом з речами, майже все зрівняли до фундаменту будинку, до підлоги. Свідок заявив, що вимогу про сплату боргу не отримував від ТОВ «Каса народної допомоги». Також свідок показує, що до цих подій сварився із касиром ТОВ «Каса народної допомоги», з приводу того, що хотів уточнити, яку суму ним було сплачено, однак вона не надавала інформації.
Свідок ОСОБА_4 показав, що десь у 2019р. був виконуючим обов`язків ТОВ «Каса народної допомоги», а директором десь 2022р. Позивачу надавались грошові кошти у кредит в гривні, але прив`язка була до долара. Відомо про укладення договору іпотеки. Зі сторони ОСОБА_7 можливо був один платіж за кредитом, але точно він не знає. Лист-вимогу боржникам відправляли, відправляла нотаріус Верповська. Коли будинок був на балансі відповідача 1, то отримували припис благоустрою щодо усунення порушень. Не пам`ятає, чи подавались позови щодо виселення з будинку позивача.
Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованова Г.М. подала письмові заперечення на уточнену позовну заяву. Зазначає, що чинна редакції ЦПК не передбачає такого процесуального документа як уточнена позовна заява, а тому її слід повернути без розгляду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку учасників справи, судом встановлено наступне.
27.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги, як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений Кредитний договір №2703002/00-КФІВ/13, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в національній валюті України на загальну суму 71 000,00 грн. на поточні цілі позичальника, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит позикодавцеві з урахуванням прийнятого сторонами валютного ризику, обумовленого цим Договором.
Згідно з п. 1.2. Кредитного договору кредит надається позичальнику строком з 27.03.2013р. по 27.03.2014р.
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору позичальник сплачує позикодавцю проценти за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 30,00 процентів річних.
У відповідності до п. 1.4., п. 1.6. Кредитного договору в якості забезпечення своїх зобов`язань за цим Договором позичальник надає в іпотеку позикодавцю нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 79,5 кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, площею 0,0848 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно надається в іпотеку в порядку та на умовах, що викладені в Договорі іпотеки. На дату укладання цього Договору сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 91 000,00 грн.
29.04.2013р. між позивачем та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, за яким було збільшено суму кредиту за Кредитним договором на 19 000,00 грн.
За Додатковою угодою №2 від 04.06.2013р. до Кредитного договору збільшено кредит за Кредитним договором на 50 000,00 грн.
Таким чином, загальна сума кредиту, що визначена до видачі позичальнику позикодавцем, за Кредитним договором становила 140 000,00 грн.
27.03.2013р. між ТОВ «Каса народної допомоги», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено Договір іпотеки, за яким визначено, що цим Договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло в ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р.
Предметом іпотеки за Договором іпотеки стало наступне майно: 1. житловий будинок АДРЕСА_1 . Даний будинок складається з житлового будинку під літ. «А» житловою площею 79,50 кв.м., сарай під літерою «В», вбиральня під літ. «Г», №1-3 спорудження, та належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 19.03.2004р. Кунгуровою О.С., державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори за реєстровим №8-1407, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на
об`єкти нерухомого майна на прав приватної власності 16.04.2004р. в реєстрову книгу №д. 45-132 за реєстровим номером 4894. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1068424, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18772380000, виданий реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 07.03.2013р.; 2. земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0848 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель та споруд, та належить іпотекодавцю на підставі Державного акту серії ЯЖ №019386, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.02.2012р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №07-7-06708, кадастровий номер 8000000000:79:242:0022.
Згідно з п. 2.2. Договору іпотеки сторони оцінюють предмет іпотеки в розмірі 91 000,00 грн.
Стаття 6 Договору іпотеки містить положення про позасудове врегулювання та застереження про задоволення вимоги іпотекодержателя.
Так, у п. 6.1. Договору іпотеки зазначено, що даним застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя сторони цього Договору визначають спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
За п. 6.2. Договору іпотеки сторони цього Договору вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на розсуд іпотекодержателя або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного договору, або шляхом набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особи - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому цим Договором.
Згідно з п. 6.3. Договору іпотеки сторони цього Договору вирішили, що іпотекодержатель в разі порушення боржником (іпотекодавцем) зобов`язань за основним договором задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особи - покупцеві. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за основним договором.
Договір іпотеки посвідчений 27.03.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстровано в реєстрі за №2706.
Також 27.03.2013р. між ТОВ «Каса народної допомоги», як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, укладено Договір поруки №П12703002/000-КФІВ/13, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором усім своїм майном за невиконання або прострочення виконання обов`язків, що несе боржник ОСОБА_1 за основним договором -
Кредитним договором №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р.
Згідно з п. 3.1. Договору порки передбачена п. 2.1. цього Договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов`язків основного договору.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 08.10.2019р. державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Морозом Дмитро Олександровичем проведена державна реєстрація права власності на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 79,5 кв.м. у АДРЕСА_1 , за ТОВ «Каса народної допомоги». Підстав для державної реєстрації: свідоцтво, серія та номер: 3768, виданий 26.09.2019р., видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.; Договір іпотеки, серія та номер: 2705, виданий 27.03.2013, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.; Кредитний договір, серія та номер: 2703002/000-КФІВ/13, виданий 27.03.2013р., видавник сторони; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49136235 від 11.10.2019р. 13:46:30, Мороз Дмитро Олександрович , Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро»; номер запису про право власності 33644994.
Також вбачається, що 28.01.2015р. державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бондаренко А.В. проведена державна реєстрації права власності на предмет іпотеки - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:242:0022, площею 0,0848, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Каса народної допомоги», підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 2705, виданий 27.03.2013р., видавник: НП Верповська О.В., підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18946865 від 29.01.2015 14:23:29, Молдованова Галина Миколаївна , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ, номер запису про право власності 8545355.
Окрім того, важливо зазначити про те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.04.2017р. ОСОБА_1 визнано недієздатною. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14.11.2017р. у справі №752/20952/17 ОСОБА_2 призначено опікуном ОСОБА_1 .
Відтак, предметом спору в даній справі, є, в тому числі, рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Мороза Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49136235 від 11.10.2019р., за яким внесено відомості про право власності на будинок по АДРЕСА_1 за відповідачем 1, та рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946865 від 29.01.2015р., за яким внесено відомості про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:242:0022, за відповідачем 1, у зв`язку з порушенням вимог ст. 35
Закону України «Про іпотеку», а саме щодо неналежного повідомлення позивача та/або законного представника про стягнення на предмет іпотеки, та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за №868.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майно, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимоги про усунення порушення. В цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога пров виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимоги іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечний договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинність на момент укладення Договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимоги іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Тобто, законодавством і на момент укладення Іпотечного договору, і не момент звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачався такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимоги іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема, й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Аналогічні висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023р. у справі №759/5454/19, від 19.05.2020р. у справі №644/3116/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі №199/1276/17 зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Таким чином, завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем.
Судом встановлено, що відповідно до статті 6 Договору іпотеки від 27.03.2013р. іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом, у тому числі, набуття права власності на предмет іпотеки.
Згідно з п. 6.4. Договору іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) умов основного договору, в тому числі, у випадку одноразової чи неодноразових прострочок боржником (іпотекодавцем) сплати та/або неповернення кредиту іпотекодержателю, порушення будь-яких інших умов основного договору, а також у випадку порушення іпотекодавцем умов цього Договору, в т.ч. умов зберігання та/або експлуатації предмета іпотеки - незалежно від настання строку виконання зобов`язань по основного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається: стислий зміст порушених зобов`язань; вимога пров виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк; попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.
Згідно з п. 6.5. Іпотечного договору вимога про усунення порушень може також містити вимогу про дострокове виконання боржником (іпотекодавцем) основного зобов`язання за основним договором.
За п. 6.6. Іпотечного договору вимога про усунення порушень надсилається поштою рекомендованим листом. Письмова вимога направляється за
місцезнаходженням іпотекодавця, зазначеним у цьому Договорі. У разі зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання), іпотекодавець зобов`язаний у 3-денний термін повідомити іпотекодержателя щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання). У разі, якщо іпотекодержатель не був повідомлений про такі зміни, направлення повідомлення за адресою іпотекодавця, вказаною в даному Договорі, вважається як направлене належним чином, а іпотекодавець не має права оспорювати факт належного направлення такого повідомлення іпотекодержателем іпотекодавцю.
Умовами п. 6.7. Договору іпотеки визначено, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та чинного законодавства.
Згідно з п. 6.8. Договору іпотеки якщо порушення, викладені в письмовій вимозі про усунення порушень, не будуть усунені у строк, зазначений іпотекодержателем у згаданій письмовій вимозі, то вважатиметься, що на розсуд іпотекодержателя або іпотекодавець передав у власність іпотекодержателя предмет іпотеки, або іпотекодержатель набув право продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного в письмовій вимозі про усунення порушень.
Суд зауважує, що одним із обгрунтувань позову є те, що позивач на отримував письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю.
У зв`язку з цим судом встановлено наступне.
Так, у матеріалах справи міститься Свідоцтво від 26.09.2019р., видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстроване в реєстрі за №3768, яким приватний нотаріус посвідчила те, що нею заяву ТОВ «Каса народної допомоги» передано ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заява містила відомості, а саме: "Вимога згідно вимог ст. 25 Закону України «Про іпотеку».
Як вбачається зі змісту Вимоги, яка викладена у Свідоцтві від 26.09.2019р., вона містила вимогу про виконання ОСОБА_2 порушених ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р., а саме протягом тридцяти одного календарного дня (протягом 31-го календарного дня та в межах цього строку) з дня отримання цієї вимоги сплатити на користь ТОВ «Каса народної допомоги» в повному обсязі суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 1 723 255,13 грн, з якої 1 523 187,45 грн. заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. 140 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту; 95 200,00 грн. доходу від валютного ризику; 1 022 000,00 грн. пені в розмірі 2% від суми кредиту (від 140 000,00 грн.) згідно п. 10.1. Договору за порушення строку повернення тіла кредиту за період 1 рік - з 27.03.2014р. по 26.03.2015р. включно (265 днів); 2 800,00 грн. штрафу в розмірі 2% від суми кредиту (від 140 000,00 грн.) згідно п. 10.1. Договору за порушення строку повернення тіла кредит; 242 000,12 грн. - інфляційних витрат за період з 27.03.2014р. по 26.03.2017р. включно (згідно ст. 625 Цивільного кодексу України); 21 187,33 грн. 3% річних від простроченої суми за тілом кредиту з за період з 27.03.2014р. по 26.03.2017р. включно (згідно ст. 625
Цивільного кодексу України); 200 067,68 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, у т.ч., 23 977,38 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом; 175 538,43 грн. заборгованості зі сплати пені за прострочення сплати процентів; 551,87 грн. заборгованості зі сплати штрафу за прострочення сплати процентів.
Також у Свідоцтво посвідчено те, що заява була надіслана поштою 15.07.2019р. Вказана заява вручена 17.07.2019р., що засвідчується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03028 0775590 7. Відповіді на заяву через нотаріуса не надходило.
У відповідності до ст. 84 Закону України «Про нотаріат» нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
Стаття 84 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на момент надсилання вимоги про усунення порушень та видачі свідоцтва, містила аналогічні норми.
Отже, стаття 84 Закону України «Про нотаріат» уповноважує нотаріуса здійснювати нотаріальну дію - передачу заяв фізичних та юридичних осіб (поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку, за допомогою технічних засобів). За результатом цієї дії нотаріус видає кредитору свідоцтво про передачу заяву.
Наявність такого свідоцтва нотаріуса, на думку суду, є належним доказом того, що кредитор дійсно виконав свій обов`язок щодо ініціювання процедури повідомлення боржника.
Як встановлено вище, оскільки позивач не виконав вимогу відповідача 1 згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», то відповідач 1 зареєстрував за собою право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, процедура за ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо предмету іпотеки, яким є будинок за вказаною вище адресою, є дотриманою.
Разом з тим, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:242:0022 за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за відповідачем 1 28.01.2015р., набуте ним з порушенням ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки із свідоцтва про передачу заяви приватного нотаріуса від 26.09.2019р. вбачається, що вимога про усунення порушення була отримана ОСОБА_2 17.07.2019р., тобто більше, ніж за 4 роки після реєстрації права власності на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки.
Отже, за відсутності інших доказів про направлення такої вимоги та отримання її боржником за не менш як тридцятиденний строк до 28.01.2015р., тобто дати реєстрації права власності земельної ділянки за відповідачем 1, вказане з позиції позивача і підтверджує ту обставину, що позивач не отримував письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.
У відповідності до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 25.12.2015р. №1127, чинного на момент реєстрації за відповідачем 1 права власності на будинок, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцем та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій заяві; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
За п. 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2013р. №868, чинного на момент реєстрації за відповідачем 1 права власності на земельну ділянку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в які зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, як пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, так і пунктом 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2013р. №868, визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №802/1340/18-а, від 19.05.2020р. у справі № 644/3116/18, від 26.07.2023р. у справі № 759/5454/19.
У пунктах 54-60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270.
Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів направлення вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, доказів завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, суд констатує порушення при реєстрації права власності за відповідачем 1 на земельну ділянку, за відсутності на момент реєстрації права на звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну
ділянку, шляхом позасудового врегулювання, а, отже, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18946865 від 29.01.2015р. державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
У свою чергу, суд не знайшов підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49136235 державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Д.О., за наявності в матеріалах справи доказів того, що відповідач 1 набув на момент реєстрації за собою права власності та прийняття державним реєстратором відповідного рішення права на звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок, шляхом позасудового врегулювання.
Підсумовуючи, суд робить висновок про те, що іпотекодержатель дотримався порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, тому діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка не спростована іпотекодавцем, а, отже, іпотекодержатель набув права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, слід зазначити, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Про це вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17.
Державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023р. по справі № 910/15792/20.
У постанові зазначено, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц).
Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
Власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження
своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна
реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Отже, за загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.
Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній нині редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав. Чинна нині редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що в разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. Чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також містить пряму вказівку на те, що в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Таким чином, порядок дій державного реєстратора в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований чинними нині абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Якщо суд доходить висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор у разі скасування рішення про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, повертає у попередній стан права чи обтяження, що існували до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2026р. у справі №753/11139/22 виснував про те, що заявлені позивачем вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є належним способом захисту. Задоволення таких вимог призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей
про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Таким чином, права позивача в даному випадку поновлюються шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г.М. про державну реєстрацію прав за відповідачем 1 на земельну ділянку.
Щодо вимоги позивача про визнання суми, нарахованої за кредитним договором, зазначеної у вимозі від 26.09.2019р., такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та договору, та встановлення розміру боргу позивача перед відповідачем 1 у розмірі 403 099,36 грн. слід зазначити наступне.
Так, позивач зазначає про безпідставність нарахування комісій за валютним ризиком, зазначаючи про те, що умовами кредитного договору не встановлена видача кредитних коштів у валюті.
Разом з тим, згідно п. 3.2. Кредитного договору сторони домовились прийняти на себе валютний ризик шляхом введення при розрахунках одна з одною в рамках цього Договору коефіцієнта валютного ризику, на який здійснюється користування нарахованих процентів та корегування сплати (повернення) суми (частки суми) кредиту.
За статтею 3 Кредитного договору надане визначення коефіцієнту валютного ринку, а також наведенні розрахування коефіцієнту.
Вказана стаття Кредитного договору не визнана недійсною в судовому порядку, а тому застосування такого коефіцієнту є таким, що відповідає умовам Кредитного договору.
Щодо одночасного нарахування пені та штрафу.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У відповідності до п. 10.2. Кредитного договору за порушення позичальником строку погашення (повернення) позикодавцю кредиту (в повному обсязі, з урахування усіх інших додаткових платежів) відповідно до вимог п. 1.2. цього Договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 2,0% від суми кредиту за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 2,0% від суми кредиту.
Слід зазначити, що законодавство не встановлює обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладення договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19 зазначила, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Щодо обмеження граничної суми неустойки, яка підлягає стягненню, то посилаючись на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», сторона позивача при цьому не надає доказів того, що відповідне положення Кредитного договору було визнане недійсним у судовому порядку.
Стосовно нарахування відсотків поза строком кредитування слід зазначити наступне.
У відповідності до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував про те, що проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені в договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Так, згідно вимоги про усунення порушення відповідачем 1 визначено до сплати суму процентів за користування кредитом у розмірі 23 977,38 грн. Періодом їх нарахування визначено серпень 2013р. - березень 2014р. Оскільки строком кредитування за Кредитним договором є 27.03.2023р. по 27.03.2014р., то слід зазначити, що проценти відповідачем 1 нараховані в межах цього строку.
Щодо вимог про встановлення факту зарахування зустрічних однорідних (грошових вимог) у частині погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Каса народної допомоги» та часткове погашення компенсації вартості житлового будинку ТОВ «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_1 , та визнання внаслідок цього виконаним кредитний договір №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_1 залишку вартості знесеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (після зарахування зустрічних однорідних вимог) у сумі 1 961 450,64 грн.; визнання припиненим договору іпотеки від 27.03.2013р. внаслідок належного виконання зобов`язань боржником за первісним договором (кредитним договором №2703002/000-КФІВ/13 від 27.03.2013р. та припинити запис про іпотеку №472000 від 27.03.2013р. та запис про обтяження №471867 від 27.03.2013р. щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності: 33644994, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18772380000; припинити запис про іпотеку №472176 від 27.03.2013р. та запис про обтяження №472257 від 27.03.2013р. щодо земельної ділянки, що
знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер майна: 29393880000, то слід відмовити в задоволенні цих вимог, оскільки вони випливають із вимог, які вище визнані необгрунтованими.
Також слід зазначити про те, що показаннями свідків не спростовані встановлені судом факти.
Разом з тим відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, з огляду на що слід зазначити наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності в суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної
давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Так, позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався з інформаційної довідки від 26.12.2019р. Оскільки в матеріалах справи немає інших доказів, то суд приймає цю дату, як ту, в яку позивач дізнався, що його право порушено. З позовом до суду він звернувся до 05.08.2020р., тобто в межах строку позовної давності.
За таких обставин, судом не встановлено, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір підлягає розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», державного реєстратора
Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18946865 від 29.01.2015р., за яким внесено відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:242:0022, запис про право власності: 8545355, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 29393880000, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги».
3. У решті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн. 80 коп.) грн.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» (03118, м. Київ, вул. Широка, буд. 12, код ЄДРПОУ 36284115).
Відповідач 2: Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Дмитро Олександрович (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8А, офіс 406).
Відповідач 3: Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 14).
Третя особа 1: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01040, м. Київ, вул. Студентська, буд. 7, код ЄДРПОУ 40452947).
Третя особа 2: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Повний текст рішення суду складено та підписано 30.10.2026р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА
Судове рішення № 141091876, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 752/15285/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: