Рішення № 141090966, 22.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/6630/26 Провадження№ 2/636/4232/26ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 74864973 в сумі 8569,57 грн, а також судових витрат, пов`язаних зі зверненням до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач у справі добровільно не погашає суму кредиту, чим порушує умови договору, укладеного між ТОВ позивачем та відповідачем.

02 липня 2026 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначене відкрите судове засідання о 16 год 30 хв 20 серпня 2026 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Указане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року в справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року в справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року в справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених позивачем обставин справи, наданих ним доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

13.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики №74864973, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 300,00 грн. строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день.

Позивач свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник умови кредитного договору не виконує, свою заборгованість по кредитному договору не погашає, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується укладення 13 лютого 2022 року договору позики № 74864973, за умовами якого первісний кредитодавець надав відповідачеві грошові кошти в розмірі 5 300 грн.

На підтвердження перерахування коштів позивач надав платіжну інструкцію від 13 лютого 2022 року, лист первісного кредитодавця та довідку платіжної установи щодо виконання платіжної операції.

Наведені докази в сукупності підтверджують здійснення операції з перерахування коштів на платіжну картку, зазначену під час оформлення позики.

При цьому сам факт оформлення договору позики та перерахування коштів не звільняє позивача від обов`язку довести належними та допустимими доказами розмір кожної складової заявленої заборгованості.

Водночас за відсутності доказів повернення відповідачем отриманої суми позики та за умови підтвердження позивачем належності йому права вимоги суд вважає доведеним існування зобов`язання щодо повернення основної суми боргу в розмірі 5 300 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач посилається на послідовне відступлення права грошової вимоги за договором позики: спочатку Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», а надалі Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Належність позивачеві права вимоги підлягає оцінці на підставі договорів факторингу, відповідних реєстрів прав вимоги та інших документів, долучених до матеріалів справи.

За умови підтвердження зазначеними доказами включення вимоги до відповідача до відповідних реєстрів суд доходить висновку про наявність у позивача права вимагати повернення основної суми позики.

Разом із тим набуття права вимоги за договором факторингу не створює для нового кредитора більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, та не звільняє його від обов`язку довести правомірність і розмір кожної заявленої до стягнення суми.

Вирішуючи питання щодо стягнення 3 269,57 грн процентів, суд виходить із такого.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Водночас свобода договору не є абсолютною та реалізується з урахуванням установлених законом обмежень.

Договір позики, на який посилається позивач, укладений 13 лютого 2022 року, а погоджена сторонами процентна ставка становить 1,99 % за кожний день користування позикою.

При оцінці правомірності цієї умови суд враховує положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, застосовній до спірних правовідносин, зокрема законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки.

Установлення сторонами процентної ставки, що перевищує імперативне законодавче обмеження, саме по собі не може бути достатньою правовою підставою для стягнення процентів у погодженому розмірі. Умови договору мають відповідати вимогам законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин.

При цьому суд розмежовує факт погодження сторонами процентної ставки та питання про можливість примусового стягнення нарахованої суми в заявленому позивачем розмірі.

Саме по собі зазначення у розрахунку загальної суми процентів не підтверджує її правомірності. Для задоволення цієї частини позову позивач повинен довести не лише арифметичну правильність розрахунку, а й відповідність застосованої ставки імперативним вимогам законодавства, період нарахування, правову підставу нарахування та відсутність включення до розрахунку платежів, які не підлягають стягненню.

Позивач зазначає, що строк позики становив 30 днів, а проценти нараховано за ставкою 1,99 % на день. Водночас у позовній заяві наведено загальну суму процентів 3 269,57 грн без достатнього для судового висновку розмежування нарахувань за окремими періодами та перевірки кожної складової з погляду законодавчих обмежень.

Посилання позивача на положення правил кредитодавця щодо нарахування процентів у разі прострочення саме по собі не усуває необхідності перевірити правомірність застосування відповідної умови в конкретних правовідносинах.

Правила кредитодавця, навіть якщо вони були належним чином включені до договору, не можуть змінювати імперативні приписи закону або встановлювати для споживача обов`язки, що суперечать законодавству.

Суд також враховує, що згідно зі статтями 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач повинен довести правомірність стягнення саме заявленої суми процентів, а не лише факт існування договірних відносин.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення вимог про стягнення 3 269,57 грн процентів у заявленому розмірі.

З огляду на наведене позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимоги майнового характеру на загальну суму 8 569,57 грн, з яких суд задовольняє вимогу про стягнення 5 300 грн основного боргу.

Отже, частка задоволених майнових вимог становить приблизно 61,87 % від ціни позову.

З огляду на це відшкодуванню підлягає судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог, за умови підтвердження фактичної сплати заявленої суми та правильності її визначення.

Відповідно до статей 133, 137 та 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат і підлягають розподілу з урахуванням їх документального підтвердження, зв`язку з розглядом справи, співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторін.

Позивач просить відшкодувати 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Саме по собі подання договору про надання правничої допомоги, акта та платіжного документа не зумовлює автоматичного стягнення всієї заявленої суми з іншої сторони.

Суд має перевірити реальність відповідних витрат, їх необхідність, співмірність і розумність з огляду на характер спору, ціну позову, обсяг фактично виконаної роботи та процесуальну складність справи.

З урахуванням малозначного характеру спору, предмета доказування, ціни позову та обсягу процесуальних дій суд вважає за необхідне окремо оцінити співмірність заявлених витрат на правничу допомогу та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню, з подальшим пропорційним розподілом відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог: стягнення з відповідача доведеної основної суми позики в розмірі 5 300 грн та відмову в задоволенні вимог про стягнення 3 269,57 грн процентів.

На підставі кредитного договору, ст. 526, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280 289, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 74864973 від 13 лютого 2022 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за основною сумою позики за договором № 74864973 від 13 лютого 2022 року в розмірі 5 300 (п`ять тисяч триста) гривень 00 копійок ., судовий збір у розмірі 1651 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2790 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов