Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №638/25488/26
Провадження № 1-кп/638/2268/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків кримінальне провадження № 62026170020017308 від 21.07.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, працює на посаді старшого офіцера відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (відряджений до складу сил і засобів групи посилення (м. Дергачі) ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у військовому званні «майор», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого офіцера відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 та будучи відрядженим до складу сил і засобів групи посилення (м. Дергачі) ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи військове звання майор, здійснюючи функції представника влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, приміток до ст. 364, 368 КК України, будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, зловживаючи ними, у невстановленому місці та часі, в силу своїх службових повноважень, маючи доступ до відомчих баз даних, у тому числі щодо осіб, які самовільно залишили військові частини, отримав інформацію щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, ОСОБА_5 було достовірно відомо, що ОСОБА_6 самовільно залишив розташування військової частини та відсутній на службі без поважних причин з 2023 року по теперішній час.
Надалі, у ОСОБА_5 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за невжиття відповідних заходів правового реагування відповідно до своїх службових повноважень, а саме: не повідомлення відповідному органу досудового розслідування про місцезнаходження останнього та не доставлення його до призначених для цього органів та установ.
Із вказаною метою, діючи умисно, 09 липня 2026 року ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 , приховуючи свою належність до Військової служби правопорядку, відрекомендувався як працівник ТЦК та СП на ім`я ОСОБА_7 та повідомив останньому, що він перебуває у СЗЧ, а також, що надалі він з`ясує усі подробиці цієї справи і ще зателефонує ОСОБА_6 .
16.07.2026 ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, приблизно о 13:25 приїхав до будинку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , та запросив його на зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_5 з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_6 повідомив, що останній офіційно рахується як особа, яка самовільно залишила військову частину, та що він зобов`язаний доставити ОСОБА_6 до Військової служби правопорядку Збройних сил України, де останнього одразу відправлять «на нуль» та де він не проживе й одного дня. При цьому, ОСОБА_6 запевнив останнього, що він не бажає ухилятися від військової служби та в теперішній час вирішує питання щодо отримання письмової згоди для подальшого проходження військової служби у Збройних силах України. Проте, ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати психологічний тиск, з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди повідомив, що на теперішній час це не важливо, розповів останньому заздалегідь неправдиву інформацію про існування в Збройних Силах України «м`ясних бригад» та про подальшу відправку ОСОБА_6 до такої бригади «на нуль», тим самим ОСОБА_5 створив умови для одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за неповідомлення відповідним правоохоронним органам про місце знаходження останнього. У свою чергу ОСОБА_6 , сприймаючи погрози ОСОБА_5 , як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, запитав у останнього, як йому поводитися у ситуації, яка склалася та як законним шляхом можливо вирішити це питання, на що ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, з метою маскування своїх протиправних дій, повідомив ОСОБА_6 заздалегідь неправдиву інформацію, що вказане питання можливо вирішити шляхом передачі «доната» на ЗСУ у розмірі від 5 до 7 тисяч доларів США.
У подальшому ОСОБА_5 , діючи з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , попрохав останнього пред`явити його військово-облікові документи, на що він виконав вимогу ОСОБА_5 та передав йому свій військовий квиток і пенсійне посвідчення.
У свою чергу ОСОБА_5 , з метою здійснення подальшого психологічного тиску на ОСОБА_6 , переглянув вказані документи та забрав їх собі, повідомивши при цьому, що це гарантія того, що ОСОБА_6 не буде від нього переховуватися, тим самим привласнивши їх.
Водночас, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність вищенаведених ОСОБА_5 вимог, з метою викриття та припинення злочинної діяльності останнього, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вимагання в нього неправомірної вигоди військовою службовою особою.
У подальшому, у період з 18 по 21 липня 2026 року ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, неодноразово телефонував ОСОБА_6 та питав, чи зібрані грошові кошти у необхідній сумі.
21.07.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати дії, направленні на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , діючи умисно та протиправно, о 22:01 зателефонував останньому у месенджері «WhatsApp» та запросив на зустріч.
У той же день, виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_5 ОСОБА_6 зустрівся останнім біля зупинки громадського транспорту на проспекті Перемоги у місті Харкові.
При зустрічі ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_6 чи зібрав він гроші та яку суму, і коли останній повідомив, що він намагається знайти 5 тис. доларів США, ОСОБА_5 повідомив, що для вирішення такого питання це замало і він повинен надати грошові кошти у сумі 10 тис. доларів США.
У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати психологічний тиск на ОСОБА_6 , з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди від останнього, повідомив йому заздалегідь неправдиву інформацію, що у разі відмови передачі грошових коштів, які він вимагає, ОСОБА_6 відправлять до «штрафбату на нуль» та вб`ють у перший день.
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, 25.07.2026 майор ОСОБА_5 близько 18:46, будучи військовою службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи на першому поверсі у під`їзді будинку АДРЕСА_4 , одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоди у виді грошових коштів у розмірі 10 тис. доларів США за невжиття відповідних заходів правового характеру щодо особи, яка самовільно залишила частину, після чого намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення, проте був затриманий працівниками правоохоронних органів, чим його злочинна діяльність була припинена.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини вчинення злочину так, як вони викладені вище, у вчиненому щиро розкаявся.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини обвинувачення, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою провів судовий розгляд даної справи, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо всіх її обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого, судом встановлено, що він має вищу освіту, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, на момент затримання працював на посаді старшого офіцера відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (відряджений до складу сил і засобів групи посилення (м. Дергачі) ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у військовому званні «майор», одружений та має на утриманні малолітню доньку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимий, має подяки та нагороди.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
При призначенні покарання суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючі та пом`якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч. 3 т. 368 КК України у виді позбавлення волі у мінімальним межах санкції з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, на строк три роки та з конфіскацією майна.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 27.07.2026 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.10.2026.
Враховуючи обставини справи, встановлені при застосуванні запобіжного заходу, а також його продовженні, ризики, з урахуванням покарання, яке призначається даним вироком обвинуваченому ОСОБА_5 , суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу та продовжує строк його дії до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до статті 100 КПК України, попередньо скасувавши їх арешт, накладений ухвалами слідчого судді від 29.07.2026.
При цьому, суд на теперішній час позбавлений можливості вирішити питання щодо речових доказів, а саме банківських карток, в зв`язку з відсутністю інформації щодо власників рахунків, на які дані картки були випущені.
Водночас, сторони кримінального провадження не позбавлені права звернутись до суду із відповідними клопотаннями в порядку ст. 537-539 КПК України за умови надання відповідної інформації.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377, 394, 469, 471, 474, 475 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, на строк три роки та з конфіскацією майна.
Строк відбування ОСОБА_5 покарання рахувати з дня його затримання, тобто з 25 липня 2026 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.
Скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалами слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 29.07.2026.
Речові докази, а саме імітаційні грошові кошти у вигляді доларів США, номіналом кожної купюри 100 доларів США у кількості 100 штук на загальну суму 10 000 доларів США, які були поміщенні до двох полімерних файлів перемотаних 2 резинками жовтого кольору, а саме: серія PL 95343301 С у кількості 19 штук 2009 року випуску; КВ-42059697 N у кількості 9 штук 2006 року випуску; АВ 28635564 К у кількості 47 штук, 2006 року випуску; LB 23712905 Т у кількості 2 штуки, 2009 року випуску; PG 21209598 D у кількості 4 штуки, 2009 року випуску; PG 25648040 С у кількості 4 штуки, 2009 року випуску; РК 23709767 І у кількості 3 штуки, 2009 року випуску; РК 23709749 І у кількості 4 штуки, 2009 року випуску; РК 23709750 І у кількості 4 штуки, 2009 року випуску; КВ 20107473 J у кількості 4 штуки, 2006 року випуску, повернути другому оперативному відділу ТУ ДБР у м. Полтаві.
Речові докази, а саме мобільний телефон XIAOMI 5G у корпусі білого кольору, з сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», мобільний телефон iPhone 16 Pro Max чорного кольору, грошові кошти на загальну суму 123500 грн., купюрами номіналом 1000 38 шт., 500 грн. 141 шт., 200 грн. 75 шт., Wi-fi роутер «Samsung» чорного кольору з сім-карткою білого кольору без маркування; Wi-fi роутер «Verizon» чорного кольору з сім-карткою білого кольору без маркування, належні ОСОБА_5 , конфіскувати.
Речові докази, а саме ключ від автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль BMW X5, д.н.з. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , темно-синього кольору, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_5 на автомобіль марки BMW 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_5 , повернути законному володільцю ГО «Справжні Українці».
Речові докази, а саме блокнот помаранчевого кольору з рукописними написами, 2 полімерні файли та 2 резинки жовтого кольору, в які були упаковані грошові кошти, опечатано в сейф пакет ДБР S2054159, димову шашку, знищити.
Речові докази, а саме посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_5 , серія НОМЕР_6 ; посвідчення військовослужбовця військової служби правопорядку у Збройних Силах України на ім`я ОСОБА_5 , серія НОМЕР_7 , повернути ОСОБА_5 .
Речові докази, а саме тимчасову перепустку №17 на ім`я ОСОБА_5 від 30.06.2026; посвідчення начальника патруля №2 військової служби правопорядку на маршрутах №1-4 АДРЕСА_5 , передати до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Речові докази, а саме флеш накопичувач у корпусі чорного кольору, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази, а саме два предмети, візуально схожих на патрони калібром 9 мм; два предмети, візуально схожих на патрони калібром 5,45 мм; три предмети, візуально схожих на патрони калібром 7,62 мм; предмети, візуально схожі на набої калібром 5,45 мм 58 шт., передати на потреби Збройних Сил України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим у той же термін з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141089613, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова) було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 638/25488/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: