Рішення № 141089000, 30.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/775/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

30 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 19.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1528-2133 (продукт «НА ВСЕ»), на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 300,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на його платіжну картку.

Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, здійснивши лише один платіж у сумі 1 500,00 грн, у зв`язку з чим станом на 27.03.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 32 707,80 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 7 300,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 20 297,80 грн; заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України - 3 650,00 грн; заборгованості за комісією - 1 460,00 грн. Позивач також зазначає, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX не поширюється на договори, укладені після 23.01.2024, а тому він має право на нарахування платежів за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 707,80 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та в окремому клопотанні від 24.04.2026, що надійшло разом із позовною заявою, просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19 березня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1528-2133 продукту «НА ВСЕ» (далі - Договір).

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 13-П від 27.01.2025 (далі - Правила). Договір, Правила та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графіки платежів за зниженою та стандартною ставками, Додатки № 2 і № 3 до Договору) підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором "A3421", а Паспорт споживчого кредиту від 19.03.2025, наданий до укладення Договору, - одноразовим ідентифікатором "A7994". Відповідно до пункту 12.1 Договору та пункту 1.4 Правил Договір і Правила разом складають єдиний договір, а згідно з пунктом 12.21 Договору Правила та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту є його невід`ємною частиною.

За умовами пунктів 4.1, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.10-4.14, 10.2 Договору кредитодавець відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію на таких умовах: загальний розмір кредиту - 7 300,00 грн; дата видачі - 19.03.2025; строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту - 12.01.2026; базовий період - 14 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку дії Договору, за винятком строку користування кредитом за зниженою ставкою; знижена процентна ставка в межах програми лояльності - 0,90 % за кожен день користування кредитом за умови своєчасної і повної сплати позичальником процентів, комісії та частин кредиту згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту; реальна річна процентна ставка - 6 024,95 %; денна процентна ставка - 0,946 %; загальні витрати за споживчим кредитом - 20 913,63 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 28 213,63 грн.

Згідно з пунктом 4.5 Договору та Графіком платежів за зниженою ставкою (Додаток № 2) проценти за користування кредитом та комісія сплачуються в останній день кожного базового періоду.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі несплати позичальником процентів, комісії або частини кредиту згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення простроченої заборгованості.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості «в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України», але не більше 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення та сукупно не більше половини суми кредиту.

Пунктом 8.3 Договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення сплати процентів або комісії на строк понад один календарний місяць.

На виконання умов Договору кредитодавець 19.03.2025 перерахував на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену в Договорі як його особистий електронний платіжний засіб, кошти в сумі 7 300,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 01.04.2026 вих. № 237038-1576400068-01042026 про підтвердження успішної оплати (транзакція № 1576400068 від 19.03.2025, статус «Виконано», призначення платежу «Видача кредитних коштів за договором 1528-2133, 2025-03-19, ОСОБА_1 »), а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Договором № 1528-2133 від 19.03.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 27.03.2026 відповідач здійснив один платіж у сумі 1 500,00 грн - 21.04.2025, який кредитодавець зарахував у погашення процентів за користування кредитом. Комісію за видачу кредиту у розмірі 1 460,00 грн, що становить 20 % від 7 300,00 грн, нараховано одноразово 19.03.2025. Проценти нараховано за період з 19.03.2025 по 01.04.2025 за 14 днів за зниженою ставкою 0,90 % на день - по 65,70 грн щоденно, що становить 919,80 грн, а за період з 02.04.2025 по 12.01.2026 за 286 днів за стандартною ставкою 1,00 % на день - по 73,00 грн щоденно, що становить 20 878,00 грн; усього нараховано 21 797,80 грн, з яких з урахуванням сплачених 1 500,00 грн залишок становить 20 297,80 грн. Після 12.01.2026 проценти не нараховувались. Крім того, за період з 02.04.2025 по 26.04.2025, за 25 днів позивач нарахував «проценти річних за ст. 625 ЦК України» по 146,00 грн щоденно, разом 3 650,00 грн.

Проте, відповідач використав кредитні кошти, однак, умов Договору не виконав і не погасив борг.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що Договір укладено у формі, передбаченій законом, а сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7 300,00 грн на належний йому електронний платіжний засіб підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач 21.04.2025 здійснив платіж за Договором у сумі 1 500,00 грн, що також свідчить про визнання ним договірних зобов`язань.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не надав доказів повернення кредиту повністю або частково, а з розрахунку заборгованості вбачається, що єдиний здійснений ним платіж у сумі 1 500,00 грн зараховано в рахунок сплати процентів, що узгоджується з пунктом 4.5 Договору та статтею 534 ЦК України. Визначений пунктом 4.10 Договору строк повернення кредиту - 12.01.2026 - на час звернення до суду сплив. Отже, вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7 300,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформовано правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. У цій справі проценти нараховано за період з 19.03.2025 по 12.01.2026, тобто виключно в межах строку кредитування, а після 12.01.2026 їх нарахування припинено. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту до закінчення строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця на нарахування процентів за весь заявлений період не припинилося.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що проценти нараховано на залишок неповерненої суми кредиту (7 300,00 грн) за ставками, передбаченими пунктами 4.6 та 10.2 Договору: 0,90 % на день за перший базовий період з 19.03.2025 по 01.04.2025 (14 ? 65,70 грн = 919,80 грн) та 1,00 % на день з 02.04.2025 по 12.01.2026 (286 ? 73,00 грн = 20 878,00 грн), що разом становить 21 797,80 грн, а за вирахуванням сплачених відповідачем 1 500,00 грн - 20 297,80 грн. Розрахунок є арифметично правильним.

Перехід з 02.04.2025 до нарахування процентів за стандартною ставкою не є односторонньою зміною умов Договору чи підвищенням фіксованої процентної ставки. Стандартна ставка 1,00 % на день (365 % річних) однаково визначена в Паспорті споживчого кредиту і в Договорі як основна ставка за кредитом, а знижена ставка 0,90 % на день є умовною знижкою в межах програми лояльності, яка відповідно до пунктів 10.2-10.4 Договору застосовується лише за умови своєчасного виконання позичальником Графіка платежів. Відповідач не сплатив перший платіж до 01.04.2025, тому з наступного дня проценти правомірно нараховувались за стандартною ставкою.

Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Денна процентна ставка за Договором становить 0,946 % (пункт 4.13 Договору), а розрахована за формулою пункту 4.16 Договору з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом, включно з комісійною винагородою третьої особи, - 0,955 %. Жодна з договірних ставок не перевищує 1,00 % на день, тобто умови Договору про плату за кредит відповідають встановленим законом обмеженням.

Відповідач кредит не повертав, тому проценти відповідно до пункту 4.6 Договору нараховувались на весь неповернутий залишок кредиту за погодженою ставкою і лише в межах строку кредитування.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, та дійшов висновку, що суд без відповідної позовної вимоги споживача не може з власної ініціативи визнати умову договору про споживчий кредит недійсною, змінити договір та самостійно зменшити розмір процентів, якщо закон не встановлює нікчемності такої умови; без позовної вимоги суд може лише тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача та застосувати нікчемність умови, що порушує законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки. Відповідач зустрічних вимог про визнання умов Договору недійсними або про їх зміну не заявляв, умови Договору про проценти є зрозумілими, узгоджуються з Паспортом споживчого кредиту, не перевищують граничного розміру денної процентної ставки та законом нікчемними не визнані.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 20 297,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Таким чином, закон прямо допускає встановлення в договорі про споживчий кредит комісії, пов`язаної з наданням кредиту, як складової ціни кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, висновки якої підтримано в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, висловлено правову позицію, згідно з якою Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісії, а нікчемними відповідно до статті 11, частини п`ятої статті 12 цього Закону є умови про плату за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно (зокрема, надання споживачеві інформації про стан кредиту), або за послуги, перелік яких зі споживачем не погоджено.

У цій справі комісія за видачу кредиту є одноразовою, її розмір (20 % від суми кредиту) визначено в пунктах 1.1, 4.3, 4.7 Договору, а пунктами 6.3-6.4 Правил розкрито її економічну сутність як однієї зі складових плати за надання та користування кредитом, а не плати за окремі додаткові послуги чи дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний вчиняти безоплатно. Інформацію про комісію відповідачу надано до укладення Договору в Паспорті споживчого кредиту; комісію відображено в Таблицях обчислення загальної вартості кредиту та враховано при обчисленні загальних витрат за кредитом, реальної річної та денної процентної ставки, яка не перевищує встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру. Комісію нараховано одноразово в день видачі кредиту в погодженому розмірі - 1 460,00 грн, повторно не нараховувалась, строк її сплати настав, але відповідач її не сплатив.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 460,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заходи, передбачені цією нормою, є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (внесеного Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер. Укладення Договору, прострочення виконання зобов`язань та нарахування спірних сум (з 02.04.2025 по 26.04.2025) відбулися в період дії воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним, поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, і не містить обмежень залежно від дати укладення договору. Посилання позивача на зміни до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та виключення пункту 6-1 цього розділу суд не приймає, оскільки ці зміни не скасовують і не обмежують дію пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, суд враховує, що передбачені пунктом 8.2 Договору «проценти річні» у розмірі 401 500 % нараховуються виключно за прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто за своєю правовою природою є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, а не платою за користування кредитом, і тому повністю охоплюються дією зазначеної норми.

За таких обставин відповідач звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 3 650,00 грн слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 29 057,80 грн, з яких: 7 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 297,80 грн - заборгованість за процентами, 1 460,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 31256 від 23.04.2026. Позов задоволено на суму 29 057,80 грн із заявлених 32 707,80 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 365,29 грн (2 662,40 грн ? 29 057,80 / 32 707,80).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1528-2133 від 19 березня 2025 року в розмірі 29 057,80 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят сім гривень 80 копійок), що складається із: 7 300 грн (сім тисяч триста гривень) - заборгованість за тілом кредиту; 20 297,80 грн (двадцять тисяч двісті дев`яносто сім гривень 80 копійок) - заборгованість за процентами; 1 460,00 грн (одна тисяча чотириста шістдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 365,29 грн (дві тисячі триста шістдесят п`ять гривень 29 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_2 UAH, Банк "УКРГАЗБАНК", МФО 320478.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор