Ухвала суду № 141088987, 26.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2215/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 жовтня 2026 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання заступника начальника СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181010002443 від 24 жовтня 2024 року відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сарни, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, студента, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, раніше несудимого,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника слідчого відділення ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням у разі її внесення обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливі мотив і мету направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, сприяв у незаконному переправлені через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду в розмірі 3300 доларів США за обох осіб, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.

Так, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України та діючи на виконання раніше розробленого плану, 15.05.2025 близько 10 год. 30 хв. прибув на належному йому автомобілі марки RЕNAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Луцьк, до багатоквартирного житлового будинку, що розташований по бульвару Івана Газюка, 9, де забрав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які очікували на нього.

В подальшому на зазначеному автомобілі ОСОБА_4 розпочав рух разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з м. Луцьк в напрямку с. Озерськ, Сарненського району, Рівненської області.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 під час руху до визначеної ділянки державного кордону України, що неподалік с. Озерськ, Сарненського району, Рівненської області, провів інструктаж із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо порядку переходу останніми державного кордону України поза пунктами пропуску, надавши відповідні поради та вказівки з метою незаконного перетину державного кордону України.

Так, 15.05.2025 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 прибув на околицю

с. Озерськ, Сарненського району, Рівненської області, де в лісовому масиві залишив транспортний засіб та в пішому порядку продовжив рух, супроводжуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до державного кордону України з Республікою Білорусь. Наблизившись до штучно викопаного рову, ОСОБА_4 вказав напрямок руху до кордону та провів інструктаж щодо подальшого руху, після чого ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3300 доларів США, як оплату за послугу переправлення через державний кордон. Після отримання грошових коштів злочинні дії ОСОБА_4 були припинені працівниками правоохоронних органів.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.332 КК України як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.

26 жовтня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідка у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На обґрунтування ризику переховування слідчий зазначає, що санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що з урахуванням практики ЄСПЛ (справи «Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») може спонукати підозрюваного до втечі. Крім того, інкриміноване діяння безпосередньо пов`язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон, місце його вчинення є прикордонною територією, а підозрюваний, за наявною в органу досудового розслідування інформацією, володіє знаннями щодо особливостей прикордонної місцевості, порядку несення служби підрозділами Державної прикордонної служби України, розміщення пунктів контролю та ландшафтних особливостей, придатних для незаконного перетину кордону. Також слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 тривалий час працював водієм таксі, знає неофіційні та об`їзні маршрути і має широке коло зв`язків серед перевізників, що створює умови для приховування місця перебування або швидкої втечі.

На обґрунтування ризику незаконного впливу на свідка слідчий зазначає, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідка ОСОБА_9 шляхом умовлянь, погроз або інших неправомірних дій з метою зміни ним показань. При цьому такий ризик, на думку слідчого, зберігається і під час судового розгляду, оскільки відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує показання безпосередньо в судовому засіданні.

На обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий посилається на те, що підозрюваний має відповідні злочинні зв`язки, ніде не працює, офіційного заробітку не має, підозрюється у вчиненні корисливого злочину, а сувора санкція ч.3 ст.332 КК України з конфіскацією майна може створити в нього потужний психологічний стимул для протидії слідству.

Слідчий також просить врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема вагомість доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, його вік і стан здоров`я, а також розмір неправомірного доходу, який він мав намір отримати, - 3300 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 травня 2025 року становило 137 074,08 грн. На думку слідчого, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а розмір застави слід визначити у 80 прожиткових мінімумах для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав. Щодо розміру застави зазначила, що його слід визначити слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували з огляду на необгрунтованість наведених ризикі та міцні соціальні зв`язки підозрюваного, його сприяння слідству. На підтвердження даних про особу підозрюваного захисник долучив до матеріалів копію актового запису про шлюб, копії актових записів про народження трьох дітей та копію студентського квитка ОСОБА_4 , звернувши увагу на наявність у підозрюваного сім`ї, трьох неповнолітніх дітей на утриманні та постійного місця проживання.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий і прокурор обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування №12024181010002443, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР (а.с.9).

26 жовтня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України (а.с.41-42).

Вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, слідчий суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію, викладену у п.175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При цьому факти, які слугують підставою для підозри, не повинні бути такого ж рівня, як ті, що є необхідними для обґрунтування засудження чи навіть пред`явлення обвинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року).

Наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, на цій стадії кримінального провадження підтверджується сукупністю матеріалів, доданих до клопотання, зокрема:

протоколом огляду особи, яка залучена до проведення спеціального слідчого експерименту, та вручення спеціальних (імітаційних) та заздалегідь ідентифікованих засобів від 15.05.2026, згідно з яким ОСОБА_7 видано 33 купюри, схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США кожна, серії НА49704615А (а.с. 11);

протоколом огляду місця події від 15.05.2025, під час якого вилучено мобільний телефон ОСОБА_4 та 33 купюри, схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США кожна, серії НА49704615А (а.с. 36-37);

протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 16.05.2026, яким зафіксовано обставини запланованого незаконного перетину державного кордону ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 12-15);

протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 23.05.2025, яким також зафіксовано зазначені обставини (а.с.16-23 та 24-35);

протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.10.2026, у якому викладено обставини події (а.с. 38-40).

Особливе значення має та обставина, що заздалегідь ідентифіковані імітаційні засоби, вручені ОСОБА_7 , за матеріалами клопотання виявлені та вилучені під час огляду місця події, де дії ОСОБА_4 було припинено, разом із належним йому мобільним телефоном. Це у сукупності з результатами негласних слідчих (розшукових) дій та показаннями свідка ОСОБА_7 об`єктивно пов`язує підозрюваного з обставинами супроводу осіб до державного кордону та отриманням винагороди.

При цьому на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини підозрюваного, остаточної правильності кваліфікації його дій та не надає остаточної оцінки допустимості й достатності доказів, у тому числі отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначені питання підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Оцінюючи наведені матеріали у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що вони містять достатні фактичні дані, які можуть переконати у можливій причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а отже про наявність обґрунтованої підозри.

Разом з тим, обставиною, яка враховується слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

При оцінці заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 23 липня 2026 року у справі «Дерев`янко та Тарасова проти України». У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголосив, що ризик переховування не може оцінюватися лише на підставі суворості покарання, яке загрожує особі, а має оцінюватися з урахуванням інших відповідних обставин. Висновок про ризик незаконного впливу на свідків має ґрунтуватися на переконливих обставинах, а загальне формулювання ризиків переховування, впливу на свідків та знищення доказів без урахування істотних обставин конкретної справи не є достатнім для обґрунтування тримання особи під вартою.

Слідчий суддя вважає реальним ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Він підтверджується не лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, - санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна, - але й іншими конкретними обставинами.

Інкриміноване діяння безпосередньо пов`язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску. За матеріалами клопотання ОСОБА_4 не лише доставив осіб до прикордонної території, а й залишив автомобіль у лісовому масиві, супроводжував їх пішки до штучно викопаного рову поблизу державного кордону з республікою білорусь, вказав напрямок руху та провів інструктаж щодо переходу кордону. Такі дії, за версією сторони обвинувачення, свідчать про обізнаність підозрюваного з конкретною ділянкою кордону та способами непомітного наближення до неї.

Крім того, ОСОБА_4 проживає у Сарненському районі Рівненської області, який межує з Республікою Білорусь, а місце інкримінованих дій (околиця с. Озерськ) розташоване в межах того ж району. Наведене у сукупності свідчить не лише про теоретичну можливість залишення підозрюваним території України, а й про наявність у нього, за матеріалами сторони обвинувачення, відповідних знань та навичок для її реалізації поза офіційними пунктами пропуску.

Доводи слідчого про те, що робота ОСОБА_4 водієм таксі зумовлює наявність у нього широкого кола зв`язків, які можуть бути використані для переховування, слідчий суддя оцінює критично, оскільки вони не підтверджені конкретними даними та не покладаються в основу висновку про наявність цього ризику.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та навчається. Зазначені обставини свідчать про наявність міцних соціальних зв`язків і певною мірою зменшують ризик переховування, однак у сукупності з наведеними вище обставинами не усувають його.

Здача паспорта для виїзду за кордон обмежує можливість законного виїзду з України, однак за обставин цього кримінального провадження не усуває повністю ризику переховування, оскільки предметом повідомленої підозри є саме незаконний перетин державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.

Слідчий суддя також враховує, що інкриміновані підозрюваному дії відбулися 15 травня 2025 року, а повідомлення про підозру здійснено 26 жовтня 2026 року, і даних про спроби переховування ОСОБА_4 у цей період матеріали клопотання не містять. Разом з тим до повідомлення про підозру він не мав процесуального статусу підозрюваного, а реальна перспектива кримінальної відповідальності за тяжкий злочин із загрозою позбавлення волі та конфіскації майна виникла саме з моменту повідомлення про підозру. Тому відсутність спроб переховування до цього моменту сама по собі не спростовує існування ризику, хоча й враховується слідчим суддею при визначенні розміру застави.

За таких обставин слідчий суддя вважає ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, реальним та достатньо обґрунтованим.

Слідчий суддя також вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідка ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні.

Свідок ОСОБА_9 є особою, показання якої мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. Підозрюваному відома особа цього свідка, що створює реальну можливість безпосереднього чи опосередкованого контакту з ним у разі перебування підозрюваного на свободі.

Та обставина, що свідка вже допитано органом досудового розслідування, цей ризик не усуває. Відповідно до засади безпосередності дослідження доказів, передбаченої ст.23 КПК України, суд отримує показання свідків безпосередньо під час судового розгляду, а відповідно до ч.4 ст.95 КПК України не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору. Тому до моменту безпосереднього допиту ОСОБА_9 судом зберігає своє процесуальне значення недопущення незаконного впливу на нього з метою зміни або відмови від раніше наданих показань.

За таких обставин ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає реальним та доведеним.

Водночас ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, стороною обвинувачення належним чином не доведено. Твердження про наявність у підозрюваного «злочинних зв`язків» не підтверджені жодними конкретними даними: матеріали клопотання не містять відомостей про інших учасників інкримінованих дій, невиявлені докази чи конкретні способи протидії розслідуванню. Мобільний телефон підозрюваного вилучено ще 15 травня 2025 року, а обставини події зафіксовані за результатами негласних слідчих (розшукових) дій. Доводи про відсутність у підозрюваного офіційного заробітку та ймовірність вчинення ним нових корисливих кримінальних правопорушень стосуються ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на який слідчий у клопотанні не посилався, а суворість санкції вже врахована слідчим суддею при оцінці ризику переховування і сама по собі не свідчить про намір підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню.

Разом існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню в іншій формі, зокрема шляхом підтримання зв`язку з іншими, на даний час не встановленими особами, повідомлення їм відомостей про хід досудового розслідування, узгодження подальшої поведінки або сприяння приховуванню інших відомостей, які ще не виявлені органом досудового розслідування.

Разом з тим встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, є достатніми для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, оскільки закон вимагає наявності хоча б одного з них.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ст.178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує; те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів у воєнний час; вік підозрюваного (40 років); відсутність даних про захворювання, що перешкоджають триманню його в умовах слідчого ізолятора; міцність соціальних зв`язків - підозрюваний одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями актових записів цивільного стану , навчається, що підтверджується копією студентського квитка, має постійне зареєстроване місце проживання; відсутність постійного місця роботи та офіційного доходу; відсутність судимостей.

Наведені дані про особу враховуються слідчим суддею при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, визначенні розміру застави та обсягу процесуальних обов`язків у разі її внесення. Водночас вони не спростовують обґрунтованості підозри та не усувають встановлених ризиків: наявність сім`ї та постійного місця проживання сама по собі не гарантує належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а тому законодавчі умови для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні.

Підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає. Особисте зобов`язання та особиста порука ґрунтуються на добровільному виконанні підозрюваним процесуальних обов`язків і за встановлених ризиків не створюють достатнього стримуючого ефекту. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, із застосуванням електронного засобу контролю забезпечує насамперед контроль за місцезнаходженням особи та фіксує порушення лише після їх вчинення. За умов проживання підозрюваного у районі, що межує з республікою білорусь, та його обізнаності зі способами перетину кордону поза пунктами пропуску такий контроль не виключає швидкого залишення території України, а також не усуває можливості дистанційного спілкування зі свідком. Покладення обов`язку здати паспорт для виїзду за кордон та утримуватися від спілкування зі свідком певною мірою зменшує відповідні ризики, однак не усуває їх повністю.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, у зв`язку з чим запобіжний захід слід застосувати строком на шістдесят днів, до 24 грудня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Обставин, за яких застава може не визначатися, у даному випадку не встановлено.

За приписами ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому контексті слідчий суддя враховує положення п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року (заява №23312/15), відповідно до якого гарантія, передбачена п.3 ст.5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування шкоди, а присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та інші обставини, які дають змогу оцінити, чи буде перспектива втрати застави достатнім стримуючим фактором, а тяжкість обвинувачення не може бути вирішальним фактором.

Слідчий суддя також враховує Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року №9-р(ІІ)/2026, відповідно до якого застава має залишатися реальною альтернативою триманню під вартою, а її розмір повинен бути відчутним для особи та мати стримувальний характер, не перетворюючись на фактичну перешкоду для звільнення особи з-під варти.

Сторона обвинувачення просила визначити ОСОБА_4 заставу у максимальному для цієї категорії злочинів розмірі - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Водночас стороною обвинувачення не наведено даних про майновий стан підозрюваного, які б підтверджували його спроможність внести заставу в такому розмірі, і не обґрунтовано, чому саме максимальний розмір є необхідним для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя враховує, з одного боку, корисливий характер інкримінованого кримінального правопорушення, розмір обумовленої винагороди - 3300 доларів США (137 074,08 грн за курсом НБУ станом на 15 травня 2025 року) та встановлені ризики переховування і незаконного впливу на свідка, а з іншого те, що підозрюваний не працює, офіційного доходу не має, навчається, одружений та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також відсутність даних про спроби переховування протягом періоду з травня 2025 року.

З огляду на майновий та сімейний стан підозрюваного застава у максимальному розмірі могла б стати для нього завідомо непомірною та нівелювати її призначення як реальної альтернативи триманню під вартою. Водночас застава у розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328 грн), перевищує розмір обумовленої винагороди, є відчутною для підозрюваного та його родини і тому матиме належний стримувальний ефект. Такий розмір застави слідчий суддя вважає співмірним із конкретними обставинами цього кримінального провадження та достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України слід покласти обов`язки та відповідно до ч.7 ст.194 КПК України строк дії цих обов`язків слід визначити до 24 грудня 2026 року включно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 331, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сарни, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, студента, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, раніше несудимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 24 грудня 2026 року включно, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту взяття його під варту.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, 116, м. Рівне, 33001.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Розмір застави визначити у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн. (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- негайно після звільнення повідомити слідчого, прокурора, суд про своє місце перебування та номери засобів зв`язку;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та засобів зв`язку;

- утриматися від спілкування із свідком ОСОБА_9 ;

- не відлучатись за межі с. Люхча, Сарненського району Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора, суду, окрім випадків явки до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та/або Дубровицького районного суду Рівненської області, для участі в процесуальних діях та/або в судових засіданнях для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення за відсутності іншого судового рішення, яке прямо передбачає тримання ОСОБА_4 під вартою, має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 24 грудня 2026 року включно.

Виконання даної ухвали, в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків, доручити Відділенню поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою, - з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 30 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1