Рішення № 141087400, 29.10.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Cправа № 399/940/26

Провадження № 2-а/399/17/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судових засідань Гриценко Т.М., представника позивача Пінчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом звернувся представник позивача ОСОБА_1 - Пінчук М.А. до відповідача Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КупАП та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позов мотивував тим, що поліцейським 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Стадніком Станіславом Юрійовичем винесено постанову серії ЕНА № 7816880. Позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді попередження. У постанові зазначено, що 02.09.2026 о 08:55 у м. Кременчуці на вул. Приходька Івана, 29, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 , «виїжджаючи з двору на дорогу не надав перевагу у русі ТЗ, які рухались по дорозі», чим нібито порушив п. 10.2 ПДР. Розгляд справи та винесення постанови завершено о 09:56:13 за адресою: вул. Приходька Івана, 32.

Оскаржувана постанова є протиправною, оскільки описану в ній подію не доведено, а під час розгляду справи позивачу не забезпечено реальної можливості скористатися правничою допомогою, попри його неодноразові клопотання.

За п. 10.2 ПДР водій, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів/місць стоянки/ автозаправних станцій та інших прилеглих територій, повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній.

За визначенням п. 1.10 ПДР «дати дорогу» означає вимогу до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів, якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок-руху або швидкість. Отже, для висновку про ненадання дороги має бути встановлено конкретного учасника руху з перевагою та те, яким саме рухом позивача було створено для нього необхідність змінити швидкість або напрямок.

У постанові не вказано жодного конкретного транспортного засобу, якому нібито не надано дорогу: не зазначено його марку, модель, колір, державний номерний знак та напрямок руху. Не встановлено особу водія такого транспортного засобу, не отримано його пояснень, не з`ясовано, чи був він змушений змінити швидкість або напрямок руху, та не описано, у чому саме полягало ненадання дороги. Фраза про «ТЗ, які рухались по дорозі» є абстрактним твердженням, а не описом встановленої події.

Відеозапис зі, службового автомобіля № 6466 фіксує сам маневр. З нього, вбачається, що перед виїздом на проїзну частину Ford Mondeo зменшує швидкість та пропускає білий автомобіль, який рухається дорогою. Після початку маневру жоден учасник, руху, не змінює через, дії позивача швидкість або напрямок руху; небезпечного зближення або перешкоди також не зафіксовано. Тому об`єктивна сторона ставленого у вину порушення на відео не підтверджується.

Щодо порушення права на захист, представник позивача зазначив, що на відеозаписі нагрудних камер зафіксовано, що позивач неодноразово повідомляв про очікування адвоката та бажання користуватися: його допомогою, зокрема о 09:32 та повторно о 09:50. О 09:54 поліцейські в розмові між собою обговорювали, чи можна почекати адвоката Максима, який їде з Молодіжного «цікаво, що він їм скаже». Отже, поліцейські достеменно знали і про клопотання і про те, що адвокат вже прямує на місце.

Орієнтовний маршрут адвоката від АЗС «Укрнафта» на вул. Свіштовській місця події пролягає через Молодіжний, просп. Лесі Українки, просп. Свободи, Халаменюка, залізничний вокзал, вул. Старшого лейтенанта Кагала, центр, Крюківський міст. До в`їзду на міст маршрут містить 18 світлофорних об`єктів. Час в дорозі становить орієнтовно 30-35 хв за відсутності затору, та 40-50 хв або більше в годину пік. Отже, вимога почекати прибуття адвоката не була спрямова на безпідставне затягування. Оскільки контакт із поліцією тривав щонайменше до 10.08 год. ( надання розумного часу для прибуття захисника було реально можливим. Незважаючи на це, о 09:56:13, тобто приблизно через 6 хв після повторної заяви про адвоката, поліцейський виніс постанову, не дочекавшись захисника не вчинив жодних дій для реального забезпечення правничої допомоги. Посланова не містить розгляду клопотання або мотивів відмови в ньому.

За ст. 283 КУАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Оскаржувана постанова не містить даних, за якими можна індивідуалізувати інший транспортний засіб, опису його руху до, та після маневру позивача, а; також оцінки відеозапису. Наведені в ній номери технічних засобів ! 476483, 286837 та 6466 - лише вказують на джерело можливих доказів, але не замінюють встановлення та мотивованої оцінки конкретних обставин.

Рішення прийнято без дотримання вимог ст. 280 КУпАП та з порушенням ст. 268 КУпАП. Ці порушення не є суто формальними, оскільки стосуються самої наявності події правопорушення, доказів та реалізації права на захист, а тому є самостійними підставами для скасування постанови.

Ухвалою суду від 16.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

21.09.2026 року до суду від представника відповідача Запорожця Б.С. надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, позицію обґрунтував тим що, 02.09.2026 року, поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Стадником Станіславом Юрійовичем ухвалено постанову серії ЕНА № 7816880 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 08 год. 55 хв., керував транспортним засобом FORD MONDEO номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчук, по вул. Івана Приходька 29, виїжджаючи з двору на дорогу не надав перевагу у русі транспортним засобам, які рухались по дорозі, чим порушив п.п. 10.2 ПДР України.

Згідно з п.п. 10.2 ПДР України виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги- велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Дорога, на яку виїжджає водій, завжди є головною щодо прилеглої території (двору, АЗС. стоянки, житлової зони), навіть якщо немає знаків пріоритету.

Відповідно до ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього кодексу - тягнуть за собою попередження.

В адміністративному позові представник позивача не заперечує, що в місці, дату і час, які вказані в оскаржуваній постанові, Поданьов О.М. керував зазначеним вище транспортним засобом та був зупинений працівниками патрульної поліції які повідомили йому причину зупинки.

Поряд з цим, доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, не заслуговують на увагу, факту порушення водієм Правил дорожнього руху не спростовують, не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення та скасування оскаржуваної постанови, спростовуються відеозаписами з нагрудних камер інспекторів поліції та відеореєстратора патрульного автомобіля.

Інші доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не спростовують факту вчиненого правопорушення та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач в порушення вимог ч. -1 ст. 161 КАС України не додає до позовної заяви жодних належних і допустимих доказів в підтвердження доводів, наведених в адміністративному позові.

Отже, доводи представника позивача мають оцінюватись судом критично, як єдиний спосіб водія уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

02.09.2026 року під час патрулювання в м. Кременчуці по вул. Івана Приходька 29, працівниками поліції був виявлений транспортний засіб FORD MONDEO номерний знак

НОМЕР_1 під керуванням позивача, який виїжджаючи з двору на дорогу не надав перевагу у русі транспортним засобам які рухались по дорозі, що є порушенням п.п. 10.2 ГІДР України та зафіксовано ну службовий відеореєстратор.

На місці зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП, інспектор представився, повідомив водія про причину зупинки, а саме порушення ним п.п. 10.2 ПДР України. Під час з`ясування фактичних обставин справи пояснення водія свідчили, про те, що позивач в порушення п.п. 2.3 «б» ПДР України не був уважним під час руху на транспортному засобі, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну.

Водієві було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується відеозагшсом з нагрудної камери інспектора.

Письмових пояснень на місці розгляду справи позивач не надавав, клопотань .не заявляв, користувався юридичною допомогою засобами мобільного зв`язку.

Таким чином, було прийнято до уваги порушення водієм ПДР України, враховано усні пояснення водія, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, з`ясовано всі фактичні обставини справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ст. 125 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7816880 від 02.09.2026 року містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснювалась фото-відео фіксація; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, на відеозаписі з відеореєстратора службового ТЗ зафіксовано порушення позивачем п.п. 10.2 ПДР України. Вказаного доказу достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом».

Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксоване на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля.

Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст.77 КАС України, був покладений в основ;- прийняття рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.

24.09.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій не погодився із відзивом в якому не спростовано основних доводів зазначених у адміністративному позові.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив ска увати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі. Надав пояснення згідно поданого до суду позову.

Представник відповідача Запорожець Б.Є. в судове засідання не з`явився про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав відзив на позов в якому просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановленовлено, що 2 вересня 2026 року поліцейським взводу № 2 роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Стадником Станіславом Юрійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7816880 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження /а.с. 14/.

Згідно оскаржуваної постанови водій ОСОБА_1 2 вересня 2026 року близько 08 год. 55 хв., керував транспортним засобом FORD MONDEO номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчук, по вул. Івана Приходька 29, виїжджаючи з двору на дорогу не надав перевагу у русі транспортним засобам які рухались по дорозі, чим порушив п.п. 10.2 ПДР України /а.с. 14/.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом розгляду у даній справі є постанова поліцейського УПП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 214 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.

Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ст. 125 КУпАП працівниками органів Національної поліції.

Також, відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1-4 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст. 124-1, ст.ст. 125, 126, ч.ч.1-3 ст. 127, ст.ст. 128, 129, ст. 132-1, ч.ч. 6, 11 ст. 133-1, ч.ч. 1-3 ст. 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Судом встановлено, що поліцейський 2 взводу 2 роти батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадник С.Ю. УПП в Полтавській області є працівником органів Національної поліції, має відповідне звання, а отже оскаржувана постанова винесена ним, як посадовою особою правомірно.

Щодо скоєння правопорушення за ст. 125 КУпАП суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений, зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення адміністративного правопорушення та наявності у діянні особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу такого адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому, відповідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача на підтвердження позиції відповідача до відзиву долучено відеозапис.

В силу вимог частини 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Таким чином, вимоги зазначеної норми Закону встановлюють імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного запису, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатись належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВС від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16.

Крім того, у п. 7 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення та не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчиненого правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд погоджується з представником позивача, що у оскаржуаній постанові не вказано жодного конкретного транспортного засобу, якому не надано дорогу: не зазначено його марку, модель, колір, державний номерний знак та напрямок руху. Не встановлено особу водія такого транспортного засобу, не отримано його пояснень, не з`ясовано, чи був він змушений змінити швидкість або напрямок руху, та не описано, у чому саме полягало ненадання дороги. Фраза про «ТЗ, які рухались по дорозі» є абстрактним твердженням, а не описом встановленої події. Відеозадис зі, службового автомобіля № 6466 фіксує сам маневр. З нього, вбачається, що перед виїздом на проїзну частину Ford Mondeo зменшує швидкість та пропускає білий автомобіль, який рухається дорогою. Після початку маневру жоден учасник, руху, не змінює через, дії позивача швидкість або напрямок руху; небезпечного зближення або перешкоди також не зафіксовано.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Оскільки відповідачем не доведено факту порушення позивачем п.п. 10.2 Правил дорожнього руху, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі серії ЕНА № 7816880 від 02 вересня 2026 року винесена поліцейським без додержання вимог законності та підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 532, 48 грн необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 139, 143, 192, 210-211, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7816880 від 02.09.2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 125 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за статтею 125 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 532, 48 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складання судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Лях