Рішення № 141087292, 30.10.2026, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/670/26

Провадження № 2/391/583/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026р.селище КомпаніївкаКомпаніївський районний суд Кіровоградської області у складі судді Ревякіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 17140,80 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 25.08.2026 позов залишено без руху, надано час на усунення недоліків, які позивач усунув 28.08.2026.

Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) учасників справи, за наявними у справі матеріалами та задоволено клопотання позивача про витребування доказів у справі.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Клопотань про розгляд справи з викликом сторін та відзиву на позов до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.06.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 259760, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн. (п. 1.1) строком на 90 днів до 24.09.2024 (п. 1.2) зі сплатою процентів у розмірі 1,22% на добу (п. 1.3), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.4 договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, утому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, відповідач сплачує ТОВ «Клай інвест» 25% від суми фінансового кредиту. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карки, вказаної клієнтом (№ НОМЕР_1 ) (пункти 1.5, 9). За змістом п. 5.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в додатку(ах) до цього даного Договору, він зобов`язаний виплатити пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Графіком розрахунків доведено до відома відповідачу інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, дати платежів, суму платежів за розрахунковий період, проценти за користування кредитом та інші послуги кредитодавця.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід», 05.06.2024 року ТОВ «Клай інвест» перерахувало на картку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 4000 грн. за договором № 529323 (номер транзакції 41759-44505-17214).

Переказ коштів підтверджено також випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_2 імітованої в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , на яку 05.06.2024 зараховано кошти в сумі 4000 грн.

Реквізити банківської карти у листах ТОВ «ПрофітГід» та АТ КБ «ПриватБанк» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними у п. 9 договору № 259760.

Згідно з поданим ТОВ «Клай інвест» розрахунком станом на 16.12.2024 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 17140,80 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 4140,80 грн. проценти, 8000 грн. відсотки по прострочці, 1000 грн. комісія, 181 грн. прострочка.

ТОВ «Клай інвест» має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за цим договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором (п. 4.1.4).

23.12.2024 ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай інвест» відступає ТОВ «Діджи фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Клай інвест» права грошової вимоги до боржників. Відповідно до копії витягу із додатку № 1 до договору факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024/1 від ТОВ «Клай інвест» до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 259760 на загальну суму 17140,80 грн., з яких: 4000 грн. тіло кредиту, 4140,80 грн. проценти, 8000 грн. пеня, 1000 грн. комісія.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо стягнення нарахованих відсотків судом встановлено наступне.

Розрахунок заборгованості за процентами за період виконано, виходячи із встановленої договором денної процентної ставки 1,22 %, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон).

22.11.2023 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Договір № 259760 укладено 05.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,22% є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту складає 4000 грн., заборгованість за процентами за 90 днів, виходячи із денної процентної ставки в розмірі 1,0%, повинна становити 3600 грн 4000*1%*90 днів =3600).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1000 грн. суд зазначає.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Як вбачається з пункту 1.4 договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, утому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, відповідач сплачує ТОВ «Клай інвест» 25% від суми фінансового кредиту, тобто встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме кредитодавця, відповідно до умов договору.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000 грн за видачу кредиту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Щодо вимог про стягнення заборгованості за пенею в сумі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), що також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23).

Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений 05.06.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована заборгованість за пенею у розмірі 8000 грн не може бути стягнута із відповідача, оскільки підлягає списанню кредитодавцем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 7600 грн (4000 грн тіло кредиту + 3600 грн відсотки), що становить 44 % заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1171,45 грн (2662,40*44%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги в розмірі 6 000 гривень слід зазначити наступне.

Ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Виходячи з конкретних обставин справи, її складності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони, віднесення справи до категорії малозначних, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу (доказів оплати) позивачем послуг за договором про надання правової допомоги, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн..

Отже, витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 1320 грн (3000 грн х 44 %).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 259760 від 05.06.2024 в розмірі 7600 грн; судовий збір в сумі 1171,45 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1320 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Ревякіна