Рішення № 141087013, 07.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2026Справа № 910/2563/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рів`єра" про визнання незаконними та скасування рішення та договору оренди, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки, за участю прокурора - Ваврентович Я.В., представників відповідача-1 - Гомоляко О.В., відповідача-2 - Валєєвої М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764 "Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Рів`єра" договору оренди земельної ділянки від 25.02.2009 року № 63-6-00533 (зі змінами)";

- визнати недійсним Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.04.2023 року, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рів`єра", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрованому у реєстрі за № 241;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання ТОВ "Компанія Рів`єра" повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши у придатний для її використання стан, шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд, у тому числі: металевої огорожі, будівлі трансформаторної підстанції, мобільної трансформаторної підстанції, шлагбаумів, постів охорони, будівель комерційного та житлового та нежитлового призначення, малих архітектурних форм, тощо, а Київську міську раду прийняти вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом визнання недійним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А), яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 10 та скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бучинського Д.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Компанія Рів`єра" на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А) з одночасним припиненням права власності ТОВ "Компанії Рів`єра" на неї та закриттям вказаного розділу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2025 року.

09.04.2025 року відповідачем-2 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

15.04.2025 року відповідачем-1 до суду подано додаткові пояснення.

21.04.2025 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача-2.

29.04.2025 року прокурором до суду подано відповідь на відзив відповідача-2, в якій прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

14.05.2025 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 16.06.2025 року судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову у зв`язку з його необґрунтованістю та оголошено перерву на 16.07.2025 року.

16.07.2025 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про визнання обов`язкової явки представника відповідача-1 у підготовче та судове засідання, а також клопотання про виклик в судове засідання судового експерта сектору інженерно-технічних видів досліджень Донецького відділення ННЦ "Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Годяцьку Світлану Василівну для надання пояснень щодо висновку експерта № 3525 від 30.11.2023 року.

У судовому засіданні 16.07.2025 року судом оголошено перерву у справі на 30.07.2025 року.

30.07.2025 року прокурором до суду подано заперечення на клопотання відповідача-2 про виклик в судове засідання судового експерта та визнання явки представника відповідача-1 обов`язковою.

У судовому засіданні 30.07.2025 року судом оголошено перерву у справі на 10.09.2025 року.

У судовому засіданні 10.09.2025 року судом оголошено перерву у справі на 01.10.2025 року.

01.10.2025 року відповідачем-2 до суду подано доповнення до клопотання про виклик в судове засідання судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року клопотання відповідача-2 про виклик в судове засідання судового експерта сектору інженерно-технічних видів досліджень Донецького відділення ННЦ "Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Годяцьку Світлану Василівну для надання пояснень щодо висновку експерта № 3525 від 30.11.2023 року задоволено, відкладено підготовче засідання на 15.10.2025 року та викликано учасників справи та судового експерта Годяцьку Світлану Василівну сектору інженерно-технічних видів досліджень Донецького відділення ННЦ "Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", що знаходиться за адресою: 03118, місто Київ, вулиця Костанайська, будинок 6, Київське відділення, у підготовче засідання та визнано їх явку обов`язковою.

У судовому засіданні 15.10.2025 року судовий експерт Годяцька Світлана Василівна надала пояснення щодо висновку експерта № 3525 від 30.11.2023 року та судом оголошено перерву у справі на 19.11.2025 року.

19.11.2025 року відповідачем-2 до суду подано заяву про відмову від клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 19.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 17.12.2025 року.

17.12.2025 року прокурором до суду подано пояснення у справі.

17.12.2025 року відповідачем-2 до суду подано пояснення у справі.

У судовому засіданні 17.12.2025 року судом оголошено перерву у справі на 28.01.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 року викликано представників сторін на 23.02.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 28.01.2026 року не відбулось.

У судовому засіданні 23.02.2026 року судом протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача-2 про відкликання клопотання про проведення експертизи, а також оголошено перерву у справі на 18.03.2026 року.

У судовому засіданні 18.03.2026 року судом оголошено перерву у справі на 15.04.2026 року.

19.03.2026 року відповідачем-1 до суду подано додаткові пояснення.

У судовому засіданні 15.04.2026 року судом оголошено перерву у справі на 01.06.2026 року.

01.06.2026 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про залишення поданої прокурором позовної заяви без розгляду.

У судовому засіданні 01.06.2026 року судом оголошено перерву у справі на 15.06.2026 року.

15.06.2026 року прокурором до суду подано заперечення на клопотання відповідача-2 про залишення поданої прокурором позовної заяви без розгляду.

15.06.2026 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 15.06.2025 року судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення поданої прокурором позовної заяви без розгляду у зв`язку з його необґрунтованістю та оголошено перерву на 20.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року викликано представників сторін на 21.09.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 20.07.2026 року не відбулось.

21.09.2026 року відповідачем-2 до суду подано заяву про залишення без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 21.09.2026 року судом протокольною ухвалою задоволено заяву відповідача-2 про залишення без розгляду заяви про зупинення провадження у справі та залишено без розгляду заяву відповідача-2 про зупинення провадження без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2026 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764; визнання недійсним Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.04.2023 року; усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши у придатний для її використання стан, шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд, у тому числі: металевої огорожі, будівлі трансформаторної підстанції, мобільної трансформаторної підстанції, шлагбаумів, постів охорони, будівель комерційного та житлового та нежитлового призначення, малих архітектурних форм, тощо; усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом визнання недійним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу.

Прокурор обґрунтовує вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764 тим, що приймаючи рішення про продовження строку дії договору оренди у 2015 році, а у подальшому і у 2022 році, Київська міська рада сприяла відповідачу-2 у здійсненні протиправної поведінки, яка полягала у самовільній забудові земельної ділянки водного фонду, незаконній реєстрації права власності на самовільно збудовані об`єкти нерухомого майна, які фактично позбавили Київську міську раду правомочності власника, чим завдала шкоди інтересам територіальної громади міста Києва у зв`язку з чим прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 24.11.2022 № 5723/5764 прийнято з порушеннями вимог законодавства та всупереч інтересам територіальної громади міста Києва.

Звертаючись з вимогою про визнання недійсним Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.04.2023 року прокурор зазначає про те, що оскільки Київській міській раді було достеменно відомо про цілий ряд протиправних дій з боку відповідача-2, які виразились у незаконній реєстрації права власності на самочинне будівництво, порушення благоустрою, обмеження доступу громадянам до земель водного фонду, знищення зелених насаджень, внаслідок чого було заподіяно шкоду інтересам територіальної громади міста Києва були відсутні правові підстави для продовження договору оренди на новий строк, з огляду на це та відповідно до статей 16, 21 Цивільного кодексу України, з метою відновлення порушених прав та інтересів територіальної громади міста Києва, вказане рішення на думку прокурора підлягає визнанню незаконним та підлягає скасуванню у судовому порядку, у зв`язку з цим, що на підставі незаконного та протиправного рішення між відповідачами укладено Договір № 241 від 20.04.2023 року про укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,2003 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0201) на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва на новий строк, останній підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимоги про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши у придатний для її використання стан, шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд, у тому числі: металевої огорожі, будівлі трансформаторної підстанції, мобільної трансформаторної підстанції, шлагбаумів, постів охорони, будівель комерційного та житлового та нежитлового призначення, малих архітектурних форм, тощо, прокурор посилається на те, що земельна ділянка площею 1,2003 га, з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 по вулиці Дніпровська набережна у Дарницькому районі міста Києва, розташована в межах 20-ти метрової прибережної захисної смуги затоки "Берковщина", відноситься до зони охоронюваного природного ландшафту, зони навколо об`єкта культурної спадщини, беззаперечно відноситься до земель водного фонду та згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України та належить до обмежено оборотоздатних об`єктів, на яких заборонено будівництво споруд.

Прокурор зазначає, що рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року за № 1009/2065 "Про затвердження проекту "Встановлення водоохоронної зони річки Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Вільна Україна" на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі міста Києва" визначено, що внутрішня межа прибережної захисної смуги (смуги відведення) встановлюється по проектному урізу води, ширина прибережної захисної смуги (смуги відведення) складає 20 м, що також відображено у відомостях з Державного земельного кадастру України.

Прокурор вважає, що незважаючи на умови договору оренди спірної земельної ділянки, цілий ряд безстрокових обмежень щодо забудови земельної ділянки, у тому числі і у зв`язку з перебуванням її у межах прибережної захисної смуги затоки Берковщина, відповідач-2 майже повністю її самовільно забудував, та продовжує використовувати її не за цільовим призначенням.

Прокурор посилається на те, що наявні безстрокові заборони на здійснення будь-яких будівельних робіт, винесені на підставі Рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381, Розпорядження № 979 від 17.5.2002 року Київської міської державної адміністрації та Наказу № 912/0/16-11 від 21.10.2011 року Міністерства культури та туризму України, в силу положень статті 376 Цивільного кодексу України, договору оренди земельної ділянки, бетонні блоки, причальна стінка, інші комерційні будівлі та споруди, розміщені на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 по вулиці Дніпровська набережна є самочинним будівництвом, оскільки спірна земельна ділянка для таких цілей відповідачу-2 не відводилась, поряд із цим, внаслідок самочинного будівництва відповідачем-2, її нецільового використання, земельна ділянка була знищена, повністю втратила її автентичний вигляд та якісні характеристики.

На думку прокурора відповідач-2, діючи у порушення Генерального плану міста Києва, містобудівельного законодавства, не здійснивши збереження території природно-заповідного фонду, змінив вид використання земельної ділянки при цьому незаконно забудував, внаслідок чого докорінно змінив ландшафт земельної ділянки, погіршив її властивості, знищив зелені насадження, і як результат - порушив цільове призначення земельної ділянки, чим завдав шкоду інтересам територіальної громади міста Києва.

Прокурор обґрунтовує вимогу про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом визнання недійним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу посилається на те, що оскільки відповідач-2 отримав свідоцтво про право власності на об`єкт, якого не існує та ніколи не існувало, у складі споруд, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на такі об`єкти, а тому право на володіння відповідачем-2 на трансформаторну підстанцію у складі споруд ніколи не виникало, у зв`язку із цим, та з метою відновлення прав територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку, свідоцтво про власності від 06.08.2015 року реєстраційний номер № 41836726 на трансформаторну підстанцію у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А), яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 10 підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, прокурор вважає, що для ефективного захисту порушених прав територіальної громади міста Києва, їх відновлення, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради за № 5723/5764 від 24.11.2022 року, визнання недійсними договору про поновлення договору оренди земельної ділянки № 241 від 20.04.2023 року та свідоцтва про право власності на трансформаторну підстанцію від 06.08.2015 року, скасування рішення державного реєстратора від 06.08.2015 року, реєстраційний номер 41836726 із закриттям розділу, та повернення територіальній громаді міста Києва спірної земельної ділянки з приведенням у придатний для її використання стан, шляхом звільнення за власний рахунок від розташованого на ній майна.

На думку прокурора вищевказане свідчить про те, що саме Київською міською радою незаконно поновлено договір оренди земельної ділянки водного фонду дозволено її забудову, даний позов подається до суду прокурором як позивачем відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом як самостійний позивач в інтересах держави, та заявляючи вимоги про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва земельну ділянку, посилається на статтю 152 Земельного кодексу України та статтю 391 Цивільного кодексу України й зазначає про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада, і що порушення прав та інтересів територіальної громади відбулося самочинною забудовою і у зв`язку з цим прийняттям органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконного рішення.

Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради (відповідач-1) від 24.05.2007 року за № 628/1289 передано в оренду на 5 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Рів`єра" (відповідач-2) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:141:0024, загальною площею 2,44 га, яка розташована на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва.

На виконання вказаного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 23.02.2009 року укладено Договір оренди земельної ділянки площею 2,44 га на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території, який 25.02.2009 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що внесено запис № 63-6-00533 у книзі записів державної реєстрації договорів. За актом приймання-передачі від 25.02.2009 року відповідач-1 передав відповідачу-2 вказану земельну ділянку строком на 5 років.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рів`єра" отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.08.2015 року за № 41836726 на трансформаторну підстанцію у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А), за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 10, загальною площею: 32,3 кв. м.

Державним реєстратором 18.06.2015 року зареєстровано право приватної власності за відповідачем-2 на трансформаторну підстанцію, у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А) загальною площею 32,3 кв.м., яка розташована за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 10. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації стало свідоцтво про право власності від 06.08.2015 року за № 41836726.

06.08.2015 року та 10.08.2015 року державним реєстратором до вказаного запису було внесено зміни, якими доповнено відомості щодо об`єкта нерухомого майна зазначивши, що до складу споруд відноситься майданчик для паркування плавзасобів у зимовий період площею 8826,0 кв.м, та гідротехнічні споруди (причальна стінка) 363,3 м.п. Підставою для прийняття таких рішень зазначено: технічний паспорт.

Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 року за № 192/2095 поновлено Договір оренди земельної ділянки за № 63-6-00533 від 25.02.2009 року площею 2,4436 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0024) на 5 років.

Цим же рішенням погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки відпоідача-2 для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва та поділ земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва площею 2,4436 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0024), яка перебуває в оренді товариства за договором оренди земельної ділянки від 25.02.2009 року за № 63-6-00533 на сформовані земельні ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови, а саме: земельну ділянку площею 1,2003 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0201) для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва; земельну ділянку площею 1,2433 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0202) для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва (справа № А-21306).

Також, внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 25.02.2009 року № 63-6- 00533, залишивши в оренді відповідачу-2 на 5 років в межах категорії земель житлової та громадської забудови земельну ділянку площею 1,2003 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0201) для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва.

Земельну ділянку площею 1,2433 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0202) зараховано до земель водного фонду.

На виконання вказаного рішення 18.03.2016 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, реєстраційний номер № 838. Строк дії договору оренди - 5 років.

Рішенням Київської міської ради від 24.11.2022 року за № 5723/5764, поновлено відповідачу-2 на 5 років договір оренди земельної ділянки від 25.02.2009 року за № 63-6-00533, площею 1,2003 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0201) для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва та 20.04.2023 року укладено договір за № 241 про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (Договір № 241).

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 241 об`єктом оренди є земельна ділянка на Дніпровській Набережній у Дарницькому районі міста Києва, площею 1,2003 га. Цільове призначення - 03.16 Для цілей підрозділів 03.01 - 03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території).

Пунктом 5.1 Договору № 241 встановлено умови використання земельної ділянки, зокрема вказано, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Відповідно до пункту 5.2 Договору № 241 на території земельної ділянки діють обмеження у використанні, що зареєстровані у Державному земельному кадастрі, а саме: зона особливого режиму забудови на площі 1,0601 га, які встановлені на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року за № 806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" (програма); охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини на площі 1,1629 га, яка встановлена на підставі розпорядження № 979 від 17.05.2002 року Київської міської державної адміністрації та наказу № 912/0/16-11 від 21.10.2011 року Міністерства культури і туризму України; прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах на площі 0,2413 га, яка встановлена на підставі вимог Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року.

Пунктом 8.3 Договору № 241 встановлено, що орендар має право за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди.

Згідно з пунктом 8.4 Договору № 241 орендар зобов`язаний: завершити влаштування об`єктів в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; використовувати земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних та інших), з обмеженням відповідно до статей 60, 61 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га, розташована на території Дніпровської набережної, а саме у затоці Берковщина річки Дніпро та із західної сторони межує з територією парку "Прибережний" (спірна земельна ділянка).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, спірна земельна ділянка зареєстрована 04.12.2014 року, на праві власності належить Київській міській раді та має цільове призначення: 03.16 Для цілей підрозділів 03.01-03.15 збереження та використання земель природно заповідного фонду.

Відповідно до відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки Державного земельного кадастру, встановлено такі види обмежень у використанні земельної ділянки: зона особливого режиму забудови на площі 1,0601 га, які встановлені на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року за № 806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста". Термін дії обмеження - безстроково; охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини на площі 1,1629 га, яка встановлена на підставі розпорядження № 979 від 17.05.2002 року Київської міської державної адміністрації та наказу № 912/0/16-11 від 21.10.2011 року Міністерства культури і туризму України. Термін дії обмеження - безстроково; прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах на площі 0,2413 га, яка встановлена на підставі вимог Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року. Термін дії обмеження - безстроково.

Рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року за № 1009/2065 "Про затвердження проекту "Встановлення водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Вільна Україна" на Дніпровській набережній, 10, 14 у Дарницькому районі міста Києва" визначено, що внутрішня межа прибережної захисної смуги (смуги відведення) встановлюється по проектному урізу води, ширина прибережної захисної смуги (смуги відведення) складає 20 м, що також відображено у відомостях з Державного земельного кадастру України.

Щодо вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, привівши у придатний для її використання стан, шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд, суд зазначає наступне.

За доводами прокурора, об`єкти нерухомого майна - металеві огорожі, будівлі трансформаторної підстанції, мобільної трансформаторної підстанції, шлагбаумів, постів охорони, будівель комерційного та житлового та нежитлового призначення, малих архітектурних форм, тощо, по вулиці Дніпровська набережна, будинок 10, міста Києва є самочинним будівництвом, а тому підлягають знесенню на підставі статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

З огляду на викладене, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22.

Згідно з частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

При цьому знесення самочинного будівництва водночас є й ефективним способом захисту, так і крайньою мірою, що можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.1 Договору № 241 визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка на Дніпровській Набережній у Дарницькому районі міста Києва, площею 1,2003 га. Цільове призначення - 03.16 Для цілей підрозділів 03.01 - 03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території).

На виконання вищевказаних положень Договору № 241 за замовленням відповідача-2 Управлінням архітектури, містобудування та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації надано Містобудівні умови і обмеження для проектування та влаштування стоянки плавзасобів різного призначення та будівель і споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній в Дарницькому районі міста Києва від 09.06.2010 року № 009-250.

На підставі вказаних Містобудівних умов між відповідачем-2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міський Цивільний Проект" укладено договір на розробку проекту будівництва "Стоянка плавзасобів різного призначення та будівель і споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній в Дарницькому районі міста Києва" (проект будівництва).

Вказаний проект будівництва погоджено усіма контролюючими органами, на які покладено контроль за здійснення господарської діяльності в частині будівництво громадських споруд, зокрема: управлінням планування та регулювання міста (містобудівний кадастр) (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані); УДАІ міста Києва (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані); Головним управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані); Комунальним підприємством "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані); Комунальним підприємством "Київавтодор" (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані); Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (відповідне погодження на Графічних матеріалах (генеральному плані).

На виконання пункту 6 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року № 979, проведення земляних, будівельних робіт облаштування стоянки плавзасобів різного призначення та будівель і споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній в Дарницькому районі міста Києва, за замовленням відповідача-2 Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації розроблено історико-містобудівне обґрунтування (погоджено за № 07 від 02.03.2011 року), яким встановлено:

- земельна ділянка, на якій планується для будівництво стоянки плавзасобів знаходиться в зоні охоронюваного ландшафту (рішення Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 ( в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 25.12.2007 року № 1714);

- ділянка, відведена для будівництва стоянки плавзасобів, входить до складу рекреаційної функціональної зони (але за межами прибережної захисної смуги прилеглого водного об`єкту), в межах якої допустиме будівництво, пов`язане із забезпеченням умов відпочинку, зокрема на воді;

- відповідно до схеми планувальних обмежень, яка входить до складу генерального плану міста, ділянка належить до підтоплюваних територій і характеризується високим стоянням грунтових вод. Тому проектом необхідно передбачити першочергове будівництво гідротехнічних споруд берегоукріплення для захисту території від підтоплення і затоплення поверхневими водами та інженерної підготовки території. При будівництві нових капітальних споруд необхідно передбачити підсипку ділянки за межами прибережної захисної смуги до незатоплюваної позначки.

При цьому, згідно із висновком Комунальної організації "Інститут Генерального плану міста Києва" за № 15В-1190 від 11.07.2011 року, враховуючи рішення Київської міської ради від 24.05.2007 оку за № 28/1289 та Договір оренди земельної ділянки від 25.02.2009 року за № 63-6-00533, з цільовим призначенням - влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території, функціональне призначення земельної ділянки відповідає положенням чинної містобудівної документації.

Відповідач-2 після погодження у встановленому законом порядку Проекту будівництва до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва подано декларацію про початок будівельних робіт від 28.10.2011 року за № КВ08311065956, щодо будівництва стоянки плавзасобів різного призначення та будівництво споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території по вулиці Дніпровська набережна у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно із Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року за № КВ14312244657 на об`єкті "Стоянка плавзасобів різного призначення та будівництво споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території по вулиці Дніпровська набережна в Дарницькому районі міста Києва" виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.

Заходи охорони праці, забезпечення вибухобезпеки, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища і антисейсмічні заходи, передбачені проектом, проведені в повному обсязі.

Окрім того, вказаною декларацією у встановленому законом порядку завершено будівництво введенням в експлуатацію об`єкту площею 32,3 кв.м.

Також з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року за № КВ14312244657 вбачається, що об`єкт будівництва (за виключенням нерухомого майна, запланованого для будівництва на перспективу) складається у тому числі з: Гідротехнічних споруд у складі: Причальна стінка h=4,9 м M/п 87,2; Причальна стінка h=7,5 м М/п 163,3; Причальна стінка h=7,5 м (причал для підйому механізму) М/п 64,2; Причальна стінка h=7,5 м технічного причалу М/п 15,6; Причальна стінка h=7,5 м технічного причалу (лівий відкрилок) М/п 11,0; Причальна стінка h=7,5 м технічного причалу (правий відкрилок) M/п 22,0; Майданчик для зберігання плавзасобів в зимовий період М/п KB.M 48,5 8826,0; Очисні споруди дощової каналізації; Трансформаторна підстанція - 1 шт.; Трапи М/п 7; Огорожа - 364,0 шт.; Ворота - 2 шт.; Хвіртка - 4 шт.

Окрім того, на спірній земельній ділянці розташована трансформаторна підстанція № 7700, яка згідно із декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року за № КВ14312244657 в кількості 1 штука готова до експлуатації, що підтверджується Актом обстеження електроустановки після виконання будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт за № 32-1 від 28.04.2012 року, та Aктом готовності електроустановки до подачі напруги за № 87/2 від 04.05.2012 року.

Відпоідачем-2 отримано Свідоцтво про право власності від 06.08.2015 року за № 41836726 на трансформаторну підстанцію у складі споруд для обслуговування стоянки плавзасобів (літ. А), за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 10, загальною площею: 32,3 кв. м.

Отже, відповідачем-2 до початку будівництва на спірній земельній ділянці стоянки плавзасобів різного призначення та будівель і споруд для їх обслуговування отримано відповідні погодження компетентного органу в сфері управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища та інших контролюючих органів, на які покладено контроль за здійснення господарської діяльності в частині будівництво громадських споруд.

Оскільки, відповідач-2 збудував будівлі і споруди на спірній земельній ділянці, що і була відведена для цієї мети (ділянка, відведена для будівництва стоянки плавзасобів, входить до складу рекреаційної функціональної зони (але за межами прибережної захисної смуги прилеглого водного об`єкту), в межах якої допустиме будівництво, пов`язане із забезпеченням умов відпочинку, зокрема на воді), відповідно до належно затвердженого проекту та з отриманням всіх погоджень компетентних та контролюючих органів, які дають право на виконання будівельних робіт, тому зазначені будівлі і споруди не є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

При цьому, прокурор не надав докази проведення будівництва з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Прокурором не надано доказів того, що відповідач-2 діяв у порушення Генерального плану міста Києва, містобудівельного законодавства, не здійснивши збереження території природно-заповідного фонду, змінив вид використання земельної ділянки при цьому незаконно забудовав, внаслідок чого докорінно змінив ландшафт земельної ділянки, погіршив її властивості, знищив зелені насадження садження, і як результат порушив цільове призначення земельної ділянки, чим завдав шкоду інтересам територіальної громади міста Києва.

Таким чином, прокурором не надано доказів того, що відповідачем-2 самочинно забудовано спірну земельну ділянку.

Відтак, позовна вимога прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд, у тому числі: металевої огорожі, будівлі трансформаторної підстанції, мобільної трансформаторної підстанції, шлагбаумів, постів охорони, будівель комерційного та житлового та нежитлового призначення, малих архітектурних форм, тощо, є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки № 241 від 20.04.2023 року та про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764, суд зазначає наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частин 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 24.04.2020 року у справі № 522/25151/14-ц).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17.

Оскільки оскаржуваний договір було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, тому прокурору необхідно довести порушення прав позивача, яким фактично є держава.

Зі змісту позову випливає, що порушення прав заявника ("інтересів держави") полягає в обмеженні доступу громадян до берега річки загальнодержавного значення Дніпро.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, визначені в частині 1 статті 19 Земельного кодексу України, зокрема, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Земельного кодексу України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється, зокрема щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту б) частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (частина 1 статті 83 Земельного кодексу України).

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у місті Києві, вона відносить до комунальної форми власності, а тому права власника, зокрема щодо надання в користування та зміну цільового призначення, належить територіальній громаді міста Києва в особі Ради.

У відповідності до статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 Земельного кодексу України).

За умовами пункту б) частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно частиною 4 статті 58 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 статті 60 Земельного кодексу України установлено, що у межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

В процесі погодження проекту будівництва на запит відповідача-2 про пояснення щодо встановлення меж прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро в районі землевідводу відповідача-2 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва листом ДП "Інститут Київгенплан" від 22.06.2011 року № 180 повідомлено, що на виконання рішення Постійної комісії з питань екологічної політики Київради, протокол № 11 від 10.11.2009 року про внесення змін до Проекту прибережних захисних смуг водних об`єктів Дарницького району згідно з перед-проектними пропозиціями будівництва стоянки плавзасобів у зв`язку з рішенням Київради від 24.05.2007 року № 628/1289 "Про передачу зазначеної земельної ділянки для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території" проведено коригування зовнішніх меж прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро в урочищі Берковщина в межах землевідводу відповідача-2 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва і становить 8 м.

Ширина прибережної захисної смуги (смуги відведення) складає 8 м в межах землевідводу відповідача-2 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території. Межі прибережної захисної смуги (смуги відведення) нанесені на кресленні даного проекту "Схема зовнішніх меж прибережних захисних смуг об`єктів водного фонду м. Києва. Дарницький район. Затока р. Дніпро". Зовнішня межа водоохоронної зони річки Дніпро, яка проходить по бровці насипу дороги Дніпровської набережної, коригування не потребує.

Дана обставина також не заперечувалось прокурором у підготовчому судовому засіданні 19.11.2025 року.

Оскільки вздовж урізу води в затоці в межах землевідводу під стоянку плавзасобів планується суцільний фронт берегоукріплень, то прибережна захисна смуга встановлена вздовж укріпленого берега затоки Берковщина у вигляді смуги відведення гідротехнічних споруд відповідно до вимог статті 91 Водного та статті 63 Земельного кодексів України. Проектний уріз води визначено на відстані 40,5 м від червоної лінії Дніпровської набережної відповідно до передпроектних пропозицій з освоєння земельної ділянки під стоянку плавзасобів та до проекту "Встановлення водоохоронної зони річки Дніпро (Канівського водосховища) на території Товариства з обмеженою відповідальністю "ІА" Вільна Україна" на ділянці за адресою Дніпровська набережна, 10" (затверджений рішенням Київради від 09.07.2009 року № 1009/2065), в якому враховано землевідвод відповідача-2.

Відтак, ширина прибережної захисної смуги складає 8 м в межах землевідводу відповідача-2 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва для влаштування стоянки плавзасобів різного призначення з благоустроєм прилеглої території, внутрішня межа якої проходить по урізу води, сформованому причальною стінкою відповідача-2, що загалом займає 0,2413 га площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі місті Києва.

Вищезазначене підтверджується також висновком експерта № 08-09/25 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08.09.2025 року, яким встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 наявна прибережна захисна смуга шириною 8 м, внутрішня межа якої проходить по урізу води, сформованому причальною стінкою відповідача-2, що загалом займає 0,2413 га площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 на Дніпровській набережній у Дарницькому районі місті Києва. Будівлі та споруди, які входять до складу об`єкту "Стоянка плавзасобів різного призначення та будівництво споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території по вулиці Дніпровська набережна в Дарницькому районі міста Києва" відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 розташовані наступним чином: будівля трансформаторної підстанції розташована в межах вищевказаної ділянки; гідротехнічна споруда (причальна стінка) розташована в межах вищевказаної ділянки за виключенням ділянки берегоукріплення довжиною 10,8 м на правому відкрилку причальної стінки, що є елементом випуску каналізаційного колектору; майданчик для зберігання плавзасобів в цілому розташований в межах ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 за виключенням фрагменту площею 33 кв.м, що конструктивно пов`язано з ділянкою берегоукріплення на правому відкрилку причальної стінки. Водночас, будівництво конструкції берегоукріплення на правому відкрилку причальної стінки за межами ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201 було передбачено проектом влаштування стоянки плавзасобів різного призначення та будівництва споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній у Дарницькому районі міста Києва", а саме: проектом стадії "П", том 1, книга 1, розробленим ТОВ "Інститут МіськЦивільПроект" у 2011 році, що містить погодження контролюючих органів та орендодавця; кресленням 07/11 - АР "Благоустрій території. Мощення території М 1:500. Схема розташування швів на мощені. Витрати матеріалів на влаштування мощення. Таблиці прив`язки координат ТП, в`їзду на територію та виїзду з неї" стадії "Р", розробленого Міськцивільпроект у 2011 році, що містить погодження контролюючих органів та орендодавця; кресленням 1025-0-ГР "Гідротехнічні споруди. План споруд М 1:500. Розрізи" стадії "Р", розробленого ТОВ "Інститут "Укррічтранспроект"; кресленнями 1025-0-ГР "Гідротехнічні споруди. План споруд М 1:500. Розрізи" та 1025-0-ГР.К1 "Гідротехнічні споруди. План споруд М 1:500. Розрізи" стадії "Р", розроблених ТОВ "Інститут "Укррічтранспроект", згідно яких конструкція бетонного покриття по периметру примикає до конструкції причальної стінки. Згідно вищевказаних креслень стадії "П" та "Р" конструкція берегоукріплення на правому відкрилку причальної стінки запроектована як ліва стінка каналізаційного колектора (існуючого дощового випуску), водночас конструкція бетонного покриття за проектним рішенням до нього примикає.

Згідно з частиною 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, а прокурором не наведено.

Відтак, наданий висновок експерта № 08-09/25 від 08.09.2025 року є належним та допустимим в розумінні статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Отже, прибережна захисна смуга, в якій заборонено будівництво споруд становить після коригування зовнішніх меж прибережної захисної смуги не 20 м, як зазначив в позові прокурор, а 8 м, і в межах цієї 8-ми метрової прибережної захисної смуги дійсно заборонено будівництво будівель і споруд, крім гідротехнічних і всіх інших відповідно до частини 2 статті 61 Земельного кодексу України.

Відповідно до проекту будівництва "Стоянка плавзасобів різного призначення та будівель і споруд для їх обслуговування з благоустроєм прилеглої території на Дніпровській набережній в Дарницькому районі міста Києва" та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2012 року за № КВ14312244657 на спірній земельній ділянці в межах 8-ми метрової прибережної захисної смуги розташовані саме гідротехнічні споруди відповідача-2, розміщення яких передбачено частиною 2 статті 61 Земельного кодексу України.

Таким чином, розміщення на території земельної ділянки гідротехнічних споруд є обмеженням безперешкодного та безоплатного доступу громадян, зокрема, до берегів річки Дніпро, що передбачено частиною 4 статті 60 Земельного кодексу України.

Тому, прокурором не надано доказів того, що розташовані на спірній земельній ділянці гідротехнічні споруди відповідача-2 порушують права та інтереси громадян на доступ до берегів річки Дніпро для загального водокористування.

Отже, матеріали справи не містять і судом не встановлено підтвердження належними та допустимими доказами обмеження доступу громадян до берега річки Дніпро, зокрема заяв/звернень та/або скарг від фізичних та/або юридичних осіб, відтак вказані доводи прокурора є невмотивованими та безпідставними.

Прокурор не надав суду доказів того, що під час укладання Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки № 241 від 20.04.2023 року відповідачем-2 було здійснено цілий ряд протиправних дій які виразилися у незаконній реєстрації права власності на самочинне будівництво, порушення благоустрою, обмеження доступу громадянам до земель водного фонду, знищення зелених насаджень, внаслідок чого було заподіяно шкоду інтересам територіальної громади міста Києва і відповідачу-1 було про це достеменно відомо.

Також, прокурор не надав суду доказів того, що укладений Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки № 241 від 20.04.2023 року вчинено всупереч приписів статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом не встановлено тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, і тому позов прокурора в цій частині є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Виходячи з того, що рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764 вже було реалізовано і вичерпало свою дію внаслідок укладення Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки № 241 від 20.04.2023 року, у визнанні недійсним якого було відмовлено, тому скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування ніяким чином не призведе до поновлення прав позивача, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19.

Отже, у задоволенні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764 також слід відмовити.

Щодо вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом визнання недійсним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права на підставі, наприклад, рішення органу місцевого самоврядування, і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Якщо правова підстава, у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то таке рішення не породжує в його сторін прав, а відтак, свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє (постанова Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 911/1657/18).

При цьому Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 року у справі № 361/953/16-ц вказано, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, яка його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

Натомість, оскільки основні позовні вимоги не підлягають задоволенню, визначена прокурором в якості похідної позовної вимоги вимога про визнання недійсним свідоцтва є необґрунтованою і також не підлягає задоволенню.

У зв`язку з цим також не підлягає задоволенню вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу.

Отже, у задоволенні вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом визнання недійсним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу також слід відмовити.

Щодо вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням змісту статті 376 Цивільного кодексу України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України, вимога прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку, може бути заявлена власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Водночас, беручи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.11.2022 року № 5723/5764; визнання недійсним Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.04.2023 року; усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом звільнення за власний рахунок від самовільно збудованих будівель і споруд; усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійним свідоцтва від 06.08.2015 року № 41836726 про право власності на трансформаторну підстанцію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.06.2015 року, індексний номер: 23449666 на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію з одночасним припиненням права власності відповідача-2 на неї та закриттям вказаного розділу, як правової підстави користування земельною ділянкою, позовна вимога прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку також не підлягає задоволенню.

Отже, у задоволенні вимоги прокурора про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0201, загальною площею 1,2003 га шляхом зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді Київської міської ради в особі Київської міської ради земельну ділянку також слід відмовити.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, прокурором не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог, і тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права територіальної громади міста Києва, яка є невід`ємною частиною держави, як зазначив прокурор в позові, за захистом яких він звернувся до суду в інтересах держави, не порушено відповідачами, і позов прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (Meltex LTD) та Месроп Мовсесян (Mesrop Movsesyan) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Інші доводи, на які посилався прокурор під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 923/199/21.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2026.

Суддя С.О. Чебикіна