Рішення № 141086836, 26.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/760/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Красун В.В. - адвокат, ордер серії АС №1191141 від 22.06.2026,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального

позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високе-Агро"

про стягнення 302 623,09грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високе-Агро" (далі - відповідач) про стягнення 367 623,09грн, з яких: 283 775,00грн основного боргу, 23 891,35грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 29.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №906/760/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.08.2026.

20.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Сваор Нутрішн" надійшло клопотання від 19.08.2026 про закриття провадження в частині позовних вимог, у якому заявник зазначає, що після пред`явлення позову відповідач сплатив 20 000,00грн, а саме: 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №22 від 24.06.2026 та 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №872834662941494196 від 05.08.2026. У зв`язку з цим позивач просить закрити провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 20 000,00грн.

Ухвалою суду від 24.08.2026 задоволено клопотання ТОВ "Сваор Нутрішн" від 19.08.2026 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Високе-Агро" на користь ТОВ "Сваор Нутрішн" 20 000,00грн основного боргу.

Ухвалою суду від 24.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.09.2026.

Ухвалою від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026, про що повідомлено сторони.

09.10.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 09.10.2026 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 20 000,00грн, у зв`язку з його сплатою 15.09.2026 відповідачем.

16.10.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 16.10.2026 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 45 000,00грн з посиланням на сплату відповідачем 14.10.2026 ще 25 000,00грн до раніше сплачених 20 000,00грн.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Житомирського району Житомирської області у судовому засіданні 16.09.2026 оголошено перерву до 20.10.2026.

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2026 не прибула, хоча про місце, дату та час його проведення була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 20.10.2026 заслухано заключне слово представника позивача та зважаючи на оголошення на території Житомирського району Житомирської області повітряної тривоги, виникла необхідність у відкладенні розгляду справи.

Ухвалою від 20.10.2026 відкладено судове засідання при розгляді справи по суті на 26.10.2026, про що повідомлено сторін.

Відповідач повноважного представника у судове засідання 26.10.2026 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 20.10.2026 до електронного кабінету ТОВ "Високе-Агро" та його представника (а.с.131).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 26.10.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Високе-Агро" на користь ТОВ "Сваор Нутрішн" 45 000,00грн основного боргу.

Відтак, подальший розгляд справи здійснюється в межа позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача: 218 775,00грн основного боргу, 23 891,35грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені, а також судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2026 позовні вимоги про стягнення з відповідача 218 775,00грн основного боргу, 23 891,35грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені підтримав та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 26.10.2026 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №262/25 від 29.12.2025 в частині проведення оплати. Зазначає, що позивач здійснив поставку товару для відповідача на загальну суму 483 758,94грн, однак відповідач здійснив оплату вартості товару лише частково. Враховуючи наведене, ТОВ "Сваор Нутрішн" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Високе-Агро" у якому просить стягнути з відповідача (з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог): 218 775,00грн основного боргу, 23 891,35грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені, а також судових витрат (а.с.1-5).

Відповідач правом на подачу письмового відзиву не скористався.

При розгляді справи по суті представник відповідача факт наявності заборгованості в розмірі 218 775,00грн основного боргу не заперечила. Водночас заперечила в частині нарахування 3% річних, інфляційних, судових витрат, зазначивши, що договором не передбачено відповідальності у вигляді нарахування інфляційних та 3% річних. Витрати на послуги адвоката вважала завищеними, а заявлену до стягнення суму пені просила зменшити на 50%. Повідомила, що заборгованість виникла через втрату частини поголів`я і підприємство понесло збитки. Зазначила, що концентрат брали для маленьких поросят і у тварин виникли проблеми зі здоров`ям. Не стверджувала, що саме через препарат, але вказала, що позивачу про це відомо, зокрема, цю ситуація знає технолог, ветеринар. Постилалася на те, що збитки великі, тому кошти не платились. Повідомила, що до судового засідання з позивачем велася мова щодо оплати за юридичний супровід та послуги в розмірі 25 000,00грн, які юридично були задокументовані як оплата за товар від 29.04.2026 в сумі 25 000,00грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.12.2025 між ТОВ "Високе-Агро" (покупець/позивач) та ТОВ "Сваор Нутрішн" (Постачальник/відповідач) укладено договір поставки №262/25 (на звороті а.с.11-13).

Згідно п.п.1.1-1.3 договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки, вет. препарати та продукцію для сільськогосподарської діяльності, далі за текстом товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Перелік товару може бути розширений після підписання відповідних додатків або узгоджений в специфікаціях що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Назва товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору (п.1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціни на товар узгоджується сторонами на кожну його партію і фіксується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та формуються під кожну поставку товару.

Відповідно до п.4.2 договору, строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в специфікації на дану партію.

Відповідно до п.5.4 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами по даному договору. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору, жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв`язку, з подальшим підтвердженням оригіналом.

Даний договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками товариств.

Позивач здійснив поставку товару для відповідача, згідно умов вказаного договору, а саме:

1) 29.12.2025 позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: "Піггібуст пероральна паста для новонароджених поросят 250 мл" в кількості 3 флак., "Амоксикел 15% 100 мл" в кількості 10 шт., "Амоксицилін 70% Кела, 1 кг" в кількості 2 шт., "Декса-кел 02 100 мл" в кількості 3 шт., "Окси-кел 20 П.Д., 100 мл" в кількості 4 шт., "Бутазал-100, 100 мл" в кількості 5 флак. та "Сергон ПГ з розчинником, 5х5 доза" в кількості 3 флак. на загальну суму 21 208,94грн, що підтверджується: видатковою накладною №1423 від 29.12.2025; специфікацією №СНЦУ-000001 від 29.12.2025; товарно-транспортною накладною №РЦУ-1423 від 29.12.2025; актом приймання-передачі ВІЗ від 29.12.2025 (а.с.14-16).

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено рахунок №1432 від 29.12.2025 (на звороті а.с.16).

За вказаною господарською операцією виписано податкову накладну №149 від 29.12.2025, яка зареєстрована в ЄРПН за №9427856919 (а.с.17-18).

2) 30.12.2025 позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: "0770 Цехавіт Піг Престартер Концентрат 30%" в кількості 3 т. та "Babito (предстартер для поросят)" в кількості 0,025 т на загальну суму 218 775,00грн, що підтверджується: видатковою накладною №1430 від 30.12.2025; специфікацією №СНЦУ-000002 від 30.12.2025; товарно-транспортною накладною №РЦУ-1430 від 30.12.2025 (на звороті а.с.18-19).

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено рахунок №1439 від 30.12.2025 (а.с.20).

За вказаною господарською операцією виписано податкову накладну №155 від 30.12.2025, яка зареєстрована в ЄРПН за №9428113845 (на звороті а.с.20-21).

3) 28.01.2026 позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: "Babito (предстартер для поросят)" в кількості 0,025 т. та "0770 Цехавіт Піг Престартер Концентрат 30%" в кількості 3 т. на загальну суму 218 775,00грн, що підтверджується: видатковою накладною №134 від 28.01.2026; специфікацією №СНЦУ-000003 від 28.01.2026; товарно-транспортною накладною №РЦУ-134 від 28.01.2026 (а.с.22-23).

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено рахунок №138 від 28.01.2026 (на звороті а.с.23).

За вказаною господарською операцією виписано податкову накладну №115 від 28.01.2026, яка зареєстрована в ЄРПН за №9015929991 (а.с.24-25).

4) 18.05.2026 позивачем поставлено відповідачу товар, а саме: "5454 Цехавіт Піг Престартер" у кількості 0,6 т. на загальну суму 25 000,00грн, що підтверджується: видатковою накладною №768 від 18.05.2026; специфікацією №СНЦУ-000004 від 18.05.2026; товарно-транспортною накладною №РЦУ-768 від 18.05.2026 (на звороті а.с.25-26)

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено рахунок на оплату №592 від 29.04.2026 (а.с.27).

За вказаною господарською операцією виписано податкову накладну №168 від 18.05.2026, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9178017415 (на звороті а.с.27-28).

Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 199 983,94грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.30-31):

- від 29.04.2026 на суму 21 208,94грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №1432 від 29.12.2025 року");

- від 29.04.2026 на суму 25 000,00грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №592 від 29.04.2026 року");

- від 28.05.2026 на суму 53 775,00грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №1439 від 30.12.2025");

- від 02.06.2026 на суму 40 000,00грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №1439 від 30.12.2025");

- від 05.06.2026 на суму 30 000,00грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №1439 від 30.12.2025");

- від 08.06.2026 на суму 30 000,00грн (призначення платежу: "оплата згідно рахунку №1439 від 30.12.2025).

Неоплаченим на час звернення позивача до суду з позовом залишився товар на суму 65 000,00грн, отриманий відповідачем за ВН №1430 від 30.12.2025 та повністю неоплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за ВП №134 від 28.01.2026 на суму 218 775,00грн.

16.04.2026 позивач надсилав відповідачу лист-вимогу вих.№11 від 16.04.2026 про сплату заборгованості за договором поставки (а.с.32-33).

Загальна сума основного боргу станом на день подання позову становила 283 775,00 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив: 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №22 від 24.06.2026; 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №872834662941494196.1 від 05.08.2026; 20 000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 887617676119249387.1 від 15.09.2026 та 25 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №898194410578305267.1 від 14.10.2026.

У зв`язку з не повним проведенням розрахунків, позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому (станом на час ухвалення рішення) просить стягнути з відповідача на користь позивача: 218 775,00грн основного боргу, 23 661,44грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені, 3 628,72грн витрат по сплаті судового збору, 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.626 ЦК України, передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №262/25 від 29.12.2025.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 483 758,94грн підтверджено видатковими накладними: №1423 від 29.12.2025 на суму 21 208,94грн, №1430 від 30.12.2025 на суму 218 775,00грн, №134 від 28.01.2026 на суму 218 775,00грн, №768 від 18.05.2026 на суму 25 000,00грн.

Строк оплати згідно п.4.2 договору та п.6 специфікацій №СНЦУ-000001 від 29.12.2025, №СНЦУ-000002 від 30.12.2025, №СНЦУ-000003 від 28.01.2026, №СНЦУ-000004 від 18.05.2026 - протягом 1 (одного) календарного дня з дати поставки, - є таким, що настав.

Відповідач до звернення з позовом до суду здійснив оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 199 983,94грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями: від 29.04.2026 на суму 21 208,94грн, від 29.04.2026 на суму 25 000,00грн, від 28.05.2026 на суму 53 775,00грн, від 02.06.2026 на суму 40 000,00грн, від 05.06.2026 на суму 30 000,00грн, від 08.06.2026 на суму 30 000,00грн.

Неоплаченим відповідачем залишився борг за поставлений товар на суму 283 775,00грн, а саме: частково неоплаченим залишився товар на суму 65 000,00грн, отриманий відповідачем за видатковою накладною №1430 від 30.12.2025 та повністю неоплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №134 від 28.01.2026 на суму 218 775,00 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив: 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №22 від 24.06.2026; 10 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №872834662941494196.1 від 05.08.2026; 20 000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 887617676119249387.1 від 15.09.2026 та 25 000,00грн згідно з платіжною інструкцією №898194410578305267.1 від 14.10.2026.

Станом на час ухвалення судового рішення, непогашеною відповідачем залишилась заборгованість в сумі 218 775,00грн (видаткова накладна №1430 від 30.12.2025).

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому, доводи представника відповідача про те, що видатковою накладною від 18.05.2026 на суму 25 000,00грн, яка оплачена відповідачем, оформлено адвокатські послуги, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому до уваги судом не беруться.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 218 775,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 23 661,44грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Погодження сторонами 3% річних та інфляційних в договорі не вимагається, оскільки це прямо передбачено в законі.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 23 891,35грн інфляційних втрат та 5 434,81грн 3 % річних.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 661,44грн інфляційних втрат та 5 434,81грн 3% річних за визначені позивачем періоди (розрахунок а.с.8-9). Вимоги позивача про стягнення 229,91грн інфляційних є безпідставними, тому у їх задоволенні суд відмовляє.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що встановлення пені віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору, а неустойка (пеня) має сплачуватися на користь кредитора в договірних зобов`язаннях.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 54 521,93грн за визначені періоди є правомірною.

Представником ТОВ "Високе-Агро" у судовому засіданні заявлено усне клопотання про зменшення розміру пені в обґрунтування якого представник посилається на збитки, які виникли внаслідок втрати частини поголів`я поросят.

Представник позивача проти зменшення пені заперечив.

Щодо усного клопотання представника відповідача про зменшення пені, суд зазначає таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Застосоване у ст.551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку ст.86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Оцінюючи ступінь вини боржника, суд враховує, що відповідач є учасником господарських відносин, добровільно погодив умови договору, у тому числі положення п.6.2 договору щодо відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань. Будь-яких доказів того, що невиконання договору стало наслідком дії непереборної сили, випадку чи інших об`єктивних обставин, які виключають його відповідальність, матеріали справи не містять.

Поряд з цим суд відзначає, що відповідачем не надано суду доказів понесення збитків у зв`язку із втратою частини поголів`я поросят, в тому числі, у зв`язку із застосуванням препаратів, які отримано від позивача, про що вказувала представник відповідача в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про його критичний фінансовий стан, неплатоспроможність, відкриття процедур банкрутства чи існування інших об`єктивних обставин, які б унеможливлювали виконання грошового зобов`язання або свідчили про необхідність застосування судом виняткового механізму зменшення неустойки. Саме по собі посилання на понесення збитків без належного документального підтвердження не може бути підставою для зменшення погоджених сторонами штрафних санкцій.

Не встановлено судом і будь-яких інших виняткових обставин, які відповідно до приписів цивільного законодавства могли б обґрунтовувати істотне зменшення неустойки.

Позивач повністю виконав договір поставки, передав відповідачу товар, не перешкоджав користуванню ним, звернувся із письмовою претензією, надавши можливість добровільно усунути порушення і лише після цього звернувся до суду. Доказів будь-якого зловживання правом, сприяння збільшенню розміру збитків або інших неправомірних дій кредитора матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 13, 74, 76, 77 ГПК України саме сторона, яка посилається на відповідні обставини, зобов`язана довести їх належними, допустимими та достатніми доказами. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, відповідно до якої питання про зменшення неустойки вирішується судом з урахуванням доведених сторонами обставин, що мають істотне значення, а не лише з огляду на сам факт заявлення такого прохання.

Відповідачем до справи не додано жодного доказу, який би свідчив про існування обставин, передбачених частиною 3 ст.551 ЦК України. Зокрема, ним не надано доказів свого майнового стану, фінансової звітності, документів, що підтверджували б наявність об`єктивних причин невиконання грошового зобов`язання, істотного погіршення господарської діяльності чи інших обставин, які могли б бути оцінені судом як виняткові.

За таких обставин суд відзначає, що навіть за наявності у суду дискреційних повноважень щодо можливості зменшення розміру неустойки відсутні будь-які встановлені та підтверджені належними доказами фактичні підстави для реалізації такого права. Сам факт існування у суду відповідної дискреції не звільняє сторону від процесуального обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує можливість її застосування.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд не вбачає підстав для застосування права на зменшення неустойки, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання є тривалим, основне зобов`язання виконано лише частково, відповідач не вжив реальних заходів для добровільного погашення боргу, не довів існування виняткових обставин чи тяжкого майнового стану, тоді як позивач повністю та належно виконав свої договірні обов`язки і діяв добросовісно.

Тому підстав для застосування положень частини 3 ст.551 ЦК України, судом не встановлено.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю" наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 218 775,00грн основного боргу, 23 661,44грн інфляційних втрат, 5 434,81грн 3% річних, 54 521,93грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом. У задоволенні позову про стягнення 229,91грн інфляційних втрат, суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Судові витрати за результатом розгляду справи.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається 3 628,72грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду у електронній формі через систему "Електронний суд".

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 ст.123 ГПК України).

Відповідно до частин 1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві від 23.06.2026 зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку позивач очікує понести у суді першої інстанції складає 20 000,00грн.

21.09.2026 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Сваор-Нутрішн" надійшла заява від 21.09.2026 з додатками, у якій позивач просить стягнути з ТОВ "Високе-Агро" 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.93-101).

На підтвердження факту понесення ТОВ "Сваор-Нутрішн" витрат на професійну правничу допомогу, заявником подано: договір про надання правничої допомоги №1-Н від 01.06.2026; додаток №1 від 18.06.2026 до вказаного договору; рахунки №1-18/06/2026 від 18.06.2026, №1-06/08/2026 від 06.08.2026; платіжні інструкції №794 від 19.06.2026 на суму 14 000,00грн, №1059 від 12.08.2026 на суму 6 000,00грн; акти приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги від 23.06.2026, від 16.09.2026; ордер серії АС №1191141 від 22.06.2026, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, видане 17.12.2011; посвідчення адвоката від 17.12.2011.

Пунктом 1 частини 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу ТОВ "Сваор-Нутрішн" в межах справи №906/760/26 у суді першої інстанції надавав Красун Володимир Володимирович, який має статус адвоката згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №592 від 17.12.2011 (а.с.101).

Повноваження та обсяг прав адвоката Красуна В.В., як представника ТОВ "Сваор-Нутрішн" у Господарському суді Житомирської області, підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АС №1191141 від 22.06.2026 (а.с.100).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 01.06.2026 між ТОВ "Сваор-Нутрішн" (клієнт) та адвокатами Бурдою Д.П., Красуном В.В. укладено договір про надання правничої допомоги №1-Н (а.с.95-96), за п. 1.1 якого адвокати надають клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити послуги адвокатів і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено шляхи надання правничої допомоги, зокрема, надання консультацій, роз`яснень, збору інформації, доказів, необхідних для надання правничої допомоги, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правничого характеру, представництво клієнта в судах першої інстанції під час здійснення господарського судочинства, тощо.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар, розмір якого за конкретні види правничої допомоги, а також порядок і строки сплати визначаються сторонами в додатках до цього договору, та/або актах прийому передачі послуг з надання правничої допомоги та/або рахунках на оплату.

Цей договір діє з 01.06.2026 до 31.12.2026 включно (п.9.1 договору).

18.06.2026 між позивачем та адвокатами Бурдою Д.П., Красуном В.В. підписано додаток №1 до договору №1-Н про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокати надають клієнту правничу допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в Господарському суді Житомирської області справи за позовом клієнта до ТОВ "Високе-Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки та штрафних санкцій (далі Справа). За надання адвокатами правничої допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар в розмірі 20000,00грн, з яких: 14 000,00грн за складання позовної заяви та подання до суду; 6 000,00 грн за представництво в суді після відкриття провадження у справі.

Розмір гонорару визначено за погодженням з клієнтом із врахуванням фінансового стану клієнта, ціни позову, складності справи, кваліфікації і досвіду адвокатів та інших істотних обставин.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

22.06.2026 між ТОВ "Сваор-Нутрішн" та адвокатами підписано акт прийому передачі послуг з надання правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, згідно з яким адвокатами виконані наступні послуги: вивчення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції, розрахунок штрафних санкцій, складання позовної заяви, формування додатків, вартість яких визначена сторонами у загальній сумі 14 000,00грн (а.с.98).

16.09.2026 між ТОВ "Сваор-Нутрішн" та адвокатами підписано акт прийому передачі послуг з надання правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами станом на 16.09.2026, згідно з яким адвокатами виконані наступні послуги:

- 22-23.06.2026 вивчення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції, розрахунок штрафних санкцій, складання позовної заяви, формування додатків;

- 06.08.2026 складання заяви про надання до суду для огляду оригіналів документів;

- 19.08.2026 складання клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог;

- 24.08.2026 участь в судовому засіданні (адвокат Красун В.В.);

- 16.09.2026 участь в судовому засіданні (адвокат Красун В.В.) (а.с.99).

На оплату наданих послуг адвокатом Красуном В.В. виставлено ТОВ "Сваор-Нутрішн" рахунки №1-18/06/2026 від 18.06.2026, №1-06/08/2026 від 06.08.2026.

Платіжними інструкціями №794 від 19.06.2026 на суму 14 000,00грн, №1059 від 12.08.2026 на суму 6 000,00грн підтверджується факт сплати послуг за надання правничої допомоги згідно договору №1-Н від 01.06.2026 та додатку №1 від 18.06.2026.

У частині 2 ст.126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 ст.126 ГПК України).

Згідно частини 5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи наведене, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Красуном В.В. професійної правничої допомоги позивачу, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, предмет позову, рівень складності, характер спору, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн є цілком співмірним щодо наведених у статті 126 ГПК України критеріїв.

Обов`язок доводити неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу покладається саме на ту сторону, яка про це заявляє. Однак у даному випадку відповідачем не обґрунтовано та не доведено у чому саме полягає неспівмірність і які саме послуги на надання правничої допомоги є завищеними.

При розподілі судових витрат господарський суд враховує те, що частина позовних вимог у розмірі 229,91грн інфляційних втрат, визнана судом безпідставною, тому у відповідності до пункту 3 частини 4 ст.129 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 19 984,81грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта витрат на правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високе-Агро" (12341, Житомирська область, Черняхівський район, село Високе, вулиця Осницька, будинок 3, код ЄДРПОУ 43441901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор Нутрішн" (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена , будинок 22А, код ЄДРПОУ 41469532, IBAN № НОМЕР_1 , банк АБ "УКРГАЗБАНК"):

- 218 775,00грн основного боргу,

- 23 661,44грн інфляційних втрат,

- 5 434,81грн 3% річних,

- 54 521,93грн пені,

- 3 628,72грн витрат по сплаті судового збору,

- 19 984,81грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.10.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - позивачу та представнику - електронні кабінети,

2 - відповідачу - електронний кабінет.