Рішення № 141086829, 15.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1529/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.

за участю:

представника позивача: Климчук А.В. - адвокат, ордер серії АА № 1639573 від 19.11.2025р. (в режимі відеоконференції);

представника відповідача: Сіра А. - адвокат, ордер серії АМ № 1172251 від 02.12.2025 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний"

про стягнення 414123,67 грн

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "ЮВІЛЕЙНИЙ" 414123,67 грн., з яких: 199974,00 грн. основного боргу, 10399,03 грн. інфляційних витрат, 4486,64 грн. 3% річних та 199264,00 грн. збитків.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.11.2025р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.11.2025р. заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Універмаг "ЮВІЛЕЙНИЙ" та знаходяться на усіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми стягнення 414123,67 грн.

26.11.2025р. позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с. 58, 59).

Ухвалою суду від 01.12.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.01.2026 р.

12.12.2025р. від ТОВ Універмаг "Ювілейний" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 70-76).

18.12.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 95-102).

Оскільки Указом Президента України №944/2025 від 13.12.2025р. суддю Прядко О.В., в провадженні якої перебувала справа, призначено суддею Західного апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду від 13.01.2026р. було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 906/1529/25, за результатами якого справу передано на розгляд судді Сікорській Н.А. (а.с. 107, 108).

Ухвалою від 19.01.2026р. підготовче судове засідання призначено на 19.02.2026р.

В підготовчому судовому засіданні від 19.02.2026р. суд оголосив перерву до 12.03.2026р.

03.03.2026р. представником позивача подано клопотання про долучення доказів, згідно якого позивач просив долучити схему хронології розвитку правовідносин між сторонами (а.с. 122, 123). Протокольною ухвалою від 12.03.2026 р. суд долучив подані докази до матеріалів справи.

В підготовчому судовому засіданні від 12.03.2026р. суд оголосив перерву до 30.03.2026р.

26.03.2026р. представником відповідача подано клопотання, в якому викладено пояснення щодо орендних правовідносин, які виникли між ФОП Гладько Т.А. та відповідачем, а також щодо розміру орендної плати за договорами (а.с. 128, 129).

В підготовчому судовому засіданні 30.03.2026р. суд оголосив перерву до 23.04.2026р.

19.04.2026р. представником позивача подано розрахунок фактично понесених витрат і збитків позивача з посиланням на ідповідні докази (а.с. 163, 164).

22.04.2026р. від представника відповідача надійшла заява, якою відповідач пояснення щодо розміру орендної плати (а.с. 192, 193).

Ухвалою від 23.04.2026р. суд відклав підготовче засідання на 21.05.2026р.

Ухвалою від 21.05.2026р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1529/25 до судового розгляду по суті на 25.06.2026р.

Ухвалою від 01.07.2026р. суд призначив розгляд справи по суті на 16.07.2026р.

В судових засіданнях 16.07.2026р., 30.07.2026р. та 10.09.2026р. суд оголошував перерву до 06.10.2026р.

В судовому засіданні 06.10.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 15.10.2026р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач зазначила, що нею як учасником ТОВ Універмаг «Ювілейний» на виконання рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №45 від 09.01.2025р., здійснено сплату грошових коштів у загальному розмірі 199974,00 грн., як безповоротну фінансову допомогу, що було пов`язано з набуттям нею права власності на площу розміром 51,04 кв.м.

Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №50 від 30.10.2025р., скасовано рішення, оформлене протоколом №45 від 09.01.2025р.

Позивач зазначає, що рішення загальних зборів від 09.01.2025 р. за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, який не був укладений у формі, передбаченій законом, не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним.

Вважає, що сплачені нею кошти підлягають поверненню, як виконане за недійсним правочином та як безпідставно набуте майно.

Позивач також посилається на положення частини першої статті 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все одержане на його виконання.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а положення глави 83 ЦК України поширюються, зокрема, на вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином.

На думку позивача, оскільки основний договір купівлі-продажу нерухомого майна сторонами укладений не був, а відповідач відмовився від реалізації раніше досягнутих домовленостей, правова підстава для утримання сплачених нею коштів відсутня, у зв`язку з чим такі кошти підлягають поверненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 10399,03 грн. та 3 % річних у сумі 4486,64 грн. на підставі статті 625 ЦК України, а також збитки у розмірі 199264,00 грн., які понесені у зв`язку з обслуговуванням кредиту, укладеного для фінансування придбання додаткової площі нерухомого майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Вважає, що позивачем не доведено наявності порушеного права та обрано неналежний спосіб захисту.

Стверджує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Універмаг «Ювілейний», оформлене протоколом №45 від 09.01.2025р., не є правочином чи попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, а являється актом ненормативного характеру (індивідуальний акт) органу управління товариства. Тому положення цивільного законодавства про недійсність чи нікчемність правочинів до спірних правовідносин не застосовуються. Рішення загальних зборів не оскаржувалося позивачем у встановленому законом порядку.

Відповідач не заперечує факту отримання від позивача грошових коштів у розмірі 199974,00 грн., однак зазначає, що вони були сплачені як безповоротна фінансова допомога. Звертає увагу, що частина платежів здійснювалися позивачем як фізичною особою - підприємцем Гладько Т.А., що, на його думку, підтверджує господарський характер спірних операцій.

За твердженням відповідача, внесення безповоротної фінансової допомоги пов`язане з можливостю позивача користуватися додатковою площею 51,04 м кв на пільгових умовах. Так, згідно додаткової угоди №2 від 01.01.2025р. до договору оренди №17 від 01.10.2024р. орендну плату за додаткову площу було зменшено зі 150,00 грн. до 36,00 грн. за 1 кв. м, а місячну орендну плату визначено в розмірі 1837,44 грн.

Вважає, що безповоротна фінансова допомога була внесена в обмін на зменшення орендної плати за додаткову площу, а не як оплата за придбання нерухомого майна чи виконання попереднього договору купівлі-продажу.

Відтак, на його думку, кошти отримано на належній правовій підставі, а тому відсутні передумови для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та їх повернення як безпідставно набутого майна.

Також відповідач заперечує проти стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку з відсутністю простроченого грошового зобов`язання щодо повернення спірних коштів.

Вимогу про відшкодування збитків у розмірі 199264,00 грн. вважає необґрунтованою, оскільки позивачем не доведено всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між нею та заявленими збитками, а також розміру останніх.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 являється одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг "Ювілейний".

Водночас, ОСОБА_1 з 17.03.1997 р. зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності і окрім, корпоративних правовідносин між ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем, та ТОВ "Універмаг "Ювілейний" мали місце орендні правовідносини, які виникли на підставі договору № 17 від 01.10.2024р., щодо оренди 71,96 кв.м. на 2 поверсі універмагу та Додаткову угоду до Договору №17, якою збільшили площу оренди на 51.04 кв.м.

09.01.2025р. відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Універмаг «Ювілейний», оформлені протоколом № 45 (а.с. 8-10).

Одним з питань порядку денного зборів було питання щодо фінансового стану ТОВ "Універмаг "Ювілейний" та перспективи розвитку підприємства на 2025 р.

Під час розгляду вказаного питання учасником товариства ОСОБА_2 було запропоновано надати засновникам, у яких збільшилася торгова площа унаслідок переміщення відділів з першого поверху до 10 м кв , можливість викупити цю площу по ціні 254 дол. США., як еквівалент суми в гривнях. Засновникам, які мають збільшення торгової площі більше 10 м кв, де можна розмістити нові відділи, дати змогу викупити торгову площу по ціні 320 дол. США. В разі згоди, за заявою засновника 50% суми за торгову площу необхідно внести протягом місяця як безповоротню фінансову допомогу товариству. Другу половину суми необхідно буде внести через декілька місяців, коли буде можливість зробити ремонт перед входом до універмагу.

За результатами голосування по вказаному питанню загальні збори вирішили:

1) з метою покращення фінансового стану підприємства:

а) надати можливість засновникам, у яких унаслідок переміщення відділів утворилась площа більша ніж в договорі оренди, придбати цю площу по ціні 254 дол. США за 1 кв. м (10987,00 грн.) торгової площі (проходи) та 320 дол. США за 1 кв. м (13840,00 грн) торгової площі, зокрема ОСОБА_1 - 51,04 кв. м вартістю 706393,60 грн.

б) директору товариства доручено здійснити відповідні розрахунки платежів та строків їх внесення. Фінансову безповоротну допомогу сплачувати частинами згідно розрахунку.

в) з метою збереження існуючого співвідношення часток при вирішенні питання збільшення статутного капіталу товариства даним засновникам, зокрема, ОСОБА_1 збільшити свою частку шляхом внесення коштів в статутний капітал товариства з розрахунку 1800,00 грн. за 1 метр кв;

г) сплачена перша частина безповоротної фінансової допомоги надає право встановити розмір орендної плати за ці додаткові метри - 36,00 грн. за 1 м кв

д) після сплати всієї суми безповоротної фінансової допомоги рахувати додаткову площу викуплену з правом продажу в майбутньому.

27.01.2025р. Товариством було виставлено ОСОБА_1 рахунок №55 на оплату 20000,00 грн. як безповоротної фінансової допомоги (а.с. 19).

ОСОБА_1 вказує, що нею сплачені кошти в розмірі 199974,00 грн., а саме:

- 29.01.2025р. ОСОБА_1 сплатила кошти в сумі 10046,47 грн., що підтверджується квитанцією №2.87990807.1 з призначенням платежу: "Оплата від засновника згідно загальних зборів, рах. №55 від 27.01.2025р.". (а.с. 20).

- 17.02.2025р. платіжною інструкцією № 2 ФОП ОСОБА_1 здійснила сплату коштів в сумі 100000,00 грн. призначенням платежу: "Сплата від засновника згідно загальних зборів рахунок 55 від 27.01.2025р.". (а.с. 34).

- 18.02.2025р. платіжною інструкцією № 4 ФОП ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 64690,00 грн. з призначенням платежу: "Сплата від засновника згідно загальних зборів рахунок 55 від 27.01.2025р.". (а.с. 35).

- згідно протоколу № 4 засідання Наглядової ради ТОВ «Універмаг Ювілейний», яке відбулось 10.02.2025р. (а.с. 17, 18, 29), ОСОБА_1 зменшено суму безповоротної фінансової допомоги, за інформацією ОСОБА_1 , на 25284,00 грн., в рахунок компенсації її особистих коштів, витрачених при переміщенні відділів з першого поверху.

30.10.2025р. відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Універмаг «Ювілейний», оформлені протоколом №50 (а.с. 22-26), на яких розглядались питання щодо недоліків виявлених в ході перевірки ревізійною комісією інформації щодо переміщення відділів з першого поверху та витрачених коштів на ремонт частини приміщень на другому поверсі.

Зокрема, під час розгляду четвертого питання порядку денного, присутні на зборах учасники товариства вказали, що ОСОБА_1 спричинила фінансову шкоду товариству під час перенесення відділів і проведенню ремонтних робіт на площі, яку в подальшому мала намір орендувати. Площа 51.04 м кв являється площею всього товариства і має здаватись по комерційній ціні, що є вигідним товариству. Наголошувалось на недоцільності витрачання коштів на ремонт приміщення для однієї конкретної особи ( ОСОБА_1 ) без згоди загальних зборів.

З метою усунення можливості нанесення шкоди товариству було запропоновано скасувати рішення загальних зборів від 09.01.2025 р. в частині , де вирішувалось питання викупу додаткової площі шляхом внесення безповоротної допомоги.

За результатами голосування загальні збори вирішили скасувати рішення від 09.01.2025р., оформлене протоколом №45, у частині надання, зокрема, ОСОБА_1 , права викупити додаткові площі шляхом внесення безповоротної фінансової допомоги.

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення 199974,00 грн., оскільки рішення загальних зборів, які були оформлені протоколом № 45 від 09.01.2025 р., в частині набуття нею права власності на площу 51,04 м кв, розцінює як угоду, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто є нікчемною, тому вважає, що кошти в сумі 199974,00 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Крім того, позивач просить стягнути на свою користь 10399,03 грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з березня по жовтень 2025 р. та 4486,64 грн. 3% річних, які нараховані за період з 01.03.2025 р. по 17.11.2025 р. та 199264,00 грн. збитків.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. За змістом статей 13, 14 і 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, Суд розглядає справу в межах предмета та фактичних підстав позову, з урахуванням заперечень Відповідача та на підставі доказів, наявних у матеріалах справи. Визначення предмета та підстав позову належить до диспозитивних повноважень Позивача, а учасники справи несуть обов`язок доведення обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас Суд не зв`язаний наведеною сторонами правовою кваліфікацією спірних правовідносин та відповідно до принципу jura novit curia самостійно визначає норми права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Частиною першою статті 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. До таких прав, зокрема, належить право брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом та законом.

Відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, а загальні збори учасників є вищим органом товариства, уповноваженим вирішувати питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені законом або статутом до компетенції інших органів.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , яка являється учасником ТОВ «Універмаг «Ювілейний» звернулася до суду з позовом про повернення коштів, які були внесені нею на виконання рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №45 від 09.01.2025р., в обмін на набуття права власності на додаткову площу нерухомого майна розміром 51,04 кв. м.

Фактично спір виник в результаті виконання рішення органу управління товариства, пов`язаний із корпоративним статусом позивача та реалізацією ОСОБА_1 прав, як учасника товариства.

Відповідно до статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, якщо інше не встановлено законом. При цьому рішення загальних зборів є формою реалізації компетенції відповідного органу управління юридичної особи.

Так, рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Універмаг «Ювілейний» від 09.01.2026 р., оформлених протоколом № 45, ОСОБА_1 надано можливість придбати торгову площу розміром 51, 04 м кв по ціні 320 дол. США за 1 кв. м (13840,00 грн) торгової площі, вартістю 706393,60 грн.

Умовою набуття права власності на площу 51,04 м кв визначено сплату коштів в розмірі 706393,60 грн. як безповоротної фінансової допомоги товариству. При цьому, сплачена перша частина безповоротної фінансової допомоги надавала право встановити розмір орендної плати за додаткову площу в розмірі 36,00 грн. за 1 м кв. Зі сплатою всієї суми безповоротної фінансової допомоги, площа в розмірі 51.04 м кв вважалась викупленою з правом продажу в майбутньому.

Визначальним для вирішення спору є не лише формальне найменування платежу як «безповоротної фінансової допомоги», а й установлення його фактичного призначення та правових наслідків домовленостей, на виконання яких кошти були перераховані.

Термін «безповоротна фінансова допомога» відсутній в цивільному законодавстві. Здебільше, це категорія податкова, що об`єднує надане без вимоги повернення, тобто даремно.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога, зокрема, це сума коштів, передана платнику податків за договором дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Дарування коштів оформлюється договорами дарування (ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України, далі ЦКУ) або пожертви (ч. 1 ст. 729 ЦКУ).

Разом із тим наведене визначення використовується для цілей податкового законодавства та саме по собі не визначає цивільно-правової природи конкретних відносин. Для вирішення цього спору суд має врахувати зміст рішення загальних зборів, мету перерахування коштів та обставини, з якими сторони пов`язували їх внесення.

Той факт, що в обмін на внесені кошти позивач в майбутньому набувала право власності на додаткову площу нерухомого майна, а також отримувала право на встановлення меншого розміру орендної плати за договором оренди, укладеного між ТОВ "Універмаг "Ювілейний" та ФОП Гладько Т.А., вказує на те, що отримані ТОВ "Ювілейний" від учасника товариства ОСОБА_1 кошти не мають ознак безповоротної фінансової допомоги.

Підтвердженням цього також є рішення позачергових загальних збори учасників ТОВ «Універмаг «Ювілейний», які відбулись 30.10.2025р. (а.с. 22-26), яким скасовано рішення від 09.01.2025р. щодо надання ОСОБА_1 права викупити додаткові площі шляхом внесення безповоротної фінансової допомоги.

З огляду на вищевказане, суд вважає за необхідне надати оцінку тому, чи збереглася після скасування рішення загальних зборів № 45 правова підстава для подальшого утримання відповідачем коштів, отриманих від позивача, в контексті положень статті 1212 ЦК України.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені главою 83 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина третя статті 1212 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна .

Отже, тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення обставин, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що рішення загальних зборів від 09.01.2025 р. є актом ненормативного характеру, який спрямований на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Разом з тим, рішення загальних зборів не являються правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, тому відповідно не може бути визнано недійсним чи нікчемним з підстав, які зазначила позивач.

Судом встановлено, що на виконання рішення загальних зборів учасників товариства, як акту індивідуальної дії оформленого протоколом №45 від 09.01.2025р., позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 174690,00 грн., що підтверджується квитанцією №2.87990807.1 від 29.01.2025 про сплату ОСОБА_1 10046,47 грн. (а.с. 20); платіжними інструкціями № 2 від 17.02.2025р. та № 4 від 18.02.2025р. про сплату ФОП ОСОБА_1 коштів в сумі 100000,00 грн. та 64690,00 грн. відповідно (а.с. 34, 35).

Рішення загальних зборів від 09.01.2025 р., на виконання якого відбулось перерахування коштів, скасоване рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №50 від 30.10.2025, яке також носить індивідуальний характер, тому передбачений майновий результат у вигляді набуття позивачем права власності на додаткову площу нерухомого майна не настав.

Отже, в результаті скасування рішення від 09.01.2025 р., правова підстава для набуття відповідачем коштів, сплачених ОСОБА_1 , відпала.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що частина коштів сплачені ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем, суд зазначає наступне.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 ЦК України).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК України та іншими законами, а також інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, ЦК України чи іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Статтею 42 Конституції України кожному гарантовано право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Аналогічне положення закріплено у статті 50 ЦК України.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що фізична особа, яка реалізує своє право на підприємницьку діяльність, не втрачає статусу фізичної особи, набутого нею з моменту народження, а лише набуває додаткової правової ознаки - підприємця.

Державна реєстрація фізичної особи як підприємця не зумовлює виникнення нового суб`єкта права, відокремленого від відповідної фізичної особи, та сама по собі не змінює обсягу її цивільної правоздатності й дієздатності.

Отже, фізична особа - підприємець продовжує залишатися учасником цивільних відносин як фізична особа та може набувати цивільних прав і обов`язків не лише у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, а й у межах особистих, майнових, корпоративних та інших правовідносин.

Наявність у фізичної особи статусу підприємця не означає, що вона виступає як підприємець у всіх правовідносинах за її участю, так само як і не свідчить про те, що всі правовідносини за її участю мають господарський характер. Фізична особа, зареєстрована підприємцем, може реалізовувати власні цивільні права, зокрема брати участь у юридичних особах, набувати рухоме та нерухоме майно, укладати договори для задоволення особистих потреб та вступати в інші правовідносини, не пов`язані безпосередньо зі здійсненням підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, для визначення правової природи конкретних правовідносин та встановлення підстав здійснення спірних платежів суд має враховувати не лише формальне зазначення у платіжних документах статусу платника як фізичної особи - підприємця, а й зміст правовідносин, у межах яких здійснювалися відповідні платежі, їх призначення та обставини, з якими пов`язане внесення коштів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на виконання рішення загальних зборів № 45 від 09.01.2025 р. перерахувала відповідачу кошти в загальному розмірі 174690,00 грн., з яких 164690,00 грн. платіжними інструкціями № 2 від 17.02.2025р. та № 4 від 18.02.2025р. як ФОП ОСОБА_1 (а.с. 34, 35) призначенням платежів "сплата від засновника згідно загальних зборів, рахунок № 55 від 27.01.2025".

Отже, зміст призначення платежів свідчить про те, що кошти перераховувалися ОСОБА_1 у зв`язку з її участю в товаристві та на виконання рішення загальних зборів учасників. Сплата коштів позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності не спростовує цього висновку, оскільки такий статус не виключає участі фізичної особи в корпоративних та інших цивільних правовідносинах.

Отже, доводи відповідача про здійснення платежів ФОП ОСОБА_1 не спростовують факту внесення коштів ОСОБА_1 як учасником товариства і на виконання рішення загальних зборів № 45 від 09.01.2025р.

Разом з тим, вважаючи доведеним факт отримання відповідачем від ОСОБА_1 , як від учасника товариства, коштів в загальній сумі 174690,00 грн., суд вважає, що остання не довела належними доказами обставини внесення нею коштів в сумі 25284,00 грн., які, за її твердженням, була зараховані їй, як компенсація витрачених особистих коштів при перенесенні відділів з першого поверху на другий.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактично понесених позивачем витрат та їх розміру. Саме по собі посилання позивача на зарахування відповідної суми як відшкодування понесених витрат не підтверджує факту набуття або збереження відповідачем майна за рахунок позивача в розмірі 25284,00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 174690,00 грн. відповідно до статті 1212 ЦК України. Натомість позовні вимоги в частині стягнення 25284,00 грн. не підтверджені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

Положеннями статті 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз змісту частини другої статті 625 ЦК України свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Слід зауважити, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Це означає, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

З розрахунку позивача вбачається (а.с. 5), що інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 199974,00 грн. нараховано за період з березня по жовтень 2025 року із застосуванням сукупного індексу інфляції в розмірі 105,201 %, унаслідок чого їх розмір становить 10399,03 грн.

Позивач також нарахував 3 % річних на суму боргу за період з 01.03.2025 по 17.11.2025, визначивши їх розмір у сумі 4486,64 грн.

Оскільки розмір інфляційних втрат та 3 % річних безпосередньо залежить від суми простроченого грошового зобов`язання, суд вважає за необхідне перевірити правильність їх нарахування з урахуванням установлених у справі обставин та визначеного судом розміру основного боргу, що підлягає стягненню.

У зв`язку із цим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних виходячи із суми основного боргу в розмірі 174690,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, та відповідних періодів нарахування.

За результатами здійсненого судом розрахунку встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2025 року становить 9085,12 грн., а розмір 3 % річних за період з 01.03.2025 по 17.11.2025 становить 3761,82 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 9085,12 грн., а 3 % річних - у розмірі 3761,82 грн.

У стягненні решти заявлених сум, а саме 1313,91 грн. інфляційних втрат та 724,82 грн. 3 % річних, суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 199264,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для покладення на особу обов`язку з відшкодування збитків необхідно встановити наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача, причинний зв`язок між такою поведінкою та збитками, а також розмір останніх. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи цю частину позову, позивач посилається на витрати, пов`язані з обслуговуванням кредиту, залученого для фінансування виконання домовленостей із відповідачем.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір "Кредит всеБізнес" від 17.02.2025 р. укладений між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем (а.с.36,37).

Згідно п. 1.1.7 договору, цільове використання кредиту - на придбання основних засобівта/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника. Позичальник не має права використовувати кредит на задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, інші цілі , заборонені законодавством України та Типовими умовами.

Сам по собі факт укладення кредитного договору та виникнення у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплачувати проценти й інші передбачені ним платежі не свідчить про те, що відповідні витрати є збитками, завданими саме відповідачем.

Для їх відшкодування позивач повинен довести не лише факт і розмір понесених витрат, а й те, що залучені кредитні кошти були використані саме для фінансування виконання домовленостей із відповідачем, а заявлені до стягнення платежі перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з порушенням відповідачем відповідного обов`язку.

При цьому суд ураховує, що витрати на обслуговування кредиту виникають на підставі умов кредитного договору та залежать, зокрема, від його строку, процентної ставки, порядку погашення заборгованості й інших погоджених сторонами умов. Отже, такі витрати не можуть автоматично вважатися наслідком порушення зобов`язань відповідачем лише з огляду на їх виникнення після залучення кредитних коштів.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої вимоги, суд також бере до уваги необхідність установлення зв`язку між конкретними кредитними платежами, використанням отриманих коштів для реалізації домовленостей сторін та порушенням, яке позивач ставить у вину відповідачу. Саме по собі посилання на необхідність обслуговування кредиту не підтверджує, що сума таких витрат є наслідком поведінки відповідача та підлягає відшкодуванню за правилами ст. 22 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 199264,00 грн. збитків, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2250,44 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 5/7, код ЄДРПОУ 13581889)

на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- 174690,00 грн. боргу;

- 9085,12 грн. інфляційних;

- 3761,82 грн. 3% річних;

- 2250,44 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.10.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи