Рішення № 141086346, 30.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2026 р. Cправа № 902/1167/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О.Є., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в місті Вінниці, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (місцезнаходження: вул. Сирецька, буд. 28/2, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код юридичної особи: 23162981)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код юридичної особи: 40729489)

про стягнення 25 223,68 грн

УСТАНОВИВ:

26.08.2026 Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року у розмірі 25 223,68 грн, з яких: 21 602,52 грн основного боргу, 1 274,99 грн пені, 2 160,25 грн штрафу, 58,41 грн інфляційних втрат та 127,51 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару у строк та на умовах визначених укладеним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 справу № 902/1167/26 розподілено судді Виноградському О.Є.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" протягом п`яти днів з дати отримання ухвали, надати суду докази оплати вартості поставленого товару у розмірі 21 602,52 грн за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 10.09.2026 року.

У визначений судом строк відзиву на позовну заяву, а також доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 21 602,52 грн за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року від відповідача до суду не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24.10.2024 року між Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (далі Покупець) укладено Договір поставки № 40729489.120012 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 1.2. Договору предметом поставки є засоби кріплення, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо.

Товар передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються видатковими накладними та (або) специфікаціями (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставка (передача) товару здійснюється за місцезнаходженням одного з складських приміщень постачальника у місті Вінниця на умовах EXW (франко-завод) у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" (редакція 2010 року). За погодженням сторін, товар може бути поставлений на умовах, визначених сторонами.

За умовами п. 2.4. Договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 3.1. Договору).

Сторони, пунктом 4.1. Договору, погодили, що ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого за видатковими накладними (специфікаціями), протягом дії договору.

Згідно із п. 4.3. Договору оплата за договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі ста відсотків від вартості товару, отриманого за видатковою накладною, протягом 14 (чотирнадцять) днів з моменту одержання товару покупцем. Покупець має право здійснити попередню оплату товару згідно з рахунками постачальника.

Постачальник веде один зведений рахунок за всіма платежами та поставками згідно з договором. За наявності передоплати за одним рахунком (рахунком-фактурою) та заборгованості за іншими поставленими партіями товару, покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному документі (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору за порушення строків оплати товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад три дні, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості.

За умовами пунктів. 10.1. та 10.2. Договору сторони визнають отримані документи в електронному вигляді, які містять електронний підпис уповноваженої особи та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України про електронний документообіг. Сторони погоджують, що видаткові накладні, рахунки, а також інші первинні документи можуть бути надані в електронному вигляді, з використанням програмного забезпечення "M.E.DOC IS", "M.E.DOC-ONLINE", "FREDO", "COTA", "Flydoc" або будь-якого іншого за згодою сторін, що надає змогу здійснювати документообіг первинними документами в електронній формі у відповідності до вимог чинного на момент правовідносин законодавства.

Сторони домовились, що при використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі), незалежно від дати накладання КЕП Сторонами. Покупець зобов`язується протягом 3 (трьох) днів підписати отримані Е-документи за допомогою КЕП. У разі, якщо в зазначений строк Покупцем не буде відправлено підписаний Е-документ, або вмотивована відмова від його підписання, товари надані Постачальником, вважаються прийнятими. Мотивована відмова від Е-документа надсилається через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим обґрунтуванням причин відхилення (п. 10.4.3. Договору).

Відповідно до п. 11.2. Договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони досягли згоди, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Договір підписаний уповноваженими представниками Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" за допомогою електронних підписів без будь-яких зауважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за період дії Договору здійснено низку поставок Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" на загальну суму 21 602,52 грн, що підтверджуються наступними спільно підписаними за допомогою електронних підписів та скріпленими електронними печатками сторін видатковими накладними:

- № 94103 від 21.05.2026 року на суму 6 061,64 грн;

- № 94165 від 21.05.2026 року на суму 316,35 грн;

- № 102711 від 02.06.2026 року на суму 7 286,32 грн;

- № 105092 від 04.06.2026 року на суму 1 454,14 грн;

- № 105095 від 04.06.2026 року на суму 6 484,07 грн.

Матеріали справи не містять претензій щодо якості чи кількості отриманого товару або строків його поставки, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим в повному обсязі.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснювалась оплата вартості поставленого товару, сума заборгованості за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року становить 21 602,52 грн.

За наведених обставин позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" заборгованості за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року у розмірі 25 223,68 грн, з яких: 21 602,52 грн основного боргу, у зв`язку з простроченням якого позивачем здійснено нарахування 1 274,99 грн пені, 2 160,25 грн штрафу, 58,41 грн інфляційних втрат та 127,51 грн 3% річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" на виконання умов Договору поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" на загальну суму 21 602,52 грн.

Разом з тим, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, не здійснено оплату в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару на вказану суму та не надано доказів, які б спростовували викладені у позові обставини.

За умовами пунктів 2.4. та 4.3. Договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю, а оплата за договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі ста відсотків від вартості товару, отриманого за видатковою накладною, протягом 14 (чотирнадцять) днів з моменту одержання товару покупцем.

Отже, прострочення відповідачем оплати вартості отриманого товару виникло за спливом 14 календарних днів після його прийняття (за фактом підписання відповідних видаткових накладних), що кореспондується із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Перевіривши відповідність суми основного боргу до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, суд встановив, що заявлена до стягнення сума основного боргу обрахована арифметично правильно.

Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Враховуючи викладене, дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, а також не надання відповідачем доказів на спростування обставин, наведених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 602,52 грн.

Окрім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивачем також заявлено до стягнення 1 274,99 грн пені, 2 160,25 грн штрафу, 58,41 грн інфляційних втрат та 127,51 грн 3% річних.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Сторони, пунктом 9.3. Договору, погодили, що за порушення строків оплати товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад три дні, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку до позовної заяви, нарахування пені здійснюється за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням узгоджених сторонами строків оплати вартості поставленого товару, а саме за спливом 14 календарних днів після його прийняття.

За результатами перевірки правильності нарахування пені, здійсненої з урахуванням суми та визначеного позивачем періоду прострочення оплати вартості поставленого товару за кожною видатковою накладною окремо з використанням сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом установлено, що зазначена сума обрахована арифметично правильно, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 274,99 грн є обґрунтованою.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10 % від загальної суми видаткових накладних по яким допущено прострочення, суд установив, що останній є арифметично правильним та обґрунтованим, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 160,25 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється позивачем за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням 14 денного строку оплати вартості поставленого товару після його прийняття.

Здійснивши перерахунок 58,41 грн - інфляційних втрат та 127,51 грн - 3% річних за визначений позивачем період прострочення оплати вартості поставленого товару за кожною видатковою накладною окремо з використанням сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", суд установив, що зазначені суми обраховані арифметично правильно та перебувають в межах розрахунку суду.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду позивачем, згідно із платіжною інструкцією № 4438 від 24.08.2026 року, сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76 80, 129, 233, 236-242 ГПК України, Господарський суд Вінницької області

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 40729489.120012 від 24.10.2024 року у розмірі 25 223,68 грн, з яких: 21 602,52 грн основного боргу, 1 274,99 грн пені, 2 160,25 грн штрафу, 58,41 грн інфляційних втрат та 127,51 грн 3% річних задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, ідентифікаційний код юридичної особи: 40729489) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (місцезнаходження: вул. Сирецька, буд. 28/2, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код юридичної особи: 23162981, рахунок: НОМЕР_1 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984) 21 602,52 грн основного боргу, 1 274,99 грн пені, 2 160,25 грн штрафу, 58,41 грн інфляційних втрат, 127,51 грн 3% річних та 2 662,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 жовтня 2026 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільська енергозберігаюча компанія" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 82, офіс 505, м. Вінниця, Вінницька область, 21036).