Рішення № 141084013, 30.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/2084/26Єдиний унікальний № 748/2610/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокум. ЧернігівЧернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Охріменко К.Я

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігів в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року через систему «Електронний суд», директор ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" - Романенко Михайло Едуардович, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №214562 від 21.11.2021 року у розмірі 11 430 грн.; та судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 21 листопада 2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (попередня назва ТОВ «ЗАЙМЕР») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №214562, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору відповідачу було надано у користування грошові кошти в розмірі 3 000 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника. Позичальник, отримавши у користування кредитні кошти, зобов`язувався повернути їх в розмірі відповідно до умов договору, та сплатити відсотки за користування кредитом. На підставі договору факторингу від 19 квітня 2024 року №568/ФК-24, укладеного між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №214562 від 21.11.2021. Відповідач порушив умови кредитного договору №214562 від 21.11.2021, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11 430 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісіями, 5 775 грн заборгованість за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати, а саме 2622,40 грн судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи з повідомленням сторін на 30 жовтня 2026 року.

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі

Відповідач в судовому засідання позовні вимоги визнав, пояснивши, що дійсно отримував кредитні кошти . Просив суд розстрочити виплату виконання рішення 5 платежами, так як однорзовим платежем він не може сплатити вказану суму через неналежне матеріальне становище, заувавживши, що є особою з інвалідністю 3 групи, інших коштів, крім пенсійних виплат, розмір яких є мінімальним, він не має, проходить лікування , а тому не взмозі погасити борг одним платежем. Клопотав про зменшення витрат на правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Витягу з держаного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань № 107104090352 від 23.07.2026 року ТОВ «ЗАЙМЕР» 14.09.2023 році змінило юридичну адресу на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на підставі протоколу № 13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «ЗАЙМЕР» від 13.09.2023 року (а.с.13-16).

Протоколом №13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «ЗАЙМЕР» від 13 вересня 2023 року змінено найменування ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (а.с.17).

21.11.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №214562, відповідно до якого останньому надались кошти в розмірі 3000 гривень, строком на 21 днів до 11.12.2021 за відсотковою ставкою 3,5% на добу, перерахуванням коштів в безготівковій формі на банківський рахунок позичальника. Договір укладено в письмовій електронній формі, шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором CL4953 (а.с.42-45).

ТОВ «ПрофітГід» повідомило ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що на підставі укладеного договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 року Товариство 21.11.2021 року здійснило успішно переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 3000 гривень згідно кредитного договору №214562 (а.с. 39).

19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24, у відповідності до якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належній йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №214562 від 21.11.2021 року в розмірі 11 430 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісіями, 5 775 грн заборгованість за пенею (а.с.18, 29-34).

На виконання ухвали суду від 20.08.2026 року, АТ КБ «Приватбанк» направив листа за вих. № 20.1.0.0.0/7-260902/78411 -БТ від 08.09.2026 року, яким повідомило про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та 21.11.2021 року було зараховано кошти на суму 3000 гривень (а.с.70-71).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №214562 від 21.11.2021 в розмірі 11 430 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісіями, 5 775 грн заборгованість за пенею (а.с.19-25)

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено факт укладення 21.11.2021 року ОСОБА_1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №214562 з ТОВ «ЗАЙМЕР».

Матеріалами справи підтверджено зміну найменування ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Належними доказами у справі також підтверджено факт укладення 19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №214562.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору №214562 просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 11 430 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісіями, 5 775 грн заборгованість за пенею.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконав, допустив заборгованість, наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, відповідачем наявність такої заборгованості не спростовано, свого контрозрахунку не надано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені заявленої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у позові в розмірі 5 775 грн, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу нараховано пеню за невиконання зобов`язання за договором у сумі 5 775 грн, у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5 655 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн, заборгованості по відсотках 2 205 грн, заборгованості по комісії 450 грн.

Крім того, відповідно до ст.264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №214562 від 30.06.2026 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 1 297,43 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 5 655 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2622,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 11 430 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, згідно із ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі №160/12268/19).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суду подано договір про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року (а.с.35-37), додаткову угоду №214562 від 21.07.2026 до договір про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 (а.с.38), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.26); акт про надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року (а.с.11), свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 (а.с.49).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17), від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20 (провадження №61-2042св22), від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц (провадження №61-9163св22), від 17 листопада 2022 року у справі №687/35/21 (провадження №61-19990ск21).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку зі стягненням заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було надано консультацію, здійснено підготовку та складено позовну заяву.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, з огляду на ціну позову, тому, підготовка документів для звернення до суду у рамках зазначеної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи. Крім того, суд враховує те, що справа про стягнення кредитної заборгованості є справою, у якій судова практика є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження часткове задоволення позову, клопотання ОСОБА_1 подане в судовому засіданні про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 2000 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

З приводу клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 5 місяців, яке мотивоване тим, що у він отримує невеликий дохід і не може виплатити одночасно всю суму заборгованості, суд враховує наступне.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

ОСОБА_1 , як на підстави для розстрочення виконання рішення суду покликається на те, через майновий стан не має змоги виконати це рішення, а саме сплатити стягувану суму одним платежем відразу. На підтвердження майнового стану судом досліджено Відомості з Державного реєстру фізичних осбі -платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами №3535898, відповідно до яких після звільнення з військової служби у травні 2026 року відомості про доходи у відповідача відсутні. (а.с.75-75)

Таким чином, сплата всієї суми заборгованості, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, з урахування судових витрат, може поставити відповідача у скрутне матеріальне становище, про що він також зазначав у судовому засіданні

На думку суду, розстрочення відповідачу виконання даного рішення буде стимулювати останнього добровільно виконати свої зобов`язання перед позивачем без здійснення останнім додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

За таких обставин суд вважає за необхідно розстрочити відповідачу виконання даного рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на пять місяців, рівними частинами, по 1131,00 грн (5655грн. / 5 місяці) на місяць до 30 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2026 року і до повної сплати всієї суми заборгованості, зобов`язавши відповідача вносити кожен черговий платіж на рахунок позивача до останнього дня відповідного календарного місяця.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №214562 від 21.11.2021 в розмірі 5 655 грн, яких 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 205 грн заборгованість за нарахованими процентами, 450 заборгованість за комісіями.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1297,43 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання даного рішення на 5 (п`ять ) місяців, поклавши на нього обов`язок здійснювати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» виплати на погашення заборгованості за кредитним договором №214562 від 21.11.2021 в розмірі по 1131,00 грн грн щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2026 року і до сплати всієї суми заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяТ. В. Костюкова