Рішення № 141083915, 26.10.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/817/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

із секретарем Павленко Л.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника Барановського І. І.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки

та піклування Барановської Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Барановський Ігор Іванович, до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Барановський Ігор Іванович, звернувся до суду і просить по уточнюючій позовній заяві встановити юридичний факт, а саме, що він ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі №286/3492/24 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Цим же рішенням було встановлено, що сторони близько року проживають окремо. Приблизно один рік до розірвання шлюбу та весь час після його розірвання позивач самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою проживав до розлучення з її матір`ю і проживає на даний час за місцем своєї реєстрації.

Факт самостійного виховання і утримання дитини необхідний позивачу для самостійного вирішення батьком питань про визначення місця проживання дитини та її навчання, виїзду дитини за кордон, отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується батьком самостійно, заявлення у подальшому вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача, реалізації позивачем прав щодо його мобілізації.

Відповідно до акту про встановлення факту проживання у житлі осіб, складеного сусідами ОСОБА_1 29.01.2026, встановлено, що у житлі за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2023 року ОСОБА_1 проживав лише зі своєю донькою ОСОБА_4 , і про те, що їм невідомо де з грудня 2023 року проживає колишня дружина ОСОБА_2 .

З довідки Коростенського міського ліцею №2 ім. В. Сингаївського від 30.01.2026 вбачається, що саме батько ОСОБА_1 з грудня 2024 року по теперішній час належним чином піклується про свою доньку ОСОБА_4 , ученицю 1-го класу.

Акт обстеження умов проживання від 02.03.2026 свідчить, що відповідач ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 не проживає, з нею проживає батько.

Згідно медичної декларації, саме батько ОСОБА_1 є представником своєї дитини Софії.

Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2026 було відкрито загальне позовне провадження у даній справі та залучено до участі у справі виконавчий комітет Овруцької міської ради, як орган опіки та піклування, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 20.07.2026 було залучено до участі у справі Службу у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відзиву на позов відповідачем надано не було.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених у позові. При цьому, позивач пояснив, що вони з відповідачкою два з половиною роки тому розійшлися і проживають окремо. Він проживає в м. Коростені, а відповідач в м. Овруч. Дитина проживає разом з ним, ходить до школи, раніше ходила до садочка. Колишня дружина півроку тому стала проявляти інтерес до дитини. Раніше приїздила три рази в місяць, а зараз один раз в місяць. Вона привозить цукерки, разом вони купують для доньки одяг. Телефонує частіше. Буває самостійно спілкується з донькою. На стягнення аліментів з відповідача він не подавав. Встановлення факту йому необхідно для отримання відстрочки від призову по мобілізації, але у військкомат він з вказаного питання не звертався.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову не заперечувала, покладається на погляд суду, пояснивши, що дитина спочатку проживала разом з нею в м. Новограді, але хотіла проживати в м. Коростені, так як звикла до квартири, школи. Півроку вони з нею не бачилися, та як в неї були такі обставини, що ні до чого не було доступу, навіть до телефону. Потім стали бачитися, спілкуватися. Вони зустрічаються в парку, на вулиці, вона скучає за нею. Як в неї є вихідні, по 1-2 дні, то вона приїздить, десь раз в місяць. Працює вона поваром в ресторані. Раз в неділю вона перераховує кошти чи свекрусі, чи чоловіку по 200-500 грн.. Одяг купують разом, разом одягнули доньку і до школи, спілкуються з донькою в телефонному режимі, вона телефонує їй кожен день.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позову покладається на погляд суду.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради в судове засідання не з`явилася, але надала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутність. Позовні вимоги підтримала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В ст. 124 Конституції України законодавець закріпив, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові № 201/5972/22 від 11.09.2024 та Верховний Суд у постанові №128/3616/24 від 20.02.2025 зробили висновок, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13.11.2024 по справі №286/3492/24 було розірвано. Під час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.11.2018 та рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13.11.2024 по справі №286/3492/24 (а. с. 4-5).

29.01.2026 жителями будинку АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було складено акт про встановлення факту проживання у житлі осіб, яким засвідчено факт проживання ОСОБА_1 у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю 7-ми річною донькою ОСОБА_4 , а також, що у вказаному житлі по листопад 2023 року проживала мама дитини ОСОБА_2 . Де проживає колишня дружина ОСОБА_8 ОСОБА_2 з грудня 2023 року їм невідомо. Акт завірено печаткою ОСББ «Три дев`ятки» (а. с. 6).

З довідок Коростенського міського ліцею №2 імені Володимира Сингаївського Житомирської області №36 від 30.01.2026 та №42 від 02.03.2026 вбачається, що дочка ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 1-А класу, навчається з 01.09.2025 по даний час в Коростенському ліцеї №2 імені Володимира Сингаївського Житомирської області.

Софія завжди має охайний зовнішній вигляд, старанно виконує всі домашні завдання. Дівчинка вихована та ввічлива, доброзичлива. ОСОБА_1 з грудня 2024 року по червень 2025 року постійно приводив доньку на підготовчі заняття «Школи майбутніх першокласників».

Батько дитини постійно цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори, бере активну участь в роботі батьківського активу, доєднаний до групи батьків у соціальних мережах. Зацікавлений всебічним розвитком дитини, часто їх можна побачити на прогулянках в парку або на дитячих майданчиках (а. с. 7-8).

02.03.2026 та 03.09.2026 комісією служби у справах дітей, а саме: заступником начальника завідувачем сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей ОСОБА_9 , головним спеціалістом сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей ОСОБА_10 , було здійснено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Згідно актів обстеження умов проживання до складу сім`ї входять (станом на 03.09.2026): батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та бабуся ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Житло розміщене на 9 поверсі 9-ти поверхового будинку та складається з 3-х кімнат. Умови проживання задовільні, квартира з усіма зручностями, централізоване опалення, водопостачання, водовідвідник, електроенергія наявна. У квартирі зроблено ремонт, кімнати облаштовані необхідними меблями, побутовою технікою, чисто. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема облаштована кімната, де є все необхідне для повноцінного розвитку.

Під час відвідування родини з`ясовано, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає з батьком ОСОБА_1 за вищевказаною адресою з грудня 2024 року. Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_3 . Батьки розлучені з 13.11.2024. Зі слів батька він самостійно виховує та утримує дитину.

Копія декларації №0001-48НТ-КК00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 14.01.2019 свідчить, що законним представником пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 (а. с.10).

В судовому засіданні, допитана в якості свідка ОСОБА_11 (мати позивача) підтвердила, що внучка з п`яти років живе з ними, зараз вже ходить в 2-й клас. Невістка пішла від них, так як когось знайшла. Вона веде не такий як потрібно спосіб життя, сутками її не було. В 2023 році вона на 10 днів десь пропала. Перший рік її не було взагалі, а через рік стала появлятися десь 1 раз на два місяці. Вона надає кошти, як приїздить. Буває телефонує дитині. Приїздить 1 раз на два чи півтора місяці. Вона нетвереза приїздить. Щось дитині купує, але в основному забезпечує її син. На карточку вона ніколи гроші не скидала, тільки давала готівку по 200-500 грн.. Син займається дитиною, а мама любить випить. Нещодавно її вночі шукав якийсь нетверезий чоловік, який грюкав по всіх квартирах.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вони з ОСОБА_12 проживають в одному під`їзді. Спочатку ОСОБА_12 з дружиною проживали разом, потім вона від нього виїхала і не стала проживати. Останні 2 роки ОСОБА_13 приїздить до дитини, один раз у два місяці чи три. Їй про це відомо зі слів ОСОБА_11 , з якою вони товаришують. Частіше не приїздить. Приїздить в нормальному стані. Коли вони проживали разом, то бачила, що могла бути в нетверезому.

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що підтвердження факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 своєї дитини не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

Суд погоджується, що є доведеним факт проживання дитини саме з батьком позивачем по АДРЕСА_1 та факт належного виховання та утримання дитини батьком. Вказаний факт не заперечується і відповідачем. Однак, в судовому засіданні достеменно встановлено і участь матері дитини відповідача у її вихованні та утриманні. Навіть якщо ця участь є меншою, ніж у батька, по причині окремого проживання від дитини, ця обставина виключає можливість як встановлення факту самостійного виховання та утримання, так і позбавлення матері батьківських прав, на підставність якого посилався представник позивача в судовому засіданні.

Поряд з цим, суд відмічає, що позивач звернувся до суду з позовом про встановлення юридичного факту. Відповідно встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Оскільки відповідач вказаний факт по суті не заперечувала, то відповідно встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право з іншими заінтересованими особами.

Виходячи з зазначеної позивачем мети, для якої встановлюється вказаний факт, суд зауважує наступне.

Можливість самостійного вирішення батьком питань про визначення місця проживання дитини та її навчання, питання виїзду дитини за кордон, отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується батьком самостійно, заявлення у подальшому вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача, ніяким чином не пов`язується з рішенням суду про факт самостійного виховання та утримання дитини.

Будь-які докази щодо звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 за отриманням відстрочки від призову за мобілізацією та необхідність подання рішення суду ним не долучено.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та в інтересах якого діє адвокат Барановський Ігор Іванович, до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повний текст рішення складено 30.10.2026.