Рішення № 141082977, 30.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13901/26

Категорія 38

2/295/5976/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м.Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом, в якому зазначило, що 19.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавцем та ОСОБА_1 позичальником, укладено договір позики у формі електронного документа, з визначеними учасниками такого правочину правами та обов`язками.

Сторона зауважує, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вчинено договір факторингу, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Так, на підставі відповідного договору факторингу, складеного реєстру боржників від 27.10.2023 року позивач набув право вимоги за договором до відповідача в сумі 10 268,51 грн., з яких: 4800,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 6468,51 грн. сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на вимоги законодавства у сфері врегулювання кредитних правовідносин, у тому числі, що визначають обов`язковість виконання зобов`язань, умови їх припинення, підстави заміни кредитора іншою особою у зв`язку з відступленням права вимоги, позивач просить стягнути на його користь суму заборгованості за договором на суму 10 268,51 грн., відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 09.09.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву з частковим запереченням відносно заявлених вимог.

Визнаючи факт кладення договору та отримання коштів у сумі 4 800,00 грн. учасник заперечує можливість стягнення процентів у сумі 5 468,51 грн. як таких, що нараховані за межами строку договору.

Відповідач звертає увагу, що строк позики за договором сплив 18.01.2022, а розмір заявленої до стягнення суми свідчить про нарахування відсотків у період після завершення погодженого сторонами строку користування позикою.

Обгрунтованою сумою заборгованості, на думку відповідача, може бути сума в обсязі не більше 5 631,02 грн., що додатково підтверджується даними Українського бюро кредитних історій.

У відзиві також наголошено, що позивач не повідомив відповідача про відступлення права вимоги, при цьому, не долучив до позову витяг з Реєстру боржників, який би містив відомості саме про відповідача як сторони за договором позики № 77131295. За твердженням відповідача він не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, жодне письмове повідомлення згідно ст. 516 ЦК України не отримував.

Одночасно із відзивом сторона відповідача заявила клопотання про застосування строків позовної давності, в разі задоволення позову повністю або частково на підставі ч. 1 ст. 435 ЦПК України надати розстрочку виконання рішення строком на 3 (три) місяці рівними щомісячними платежами.

У відповіді на відзив, спростовуючи обгрунтованість тверджень сторони відповідача про відсутність підстав для нарахування відсотків поза межами строку користування позикою позивач зазначає, що відповідно до Правил надання грошових коштів у позику (https://mycredit.ua/media/downloads/pravova-info/doc_160.pdf ) вбачається, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим , що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора протягом 90 днів починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання нарахувати відсотки у визначеному договорами розмірі .

Позивач акцентує, що у кредитному договорі, підписаному відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Первісного кредитора, а також отримав від Первісного кредитора до укладення Кредитного договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У відповіді позивач визнає фактичну сплату відповідачем 19.01.2022 суми 931,33 грн., які зараховано на погашення заборгованості, що, на думку учасника, прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору.

Позивач також зазначає, що при подачі позовної заяви ним було долучено докази переходу прав вимог (копія договору факторингу, платіжні інструкції/доручення, витяг з реєстрів боржників за договором факторингу).

З приводу поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності позивач зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ), при цьому, Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, продовжуються на строк дії такого карантину".

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу, щодо строків давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19. Нова норма передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються строки, установлені ст.ст. 257259 ЦК.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025. Отже саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Позивач додає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а саме повідомлення не змінюють умов Кредитного договору, носять лише інформаційний характер.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

У запереченнях відповідач зазначає, що ставка 2,70 % на день не міститься у жодній з умов договору, наведених самим позивачем. Договором встановлено лише дві ставки: базову 1,99 % та знижену 0,597 %. Правила ж дозволяють нараховувати проценти саме «у розмірі, передбаченому Договором позики», тобто не вище 1,99 % на день.

Учасник звертає увагу, що за ст. 534 ЦК України платіж у розмірі 931,33 грн підлягав зарахуванню спершу на проценти (859,80 грн), а залишок 71,53 грн на основну суму боргу. Отже, проценти за строк дії договору погашені повністю, а непогашеною залишається основна сума в розмірі 4 728,47 грн.

Саме вказана сума, на думку сторони, є обґрунтованою.

Відповідач просить розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 позичальник, отримав грошові кошти в розмірі 4 800,00 грн. на строк користування 30 днів, із застосуванням відсоткових ставок (п.2.3 договору) на рівні:

Базової ставки 1,99 % на день;

Зниженої ставки, що застосовується відповідно до умов лояльності 0,597 % на день,

Відсоткової ставки за умови понадстрокового використання коштів - 2,7 %. Згідно примітки до даного пункту відповідна домовленість не застосовується в період карантину.

Пунктом 12 договору сторони обумовили, що договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Пунктом 5.2 договору позичальник засвідчив, що до моменту підписання договору ознайомився з його змістом, а також з Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» року укладено договір факторингу, згідно якого клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язався відступити фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») права вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позику, проценти за порушення грошових зобов`язань.

За умовами договору перелік боржнику із сумами заборгованості зазначається у реєстрах та формується згідно додатку.

Судом встановлено, що договір, укладений із боржником ОСОБА_1 включено до реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 року. Станом на день переходу права вимоги заборгованість позичальника, згідно витягу з реєстру боржників, визначена на рівні 10 268,51 грн., з яких: 4800,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 6468,51 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості..

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем визнається факт укладення договору позики, фактичне отримання грошових сум в розмірі 4800,00 грн.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання з боку позичальника взятих на себе зобов`язань з повернення коштів станом виникла заборгованість.

При цьому, суд не може в повній мірі погодитись з правильністю поданих позивачем розрахунків з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Верховний Суд звернув увагу, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

У постанові додано, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Як зазначалось вище, умовами договору сторони погодили заходи майнової відповідальності в разі неправомірного користування грошовим коштами тобто у період після завершення строку кредитування, вказавши у договорі розмір відсоткової ставки 2,7 %.

Отже, такий зміст договору суд тлумачить як скерований на реалізацію положень ст. 625 ЦК України спеціальний вид відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, учасники обумовили, що такий захід майнового відшкодування не застосовується в період карантину.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З поданих розрахунків слідує, що після завершення строку кредитування у 30 днів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено нарахування відсотків за відсоткової ставкою 2,7 %, що вбачає застосування п.2.3 договору та реалізацію ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки взаємною домовленістю сторони погодили неможливість застосування заходів відповідальності у період строку карантину, який запроваджено на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 та відмінено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651, при цьому, нарахування відсотків в порядку вищезазначених умов договору виконане у відповідний період карантину, суд вважає необхідним виключити суму відсотків, нарахованих первісним кредитором.

Приймаючи до уваги розмір отриманої позики, строк користування (30 днів), а також з огляду на відсутність даних про застосування відсоткової ставки за програмою лояльності розмір заборгованості за відсотками, з урахуванням фактичної сплати позичальником 931,33 грн., становитиме: 4800 грн. * 30 днів * 1,99 / 100 - 931,33 грн. = 1934,27 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором складатиме 6734,27 грн., з яких: заборгованість за тілом позики 4800,00 грн, за відсотками 1934,27 грн.

За змістом ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Судом не здобуто відомостей про недійсність укладено договору факторингу, неповідомлення боржника про перехід права вимоги не змінює сутності боргових зобов`язань та необхідність їх належного виконання. Питання грунтовності заявлених вимог, зокрема, в частині суми заборгованості, досліджується судом в межах виниклого спору.

З приводу заявлених відповідачем вимог про застосування строку позовної давності суд зазначає.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В даному випадку слід додати, що законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025. з відповідної дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, на момент подачі позовної заяви (10.08.2026 року) строки позовної давності, передбачені ЦК України, позивачем не пропущено.

З приводу заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищевикладені нормативні вимоги в оцінці обставин при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення, суд звертає увагу на відсутності доказів, які за взаємним зв`язком вказують на можливість істотного ускладнення виконання рішення суду.

Отже суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, вул. Лісова, 2), заборгованість за договором в сумі 6734,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1751,58 грн.

У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов