Рішення № 141081597, 30.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1623/26

Провадження № 2/674/1293/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 15037,50 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15037,50 грн за договором № 4452846 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.03.2024 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн і витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Заборгованість виникла перед первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕУРА УКРАЇНА"; за результатами укладення договору факторингу право вимоги за нею перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Позовну заяву подав через підсистему "Електронний суд" представник позивача адвокат Столітній М.М., який просив розглядати справу без участі позивача та його представника, а також заявив клопотання про витребування доказів в Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК".

Ухвалою судді від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою клопотання представника позивача задоволено та витребувано в Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" докази щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування на неї коштів за період з 08.03.2024 по 17.03.2024.

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" листом від 20.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260814/43309-БТ, що надійшов до суду 28.08.2026, надало витребувані відомості.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір на умовах повернення суми кредиту з процентами, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 1500,00 грн строком на 360 днів (п. 1.2, 1.3 кредитного договору) зі стандартною процентною ставкою у розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах усього строку кредиту (п. 1.4.1 кредитного договору). Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 08.03.2024 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Кредитним договором передбачено також знижену процентну ставку у розмірі 0,01% за кожен день користування кредитом, яка застосовується, якщо позичальник до 06.04.2024 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти в сумі, не меншій за суму першого платежу за графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; у разі невиконання цих умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 1.4.2 кредитного договору). Графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачено сплату процентів кожні 30 днів і повернення кредиту разом з останнім платежем 02.03.2025. Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування визначено кредитним договором і паспортом споживчого кредиту в сумі 13500,00 грн. Комісій кредитний договір не передбачає.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 08.03.2024. Того ж дня відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.

Жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором відповідач не здійснив.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 15037,50 грн, з яких: 1500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8700,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором за період з 08.03.2024 по 25.10.2024; 4837,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими позивачем за період з 26.10.2024 по 03.03.2025.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" на підставі договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 та реєстру боржників від 25.10.2024, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 25.10.2024 та витягом з реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу). За умовами договору факторингу фактор зобов`язався передати клієнту грошові кошти (ціну продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі (п. 1.1 договору факторингу). Згідно з витягом з реєстру боржників фактору передано право вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 10950,00 грн, з яких 1500,00 грн тіло кредиту, 8700,00 грн проценти, 750,00 грн штраф, який позивач до стягнення не заявляє. Обов`язок фактора з фінансування виконано, що підтверджено платіжною інструкцією. Про відступлення права вимоги відповідача повідомлено 28.10.2024 в його особистому кабінеті.

Рішенням єдиного учасника від 25.11.2024 № 2511241 найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ". Державну реєстрацію зміни найменування проведено 10.12.2024, ідентифікаційний код юридичної особи 44559822 не змінився. Отже, позивач є тією самою юридичною особою, яка набула право вимоги за договором факторингу.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується листом надавача платіжних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" від 01.11.2024 № 1876-0111 про успішний переказ 08.03.2024 коштів у сумі 1500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 . Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на виконання ухвали суду підтвердило, що платіжну картку НОМЕР_1 емітовано на ім`я відповідача та що за період з 08.03.2024 по 17.03.2024 на рахунок цієї картки зараховано кошти на суму 1500 грн, зокрема 08.03.2024 з призначенням платежу "IPAY_CREDIT_VISA1", що узгоджується з відомостями надавача платіжних послуг.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. Однак відповідач жодного разу не сплатив ні процентів за користування кредитом, ні тіла кредиту, що випливає з розрахунків заборгованості первісного кредитора та позивача. Доказів погашення заборгованості в матеріалах справи немає.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно) та з 20.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 08.03.2024, тобто в період з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%. Встановлена договором стандартна процентна ставка у розмірі 2,50% в день не перевищувала цього граничного розміру на момент укладення договору, а денна процентна ставка, розрахована відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", з огляду на відсутність комісій також становить 2,5%. За таких обставин нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Умов для застосування зниженої процентної ставки відповідач не виконав: до 06.04.2024 і протягом трьох календарних днів після цієї дати жодного платежу не здійснив. Тому відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою, і 10.04.2024 первісний кредитор перерахував проценти за перші 30 днів користування кредитом за стандартною процентною ставкою.

Водночас, досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк кредитування становить 360 днів, а відповідно до п. 3.2 кредитного договору до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту. Кредит надано 08.03.2024, тож 360-й день користування кредитом припадає на 02.03.2025. Саме цю дату графіком платежів визначено як дату останнього платежу та повернення кредиту, а загальні витрати за кредитом у сумі 13500,00 грн розраховано кредитним договором саме за 360 днів (1500,00 грн х 2,50% х 360). Відомостей про укладення сторонами додаткових договорів про продовження строку кредитування (п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору) матеріали справи не містять.

Первісним кредитором і позивачем у розрахунках заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 08.03.2024 по 03.03.2025, тобто протягом 361 дня, з яких 360 днів припадає на строк кредитування (до 02.03.2025 включно), а 1 день на період після спливу строку кредитування (03.03.2025).

Зокрема, первісний кредитор за період з 08.03.2024 по 25.10.2024 (232 дні) нарахував відсотки за ставкою 2,50% на день у сумі 8700,00 грн, а позивач за період з 26.10.2024 по 03.03.2025 (129 днів) нарахував відсотки за тією самою стандартною процентною ставкою у сумі 4837,50 грн, з яких 4800,00 грн за 128 днів з 26.10.2024 по 02.03.2025 і 37,50 грн за 03.03.2025. Загальна сума нарахованих процентів (13537,50 грн) перевищує визначені кредитним договором загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування (13500,00 грн) саме на суму процентів за 03.03.2025.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141).

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 02.03.2025, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак, нарахування позивачем відсотків за 03.03.2025 у сумі 37,50 грн за стандартною процентною ставкою є неправомірним.

Водночас нарахування позивачем процентів за період з 26.10.2024 по 02.03.2025, тобто в межах строку кредитування, є правомірним. За п. 1.1 договору факторингу до фактора перейшло право вимоги плати за кредитом (плати за процентною ставкою), у тому числі тієї, строк виконання якої виникне в майбутньому, а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Проценти нараховано за ставкою, визначеною кредитним договором, а разом з процентами, нарахованими первісним кредитором, правомірна сума процентів становить 13500,00 грн, що не перевищує загальних витрат за кредитом за весь строк кредитування.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у такому розмірі: заборгованість за тілом кредиту 1500,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 13500,00 грн (8700,00 грн, нарахованих первісним кредитором, та 4800,00 грн, нарахованих позивачем), загалом 15000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 37,50 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" новий кредитор особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування").

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково в сумі 15000,00 грн, що становить 99,75% від ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у сумі 2655,76 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

10.12.2024 між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024, на виконання якого сторони 24.06.2026 погодили заявку № 22625 на надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором із загальною сумою гонорару 10000,00 грн. На підтвердження розміру витрат позивачем надано зазначений договір, заявку, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 22625 від 23.07.2026 з детальним описом виконаних адвокатом робіт на загальну суму 10000,00 грн, рахунок на оплату № 22625-23/07-2026 від 23.07.2026 та ордер на надання правничої допомоги. Згідно з умовами договору гонорар сплачується клієнтом протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та їх пропорційності складності справи, суд враховує, що ця справа є малозначною і розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не подавав. З урахуванням наданих доказів суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн відповідають критеріям реальності та розумності їх розміру.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 9975,06 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 617, 627, 628, 629, 634, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за договором № 4452846 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.03.2024 у сумі 15000,00 грн, яка складається із:

- заборгованості за тілом кредиту в сумі 1500,00 грн;

- заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 13500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судовий збір у сумі 2655,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9975,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ