Ухвала суду № 141081104, 30.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дата ухвалення
30.10.2026
Номер справи
607/23542/26
Номер документу
141081104
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 Справа №607/23542/26 Провадження №2-з/607/79/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяви представника ОСОБА_1 адвоката Фільварочної Ольги Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання заповіту недійсним, з якою ОСОБА_1 має намір звернутися до ОСОБА_2 , із залученням Першої Тернопільської державної нотаріальної контори як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

28 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник заявника

ОСОБА_1 адвокат Фільварочна О.Б. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державному нотаріусу Першої тернопільської державної нотаріальної контори Височан Юлії Василівні та іншим нотаріусам вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 371/2026.

В обґрунтування заяви представник заявниці адвокат Фільварочна О.Б. зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить квартира АДРЕСА_1 . Заявник ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , оскільки її мати ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) та батько спадкодавиці ОСОБА_6 були рідними сестрою і братом. На підтвердження родинних відносин адвокат посилається на свідоцтво про народження заявниці та архівні довідки Державного архіву Тернопільської області від 07 липня 2026 року

№ П-101/04-15 і Центрального державного історичного архіву України у м. Львові від 03 липня 2026 року № П-179. Розбіжності в написанні прізвищ ОСОБА_5 / ОСОБА_5 , ОСОБА_7 пояснює особливостями ведення метричних записів та їх подальшого перекладу.

З метою оформлення спадкових прав заявник звернулася до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, де дізналася про наявність заповіту, складеного спадкодавицею у 2019 році на користь ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину. Адвокат зауважує, що ОСОБА_2 не перебувала у родинних чи інших близьких відносинах зі спадкодавицею, не проживала з нею та не здійснювала догляду. При цьому після смерті ОСОБА_3 доступ до її квартири обмежено, замки змінено.

Представник заявника стверджує, що на момент складення заповіту ОСОБА_3 внаслідок тривалого психічного захворювання не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На підтвердження цього посилається на наявність у спадкодавиці ІІ групи інвалідності, хронічного психічного розладу (F20), тривале стаціонарне лікування у Буданівській обласній психоневрологічній лікарні упродовж 20112019 років, зокрема із застосуванням примусових заходів медичного характеру на підставі судових рішень. Вказані обставини, на думку представника заявника, ставлять під сумнів здатність спадкодавиці вільно сформувати та висловити свою волю під час складення заповіту у 2019 році, дійсність якого оспорюється.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, адвокат також зауважила, що ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом, однак свідоцтва про право на спадщину ще не отримала. Після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, а саме 02 листопада 2026 року, існує можливість видачі такого свідоцтва, подальшої державної реєстрації права власності на спадкову квартиру та її відчуження третім особам. На думку представника заявника, це може істотно ускладнити ефективний захист її спадкових прав у разі задоволення позову про визнання заповіту недійсним, зокрема зумовити необхідність ініціювання додаткових судових спорів.

У заяві також зазначено, що заборона видачі свідоцтва про право на спадщину за оспорюваним заповітом є співмірним та найменш обтяжливим заходом забезпечення позову, спрямованим на тимчасове збереження правового стану спадкового майна до вирішення спору. Такий захід не передбачає вилучення майна, не обмежує фактичного користування ним та не перешкоджає вчиненню інших нотаріальних дій у спадковій справі. Підстав для застосування зустрічного забезпечення представник заявниці не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. Мотивувальна частина

2.1. Судом встановлено, що 28 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник заявника звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з заявою про забезпечення позову, в якій висловлено прохання вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державному нотаріусу Першої тернопільської державної нотаріальної контори Височан Ю.В. та іншим нотаріусам вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 371/2026.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Семипалатинськ Семипалатинської області, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 08 жовтня 2003 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане міським бюро технічної інвентаризації 25 січня 1994 року, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59,7 кв.м., належить на праві спільної часткової власності по (одній другій) ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 834.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 876, похованням якої займалася

ОСОБА_1 , що підтверджується договором-замовлення № 569 на організацію та проведення поховання від 04 травня 2026 року та свідоцтвом про поховання № 569 від 04 травня 2026 року.

Згідно з довідкою КНП «Буданівська обласна психоневрологічна лікарня» ТОР від 20 вересня 2019 року № 426, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 01 лютого 2011 року до 21 вересня 2019 року з діагнозом «Хронічний психічний розлад (F20)».

Як убачається з відповіді Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Буданівський психоневрологічний будинок-інтернат» від 24 червня 2026 року № 43 на адвокатський запит, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01 лютого 2011 року перебувала на примусовому лікуванні у Буданівській обласній психоневрологічній лікарні на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2010 року та була виписана 22 серпня 2011 року відповідно до постанови цього ж суду

від 14 червня 2011 року, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого

№ 46/42251. Надалі упродовж 20112019 років ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у вказаному закладі практично безперервно, востаннє її виписано 21 вересня 2019 року, що відображено в медичній карті стаціонарного хворого № 18/45745. Зазначені відомості надано установою як правонаступником Буданівської обласної психоневрологічної лікарні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Таким чином, представник заявника подала заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви про визнання заповіту недійсним, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

2.2. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (§ 77).

Як зазначено в частинах першій та другій статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із пунктами 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (пункти 35, 36).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду

від 27 квітня 2022 року (справа № 726/822/21).

Верховним Судом у постановах від 08 травня 2019 року (справа № 487/7097/18) та

від 25 вересня 2019 року (справа № 320/3560/18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) сформульована правова позиція, відповідно до якої обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року (справа № 212/7106/21) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним. Заявник ставить під сумнів дійсність заповіту, складеного ОСОБА_3 у 2019 році на користь ОСОБА_2 , посилаючись на те, що остання не перебувала у родинних чи близьких відносинах зі спадкодавицею, не проживала з нею та не здійснювала догляду за нею. Крім того, заповіт складено невдовзі після виписки спадкодавиці з психоневрологічної лікарні, де вона протягом 20112019 років перебувала на тривалому лікуванні з діагнозом «Хронічний психічний розлад (F20)». Також заявник зазначає, що після смерті ОСОБА_3 доступ до її квартири обмежено, оскільки замки у ній змінено.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень

статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 755/5333/20) вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року (справа № 914/1570/20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами з метою, яку суд прагне досягнути (див., наприклад, пункти 61, 62 рішення у справі «Джиніч проти Хорватії»/ «Dzinic v. Croatia», заява № 38359/13, та пункти 144 153 рішення у справі «Карагасаноглу проти Туреччини»/ «Karahasanoglu v. Turkey», заяви №21392/08 та 2 інші заяви).

Також, суд бере до уваги позицію Конституційного Суду України, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Суд ураховує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо дійсності заповіту, складеного ОСОБА_3 у 2019 році, на підставі якого ОСОБА_2 прийняла спадщину. Заявник, яка вважає себе спадкоємицею за законом, має намір оспорити цей заповіт, посилаючись на обставини, що можуть свідчити про нездатність спадкодавиці на момент його складення усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зокрема, надані матеріали містять відомості про тривале стаціонарне лікування ОСОБА_3 у психоневрологічній лікарні упродовж 20112019 років.

При цьому суд зазначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не здійснюється оцінка обґрунтованості майбутніх позовних вимог по суті та не встановлюється дійсність чи недійсність оспорюваного заповіту. Наведені обставини враховуються судом виключно для встановлення наявності спору між сторонами та необхідності тимчасового захисту прав і законних інтересів заявниці.

Суд також бере до уваги, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої входить належне їй нерухоме майно. ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом, дійсність якого заявник має намір оспорити. Водночас після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини виникає можливість видачі свідоцтва про право на спадщину, що створює передумови для державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно та подальшого розпорядження ним.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист спадкових прав заявниці у разі задоволення майбутнього позову. Зокрема, оформлення спадкових прав за оспорюваним заповітом та подальше відчуження спадкового майна третім особам можуть зумовити необхідність звернення до суду з додатковими вимогами щодо захисту права на спадкування, що виходитиме за межі первісно заявленого спору про дійсність заповіту.

Оцінюючи співмірність заявленого заходу забезпечення позову, суд ураховує, що заборона видачі свідоцтва про право на спадщину має тимчасовий характер, не вирішує питання про належність спадкового майна та не позбавляє ОСОБА_2 можливості користуватися ним. Водночас такий захід спрямований на збереження існуючого правового стану спадкового майна до вирішення спору та запобігання виникненню нових правовідносин за участю третіх осіб.

Таким чином, ураховуючи предмет майбутнього позову, характер спірних правовідносин, наявність спадкового нерухомого майна та можливість оформлення ОСОБА_2 спадкових прав за оспорюваним заповітом, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасової заборони видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом.

ІІІ. Висновки суду

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявницею належним чином обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання заповіту недійсним, з якою вона має намір звернутися до ОСОБА_2 . Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо дійсності заповіту, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист спадкових прав заявниці у разі задоволення майбутнього позову, зокрема внаслідок оформлення ОСОБА_2 спадкових прав та можливого подальшого відчуження спадкового майна третім особам.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет майбутнього позову та тимчасовий характер заявленого заходу суд вважає, що заборона державному нотаріусу Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Височан Ю.В. та іншим нотаріусам вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах спадкової справи № 371/2026 є співмірним заходом забезпечення позову, спрямованим на збереження існуючого правового стану спадкового майна до вирішення спору по суті. За таких обставин заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення, суд ураховує характер обраного заходу забезпечення позову, який не передбачає вилучення спадкового майна, обмеження фактичного користування ним чи покладення на ОСОБА_2 додаткових майнових обов`язків. З огляду на наведене, а також відсутність установлених обставин, які зумовлюють обов`язкове застосування зустрічного забезпечення відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України, суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до частин сьомої, одинадцятої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 2, 4, 149153, 258261, 352355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Фільварочної Ольги Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання заповіту недійсним, з якою ОСОБА_1 має намір звернутися до ОСОБА_2 , із залученням Першої Тернопільської державної нотаріальної контори як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задовольнити.

2. Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державному нотаріусу Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Височан Юлії Василівні та іншим нотаріусам вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа № 371/2026.

3. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати заявниці ОСОБА_1 , особі, до якої заявниця має намір пред`явити позов, ОСОБА_2 , а також Першій Тернопільській державній нотаріальній конторі (код ЄДРПОУ: 02900587, адреса місцезнаходження: вул. Коперника, 1, м. Тернопіль) для негайного виконання.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 та її представнику адвокату Фільварочній Ользі Борисівні, що позовна заява має бути подана до суду упродовж десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви.

5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

7. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

8. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

9. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Особа, до якої заявниця має намір пред`явити позов (відповідач): ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02900587, адреса місцезнаходження: вул. Коперника, 1, м. Тернопіль.

Головуючий суддяТ. І. Якімець

Часті запитання

Який тип судового документу № 141081104 ?

Документ № 141081104 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141081104 ?

Дата ухвалення - 30.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141081104 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141081104 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141081104, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Судове рішення № 141081104, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141081104 відноситься до справи № 607/23542/26

Це рішення відноситься до справи № 607/23542/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141081093
Наступний документ : 141081106