Рішення № 141081032, 10.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 Справа №607/26345/25 Провадження №2/607/2640/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 704765 від 03 квітня 2023 року (далі - Договір) в розмірі 14 715,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого останньому надано кредит у сумі 2 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти та проценти за користування кредитом не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі. Також позивач зазначив про відсутність у нього інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок відповідача, у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про витребування необхідних доказів.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024-1 (далі - Договір факторингу), яким передано право грошової вимоги за Договором. Заборгованість відповідача за Договором становить

14 715,99 грн, з яких: 1 999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту;

12 716 грн - заборгованість за процентами. 12 грудня 2025 року відповідачу було надіслано досудову вимогу № 23358583 про погашення кредитної заборгованості. Крім заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

3.1. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

3.2. Одночасно з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк» (Монобанк) щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; у клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Однак позивач не зазначив і не підтвердив жодних заходів, вжитих ним для самостійного отримання витребовуваних доказів, та не надав доказів того, що у їх наданні йому було відмовлено: він не звертався ні до банку, ні до відповідача за письмовим дозволом на розкриття інформації (пункт 1 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року

№ 2121-III), ні до первісного кредитора, який за умовами Договору факторингу мав передати йому докази перерахування коштів на рахунок боржника. Саме лише посилання на режим банківської таємниці не звільняє заявника від обов`язку вжити заходів для самостійного отримання доказу та довести неможливість його отримання. З огляду на невідповідність клопотання вимогам частини другої статті 84 ЦПК України суд відмовив у його задоволенні.

3.3. Представник позивача у позовній заяві висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не висловив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) за Договором, яким погоджено суму кредиту 2 000 грн, строк кредитування 365 днів, стандартну процентну ставку в розмірі 803 % річних (2,20 % в день) та знижену процентну ставку в розмірі 240,9 % річних (0,66 % в день), яка застосовується з дати видачі кредиту до 30 квітня 2023 року за умови виконання споживачем умов для отримання знижки, а також орієнтовну загальну вартість кредиту за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки -

16 612,40 грн (а.с. 20, 21).

03 квітня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір (а.с. 21 зворотна сторона-31) шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А270», надісланого 03 квітня 2023 року на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 33 зворотна сторона). Відповідно до пунктів 1.3-1.5 Договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн строком на 378 днів зі стандартною процентною ставкою 2,2 % в день та зниженою процентною ставкою 0,66 % в день, що застосовується на умовах пункту 1.5.2 Договору; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 27 днів. Пунктом 2.1 Договору визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 ; згідно з пунктом 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування суми кредиту за реквізитами, згідно з пунктом 2.1 Договору.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач надав лист ТОВ «Пейтек» (далі - ТОВ «Пейтек») від 20 жовтня 2025 року № 20251020-2726, адресований ТОВ «Селфі Кредит», у якому зазначено, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03 травня 2022 року та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2 000 грн; дата і час створення операції - 03 квітня 2023 року о 12:58:26, дата і час виконання - 03 квітня 2023 року о 12:58:32, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу - «зарахування на картку» із зазначенням номера платіжної картки (а.с. 34 зворотна сторона). Документів банку, що обслуговує рахунок, до якого емітовано зазначену платіжну картку, про зарахування на цей рахунок коштів у сумі 2 000 грн чи про належність цієї картки відповідачу матеріали справи не містять.

Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором станом на 01 лютого 2024 року, складеним та підписаним директором ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 35-40), первісним кредитором нараховувалися проценти за зниженою ставкою 0,66 % (13,20 грн щоденно)

з 03 по 18 квітня 2023 року та за стандартною ставкою 2,2 % (44 грн щоденно) з 19 квітня 2023 року по 01 лютого 2024 року; 18 квітня 2023 року в розрахунку відображено погашення 0,01 грн тіла кредиту та 211,20 грн процентів. Заборгованість станом на 01 лютого 2024 року становить 14 715,99 грн, з яких: 1 999,99 грн - тіло кредиту; 12 716 грн - проценти.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу (а.с. 41-45), на виконання якого позивач сплатив клієнту фінансування (ціну договору) в розмірі 2 528 538,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 74877 від 01 лютого 2024 року (а.с. 47). Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 01 лютого 2024 року (а.с. 46 зворотна сторона) клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників за Договором факторингу.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу, в якому під № 1692 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості на дату відступлення права вимоги становила 14 715,99 грн, з яких: 1 999,99 грн - залишок за тілом кредиту;

12 716 грн - залишок за відсотками (а.с. 46).

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу № 23358583 про погашення кредитної заборгованості у сумі 14 715,99 грн (а.с. 47 зворотна сторона).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі - Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів -

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі - Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629 ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, за кредитним договором обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти виникає з моменту фактичного надання йому грошових коштів. Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, сам по собі факт укладення Договору в електронній формі не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів. Проценти є платою за користування кредитом і нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (пункт 3.1 Договору), а тому без доведення факту отримання позичальником суми кредиту не можуть бути стягнуті й проценти.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу. Суду надано докази оплати за цим договором (платіжна інструкція № 74877 від 01 лютого 2024 року на суму 2 528 538,65 грн), а також акт приймання-передачі Реєстру боржників та витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу, в якому під № 1692 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором.

Отже, наданими доказами підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги за Договором. Водночас, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України), відступлення права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести, що зобов`язання відповідача за Договором виникло, тобто що первісний кредитор фактично надав відповідачу кредитні кошти. Сторони Договору факторингу власне віднесли до документації, яка засвідчує права, що передаються, докази перерахування коштів на рахунок боржника та платіжні документи про виконання грошових зобов`язань боржника за кредитним договором (пункт 4 визначення терміна «Документація» розділу 2 Договору факторингу).

2.5. Вирішуючи питання про доведеність факту надання відповідачу кредитних коштів за Договором, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81

ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, єдиним доказом, яким позивач обґрунтовує виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту, є лист ТОВ «Пейтек» від 20 жовтня 2025 року № 20251020-2726. Інших доказів, які б підтверджували зарахування коштів на рахунок відповідача, позивач суду не надав, що він і сам визнав у позовній заяві.

Суд зауважує, по-перше, лист ТОВ «Пейтек» свідчить лише про здійснення (ініціювання та обробку) ТОВ «Пейтек» платіжної операції з перерахування коштів на суму 2 000 грн за реквізитами платіжної картки, однак не підтверджує факту зарахування цих коштів на рахунок відповідача, тобто їх отримання відповідачем. ТОВ «Пейтек» не є банком-емітентом зазначеної платіжної картки, не обслуговує рахунок, до якого вона емітована, а тому не може засвідчити факт зарахування коштів на такий рахунок. По-друге, лист ТОВ «Пейтек» не містить жодних відомостей про підставу перерахування коштів. У ньому відсутнє посилання на Договір, не зазначено прізвища, імені та по батькові чи реєстраційного номера облікової картки платника податків отримувача, а призначенням платежу вказано лише «зарахування на картку». По-третє, зазначений лист не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону № 996, оскільки складений не під час здійснення операції, а більш ніж через два з половиною роки після неї, на запит ТОВ «Селфі Кредит», яке на той час вже відступило право вимоги за Договором. По-четверте, власне розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є внутрішнім документом первісного кредитора, складеним і підписаним ним самостійно, і не є первинним документом, що підтверджує факт видачі кредиту. Відображене в ньому зарахування 18 квітня 2023 року 0,01 грн у погашення тіла кредиту та 211,20 грн у погашення процентів не може бути розцінене як дії відповідача, що свідчать про визнання ним боргу, оскільки матеріали справи не містять жодного платіжного документа, з якого б вбачалося, що такий платіж здійснено саме відповідачем, з якого рахунку та з яким призначенням.

Таким чином, наданий позивачем лист ТОВ «Пейтек» містить відомості про успішне виконання платіжної операції з переказу коштів за зазначеними реквізитами платіжної картки, однак сам по собі не дає змоги встановити належність відповідного рахунку відповідачу та факт отримання ним кредитних коштів саме на виконання Договору.

Отже, позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів за Договором, а тому не довів і виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення кредиту в розмірі 1 999,99 грн та сплати нарахованих на цю суму процентів у розмірі 12 716 грн. Рішення суду не може уґрунтовуватися на припущеннях щодо завершеності переказу коштів та їх зарахування на рахунок відповідача (частина шоста статті 81 ЦПК України).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредитних коштів за Договором, а отже, і недоведеність наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі. Тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає. Не підлягають відшкодуванню й витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 244, 247, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

3. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець