Рішення № 141080403, 30.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4358/26

2/583/2183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Батюк Катерина Францівна, до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Батюк К.Ф. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері дитини.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У березні 2022 року відповідачка разом з дітьми, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, виїхала в Словаччину. Через деякий час ОСОБА_2 створила там нову сім`ю, а в квітні 2023 року відправила сина ОСОБА_5 разом з батьками позивача в Україну.

24.07.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , а 12.09.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

Починаючи з квітня 2023 року син ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні батька, який взяв на себе весь тягар повсякденного догляду, виховання, матеріального забезпечення та розвитку дитини, усі витрати позивач несе одноособово як батько. Мати дитини не бере участі у вихованні та утриманні дитини, фінансово не забезпечує. Дитина повністю забезпечена усім необхідним за рахунок коштів позивача та його зусиллями.

Позивач на даний час проходить службу за мобілізацією в Збройних Силах України в м. Охтирка. Проте, вважає, що в будь-який час його можуть направити проходити військову службу в зону бойових дій і при цьому його син, який є дитиною з інвалідністю, залишиться без належного батьківського піклування, оскільки мати перебуває закордоном, а батьки позивача є особами похилого віку і не можуть забезпечити ОСОБА_3 повсякденний і медичний догляд .

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 серпня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, із заявами/клопотаннями до суду не звертався.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Батюк К.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що з квітня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному утриманні батька - позивача ОСОБА_1 , який самостійно доглядає, виховує та матеріально забезпечує дитину. Мати дитини ОСОБА_2 взагалі не бере участі у вихованні та утриманні сина, який повністю забезпечений усім необхідним виключно за рахунок коштів та зусиль позивача ОСОБА_1 . У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак рішення у справі досі не прийнято. На даний час позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та не має наміру залишати військову службу. Разом з тим, у випадку виникнення необхідності залишення військової служби йому потрібні підстави для звільнення, а тому для офіційного підтвердження його ситуації, як батька, який виховує дитину сам, ОСОБА_1 необхідно встановлення такого факту, оскільки мати дитини юридично не позбавлена батьківських прав і формально зберігає статус матері.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34-35). Відзиву на позовну заяву не подала, із заявами/клопотаннями до суду не зверталася.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області Зленко Т.О. у судовому засіданні зазначила, що покладається на розсуд суду пояснила, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , а також бабусею ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_7 . Умови проживання задовільні, дитина забезпечена необхідними речами, створені належні умови для проживання, навчання та розвитку. Дідусь ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_6 допомагають доглядати онука, оскільки їх син ОСОБА_1 проходить військову службу.

Представник третьої особи військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, 11.09.2026 від командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд справи без участі представника військової частини, при при ухвалені рішення покладається на розсуд суду, просить вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням установлених судом фактичних обставин та наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.06.2016, який був розірваний рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2023 року (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 8). Батьками дітей зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки, виданої ПП «Жилкомсервіс» від 28.07.2026, ОСОБА_1 не зареєстрований, але фактично проживає разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_7 , 1960 року народження, та ОСОБА_6 , 1961 року народження ( а.с. 10).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2023 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.10 зворот - 12).

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеному Службою в справах дітей Охтирської міської ради, малолітній ОСОБА_3 проживає без реєстрації у вказаній квартирі разом із батьком ОСОБА_1 , а також бабусею ОСОБА_6 та дідусем ОСОБА_7 . Умови проживання задовільні, дитина забезпечена необхідними речами, створені належні умови для проживання, навчання та розвитку. Як пояснили ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вони допомагають сину доглядати онука, оскільки їх син проходить військову службу ( а.с. 14-15).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (а.с.7). Крім того, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням від 15.09.2015 ( а.с. 23).

Відповідно до копій медичної документації, наданої до матеріалів справи, дитина ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю (а.с. 20 зворот-21).

З медичних документів вбачається, що дитина знаходиться на обліку з діагнозом: Гострий пієлонефрит, фаза нестійкої ремісії. Агенезія мультикістозної правої нирки. Вроджена єдина функціонуюча нирка (ліва) зі зниженням функції. Потребує постійного нагляду лікаря нефролога дитячого, педіатра, лабораторних обстежень. Також вбачається, що в період з 2022 по теперішній час на прийом з метою лікування та проведення профілактичних заходів ОСОБА_9 звертався виключно у присутності батька ОСОБА_1 . Дитина потребує систематичного огляду та планових госпіталізацій (а.с. 15 зворот -19).

Згідно з характеристикою, виданою учню 3-А класу ліцею № 5 ім. Р.К. Рапія ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу та ліцею, постійно співпрацює з класним керівником, регулярно відвідує батьківські збори. Він усебічно цікавиться успіхами дитини, забезпечує її участь у навчальних екскурсія і позакласних заходах. Батько приділяє належне значення організації вільного часу сина, контролює його безпеку в мережі Інтернет та дотримання правил інформаційної гігієни, а також повністю забезпечує високий рівень підготовки учня до школи та його матеріально-побутові потреби. Мати участі у вихованні дитини не бере, з дитиною не спілкується, у сім`ї не проживає. На зв`язок із класним керівником не виходить, на батьківські збори не з`являється, навчальним процесом та успіхами сина не цікавиться (а.с. 20).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень учасників справи, наданих у судовому засіданні, метою встановлення факту самостійного виховання та утримання сина ОСОБА_3 є отримання судового рішення про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, яке надасть заявнику та дитині соціальні пільги та права, передбачені Законом України «Про військову службу та військовий обов`язок», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто надасть змогу позивачу реалізувати право на звільнення з військової служби, що сприятиме можливості безперешкодно займатися здоров`ям свого сина, який є дитиною з інвалідністю.

Від встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини залежить виникнення особистих прав позивача та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і утриманні позивачем потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав позивача, як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе. Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) викладено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач просить установити факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд наголошує, що сімейне законодавство жодним чином не обмежує батьків піклуватись про своїх дітей, а навпаки покладає на батьків такий обов`язок.

Надаючи оцінку доводам позивача та його представника про можливість виникнення обставин для звільнення з військової служби позивача та встановлення з цією метою факту самостійного виховання та утримання сина, суд звертає увагу, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позивач, як батько малолітньої дитини ОСОБА_3 , не надав доказів, що мати дитини ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав, а також, що мають місце юридичні факти, які позбавили її батьківської правосуб`єктності. Вимоги про позбавлення матері дитини батьківських прав не заявлено.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (див пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року в справі № 507/2828/24 (провадження № 61-14056св25) вкотре наголосив на тому, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини.

Крім того, з наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень та з загальнодоступних відомостей, розміщених на офіційному веб-порталі «Судова влада України», вбачається, що в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

При цьому суд наголошує, що сплата аліментів є одним із способів виконання обов`язку батьків щодо утримання дитини (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України). Тобто, поряд із позовною заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини позивач ОСОБА_10 (батько дитини) звертається до відповідача ОСОБА_2 (матері дитини) з іншою позовною заявою про стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки надані позивачем докази жодним чином не підтверджують факт повного ухилення матері від участі у вихованні дитини. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні або ж свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, на розгляді Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває інша цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останньої аліментів на утримання дитини. Позивач намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей з метою створення потенційної можливості для звільнення від виконання військового обов`язку за умови, що відповідач (мати дитини) не позбавлена батьківських прав, а відтак і обов`язку по вихованню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке, незважаючи на тимчасове перебування матері за кордоном, може проявлятися у різних формах: особистому спілкуванні по телефону чи відеозв`язку, наданні добровільної матеріальної допомоги, сплаті аліментів на утримання сина тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував на відсутності підстав для задоволення такої категорії позовів, зокрема: у постанові від 25 березня 2026 року в справі № 161/1337/25 (провадження № 61-13451св25), у постанові від 13 листопада 2025 року в справі № 592/20023/23 (провадження № 61-12694св25).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_11 , до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_3 , зреєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, код ЄДРПОУ 04058002, адреса: Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 11.

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Суддя А.І.Савєльєва